НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ В УМОВАХ НОВИХ ПРІОРИТЕТІВ МІЖНАРОДНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

       Поглиблення зовнішньої торгівлі є однією з основних передумов економічного розвитку країни. Вагоме значення міжнародної торгівлі, яка бере свій початок ще тисячоліття до нашої ери,  підтверджують дослідження наукових шкіл різних періодів. Першими спробували теоретично обґрунтувати міжнародну торгівлю меркантилісти, які вважали, що накопичення  грошей здійснюється за рахунок імпорту. А. Сміт (теорія абсолютних переваг) стверджував, що країни повинні спеціалізуватись на виробництві тих товарів, у виробництві яких мають переваги, і обмінювати їх на товари інших країн [1].  Д. Рікардо, розвинувши ці погляди, у своїй теорії відносних переваг показав, що країни спеціалізуються на тих товарах, які можуть виробляти з відносно більш низькими витратами, ніж інші країни [2].

       В цілому, за аналізом дослідників ННЦ “Інститут аграрної економіки” протягом багатьох років було сформульовано 24 теорії міжнародної торгівлі з розподілом їх за періодами розвитку світової економіки та торгівлі: колоніальний (від XV ст. – до 50-х рр. XX ст.); постколоніальний (від 50-х рр. ХХ ст. до 1990 р.); найновіший (від 1990 р. до теперішнього часу), в якому сформульовано три теорії: 1. конкурентних переваг [3]; 2. імпортозаміщення [4]; 3. глобалізаційного впливу [5]. Фактично весь період часу нові теорії формувалися згідно конкретних умов розвитку економіки.

       Враховуючи наукові надбання та економічний розвиток, з метою захисту інтересів країни, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та залучення інвестицій Україна здійснює регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема через нормативно-правові акти, у підготовці окремих проектів яких приймали участь дослідники ННЦ „Інститут аграрної економіки”. До основних регулятивних актів у сфері ЗЕД належать Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність", “Про режим іноземного інвестування”, "Про міжнародний комерційний арбітраж"  та інші закони, постанови та укази.

Згідно досліджень українських  учених, розвиток світової торгівлі пройшов три хвилі: перша – період між 1870 роком і Першою світовою війною; друга – розпочалася після підписання у 1947 році ГАТТ; третя – після вступу в дію з 01.01.1995 року угоди про створення СОТ, що стала правонаступницею ГАТТ.

У свою чергу аналіз розвитку світової торгівлі за 1947–2013 рр. дозволив українським дослідникам визначити сім особливостей глобалізаційних змін:    1. Темпи зростання торгівлі країн, що розвиваються, перевищили темпи розвинутих країн у 2,5 рази; 2. Надзвичайно стрімкий розвиток торгівлі країн Азійського  континенту; 3. Зростання значення серед розвинутих країн такого потужного об`єднання як ЄС; 4. Хронічне відставання найбідніших країн світу; 5. Нарощування обсягів торгівлі послугами; 6. Нарощування обсягів торгівлі розвинутими країнами між собою; 7. Превалювання темпів зростання обсягів торгівлі над темпами зростання ВВП [6].

Наразі фактично закінчився Дохійський раунд переговорів, коли на конференції міністрів новому керівнику СОТ Р. Азеведу вдалося об`єднати 159 країн-членів СОТ, які прийняли „Балійський пакет” реформ, що складається з 10-ти угод, п`ять з яких стосуються сфери АПК, а чотири – підтримки найменш розвинутих країн. Головним документом є угода щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі, прийняття якої через ратифікацію кожною країною дозволить збільшити обсяги світової економіки на 1 трлн дол. США і створити 21 млн додаткових робочих місць переважно в країнах, що розвиваються. В цілому, якщо нині учасники зовнішньоекономічної діяльності сплачують приблизно 10% від вартості товарів, то з прийняттям положень „Балійського пакету” платежі на кордоні знизяться вдвічі – до 5% [7]. Таким чином, слід зазначити, що за нашою класифікацією, це фактично початок четвертої хвилі глобалізації світової торгівлі.

За останні роки в світі відбувається стрімкий розвиток міжнародної торгівлі, зокрема аграрною продукцією. Так, якщо за 1980-1995 рр. загальносвітова торгівля (експорт-імпорт) товарами сільського господарства і переробної промисловості зросла з 488,4 до 904,0 млрд дол. США, або в 1,8 рази, то за такий  самий період після формування СОТ відповідно з 904,0 до 2184,0 млрд дол. США, або в 2,4 рази [8]. В рази зросли вартісні обсяги торгівлі основними групами агропродовольчої продукції: зерновими, олійними культурами, овочами, фруктами, напоями, молочною і м’ясною продукцією. Цьому сприяв, головним чином, помітний розвиток міжнародних інтеграційних процесів (розширення існуючих та створення нових угрупувань країн), лібералізація торговельної політики в рамках СОТ  і створення численних зон вільної торгівлі.

Зростання агропромислового виробництва в Україні призвело до зростання експорту сільськогосподарської продукції. За 2005-2012 рр. він зріс з 4,3 до 17,9 млрд дол. США, або більш ніж у 4 рази. Зафіксовано збільшення вартісних обсягів експорту по всіх групах товарів: тваринницькій, рослинницькій продукції, жирах та оліях, харчових продуктах. Більша частина експорту вітчизняного АПК забезпечується продуктами рослинного походження (51,5 % у 2012 р.), в основному за рахунок зернових культур. Питома вага аграрної продукції в структурі загального експорту України також зросла: з 12,5 % у 2005 р. до 26,0 %  у 2012 р. Водночас імпорт  продукції АПК в Україну за 2005-2012 рр. зріс з 2,7 до 7,5 млрд дол. США, або майже у 3 рази, причому зростання відбулося по всіх групах товарів.

Головне те, що постійно зростає позитивне сальдо в торгівлі продукцією АПК. Варто зазначити, що позитивне сальдо у зовнішній торгівлі України має лише аграрна галузь [9].

Очевидно, що збільшенню обсягів експорту-імпорту агропродовольчої продукції багато в чому сприяв вступ України до СОТ у 2008 році. Зокрема, з 2007 р. (останній рік до вступу) по 2012 р. експорт аграрної продукції виріс на 11,7 млрд дол. США, або майже в 3 рази, тоді як імпорт зріс лише на 3,4 млрд дол. США, або в 1,8 раза [9].  

Основними географічними сегментами, куди експортується українська аграрна продукція, є країни Азії, Європи, СНД (в основному Митний Союз) та Африки. З 2005 по 2012 рр. експорт товарів груп 1-24 УКТЗЕД  в ці регіони стабільно зростав, зокрема в Азію – з 1,0 до 5,7 млрд дол. США, Європу – з 1,0 до 5,0 млрд дол. США, Африку – з 0,4 до 3,5 млрд дол. США, країни Митного Союзу – з 1,6 до 2,8 млрд дол. США. Важливим є те, що за останній час в українському експорті сформувався крупний Азійський сегмент, який в основному базується на експорті зернових і білково-олійних культур. Питома вага цього сегменту по зернових за 2005-2012 рр.  і за 9 місяців 2013 року у грошовому виразі доходила до понад 60%, а по білково-олійних культурах – до понад 40 % від їхнього загального експорту з поступовим зростанням й по інших групах товарів.

Очікуване підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС має суттєве значення для аграрного сектору. В результаті створення поглибленої та всеохоплюючої ЗВТ відбудеться скасування і зменшення мит. Для сільськогосподарської продукції ЄС скасує більшість ввізних мит відразу після набуття чинності ПВЗВТ (83,1 % тарифних ліній), встановить перехідні періоди тривалістю 3-7 років на 2 % тарифних ліній і водночас широко застосовуватиме безмитні тарифні квоти (14,9 % товарів). Україна скорочуватиме тарифи поступово (спочатку на 35,2 % тарифних ліній) і збереже ненульові ставки ввізних мит на окремі товари, але застосовуватиме тарифні квоти лише до кількох товарних груп (цукор, свинина, м’ясо птиці).

В межах цих безмитних квот Україні буде дозволено експортувати в ЄС 1,6 млн тонн зернових у перший рік із збільшенням цього обсягу до 2 млн тонн через 5 років (пшениці – з 950 тис. тонн до 1 млн тонн, кукурудзи – з 250 до 350 тис. тонн, ячменю – з 400 до 650 тис. тонн), м’ясо (яловичина, свинина, птиця) овочі, фрукти, цукор та іншу продукцію.

Скорочення ввізних мит ЄС в перспективі призведе до збільшення експорту продукції АПК України  на 20 %. В першу чергу зросте експорт зернових культур, м’яса та різних харчових продуктів, тютюнових виробів. Загальна вартість експорту квотованої аграрної продукції до ЄС становитиме 2,2-2,3 млрд дол. США,  а економія внаслідок скасування імпортного мита ЄС у межах квоти досягне 370-380 млн євро. Відповідно зниження ввізних мит Україною може призвести до зростання імпорту на 7 % за рахунок збільшення обсягів поставок напоїв, олій та жирів, м’яса та субпродуктів.

Функціонування ПВЗВТ матиме суттєві наслідки для бюджету України, вітчизняних виробників та споживачів. Можливе зростання вартості імпорту агропродовольчої продукції з ЄС через 10 років до 9 млрд дол. США сприятиме надходженню в бюджет 1,5-1,8 млрд дол. США за рахунок ПДВ, що компенсує зменшення митних платежів через зниження імпортного мита, які складатимуть 70 млн дол. США, що вдвічі нижче за показник 2012 р.

Для тих українських виробників, хто отримає безмитні тарифні квоти, позитиви полягатимуть в стабільному доступі на ринки ЄС, уніфікації фіто-санітарних стандартів та підвищенні якості продукції, можливому зростанні обсягів виробництва органічної продукції та експорту кондитерської, м’ясної, молочної, олійно-жирової та різної харчової продукції. До негативних наслідків варто віднести можливий відтік кадрів, низьку якість та невідповідність української продукції стандартам ЄС, загрозу втрати частини внутрішнього ринку через посилення імпорту, а також проблему зміни назв окремих видів товарів в результаті зобов’язань щодо географічних зазначень.

Українські споживачі отримають очевидні переваги через розширення асортименту продовольчої продукції, підвищення її якості, зниження цін, особливо на імпортовані товари. В той же час не виключені проблеми, які виникнуть для окремих споживачів при пізнанні якісного змісту нової продукції та його відповідності запропонованій ціні [10].

       В цілому, зона вільної торгівлі з ЄС сприятиме зростанню світової ролі нашої держави в аграрній галузі. Це повинно стимулювати збільшення притоку іноземних інвестицій в АПК України, створення нових українських та спільних підприємств, швидшому впровадженню європейських стандартів та розвитку транспортно-логістичної інфраструктури, що забезпечить зростання виробництва та експорту не лише сировини, але й продукції з вищою доданою вартістю.

Література:

1.      Сміт А. Добробут націй. Дослідження про природу і причини добробуту націй. – К. : Port-Royal, 2001. – 594 с.

2.      Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения. Сочинения: [пер. с англ.] – М. : Госполитиздат, 1955. – Т.3. – 296 с.

3.      Портер М. Конкуренция: [пер. с англ.]. – СПб. : Издательский дом „Вильямс”, 2003. – 493 с.

4.      Prebish R. Theoretical and Practical Problems of Economic Growth. / Prebish R. – Mexico City: ENLAC. – 142 p.

5.      Власов В.І. Глобалізацій ний вплив – стратегічна основа розвитку міжнародної торгівлі / В.І. Власов // Економіка АПК. – 2008. - № 4. – С. 63-72.

6.      Білорус О.Г., Власов В.І. Глобальні трансформації торгівлі: монографія / О.Г. Білорус, В.І. Власов. – К. : ННЦ ІАЕ, 2008. – 228 с.

7.      ВТО внедрит крупнейшую реформу торговли: [Електронний ресурс.] – Режим доступу: http://ekonomika.eizvestia.com/ful/487 – Назва з екрану.

8.      http://www.fao.org.trade

9.      Державна служба статистики України.

10.                        Експорт та імпорт продукції аграрного сектору України: стан та тенденції / [Кваша С.М., Власов В.І., Кривенко Н.В. та ін.] ; за ред. С.М. Кваші. –  К. : ННЦ ІАЕ, 2013. – 80 с.