КЕРАМІКА ПАНТІКАПЕЯ ЗА МАТЕРІАЛАМИ РОЗКОПОК 1959 – 1969 РР.

Кераміка вважається однією із найяскравіших ознак давньої матеріальної культури. Розвиток керамічного виробництва свідчить про високий рівень ремесла у грецьких містах-державах Північного Причорномор'я. Якість, типологія та розписи кераміки дають змогу дослідити не тільки власне виробництво, а й напрямки імпорту керамічних виробів і економічних зв’язків грецьких колоній вцілому. Кераміку, за способом розпису, поділяють на дві групи: червонолакову та чорнолакову. Зосередимося на чорнолаковій кераміці тому, що саме ця група є однією з найчисленніших серед знахідок, під час археологічних розкопок Пантікапея 1959 – 1969 рр. Крім цього вона є важливим джерелом не тільки для визначення економічних зв’язків Криму з іншими регіонами античного світу, а й для хронологічних побудов, тому що присутня в багатьох похованнях того часу.

Отже, чорнолакова кераміка — тип давньогрецької кераміки, що набув поширення у класичний та елліністичний періоди. Створювалася під час обпалу шляхом спікання залізовміщуючих глин. Чорнофігурний посуд – посуд малюнки та орнаменти на якому, формою і кольором подібні до силуетів, а тонкі контури вирізаються у фарбі перед випалом, крім цього деталі можуть підсилюватися, як правило, білим або червоним кольором. Розкопки Пантікапея дають чіткі відомості про поширення методів і стилів декорування античних ваз в другій половині VII – на початку V ст. до н. е., адже саме сюди у столицю Боспорського царства, було імпортовано велику кількість керамічних виробів, зокрема чорнофігурного посуду.

Метою даної роботи є розкриття сюжетів чорнолакової кераміки, та опис форм тих виробів, які зустрічаються на території Пантікапея, включаючи імпорт.

Аналізуючи результати розкопок Пантікапея, кінця VI – початку V ст. до н. е., можемо зазначити, що найбільш популярними сюжетними сценами на вазах стають бенкети, битви, міфологічні сцени, що розповідають про життя Геракла і про Троянську війну. Як і в орієнталізуючому стилі силуети фігур прорисовуються за допомогою шлікера або глянцевої глини на підсушеній необпаленій глині. Дрібні деталі прокреслюють штихелем. Шийка і дно посудин прикрашалися візерунком, в тому числі орнаментами, в основу яких покладенопишні рослини і пальмове листя (так звані пальмети). Після випалу основа ставала червоною, а глянцева глина набувала чорного кольору. Для того, щоб відобразити білизну шкіри у жіночих фігурах використовували білий колір, що вперше був використаним в Коринфі.

Інші центри виробництва кераміки, наприклад Афіни, запозичили техніку коринфського вазописного стилю. До 570 р. до н. е. Афіни навіть перевершили Коринф за якістю своїх ваз та розмахом виробництва. Ці афінські вази отримали в мистецтвознавстві назву «аттична чорнофігурна кераміка».

Далеко не всі фрагменти, з розкопок Пантікапея, піддаються точному визначенню і датуванню. Більшість можна віднести до того чи іншого класу ваз, та лише в деяких випадках за особливостями уламків вдається визначити гончарний круг майстра.

Одним із найважливіших етапів дослідження чорнофігурної кераміки є безпосередній аналіз форм та сюжетів керамічних виробів, які свідчать про інтенсивність рівня розвитку ремесла та зміст керамічного імпорту. Аналізуючи знахідки на території Пантікапея під час розкопок у 1959 – 1969 рр., можемо зазначити, що весь керамічний посуд за формою можна поділити на декілька груп – кратери, амфори, гідрії, ойнохойї, лекани, лекіфи та ін. Розглянемо основні форми та сюжети даних керамічних виробів.

1)                                          Кратери.

Греки, рідко пили вино нерозбавленим, зазвичай вони змішували його з водою в пропорції від 1:1 до 1:10. Змішування робили в великих посудинах – кратерах. Існують 4 типи кратерів: з колоно– та волютоподібними ручками, чашо– та дзвоноподібні. Загальним для всіх посудин є широке горло, яке дозволяло вільно черпати змішане вино [1, с. 64].

Кратери знайдені під час розкопок Пантікапея головним чином представлені фрагментами так званих кратерів з колонками, поширених в VI ст. до н. е. Для них характерний широкий тулув на невисокій ніжці. З боків можна побачити прямокутні виступи, які зливаються з ручками, що є характерною ознакою цих кратерів. Розпис на більш ранніх екземплярах розташовувався в широкому фризі на тулові, а на плічках біля основи горла містилася смужка язичка.

На кратерах другої половини VI ст. до н. е. домінує декор з клеймами. Спочатку дуже широкі, майже фризоподібні метопи швидко стають більш пропорційними, заповнюють обидва боки вази, залишаючи чорний простір під ручками. По боках їх, як правило, обрамляють вертикальні смуги орнаменту у вигляді гірлянди плюща, зверху зберігається смуга язичків, а знизу метопу обмежують одна – дві смуги пурпура і широка смуга чорного лаку. Над ніжкою кратера поміщається так званий вінок променів, характерний для всіх чорнофігурних ваз великих розмірів.

Під час розкопок 1959 р. було знайдено частину дна кратера з променями над ніжкою, на ньому зображено кут метопи з орнаментом у вигляді плюща. Два невеликих фрагменти, які були знайдені в середині XX ст. у Пантікапеї, мають фігурні зображення. На одному збереглися частина жіночої руки, яка була наповнена білою фарбою, та частина орнаментованого білими крапками предмета, можливо колчана підвішеного до дерева. На іншому видно середню частину жіночої фігури, яка тримала в руці довгий жезл або спис; можливо це зображення богині Афіни [5, с. 74 – 78].

Очевидно, що до більш пізнього періоду відноситься фрагмент кратера, знайдений під час археологічних розкопок в середині XX ст., з двома головами – чоловічої та жіночої – в вінках. Напевне це зображення Діоніса та Аріадни, які завжди зустрічаються поруч в розписах.

На кратерах кінця VI ст. до н. е. мотив людської голови на пластині замінюється орнаментом пальмети. Саме така пластина є серед знахідок на розкопках Пантікапея в 1959 – 1969 рр.

На вінцях кратерів зверху зазвичай зображувалися тварини, що йдуть одні за одними. Під час археологічних розкопок, зазначеного періоду знайдено фрагмент горла кратера, яке зверху покрите чорним лаком, за винятком верхньої частини, закритої відігнутим вінчиком. Зверху на вінчику видно частину фігури тварини і спіральний завиток – частина орнаменту пальмети, яка знаходиться на пластині. На відігнутому краї вінчика поміщений орнамент плюща.

Нерідко вінця кратерів прикрашалися орнаментом, наприклад, у вигляді косих зубчастих смуг. Один з фрагментів, знайдених в Пантікапеї, прикрашений таким орнаментом і має, на відігнутому краї гірлянду плюща, а інший край просто прикрашений чорним лаком. Орнаментом зубчастих смуг прикрашений віночок кратера з гігантомахією, знайденого в 1953 р. в Пантікапеї [3, с. 196]. Можливо кратер, від якого збереглися розглянуті вище уламки з зображенням Афіни, мав такий же віночок – фрагмент з косим орнаментом на вінчику повністю підходить до нього по фактурі лаку.

2) Амфори та гідрії.

Найбільш відомий тип античних ваз – амфори. Вони використовувалися для перевезення і зберігання вина, оливкової олії, пшениці, води. Тулув амфори має яйцеподібну форму. Два найбільш поширені види амфор відрізняються формою горла – у однієї з них воно плавно переходить в тулув, а в іншої можна виділити чітко виражену шийку[1, с. 63].

У середині XX ст. серед фрагментів із Пантікапея було знайдено ще один уламок кришки амфори. На ньому збереглася частина фриза з гірляндою квітів і бутонів лотоса; цей орнамент широко розповсюджений на кришках чорнофігурних посудин другої половини VI ст. до н.е.

Гідрії використовувалися для перенесення і збереження води. Вони представляють собою великий глечик з трьома ручками. Дві горизонтальні ручки, які прикріплені до тулува, використовувалися для підняття посуду, а третя ручка – вертикальна використовувалася під час зливання води. Повну посудину – піднімали за бокові ручки, ставили на голову і несли [1, с. 65].

Амфори та гідрії великих розмірів зустрічаються, серед чорнофігурної кераміки із Пантікапея, в невеликій кількості. За винятком групи фрагментів із зображенням сцени виїзду богів, які заслуговують окремого дослідження.

Великому посуду – амфорі або гідрії належить маленький фрагмент знайдений з частиною голови менади. На розкопках Пантікапея (1959 – 1969 рр.) було знайдено уламок, який належить великій вазі, можливо, типу амфори, горло якої плавно переходить в плічка. Сюжет розпису цієї амфори, на даний момент не піддається точному визначенню.

3) Ойнохойї.

Ойнохоя грец. Οινοχόη — давньогрецька посудина для розливання вина. Це глечик з однією ручкою, овальним корпусом та вінчиком у формі трилисника, тобто з трьома носиками. Професійні виночерпії, запрошувані на сімпосії майстерно розливали за допомогою ойнохої вино одразу в три келихи.

Ойнохойї чітко відділені від плечиків. У пізньому чорнофігурному стилі, вони прикрашалися розписами в метопах. Вертикальне обрамлення метопи в вигляді гірлянди плюща, на неакуратно виконаних екземплярах, змінюється смугою крапок, хоча під час розкопок в середині XX ст. було знайдено епізоди з метопами без обрамлення.

Фрагменти плечиків знайдених в Пантікапеї (1959 – 1969 рр.) не завжди дозволяють точно визначити форму посуду, до якого вони відносилися. На фрагменті з жіночою головою, ймовірно, також зображена менада. Збереглася частина обрамлення метопи: зліва – вертикальна смуга з точковою гірляндою, зверху – неакуратно виконані язички. Цей фрагмент належить ойнохойї з чітко відділеним від тулова горлом. Він знаходить аналогії серед ваз кінця VI – початку V ст. до н. е. так званого майстра червоної лінії. До гончарного круга майстра належить і фрагмент стінки, на якому збереглася нижня частина фігури задрапірованої людини і обрамлені метопи у вигляді вертикальної полоси з крапками. Знизу метопа обмежена смугою пурпура [5, с. 78 – 80].

4) Лекани.

Лекана – це глибокий кубок на кільцевому піддоні з двома горизонтальними ручками. Край вмістилища лекани мав невеликий виступ для упору кришки. Використовувалися жінками, як шкатулки і часто дарували.

Серед чорнофігурних фрагментів із Пантікапея є невелика група лекан та їх кришок. Нерідко кришки лекан прикрашав більш багатий розпис у вигляді фризів із зображенням тварин і фантастичних істот. На фрагменті кришки збереглася – без голови – фігура сирени з волюто подібним крилом.

Під час розкопок 1959 – 1969 рр. в Пантікапеї було знайдено два фрагменти чорнолакової кераміки, на яких збереглися голови пантер, що відносяться до однієї або двох дуже схожих кришок. На першому збереглася також частина крила птаха або сирени. Над фризом із тваринами, навкруг основи ручки знаходився вінок променів. Малюнок тварин акуратний, плями на шиї пантери нанесені білою фарбою. Такі фризи не рідко прикрашають кришки і інших посудин наприклад кратерів та амфор. Малюнок голів пантер найбільш близькі до чорнофігурних ваз із звіриними фризами другої четверті – середини VI ст. до н. е. До цього ж типу кришок відноситься невеликий фрагмент на якому збереглися покрашена лаком нижня частина фриза, де можна побачити ноги хижака та частину крила [5, с. 81 – 82].

В IV ст. до н. е. в Пантікапеї були розповсюдженими два типи лекан:перший – зі стрічковими ручками із кришкою, другий – масивною круглою ручкою, яка виступає вверх. Чорнолакові лекани цього типу характерні для другої половини V ст. до н. е., а розписні – для другої половини IV ст. до н. е. Кришки в IV ст. не округлі, а конічні. Інший тип – з кришкою, ручка якого оформлена у вигляді кільцевого піддону [1, с. 66].

5) Лекіфи.

Лекіф – це один із найбільш поширених видів посуду, в якому зберігали оливкову олію. Їх в якості супроводжуючого інвентарю поміщали в гробниці. Рідні, які приходили на могилу, ставили лекіфи на східці, біля надгробної стели[1, с. 65]. В Пантікапеї знайдено численні уламки чорнофігурних лекіфів. Цей вид аттичної кераміки вивчений особливо докладно і визначення їх не становить труднощів. Найбільш ранніми із знайдених в Пантікапеї у середині XX ст. матеріалів є фрагменти двох лекіфів, на них можна побачити зображення чоловіка, який біжить, поряд із чоловіком, що стоїть. Перший фрагмент виконаний недбало, на відміну від другого уламка. На третьому фрагменті, який знайдено під час археологічних розкопок 1959 – 1959 рр. в Пантікапеї, збереглася лише частина фігури стоячого чоловіка. Всі три уламки відносяться до великої групи чорнофігурних лекіфів з широким тулувом, який різко звужується до ніжки.

До великих лекіфів відносяться фрагмент плечиків і тулова лекіфа, на якому збереглися зображення двох голів: чоловіча на фоні жіночої. Жінка рукою піднімає край одіяла, накиненого на голову; білою фарбою позначені її лице та рука, пером – борода і волосся над лобом чоловіка. В кінці VI ст. до н. е. розповсюджується інша орнаментація плечиків великих лекіфів – пальмети, які по черзі повернені вверх і вниз, захоплені дугами вусиків.

Отже, чорнолакова кераміка – тип давньогрецької кераміки, яка завдяки імпорту потрапляла у район Північного Причорномор’я. Під час археологічних розкопок в Пантікапеї (1959 – 1969 рр.) було знайдено уламки чорнофігурного посуду, що підтверджує його поширення в даному регіоні. Тому ми можемо припускати, що цей посуд був поширеним по всьому Боспорському царству, завдяки імпорту в його столицю.

Аналізуючи матеріали, що знайдені під час археологічних розкопок античного Пантікапея, можемо зазначити, що тут представлені майже всі форми посуду, які були поширеними в аттичні кераміці того часу – кратери, амфори, гідрії, ойнохойї, лекани, лекіфи та інші [5, с. 71 – 73].

Вивчаючи форми та сюжети аттичної кераміки, ми не тільки дізнаємося про рівень розвитку ремесла столиці Боспорської держави, а й отримуємо інформацію про інтенсивність та зміст керамічного імпорту Пантікапея.

Література:

1.                                           Вдовиченко И. И. Античные расписные вазы из крымских музеев. Каталог коллекций. / И. И. Вдовиченко – Симферополь: СОНАТ, 2003

2.                                           Марченко И. Город Пантикапей. [Електронний ресурс]. – http://www.e-reading.co.uk/bookreader.php/1002699/Marchenko_-_Gorod_Pantikapey.html

3.                                           Монгайт А. Л. Археология в СССР. / А. Л. Монгайт— М., 1955

4.                                           Павлова В. П. К истории археологических исследований города Пантикапея [Текст] / В. П. Павлова // Молодой ученый. – 2013. – №3. – С. 418-421.

5.                                           Сидорова Н.А. Чернофигурная керамика из Пантикапея: (Раскопки 1959 - 1969) // Сообщ. Государственного музея изобразительных искусств имени А. С. Пушкина. – 1984. – Вып. 7

Науковий керівник:

 кандидат історичних наук, доцентБонь Олександр Іванович.