МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

З кожним роком в Україні все більше зростає популярність проведення лізингових угод. Це зумовлено тим, що лізинг має багато переваг в порівнянні з кредитом, орендою чи безпосередньою купівлею устаткування. Оскільки укладення угод з фінансового лізингу передбачає залучення коштів, важливим етапом проведення таких операцій є здійснення контролю за розподілом фінансових коштів на кожному з етапів дії угоди.

Контроль може здійснювати всередині компанії, безпосередньо за участі сторони лізингоотримувача, а також зовні за участі лізингодавця, банківських та державних установ.

Метою проведення внутрішнього фінансового контролю лізингових операцій є покращення ефективності лізингової діяльності, зменшення ризиків втрат та збитків серед сторін-учасників, чіткий розподіл наявних коштів та ведення обліку витрат по операціям, своєчасне інформування керівництва компанії про перебіг лізингових операцій, прогнозування можливих ризиків, негайне виявлення та усунення можливих проблем та загроз.

Для проведення внутрішнього фінансового контролю за лізинговими операціями, можна видіти наступні напрямки формування звітності:

-                     Операційний – являє собою контроль над забезпеченням оптимальної ефективності операцій з лізингу з метою зведення до мінімуму витрат лізингодавця. Може бути досягнуто за рахунок складення бізнес-планів та чіткому формуванню розподілу фінансів підприємства.

-                     Нормативно-правовий – перевірка відповідності лізингових угод та проведених по ним операціям діючому законодавству України.  Використовується з метою забезпечення відповідності проведених операцій відповідно до умов, тарифів та вимог, що зазначені в договорі лізингової угоди.

-                     Інформаційно-аналітичний – проведення збору інформації про протікання лізингових операцій, перевірка її достовірності, повноти, надійності та актуальності.  Проводиться за рахунок звітності кожного хто бере участь в лізинговій діяльності підприємства.

-                     Методологічний – розробка рекомендацій та надання пропозицій щодо покращення протікання бізнес-процесів серед учасників лізингових відносин. Таким чином забезпечується ефективність перебігу лізингових операцій.

Також варто дотримуватися наступних принципів організації системи внутрішнього контролю:

-                     Розподіл обов’язків та відповідальності за їх виконанням між лізингоотримувачем та лізингодавцем на протязі всього періоду дії лізингової угоди; саме таки в такий спосіб відбувається подвійний контроль над здійсненням всіх операцій та здійснюється мінімізація всіх майбутніх ризиків та можливих додаткових витрат.

-                     Аналіз технічних характеристик  предмету лізингу. В наслідок чого, фінансовий контроль над лізинговими операціями включає в себе також і технічний контроль якості предмету, що здається в лізинг.

-                     Принцип дотримання правил внутрішнього контролю лізингодавцем та лізингоотримувачем з метою уникнення додаткових витрат, зменшення фінансових ризиків та нецільового використання фінансових коштів.

-                     Принцип контролю за протіканням процесу лізингової операції з метою вчасного виявлення та усунення можливих збоїв.

-                     Принцип фінансового планування розподілу та надходження коштів з метою дотримання графіку платежів та можливого прискорення виплати боргу.

-                     Принцип звітності – вчасне подання фінансових звітів по діяльності підприємства для покращення контролю над процесом лізингування.

Зовнішній контроль за протіканням угоди з лізингу відбувається насамперед з боку держави, котра формує нормативно-правові акти, котрі слугують опорою для укладення лізингових угод та їх контролю відповідними закладами. Основні питання, що виникають під час діяльності підприємства регулюються за допомогою Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Згідно Декрету Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» «операції, пов’язані з ввезенням , переказуванням і пересиланням на територію України…» валютних цінностей являються валютними операціями і підпорядковуються регулюванню з боку валютного законодавства [3].

Процес отримання коштів від нерезидентів в іноземній валюті у вигляді кредитів регулюється Положенням про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 червня 2004р. №270 (надалі - Порядок) [4].

Згідно Порядку процес отримання кредитів позичальниками (резидентами) від нерезидентів відбувається за допомогою банків України, що мають необхідні повноваження. Договори надання кредиту повинні в обов’язковому порядку проходити реєстрацію Національним банком України.  Проведення реєстрації здійснює позичальник (резидент) до того моменту як він фактично отримає кредит. Згідно чинного законодавства немає ніяких обмежень щодо розміру суми надання кредиту та терміну на який надається кредит. Однак розмір процентної ставки за використання кредиту в день подання резидентом документів для реєстрації договору кредиту згідно Порядку не має перебільшувати ставки, що встановлюється Правлінням НБУ на підставі вартості державних позичок на зовнішніх фінансових ринках.

Питання щодо здійснення розрахунків за предмет лізингового договору в іноземній валюті врегульовані Законом України «Про порядок здійснення валютних розрахунків в іноземній валюті». Згідного даного закону виникає ряд певних обмежень щодо здійснення валютних операцій, що впливають також і на лізингові відносини. Зокрема, ускладнює процес проведення лізингової операції «правило 90 днів» згідно якого виплата заборгованостей та зарахування коштів на рахунки резидентів не має перевищувати 90 днів. Враховуючи те, що лізингові відносини мають довгостроковий характер, ці обмеження дещо ускладнюють процес лізингових операцій. Обмеження щодо необхідності отримання ліцензій на проведення лізингових операцій також потребує додаткових часових затрат [2].

При здійсненні лізингових операцій в яких присутній імпорт/експорт, користуються Законом України «Про порядок здійснення валютних розрахунків в іноземній валюті». Якщо дані операції здійснюються на умовах відстрочення поставки і вони перевищують  90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, то виникає необхідність  отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відлік встановленого проміжку часу розпочинається на наступний день після здійснення авансового платежу.

Для того, щоб отримати ліцензію від НБУ, потрібно пред’явити всю необхідну документацію та пояснення потреби в перевищенні термінів платежів, визначених законодавчо. Однією з обов’язкових умов отримання даної ліцензії є остаточний висновок  Державної податкової адміністрації про можливість продовження термінів виплати [1].

Порядок здійснення лізингових платежів регулюються статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно неї розрахунки між резидентами та нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами здійснюються в іноземній валюті, а отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України не потрібне [3].

Ще одним з учасників лізингових відносин виступає банк, що займається контролем банківських платежів між резидентом та нерезидентом.

Відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями банки мають контролювати всі розрахункові операції своїх клієнтів і обов’язковою є вимога надання всіє інформації про них [5].

Для того щоб забезпечити ефективність проведення лізингових угод в повній мірі, потрібно максимально контролювати їх на кожному з етапів проведення. Це дасть змогу прорахувати можливі ризики, уникнути певних загроз  та отримати максимальні вигоди для всіх сторін-учасників лізингової угоди.

Література:

1.     Закон України «Про банки та банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III.

2.     Закон України «Про порядок здійснення валютних розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР.

3.     Декрет Кабінету Міністрів України « Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93.

4.     Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 червня 2004р. №270

5.     Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями 28 травня 1999 р. за N 338/3631

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Терехов Віктор Іванович.