«ІМПЕРСЬКА СЛУЖБА ПРАЦІ» ЯК СКЛАДОВА ОСВІТНЬОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ ТРЕТЬОГО РЕЙХУ (1933-1939 рр.)

     «Імперська служба праці»(«Reichsarbeitsdienst» або скорочено RAD) – це центральна державна організація, яка керувала та забезпечувала проходження молодими громадянами нацистської Німеччини обов'язкової трудової повінності. Попередницею RAD була Добровільна служба праці («Freiwillige Arbeitsdienst» – скорочено FAD), що була створена 5.6.1931 р. за наказом фюрера НСДАП Адольфа Гітлер. Cаме ця інституція займалась пошуком роботи для безробітних членів нацистської партії, та організовувала робочі табори і навіть громадські роботи на містах. Після легального прориву нацистів до влади 30 січня 1933 р., відбулась деяка трансформація серед примикаючих до НСДАП організацій, і FAD у серпні 1933 р. була перейменована у Націонал-соціалістичну службу праці - NSAD. Остання  3 липня 1934 р. отримала нову назву – «Імперська служба праці» або RAD. З початку існування RAD знаходилась під патронатом Міністерства праці, а згодом, через проблеми з фінансуванням, перейшла під завідування Імперського міністерства внутрішніх справ. Дещо згодом, а саме 25 серпня 1943 р. врешті-решт RAD отримає ранг окремого Імперського Міністерства Третього Рейху.

     Вже у 1934 р. була запроваджена обов'язкова трудова повинність для абітурієнтів – віднині на навчання до вишів у Німеччині приймали лише тих, хто перед тим її відбув. 26 червня 1935 року фюрер підписав «Закон про трудову повинність», згідно з яким організація добровільної служби праці була перетворена на «Імперську службу праці» – RAD. Вступ на цю службу був обов'язковим для всіх молодих німців віком від 18 до 25 років [1, с.380-381]. Не підлягали призову до лав RAD лише особи виключені з НСДАП, не арійці, євреї та колишні засуджені. Саме цей закон від 26.07.1935 р. відверто проголосив, що відтепер «імперська служба праці це служба ушановування німецького народу» [1, с.380]. Також населенню було чітко роз’яснено, що «Імперська служба праці має виховувати німецьку молодь у руслі націонал-соціалізму заради народної спільноти та справжнього розуміння праці, насамперед уваги до праці власними руками» [2,с.257]. Керуючись ідеєю фюрера залучати до роботи у трудових таборах безработну німецьку молодь обох полів, цей закон встановив загальний термін перебування у лавах RAD – 6 місяців. Щотижня, юнаки і дівчата на службу у RAD мали витрачати – 76 годин, з яких – 35 годин – це суто виробнича праця; 12 годин – ідеологічні та стройові заняття, різноманітні церемонії, ритуали, фізичні вправи тощо; 29 годин – вільний час [3,с.238]. Спочатку, запровадження RAD у повсякденне життя пересічних громадян Третього рейху, вирішувало суто конкретне завдання фюрера – сприяти зниженню рівня безробіття у Німеччині. Дівчата та юні жінки працювали або в багатодітних родинах, або в сільському господарстві . Юнаків відправляли на будівництво стратегічних автошляхів Схід-Захід, на меліоративні роботи, на викорчування залишків лісорозробок тощо [4,с.462]. Не випадково, що емблемою RAD стало саме зображення леза звичайної лопати зі свастикою у центрі, у житних колосках сліва та справа, бо в основному ними виконувались земляні та польові роботи. «Імперська служба праці» спеціалізувалась виключно на тяжких роботах, бо ідеологи НСДАП вважали, що саме трудова повинність та спільний досвід важкої праці має сприяти чимраз глибшому усвідомленню молоді усіх професій розуміння «єдності німецького народу» [5,с.294]. Тобто, двічи на рік, молоді німці та німкені чисельністю до 200 000 чоловік відправлялись до трудових таборів на важку ручну працю, причому іх попередній фах не мав ніякого значення [6,с.242]. Разом із запровадженою протягом 1935 р. військовою повинністю робоча повинність була органічною складовою життя кожного молодого хлопця та дівчини у Третьому рейху. Дещо згодом, RAD перетворилась у парамілітаристську організацію, яка займалась і ідеологічною , і військовою обробкою німецької молоді. Після приїзду до мережі трудових таборів, молоді люди відразу потрапляли до замкнутих товариств, розпочинали життя за жорстким розкладом, на чолі з командирами з колишніх членів загонів СА («Sturmabteilung» - штурмові загони) – «партійної армії» НСДАП доби Веймарської Республіки (1919-1933 рр.). Саме на СА, у Третьому рейху, Гітлер поклав за обов'язок, організацію допризивної підготовки німецької молоді. Відтепер, перебуваючи у лавах RAD, молоді люди щодня мали за обов'язок - шикування вранці та ввечері на процедурі підьома та спуску табірного прапора; стройовий вишкіл з піснями під час маршів на роботу й назад; систематичну ідеологічну обробку, фізичні вправи тощо. Вже у другій половині 30-х рр. ХХ ст. члени RAD часто-густо почали залучатись до саперних робіт разом зі  звичайними частинами вермахту. Також, серед головних завдань RAD було систематичне виховання німецької молоді у руслі ідеології НСДАП. Серед виховних закладів нацистської держави саме перед «Імперською службою праці» постало особливе завдання фюрера – німецька молодь через власний досвід мала усвідомити «моральну цінність праці». Статут RAD, який А.Гітлер підписав 30 жовтня 1936 року за мету обрав «виховання та навчання свідомого, національно та соціально мислячого чоловіка, що буде готов служити власному народу, як робітник та боєць»; передбачалось також культувирування таких якостей, як слухняність, відвертість, чесність, сумлінність, сміливість тощо [7, с.118].

     Табори RAD за звичаєм розміщались у сільській місцевості. Будь-яка зручність, розкіш або звичайний комфорт були абсолютно відсутні. Дуже строкатим був і соціальний склад окремих товариств . Все це чітко укладалось у концепцію соціальної уніфікації. Таку мету мало і введення особливої уніформи для підрозділів «Імперської служби праці». Рейхсарбайтсфюрер RAD Костянтин Хірль особисто брав участь у розробці уніформи для власних підлеглих. Саме за його пропозицією, за зразок головного убору взяли старовинну німецьку єгерську шапку, яка згодом стала фірмовою ознакою цієї організації. Річ у тому, що провідні функціонери Третього рейху вважали, що уніформа для будь-якого «народного товариша» має бути з обов'язковими елементами «національного одягу» [8,с.74]. Завершене уніформування членів RAD пройшло навесні 1936 року – для чоловіків ввели темні куртки з коротким комірцем, брунатні штани та коричневі сорочки з чорними краватками; для дівчат – сині ситцеві блузи вельми схожі на звичайні чоловічі сорочки, білий фартух та червоні косинки [8,с.97]. Обов'язковими для членів RAD були також нарукавні пов'язки зі свастикою. Таким чином, навіть візуальне відображення єднання та приналежності до конкретної спільноти – «Імперської служби праці» не переривалось ні на хвилину [8,с.97].

     У таборах RAD систематично проводили додаткові заняття, на яких молоді люди вивчали структуру та завдання цієї організації, знайомились з основами техніки безпеки, відточували стройову підготовку тощо. Повсякденне табірне життя якби створювало при цьому альтернативу звичайному попередньому життю пересічних громадян Третього рейху. Романтика перебування у сільській місцевості, на природі, у компанії з однолітками з різних соціальних прошарків; постійні різноманітні церемонії, паради, марши; прапори, уніформа, музика, ритуали, спільна праця викликали у мешканців таборів врешті-решт позитивні емоції, що робило їх більш сприйнятливими до нацистської ідеології. На теренах Третього рейха інститут RAD сприймався населенням, як справжня «соціальна школа нації» [9,с.242]. Так відомий німецький педагог Герберт Ноль, вже після закінчення Другої світової війни, відмічав, що «саме «Імперська служба праці» повернула власне труду шляхетність та поставила ідею взаємодопомоги у центр суспільного життя» [10,с.4]. Цю ж саму думку підтверджує і  відомий американський журналіст та дослідник доби нацистської Німеччини Уїльям Ширер, що писав «обов'язковий труд протягом півроку не приносив ніякої шкоди: діти, хоча й перебували далеко від родинної хати, пізнавали ціну фізичної праці; загартовувались, ближче сходились з товаришами; та взагалі, об'єднання дітей з різних класів та прошарків було здоровою та корисною практикою» [11,с.295]. Але при цьому, у системі RAD були і негативні для деяких батьків моменти. Так, у 1938 році, на підставі того, що конфесійні відмінності не сприяють утворенню у трудових таборах атмосфери загальнонаціонального єднання, рейхсляйтер Мартін Борман підписав директиву щодо загальної заборони участі  членів «Імперської служби праці» у будь-яких релігійних заходах [10,с.78].

     У другій половині 1930-х рр. була створена досить розгалужена мережа RAD на теренах Третього рейху. На чолі цієї організації перебував Костянтин Хірль – Рейхсарбайтсфюрер ( Імперський керівник робочих), чиновник у ранзі рейхсляйтера (партійного керівника вищого ступеня) [3,с.458]. Вся територія Німеччини була розподілена на 32 округи, в межах яких діяли 276 призивних пункти, що займались медичним оглядом призовників, питаннями призову та звільнення, допомагали подальшому працевлаштуванню у громадському житті, переводу до лав вермахту тощо. У жовтні 1939 р. чисельність RAD досягла свого максимуму – 360 тис. чоловік [3,с.239]. Після початку Другої світової війни Адольф Гітлер відмовився ліквідувати інститут «Імперської служби праці», але його члени віднині були переорієнтовані на виконання суто військових завдань – допризивна підготовка, виконання саперних робіт, будівництво оборонних споруд на кшталт «Західного Валу», ознайомлення з навичками протиповітряної оборони тощо. Деякі сучасні дослідники, наприклад Міхаїл Єрін, Олександр Єрмаков та інші вважають RAD аналогом американського «корпусу консервації громадянських ресурсів» [10,с.85]. Автор даного матеріалу вважає, що це була специфічна нацистська організація із числа примикаючих до НСДАП інституцій.

     Історію «Імперської служби праці» досить умовно можна розподілити на три періоди. Період становлення – січень 1933 р . – червень 1935 р. Період максимального впливу на життя пересічних громадян Третього рейху – червень 1935 р. – вересень 1939 р. Період перетворення на придаток до вермахту – вересень 1939 р. – травень 1945 р.

Література:

1.     История Германии: учебное пособие: в 3 т./ Б. Бонвеча, Ю.В. Галактионова. – М.,2008. – Т.3.Документы и материалы. – 592 с.

2.     Deutsche Geschichte in Quellen und Darstellungen/ von T.A. Fudge. – München, 1996. – Bd.9. – 647 s.

3.     Залесский К. НСДАП. Власть в Третьем рейхе./ К.Залесский. – М.,2005. – 672 с.

4.     Коваль В.С. «Барбаросса»: стоки и история величайшего преступления империализма ./ В.С.Коваль. – К.,1989. – 624 с.

5.     Історія Німеччини у світлинах/І.Андрущенко, Л.Сандига,О.Кислюк. – К.,2010. – 566 с.

6.     Энциклопедия Третьего рейха/ С.Воропаев. – М.,1996. – 587 с.

7.     Klönne A. Jugend im Dritten Reich/ A. Klönne. – München, 2008 – 427 s.

8.     Васильченко А.В. Мода и фашизм./А.В.Васильченко. – М.,2009. – 288 с.

9.     Пленков О.Ю.Тайны Третьего Рейха. Спартанцы Гитлера./О.Ю. Пленков. – М.,2010. – 480 с.

10.                        Ерин М.Е., Ермаков А.М. «Имперская трудовая повинность» в нацистской Германии (1933-1945)./ М.Е.Ерин, А.М.Ермаков. – Ярославль,1998. – 196 с.

11.                       Ширер У. Взлет и падение Третьего Рейха. В 2-х т./У. Ширер. – М.,1991. – Т.1. – 652 с.

Науковий керівник:

кандидат історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Запорізького національного Університету Давлєтов Олександр Рашидович.