Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА

Автор: 
Олександра Довгаль (Київ, Україна)

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання [1]. 

Необхідність проведення аналізу грошових потоків виникає в різних установах і організаціях. Поетапний аналіз грошових потоків дає інформацію для оцінки діяльності підприємства в минулому, теперішньому часі, а також служить основою для прогнозування і планування грошових потоків на майбутнє. Основні етапи проведення аналізу грошових потоків відображені у табл. 1.

Таблиця 1

Основні етапи проведення аналізу грошових потоків підприємства [ 2, с. 132 ]  

 

Етапи аналізу

Основний зміст аналізу

Аналіз ліквідності балансу

Порівняння наявності коштів за активом, згрупованих за ступенем зниження їх ліквідності із зобов'язаннями за пасивом, що об'єднані по термінах їх погашення (в порядку зростання термінів сплати)

Аналіз показників оцінки ліквідності підприємства

Розрахунок коефіцієнтів абсолютної ліквідності, швидкої ліквідності, поточної ліквідності

Аналіз Звіту про рух грошових коштів

Вивчення обсягу, структури і динаміки:

– вихідного і вхідного ГП;

– грошових потоків від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності;

– чистого ГП.

Аналіз оборотності дебіторської заборгованості та її співвідношення із кредиторською

Розрахунок оборотності дебіторської заборгованості, середнього періоду обороту дебіторської заборгованості, коефіцієнту співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей

Аналіз показників, що характеризують ГП

Розрахунок:

– коефіцієнта ліквідності ГП;

– коефіцієнта участі ГП і їх еквівалентів в оборотних активах;

– кількість оборотів оборотних активів;

– середнього періоду обороту оборотних активів;

– кількості оборотів ГП і їх еквівалентів;

– середньоквадратичного відхилення ГП і коефіцієнта варіації в досліджуваному періоді часу;

– коефіцієнта кореляції позитивного та від'ємного ГП;

– коефіцієнта ефективності ГП в досліджуваному періоді;

– коефіцієнта якості чистого ГП;

– коефіцієнта достатності і реінвестування чистого ГП.

Проведення підсумків та формування узагальнених висновків про стан грошових потоків на основі проведеного аналізу.

 

Важливим показником, що характеризує фінансові позиції підприємства є платоспроможність, яка розкривається через здатність підприємства вчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Спроможність з якою підприємство погашає свою заборгованість характеризується ліквідністю його балансу, яка визначає рівень покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких на гроші відповідає терміну погашення заборгованості.

Аналіз грошових потоків пов’язаний із з’ясуванням причин, які впливають на збільшення (зменшення) припливу грошових коштів та збільшення (зменшення) їх відпливу. Це можна робити як за довгостроковий період (декілька років), так і за короткостроковий (квартал, рік). Такий аналіз має безперечний інтерес, якщо він буде здійснений за період, що відображає певний етап в діяльності підприємства, наприклад, з моменту створення, випуску нової продукції, закінчення реконструкції тощо.

Аналіз потоків грошових коштів повинен здійснюватись як на основі звітних, так і планових показників (платіжного календаря). При цьому останні виступають одночасно інструментом управління грошовими потоками. Це досягається шляхом контролю за відповідністю їх реального руху до планових показників та прийняттям необхідних коригуючих заходів.

Першим показником виникнення фінансових ускладнень є тенденція скорочення частки грошових коштів у складі оборотних активів підприємства при зростаючому обсязі його поточних зобов’язань. Тому щомісячний аналіз співвідношення грошових коштів і найбільш термінових зобов’язань (термін яких закінчується в поточному місяці) може надати точну інформацію про надлишок (недостачу) грошових коштів на підприємстві.

Іншим методом оцінки достатності грошових коштів є визначення тривалості періоду їх обороту. З цією метою використовується співвідношення:

, (1)

Тривалість періоду складає 360 днів – при розрахунку значення показника за рік; 90 днів – при розрахунку за квартал; 30 днів – за місяць.

Для розрахунку використовуються внутрішні облікові дані про величину залишків на початок і кінець періоду (наприклад, місяця) на рахунках грошових коштів. З цією метою використовується формула:

, (2)

де СЗГК – середні залишки грошових коштів, тис.грн.;

ЗГn – залишки на початок n-го місяця, тис.грн.;

n – кількість місяців в періоді.

Для розрахунку величини середнього обороту потрібно використовувати кредитовий оборот за період, що аналізується, по рахунку 311 “Поточні рахунки в національній валюті” беручи до уваги, що більшість підприємств здійснюють безготівкові розрахунки зі своїми контрагентами, а видача грошових коштів через касу (наприклад, заробітна плата працівників або оплата господарських витрат) передбачає їх попереднє одержання в банку. Відкриття спеціальних рахунків в банку та їх використання (чекові книжки, акредитиви) за рахунок власних коштів також пов’язане з перерахуванням коштів з поточного рахунку на відповідні спеціальні рахунки. В цих випадках використання для розрахунку величини обороту суми кредитових оборотів по рахунках 30 “Каса”, 311 “Поточні рахунки в банку в національній валюті”, 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” призвело б до подвійного рахунку і, як наслідок – до значного викривлення показника оборотності грошових коштів на підприємстві. Але якщо на підприємстві значна частина розрахунків проходить через касу і / або формування спеціальних рахунків здійснюється на позиковій основі, тобто суми, що проводяться по кредиту рахунків 30 “Каса”, 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” не знаходять свого попереднього відображення на рахунку 311 “Поточні рахунки в банку в національній валюті”, вказані витрати грошових коштів повинні бути додані до суми кредитового обороту рахунку 31 “Рахунки в банку”. Для аналізу зміни обороту грошових коштів протягом звітного періоду, з моменту надходження грошей на поточний рахунок домоменту їх вибуття, складається наступна таблиця (табл. 2).

Для того, щоб зрозуміти реальний рух грошових коштів на підприємстві, оцінити синхронність надходження і витрачання грошових коштів, а також поєднати величину одержаного фінансового результату зі станом грошових коштів на підприємстві, необхідно виділити і проаналізувати всі напрямки надходження (припливу) грошових коштів, а також їх вибуття (відпливу).

Таким чином, складання “Звіту про рух грошових коштів” з відповідними аналітичними висновками фактично і є аналізом руху грошових потоків на підприємстві.

Таблиця 2

Зміна тривалості обороту грошових коштів підприємства по місяцях  

 

Місяць

Залишки грошових коштів (за журналом), грн.

Оборот за місяць (за журналом), грн.

Період обороту, дні

(гр. 1 х 30) : гр. 2

А

1

2

3

Січень

Лютий

Березень

...

Грудень

Аналіз руху грошових коштів проводиться прямим і непрямим методами.Відмінність у використанні прямого та непрямого методів стосується лише розділу операційної діяльності.

Аналіз грошових коштів прямим методом дозволяє оцінити ліквідність підприємства, оскільки детально розкриває рух грошовихкоштів на рахунках, що дає можливість робити оперативні висновки відносно достатності коштів для сплати по рахунках поточних зобов’язань, а також про можливість здійснення інвестиційної діяльності[3, c. 258].

Методика розрахунку руху грошових коштів підприємства непрямим методом [3, c. 275].

Зрозуміло, що зменшення дебіторської заборгованості призведе до збільшення реального припливу грошових коштів. Це означає, що в даному випадку різниця між значенням дебіторської заборгованості на початок і кінець періоду повинна бути додана до чистого прибутку.

Вплив на чистий прибуток операцій, пов’язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, характеризується тим, що збільшення залишків, наприклад, по рахунках 20 “Виробничі запаси”, 28 “Товари” тощо занижує реальний відплив коштів (сума збільшення залишку по цих рахунках повинна бути виключена із чистого прибутку); відповідно сума зменшення залишків по вказаних рахунках додається до чистого прибутку.

Операції, що відображаються на пасивних рахунках, мають зворотний механізм впливу на рух грошових коштів. Якщо залишок по рахунках зобов’язань в звітному періоді збільшується, то це означає, що по них було заплачено менше, ніж показано у витратах (собівартість реалізації завищена) і сума збільшення повинна бути додана до чистого прибутку. Якщо сальдо зменшується, відповідно, по рахунках зобов’язань було заплачено більше, ніж вказано в Звіті про фінансові результати, і сума зменшення повинна виключатися з величини чистого прибутку.

З допомогою узагальнюючої інформації про рух грошових коштів на підприємстві керівництво підприємства може контролювати поточну платоспроможність підприємства, приймати оперативні рішення по її стабілізації, оцінювати можливість здійснення додаткових інвестицій.

Акціонери (інвестори), володіючи інформацією про рух грошових потоків на підприємстві, можуть оцінювати, наскільки стабільним є фінансовий стан підприємства, в яке вони вклали свої кошти, більш обґрунтовано підійти до розробки політики розподілу і використання прибутку.

Таким чином, на відміну від запропонованих вище підходів до оцінки фінансового стану, аналіз руху грошових коштів дає можливість зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому обсязі та з яких джерел відбулося надходження на підприємство грошових коштів та які основні напрямки їх використання; чи достатньо власних коштів підприємства для здійснення інвестиційної діяльності; чим пояснюються розбіжності величини одержаного прибутку та нарахування грошових коштів тощо.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів" (пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства фінансів від 07.02.2013 N 73).

2. Ясишена В.В., Сисоєва І. М. Методика проведення аналізу грошових потоків підприємств / Інноваційна економіка. – 2012. – № 2 (28). – - 131-139 с.

3. За ред. проф. Кірейцев Г. Г. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. - 3-тє вид., перероб. и доп. - Київ: "Центр навчальної літератури", 2004. - 531 с.

Науковий керівник:

старший викладач кафедри бухгалтерського обліку Київського національного торговельно-економічного університету, Зябченкова Ганна Василівна.