ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ПРОБЛЕМНОГО НАВЧАННЯ У ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ СТУДЕНТІВ ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Мислити людина починає, коли в неї виникає потреба щось зрозуміти. Мислення зазвичай починається з проблеми чи запитання, з подиву чи нерозуміння, з протиріччя… (С.Л.Рубінштейн)

Однією з найбільш цінних якостей сучасного фахівця-економіста є його здатність до наукового пошуку та інновацій у конкретній сфері професійної діяльності. Тому пріоритетного значення набуває формування науково-дослідницької компетентності майбутніх економістів. Необхідно зазначити, що забезпечення високого рівня інтелектуально-особистісного розвитку студентів, формування дослідницьких умінь, активізації пошукової активності може бути досягнутим через модернізацію технологій, методів та засобів навчання, серед яких вагоме місце посідають методи проблемного навчання.

Аналіз наукових розробок і публікацій показав, що проблемному навчанню приділяли і приділяють значну увагу такі науковці як В. Бондар, В. Галузинський, М. Євтух, О. Євдокимов, О. Киричук, І. Лернер, А. Матюшкін, М. Махмутов, Н. Ничкало, В. Сластьонін, Д. Чернилевський. Відзначаючи ґрунтовність проведених наукових досліджень, варто зазначити, що деякі питання проблемного навчання потребують подальшого наукового опрацювання, а саме: психолого-педагогічні аспекти застосування методів проблемного навчання під час засвоєння студентами-економістами дисциплін психолого-педагогічного циклу. Немає сумніву, що сьогодні проблемне навчання є найбільш перспективним в практиці вищих навчальних закладів економічного профілю, що відповідає сучасним вимогам. Входження національної системи освіти до спільного європейського простору висуває вимоги вищим навчальним закладам: вдосконалення змісту та структури, форм і методів підготовки майбутніх фахівців; впровадження інноваційних технологій навчання, а також використання методів проблемного навчання. Оскільки ефективність навчання на будь-якому етапі слід оцінювати за рівнем інтелектуального розвитку особистості, то реалізація на практиці ідеї взаємозв’язку навчання з науковим пошуком породила своєрідну дидактичну систему, яку назвали проблемним навчанням, а основні її елементи – навчальна, наукова проблема і проблемна задача. Необхідно зазначити, що ідея проблемного навчання має глибоке історичне коріння, оскільки окремі елементи проблемного навчання мали місце ще в античні часи, зокрема евристична бесіда, яку започаткував грецький філософ Сократ. Відомо, що головним елементом методики грецького мудреця була його іронія. Він удавав що, не знаючи розв’язку проблеми, хоче послухати думку співрозмовника, а насправді ж своїми запитаннями підводив його до правильної відповіді.

Також вагомий внесок у розвиток ідеї проблемного навчання здійснив американський філософ-прагматик та педагог Джон Дьюї. На його думку, учнів насичують досвідом минулого й зовсім не готують до зустрічі з проблемами в майбутньому. Тому замість традиційної моделі освіти він запропонував нову, метою якої стало озброєння учнів методами вирішення проблем. Вчений припускав, що людина зі сформованими навичками прийняття рішень набагато краще буде підготовленою до життя у швидко змінюваному світі з його численними труднощами і екстремальними ситуаціями, що постійно виникають.

Як вказує М. Махмутов, проблемне навчання – це організований викладачем спосіб активної взаємодії студента з проблемно-представленим змістом навчання, у ході якого він залучається до об’єктивних протиріч наукового знання та способів їхнього розв’язання, навчається мислити, творчо засвоювати знання [3, с. 30-36]. Тобто, проблемне навчання ґрунтується не на передачі готової інформації, а на отриманні певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних і практичних проблем. Проблемне навчання передбачає створення проблемних ситуацій, усвідомлення, прийняття та розв’язання цих ситуацій в процесі спільної діяльності викладача та студентів (І. Лернер [2, с. 56]). Отже, проблемне навчання сприяє реалізації таких навчальних цілей: – сформувати у студентів необхідну систему знань, дослідницьких умінь та навичок; – досягти високого рівня розвитку здібностей студентів до самоосвіти, самовдосконалення; – сформувати особливий стиль розумової діяльності, дослідницьку активність та самостійність студентів. Розглянемо сутність методу проблемного викладу навчального матеріалу. Вона полягає в тому, що необхідною умовою його реалізації є проблемна інтерпретація наукової, навчальної інформації [1, c.177]. При цьому важливо враховувати, що на кожному етапі організації роботи необхідно вирішувати такі дидактичні задачі:

● організація проблемної ситуації; під проблемною розуміється така ситуація, коли той, хто навчається, стикається з деякими новими умовами та інформацією, в яких він не може прийняти рішення на основі вже наявних в нього знань і досвіду, тому він має здійснити дії з пошуку нової інформації і набуттю нового досвіду; ● формулювання проблеми; ● індивідуальне або групове вирішення проблеми суб’єктами навчання; ● верифікації (перевірка, тлумачення і систематизація) отриманої інформації; ● використання засвоєних знань у теоретичній та практичній діяльності. Тепер з’ясуємо, які існують вимоги до навчальних проблем: ● навчальна проблема за змістом має відповідати тій навчальній інформації, що вивчається; ● їх вирішення студентами має бути максимально самостійним; ● проблема має бути достатньо актуальною, цікавою; ● в основі проблеми завжди полягає певна суперечність; ● формулювання проблеми має бути максимально чітким і зрозумілим; ● проблема не повинна мати однозначного вирішення. Структура методу проблемного вивчення матеріалу включає в себе такі етапи: створення проблемної ситуації; формулювання проблеми; висунення гіпотез; перевірка висунутих гіпотез; аналіз результатів перевірки гіпотез; висновок і узагальнення; повернення до проблемної ситуації. Тепер розглянемо психологічну сутність методу проблемного навчання та його вплив на формування пошукової активності студентів, дослідницьких вмінь та науково-дослідницької компетентності на прикладі викладання дисциплін психолого-педагогічного циклу у Київському національному економічному університеті. Базовий зміст психолого-педагогічної підготовки студентів-економістів охоплює засвоєння таких навчальних дисциплін: “Психологія та педагогіка”, “Психологія діяльності і навчальний менеджмент”, “Психологія ділового спілкування”, “Методика викладання економіки”. Організація навчального процесу з вивчення цих дисциплін відповідає загальному напрямку інновацій, що проводяться в КНЕУ. Головною з них є орієнтація на самостійну навчальну та наукову діяльність, мета якої – сформувати у майбутнього фахівця здатність до самостійного наукового пошуку та здатності “самостійно вчитися”, що мають бути найсуттєвішим надбанням для всієї наступної життєдіяльності. Засвоєння навчального матеріалу з дисциплін психолого-педагогічного циклу включає послідовне досягнення чотирьох рівнів: відтворення, розуміння, використання й створення. Особливого значення набуває творчий рівень засвоєння знань, що репрезентує уміння “використати” та “створити”. Цей рівень забезпечується на проблемних лекціях, практичних та індивідуально-консультативних заняттях і в ході самостійної та науково-дослідної роботи. Ефективним інструментарієм формування науково-дослідницької компетентності студентів, які застосовуються під час лекційних, практичних та тренінгових занять в навчальному процесі з опанування дисциплін психолого-педагогічного циклу, є три групи методів: проблемний виклад, частково-пошукові та дослідницькі методи. В свою чергу, вони акумулюють низку методів, які відносяться до розвиваючих особистість інтенсивних, інтерактивних технологій, які побудовані на цілеспрямованій спеціально організованій груповій і міжгруповій діяльності для вирішення проблемних ситуацій, “зворотньому зв’язку” між усіма її учасниками для досягнення взаєморозуміння і корекції навчального процесу, рефлексивному аналізі або дебрифінгу [4, с.224]. Вказані методи використовуються тому, що вони стимулюють самостійність, пошукову активність студентів; надають їм можливість інтелектуального розвитку, сприяють формуванню в них дослідницьких вмінь, комунікативних умінь, уміння працювати в команді, партнерської взаємодії, швидко перебудовувати діяльність у зв’язку зі зміною вимог [5, с. 117-120]. До цієї групи відносяться такі методи, як: робота в “малих групах”, “кейс-метод”, “мозковий штурм”, “евристична бесіда”. Формування дослідницьких умінь майбутніх економістів забезпечується впровадженням у навчальний процес збірників міні-кейсів та тренінгів з усіх дисциплін психолого-педагогічного циклу [4, с. 227]. Збірники міні-кейсів містять завдання проблемного характеру, вправи та творчі завдання, вирішення яких сприяє активізації творчого потенціалу студентів, мобілізації їхніх організаційних, комунікативних, дослідницьких та проектувальних вмінь; створенню інноваційних форм навчання із залученням до участі в роботі всієї академічної групи та можливості оцінити вклад кожного учасника в загальному результаті діяльності. Дослідженням встановлено, що застосування методів проблемного навчання має такі переваги: вчить мислити логічно, науково, творчо; робить навчальний матеріал більш доказовим та переконливим; сприяє формуванню стійких знань; впливає на емоційну сферу студентів, формує впевненість, радість, задоволення від розумової діяльності; формує навички пошукової, дослідницької роботи; активно формує та розвиває позитивне ставлення та інтерес до навчання. Висновки. Отже, психолого-педагогічна підготовка студентів КНЕУ здійснюється з активним впровадженням та застосуванням методів проблемного навчання, які є важливим інструментом формування професійної компетентності майбутніх фахівців-економістів. Перевагою застосування проблемного навчання в КНЕУ є те, що воно змінює мотивацію пізнавальної діяльності (провідними стають пізнавально-інтелектуальні мотиви), сприяє формуванню творчої особистості майбутніх фахівців та й загалом формує здатність приймати обґрунтовані рішення в нестандартних ситуаціях.

Література:

1. Гулай О.І. Перспективи впровадження проблемного навчання у вищих навчальних закладах // Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. – 2009. - № 3. - С. 170-178. 2. Лернер И. Я. Дидактические основы методов обучения/ Исаак Яковлевич Лернер. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.

3. Махмутов М. И. Принцип проблемности в обучении / М.И.Махмутов // Вопросы психологии. – 1984. – № 5. – С. 30–36.

4. Психолого-педагогічні аспекти реалізації сучасних методів навчання у вищій школі: Навч.посіб. / За ред.М.Артюшиної – К.: КНЕУ, 2007.– 528 с.

5. Снісар О.А. Значення психолого-педагогічних якостей викладача вищої школи для організації ефективного навчання на засадах проблемності // Вісник Черкаського університету. – 2009. – № 165. – С. 117–120.