ДО ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ У ПРИРОДІ

Одним із пріоритетних напрямків національної освітньо-виховної системи є всебічний і гармонійний розвиток особистості. Його реалізація неможлива без піклування про здоров’я і здоровий спосіб життя дітей. Адже міцне здоров’я і добре розвинута здатність адаптації організму до дії екологічних чинників навколишнього середовища є однією з найбільш важливих умов виховання екологічно безпечної поведінки дітей дошкільного віку. Тому, на сучасному етапі розвитку вітчизняної освіти, уведення валеологічних та екологічних знань у навчально-виховний процес дошкільних навчальних закладів які є основою для подальшої підготовки дитини до безпечної життєдіяльності.

Освіта та виховання у сфері безпеки життєдіяльності спрямовані на одержання фундаментальних знань, умінь і навичок формування поглядів, цінностей і поведінки з метою запобігання усіляких ризиків, спрямованих проти життя і здоров’я людини. Відтак, екологічна безпека стає більш фундаментальним критерієм ефективності суспільного розвитку, усуваючи на другий план економічні показники.

У процесі роботи над проблемою у нас виникло певне протиріччя між необхідністю виховання екологічно безпечної поведінки дошкільників у ситуації критичного погіршення екологічного стану навколишнього середовища та відсутністю у педагогічній науці чіткого визначення поняття «екологічно безпечна поведінка», а також розуміння сутності поведінки, яка визначається поняттям «екологічно безпечна». Тому постає нагальна необхідність проаналізувати феномен з позицій сучасних наук про людину, розглядаючи теоретичні підходи до виховання екологічно безпечної поведінки у психології, екології, валеології, а також виявити педагогічні основи виховання у дошкільників екологічно безпечної поведінки в природному довкіллі.

Визначимося з структурою екологічно безпечної поведінки особистості у природі. Виходячи з того, що емоційне передбачення виступає механізмом регуляції поведінки дитини, а потужним фактором мотивації та регуляції поведінки особистості є цінності, одним із компонентів екологічно безпечної поведінки нами визначено емоційно-ціннісний.

Емоційний компонент, вказує Сварковська Л.А., впливає, насамперед на підготовку позитивного ставлення до об’єкту діяльності і до осіб, що беруть у ній участь [3, с.67]. Ціннісне ставлення передбачає не просто формування розуміння певних етичних і моральних норм поведінки у довкіллі та їх дотримання в діяльності, а й здатності аналізувати взаємодію людини і природи. Ціннісне ставлення спрямоване на формування в особистості певного ідеалу поведінки в довкіллі, потреб, що обумовлені формами природного середовища, поглядів і переконань, інтересів, мотивів взаємодії з природою на основі усвідомлення цінностей природи, а також світогляду (розуміння цінності природи, розуміння єдності «людина-природа»), що в свою чергу, є результатом формування ціннісного ставлення до природи. Емоційно-ціннісне ставлення передбачає формування певних ціннісних орієнтацій, емоційної готовності до усвідомлення цінностей природи, особистого досвіду емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього середовища [2, с.81].

На основі емоційно позитивного ставлення до природи розвивається природно пізнавальний інтерес у дошкільників, формуються ціннісні мотиви, орієнтації, які регулюють поведінку дітей у довкіллі. Таким чином, емоційний компонент впливає, насамперед на підготовку позитивного ставлення до об’єкту діяльності і до осіб, що беруть в ній участь.

Для сучасної людини безпечна поведінка стає нагальною потребою для забезпечення свого існування без перешкод і небезпек в умовах забрудненого природного середовища. Так само як, і соціальне середовище, природне середовище у певній мірі може бути «агресивним» до здоров’я та життя людей. Адже ніхто не може гарантувати захищеність від небезпек навіть за умови правильного виконання всіх вказівок з безпеки та дотримання правил поведінки в навколишньому середовищі. Виникає необхідність у певних знаннях як діяти в тому чи іншому випадку. Такі знання доцільно формувати з дитинства, привчаючи дітей до безпечної життєдіяльності.

Психолого-педагогічною наукою доведено, що саме у дошкільному віці з’являються передумови для формування когнітивного компоненту екологічної свідомості (Б.Ф. Ломов, С.Д. Дерябо, В.А. Ясвін), що є дуже важливим у вихованні екологічно безпечної поведінки особистості. На думку вченого В.А.Сітарова, когнітивність, належить до числа тих психічних процесів, за допомогою яких люди отримують, зберігають, інтерпретують і використовують інформацію; когнітивність включає в себе різні види процесів відчуття, розрізнення, запам’ятовування, уявлення, міркування, прийняття рішень, і все це пов’язано з накопиченим людиною життєвим досвідом та її поведінкою.

Відтак, у контексті наукової проблеми, ми розглядаємо екологічно безпечну поведінку не тільки як певну діяльність, а й як результат набуття дитиною певної суми знань, це її екологічна обізнаність, що й дозволяє нам ввести в структуру екологічно безпечної поведінки особистості когнітивний компонент, який визначає індивідуальні особливості пізнавальних процесів кожної дитини, розуміння суті безпечних та небезпечних явищ, які відбуваються в природі, а також цінності самої природи в житті людини. Даний компонент включає в себе знання норм безпечної поведінки, їх розуміння та уміння застосовувати їх практично.

Поведінковий компонент являє собою систему взаємопов’язаних дій, які здійснюються суб’єктом з метою реалізації функції збереження та зміцнення індивідуального й суспільного здоров’я, його наполегливістю щодо особливої позиції у взаємозв’язку із зовнішнім середовищем [1, с.56].

Практична діяльність, у свою чергу, – це результат відносин які формуються, критерій розвиваючої свідомості та чуттів людини. У той же час сама діяльність формує ставлення людини до оточуючого середовища [4,с.78].

Таким чином, структура екологічно безпечної поведінки дає можливість більш глибоко зрозуміти її сутність. Окремі складові кожного із зазначених компонентів виступають показниками екологічно безпечної поведінки особистості. Екологічно безпечна поведінка виступає як складне психологічне утворення, в структуру якої входять емоційно-ціннісний, когнітивний та поведінково-діяльнісний компоненти. Емоційно-ціннісний компонент включає систему почуттів людини, пов’язаних з певним об’єктом чи подією. Когнітивний компонент складають знання про об’єкт, оцінні судження про нього. Поведінково-діяльнісниий  компонент – це готовність діяти певним чином стосовно об’єкта, котрий має для людини особистісну значущість.

Відтак, виховання екологічно безпечної поведінки особистості завжди передбачає єдність, по-перше свідомості, а по-друге, практичної дії. По суті екологічно безпечна поведінка має комплексний характер. Екологічно безпечна поведінка насамперед виявляється у свідомому позитивному сприйнятті природного середовища, почутті особистої соціальної відповідальності за свої дії, які так чи інакше пов’язані з перетворенням навколишнього середовища, упевненості в необхідності бережливого ставлення до природи.

Ми вважаємо, що екологічно безпечна поведінка дитини це:

-         здатність оцінити ситуацію в природному довкіллі;

-          передбачення наслідків особистої поведінки як для власного життя і здоров’я, так і оточуючих;

-          відповідний вчинок, який не несе шкоди, ані собі, ані іншим людям, ані навколишній природі.

Як бачимо, акцент має бути поставлений на збереженні власного життя і здоров’я дитини.

Вивчення наукових робіт, дотичних проблематиці нашого дослідження, дозволяє дійти таких висновків:

- відсутність єдиного та чіткого визначення понять безпека та небезпека;

- у наукових дослідженнях не вдалося віднайти чіткого визначення поняття екологічно безпечна поведінка.

Наведені узагальнення стали підставою для подальших теоретичних пошуків і експериментального дослідження проблеми виховання у старших дошкільників екологічно безпечної поведінки.

Література:

1. Абдульханова К. А. Психология и педагогіка / Абдульханова К. А.  – М.: Академия, 2002. – 304 с.

2. Сагай О. М. Проблема виховання емоційно-ціннісного ставлення до природи в учнів молодшого шкільного віку. / Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей і учнівської молоді: зб. наук. праць / Сагай О. М. – Вип. 10, Т.1. – Кам’янець-Подільськ. – 2007. – С. 405.

3. Сварковська Л.А. Формування у дітей 5-6 років мотивації до занять з фізкультурою: дис. на здобуття вченого ступеня канд. пед. наук : 13.00.08 / Сварковська Ліна Андріївна. – Київ, 2000. – 233с.

4. Симонова Л.П. Экологическое образование в начальной школе: уч. пос. /. – Л.П. Симонова. –  М. : Академия, 2000. – 160с.