ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ В ПРАКТИЦІ РОБОТИ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

У сучасному суспільстві навчання можна організувати таким чином, що джерелом знань буде не тільки вчи­тель, але й комп'ютер, телевізор, відео. Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в кон­кретних умовах; водночас думати, розуміти сутність речей, уміти ви­словити особисту думку. Саме цьо­му сприяють інтерактивні техноло­гії навчання.

 Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а та­кож значної кількості часу для підго­товки як учнів, так і вчителя. Розмірковуючи про інноваційні інтерактив­ні технології навчання та методику їх використання за різних форм орга­нізації навчання, слід пам'ятати, що діти вчаться ефективно, коли:

•     мають мотивацію до навчання;

•     перебувають у приязному ком­фортному середовищі;

•     використовуються методи, що від­повідають різним стилям і спосо­бам навчання;

•     використовуються їхні знання і вміння;

•     мають почуття контролю над про­цесом навчання;

•     досягають успіхів;

•     мають можливість випробовува­ти нові знання на практиці й ви­користати отриману інформацію;

•     повністю залучаються до проце­су навчання;

•     мають достатньо часу для засво­єння нових знань і вмінь;

•     можуть побачити використання здобутих знань та вмінь на прак­тиці.

 Тому мета введенних на сучасному етапі інтерактивних методів навчання по­лягає у тому щоб навчальний процес відбувався за умови постійної актив­ної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання , де і учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розумі­ють, що вони роблять, рефлексують із приводу того, що вони знають, умі­ють і здійснюють.

  Організація інтерактивного навчан­ня передбачає моделювання життє­вих ситуацій, використання рольових ігор і спільне розв'язання проблеми на основі аналізу обставин та відповід­ної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, вироб­ленню цінностей, створенню атмо­сфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лі­дером дитячого колективу.

           Під час інтерактив­ного навчання учні вчаться бути де­мократичними, спілкуватися з інши­ми людьми, конструктивно мислити, приймати продумані рішення.

Технологія інтерактивного навчан­ня — така організація навчального процесу, за якої неможлива відмова від участі у процесі пізнання:

•     кожен учень має конкретне завдан­ня, за виконання якого він пови­нен публічно відзвітуватися;

•     від діяльності кожного учня зале­жить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Призначення інтерактивного навчан­ня полягає утому, щоб, по-перше, пе­редати знання, по-друге, усвідоми­ти цінність інших людей. Має воно і свої завдання: розв'язання навчаль­них поведінкових завдань; надання підтримки членам групи.

Застосування інтерактивних техно­логій висуває певні вимоги до струк­тури уроку. Структура таких уроків складається з п'яти етапів.

І. Мотивація

Мета етапу: сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація чітко пов'язана з темою уроку, вона психо­логічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв'язання пев­них проблем. Без виникнення моти­вів учіння і мотивації навчальної ді­яльності не може бути ефективного пізнання. Матеріал, поданий під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для подання мети уроку. Мотивація допомагає також викликати в учнів інтерес до теми уроку, налаштувати їх на ефективний процес пізнання, викликати власну зацікавле­ність, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку.

 Для цього можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивуван­ня, зацікавленість до знань та процесу їх сприймання. Це може бути ко­роткочасна розповідь учителя, бесіда, демонстрування наочності.

Мотивація має займати не більше ніж 5 % часу уроку.

 З інтерактивних вправ можуть бути використані такі: «Вилучи зайве», «Роз'єднай слова», «Криголам», «Ба­нани», «Мікрофон», «Задом наперед», «Скринька скарг».

II. Оголошення, подання теми та очікуваних навчальних результатів.

Мета: забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і що від них очікує вчитель. Без чіткого і кон­кретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактив­них технологій, учні можуть сприй­няти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов'язану з на­вчальним предметом.

Цей етап уроку має займати не біль­ше ніж 5 % часу уроку.

 Доречно використати такі інтерак­тивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій», «Загадкові бу­диночки», «Мікрофон».

III. Актуалізація знань, надання необхідної інформації.

Мета етапу: дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути  читання роз­давального матеріалу, виконання до­машнього завдання. Для того щоб зекономити час, можна подати інфор­мацію в письмовому вигляді для по­переднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз розглянути її, особливу увагу зверну­ти на практичні поради; за потреби, прокоментувати терміни або органі­зувати невеличке опитування.

Ця частина уроку займає приблизно 10-15% часу.

Під час повідомлення необхідної ін­формації доречними будуть такі інтер­активні вправи: «Мозковий штурм», «Мозкова атака », «Карусель»,  «П'ять слів - три слова», «Ґронування», «Кубування», «Системний опе­ратор», «Діаграма Венна», «Мор­ський бій».

IV  . Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).

Мета етапу: практично засвоїти на­вчальний матеріал; досягти постав­леної мети уроку.

Ця частина уроку займає 50-60 % часу.

Послідовність роботи під час її про­ведення:

•         інструктування (2-3 хв.);

•         об'єднання учнів у групи та роз­поділ ролей (1-2 хв.);

•         виконання завдання в групах (са­мостійна робота), співпраця (5-15 хв.);

•         презентація результатів виконан­ня вправи (3-15 хв.);

•         рефлексія результатів учнями (5-15 хв.).

       Серед центральних інтерактивних вправ доцільними є: «Система позна­чок "Допомога"», «Ажурна пилка», «Читання з передбаченням», «Пошу­ки людського скарбу», «Пішохідний тур», «Добре - погано», «Навчаю­чи - вчуся».

V. Рефлексія  (підбиття  підсумків),оцінювання результатів уроку.

Мета етапу: згадати, виявити й усві­домити основні компоненти діяль­ності : її зміст , тип, способи, пробле­ми, шляхи їх розв'язання, отримані результати тощо.

Послідовність роботи під час підсум­кового етапу:

1. Встановлення фактів. (Що відбу­лося?)

2.    Аналіз причин. (Чому це відбу­лося ?)

3.    Планування дій. (Що нам робити далі?)

Рефлексія займає 20 % часу уроку.

На етапі рефлексії доцільними є ін­терактивні вправи: «Незакінчені ре­чення», «Інтерв'ю», «Абетковий суп», «Від А до Я», «Виграш у лотереї», «Тес­тування», «Крісло автора».

        Для подолання труднощів у застосу­ванні інтерактивних технологій слід пам'ятати, що:

• інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і пе­дагога;

•    можна провести з учнями органі­заційне заняття й разом розробити правила роботи в класі. Спочатку використовувати прості інтерак­тивні технології;

•    використання інтерактивних тех­нологій — не самоціль. Це лише створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробіт­ництву, порозумінню, доброзич­ливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнто­ване навчання;

•    для ефективного застосування ін­терактивних технологій, для того щоб охопити весь необхідний об­сяг матеріалу й глибоко його ви­вчити, а не перетворити техноло­гії на безглузді ігри заради власне ігор, педагог повинен старанно планувати свою роботу;

• дати завдання учням для поперед­ньої підготовки: прочитати, продумати, виконати самостійні підготов­чі завдання;

• дібрати для уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до засвоєння теми;

• під час проведення інтерактив­них вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони виконува­ли його серйозно, а не механічно або «граючись»;

• на одному занятті можна викорис­товувати одну (дві) інтерактивні впра­ви, а не цілий калейдоскоп;

• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

• проводити швидкі опитування, са­мостійні домашні роботи з різнома­нітних матеріалів теми, що не були пов'язані з інтерактивними завдан­нями.

     Для зміцнення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій вчитель має попередньо добре підготуватися:

• глибоко вивчити й обміркувати матеріал, у тому числі й додатко­вий; ретельно планувати й розробля­ти урок: визначати хронометраж ролі учасників, підготувати пи­тання і можливі відповіді, виро­бити критерії оцінювання ефек­тивності уроку;

•    мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добирання найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати (мету) уро­ку та критерії оцінювання робо­ти учнів;

•    передбачати різноманітні мето­ди привертання уваги учнів, на­лаштування їх на роботу, підтри­мання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії; цьо­му можуть сприяти різноманітні вправи — розминки, письмовий розподіл ролей у групах тощо.

Отже, інтерактивна технологія навчання — це така організація навчального процесу, за якої кожен учень має конкретне завдання, за яке він повинен публічно прозвітувати, адже від його діяльності залежить завдання, якість виконання поставлено­го перед групою та класом. Інтерактивні техноло­гії навчання містять чітко спланований очікуваний результат кавчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, розу­мові й навчальні умови і процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів.