ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ В УМОВАХ РИНКУ

Фінансове планування є необхідним елементом управління економікою. Якщо фінанси охоплюють усі аспекти діяльності підприємств, то фінансове планування виражає їх у відповідних фінансових показниках, що використовуються в управлінні економікою. Без фінансового планування неможливо досягти рівня управління економікою, що забезпечить підприємству підвищення ефективності, успіх на ринку, розширення матеріальної бази, успішне вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників. У зв'язку з цим в умовах ринку потрібен значно вищий, ніж існує нині, науково обґрунтований рівень планування фінансово-господарської діяльності підприємств.

Призначення фінансового плану (балансу фінансових ресурсів і витрат) полягає у визначенні сукупної потреби підприємства у певних розмірах фінансових ресурсів необхідних для фінансування передбачених обсягів розширення виробництва, виконання фінансово-кредитних зобов'язань, розв'язання соціальних завдань і матеріального фінансування працівників.

Необхідність фінансового плану полягає в тому, щоб дати можливість керівництву підприємства мати уявлення про те, які фінансові ресурси, у яких обсягах і звідки надходять, на які цілі витрачаються, виявити резерви збільшення власних фінансових ресурсів, сприяти дотриманню режиму економії та здійснення контролю за цільовим використанням коштів.

Фінансовий план кожне підприємство складає самостійно за встановленою формою. Так, фінансовий план державного підприємства містить такі розділи:

- джерела формування та надходження коштів;

- приріст активів підприємства;

- повернення залучених коштів;

- витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди;

- покриття збитків минулих років.

У розділі «Джерела формування та надходження коштів» передбачаються: прибуток від звичайної діяльності – підсумковий прибуток підприємства; нерозподілений прибуток минулих років; амортизаційні відрахування; довго – і короткострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; суми авансів, отримані від постачання продукції, виконання робіт; вартість товарів, робіт, послуг, отримання на умовах відстрочення платежу; суми одержуваних субсидій, асигнувань з бюджету; кошти спеціальних цільових фондів; інші джерела.

У розділі «Приріст активів підприємства» відображається сумарний обсяг капітальних інвестицій і за окремими їх видами: капітальне будівництво; придбання основних засобів; придбання необоротних і нематеріальних активів; модернізація і реконструкція основних засобів; приріст оборотних активів; довгострокові й поточні фінансові інвестиції та ін.

У розділі «Повернення залучених коштів» передбачається погашення довго- і короткострокових кредитів банків, довгострокових фінансових та інших зобов'язань, повернення інших боргів.

У розділі «Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів» відображаються: загальні суми сплати поточних податків і обов'язкових платежів у бюджет за їх видами – податку на прибуток, інших податків, внесків на державне пенсійне і соціальне страхування; інші обов'язкові платежі.

У п'ятому розділі наводяться суми, що спрямовуються підприємством на покриття збитків минулих років.

Річний фінансовий план складається з поквартальним розбиттям за показниками. В основу складання фінансового плану покладено балансовий метод, тобто узгодження витрат з джерелами їх фінансування.

Дані для складання фінансового плану беруться з відповідних таблиць (розрахунків), що входять у фінансове планування: прибутку підприємства; нормативів власних оборотних активів і джерела їх покриття; амортизаційних відрахувань; капітальних вкладень (інвестицій) і джерел їх фінансування; залучення кредитів банку; сум податків і платежів, що сплачуються в бюджет і централізовані фонди, та ін.

Складаючи фінансовий план, слід ураховувати, що сума витрат і відрахувань має відповідати сумі доходів і надходжень коштів. Однак враховуючи, що одним видом джерел (прибутком) можуть покриватися кілька видів витрат; перед складанням фінансового плану необхідно взаємоузгоджувати (збалансовувати) ці витрати з джерелами їх покриття. Це здійснюється шляхом складання перевірочної таблиці шахової форми. Спочатку записують підсумкові показники доходів і витрат, а потім за кожною статтею витрат вказують суми відповідних джерел їх фінансування.

Складений фінансовий план (проект) державного підприємства подається його керівником у вищий орган, уповноважений керувати відповідним державним майном, до 1 травня року, що передує плановому, для його розгляду і затвердження. Вищий орган не пізніше як до 1 липня поточного року має розглянути і затвердити поданий фінансовий звіт. Затверджений фінансовий план є основою для організації фінансової роботи і контролю за надходженням і цільовим використанням фінансових ресурсів.

Порядок складання і затвердження річних фінансових планів підприємств інших форм власності встановлюється їх власниками.

У підвищенні ефективності виробництва велику роль відіграє оперативне управління. Разом з тим ефективність управління виробничими процесами, регулювання розрахунків з працівниками підприємства, покупцями та постачальниками, ланками фінансово-кредитної системи (бюджетом, централізованими позабюджетними фондами, установами банками та ін.), забезпечення платоспроможності підприємства значною мірою залежать від організації оперативного фінансового планування, яке включає складання насамперед платіжного календаря – це документ, у якому відображаються поточні надходження коштів підприємства на певний період.

Призначення платіжного календаря полягає у встановленні розмірів поточних витрат та надходжень коштів, послідовність та термін виконання підприємством всіх розрахунків на певний період. Цей календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечувати своєчасне виконання розрахунків і платіжних зобов'язань, встановлювати зміни та рівень платоспроможності, фінансування нормальної господарської діяльності підприємства у відповідному періоді.

Платіжний календар складається на короткі проміжки часу – місяць, 15 днів, декаду. Найдоцільніше складати платіжний календар на місяць з подекадним розбиттям.

Платіжний календар складається з двох розділів. У першому розділі вказують всі види витрат (платежів) підприємства за плановий період: на виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів; суми податків і платежів, що сплачуються в бюджет і позабюджетні фонди; на оплату рахунків постачальників за товарно-матеріальні цінності й надані послуги, виконані роботи з капітального будівництва та капітального ремонту; суми сплачуваної простроченої кредиторської заборгованості; суми кредитів і відсотків, що погашаються за ними; інші види платежів. У другому розділі відображаються залишки коштів за рахунками в банках та в касі підприємства, а також очікуваних надходжень коштів з різноманітних джерел: виручка від продажу основних фондів і товарно-матеріальних цінностей; надходження від погашення дебіторської заборгованості, з централізованих джерел, у вигляді кредитів банків та ін.

При складанні платіжного календаря використовуються дані обліку операційних рахунків в банках та в касі підприємства; планові дані про строки випуску і продажу продукції, надання послуг; договори з постачальниками на поставки матеріальних ресурсів; відомості про термінові і прострочені платежі постачальникам та підрядникам; встановлені відповідно до чинного законодавства строки виплати заробітної плати працівникам підприємства; узгоджені з податковим органом (встановлені законодавством) строки сплати відповідних податків та платежів у бюджет та позабюджетні фонди; кредитні договори з банками; затверджені розміри видачі; строки погашення кредиту та розмір сплати за нього; дані про стан дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Відношення між розділами календаря – надходженнями та витратами коштів – має бути таке, щоб забезпечити їх рівність або перевищення надходжень коштів над їх витратами.

Зайві кошти, в цьому разі, залишаться на поточному рахунку підприємства, що означатиме стійкість його фінансового стану та платоспроможність в наступному періоді. Перевищення витрат над надходженнями коштів свідчить про зменшення можливості підприємства щодо покриття наступних витрат і тому підприємство повинно відшукати резерви збільшення обсягів грошових надходжень за рахунок збільшення обсягів реалізації продукції, вжиття заходів щодо прискорення розрахунків за неї, стягнення дебіторської заборгованості, скорочення відповідних видів витрат або перенесення їх оплати на наступні періоди тощо.

Однак, незалежно від співвідношення дохідної і видаткової частини платіжного календаря, його складання та використання в оперативному управлінні підприємства дають можливість здійснювати контроль за надходженням коштів та їх цільовим використанням, що сприяє укріпленню розрахунково-платіжної та фінансової дисципліни.

Вихідною складовою фінансового механізму є фінансове планування і прогнозування. За його допомогою залучаються інші структурні елементи фінансового механізму, такі як фінансові показники, норми і нормативи, ліміти, резерви, фінансові стимули. У процесі фінансового планування визначаються обсяги фінансових ресурсів, які створюватимуться в державі в цілому, обсяги ресурсів, що зосереджуватимуться й розподілятимуться через бюджетну систему й інші фінансові інститути, а також тих, які перебуватимуть у розпорядженні підприємницьких структур і населення.

Механізм фінансового планування тісно пов'язаний з особливостями системи управління, в рамках якої здійснюється планування на мікроекономічному рівні. Мікроекономічний суб'єкт самостійно встановлює пріоритети своєї діяльності, визначає потрібний обсяг фінансових ресурсів та вибирає умови господарювання, проте на сьогоднішній день в Україні зроблено лише перші кроки на шляху до створення законодавчого поля фінансового планування. Отже, від науково виваженої фінансової політики держави стосовно законодавчого забезпечення усіх видів фінансового планування залежить майбутнє мікроекономічного рівня, який, у свою чергу, суттєво впливатиме на розвиток держави в цілому.

Література:

1. Бандурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І, Петрова К.Я. Підручник. – К.: Либідь.-2002.-179 с.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник / Василик О.Д. – К.: НІОС, 2001. – 416 с.

3. Гузенко Д.А. Фінансове планування на промислових підприємствах / Гузенко Д.А. // Фінанси України. – 2003. – № 11. – С. 73-76.

4. Поддєрьогін A.M. Фінанси підприємства: Підручник / Гузенко Д.А. – К.: КНЕУ, 2000. – 329 с.

5. Романенко O.P. Фінанси: Підручник / Романенко O.P. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

6. Філімоненко О.С. Фінанси підприємства: Навч. посібн. / Філімоненко О.С. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 398 с.