ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ І ВИТРАТ НА РЕАЛІЗАЦІЮ ВИКОНАНИХ РОБІТ І НАДАНИХ ПОСЛУГ

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати підприємства, а також її розкриття у фінансовій звітності регламентується П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати».

Згідно П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається збільшенням активу або зменшенням зобов'язань, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Отже, виходячи з цього можна стверджувати, що дохід – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства).

Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову ринкову вартість. Дохід, пов'язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату складання балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції [5, с. 24].

Дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі ринкової вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Величина доходу впливає на показник прибутку, який є заключним фінансовим результатом діяльності підприємства. Прибуток – це економічна категорія, що визначається як різниця між загальною виручкою і загальними витратами, або різниця між доходами і витратами. Виручка означає суму грошей, отриману від продажу продукції, виконаних робіт та наданих послуг; розраховується способом множення ціни товару на кількість його реалізованих одиниць. Витрати – це сума спожитих на виробництво товарів, робіт і послуг ресурсів виробництва.

Методологічні основи обліку доходів і відображення їх у звітності визначаються МСФЗ 18 «Дохід» і П(С)БО 15 «Дохід». Порівняння основних положень зазначених стандартів свідчить про наявність спільних моментів. Це, насамперед, стосується критеріїв визнання доходу, класифікації доходів за видами діяльності, оцінки доходів, порядку відображення у звітності тощо.

Згідно М(С)БО 18 «Дохід», дохід від виконаних робіт та наданих послуг визнається при застосуванні методу поетапного виконання робіт і методу пропорційного періоду нарахування за визначений період.

МСБО 18 «Дохід» визнає, що коли послуги надаються шляхом невизначепої кількості дій за визначений період часу, дохід може бути визнаним на основі методу рівномірного нарахування за визначений період, окрім випадків, коли є свідчення на користь іншого методу, який краще відображає етап завершеності. Проте якшо певна дія є значно суттєвішою порівняно з іншими діями, визнання доходу відкладається до моменту виконання цієї суттєвої дії [2, с. 31].

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Таким чином, витрати – це зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого зменшується власний капітал (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками).

В законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є нарахування та відповідність доходів і витрат. Згідно цього принципу – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.Виходячи з цього слід зауважити, що завдяки цьому принципу в обліку формується реальна інформація про фінансовий стан підприємства, адже доходи і витрати відображаються в момент їх виникнення, а не в момент сплати або отримання коштів, як передбачалося раніше касовим методом [4, с. 16].

Для обліку доходів та витрат передбачено відповідно окремі класи рахунків (для обліку доходів – 7 клас, для обліку витрат – 8 та/або 9 клас). В кінці звітного періоду залишки по рахунках цих класів переносяться на рахунок 79 «Фінансові результати», а потім залишок по цьому рахунку переноситься на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Інформація, що формується на рахунках 7-го, 8-го та 9-го класів у бухгалтерському балансі прямо не відображається. Зовнішні користувачі ( потенційні інвестори, кредитори) бачать лише підсумкову інформацію про діяльність підприємства у вигляді прибутку чи збитку.

Процес реалізації доходів і витрат являє собою завершальну стадію кругообігу господарських засобів, яка безпосередньо пов'язана із реалізацією виконаних робіт та наданих послуг підприємством і, як наслідок, із визначенням фінансового результату його діяльності.

В ринковій економіці процесу реалізації відводять виключно важливе значення, оскільки вся увага сконцентрована безпосередньо на потребах споживачів. Питання постачання і організації виробництва сьогодні повинні підпорядковуватися головним питанням, що виробляти і кому реалізувати, а також, яким чином побудувати підприємству свою цінову політику на ринку з метою досягнення максимальної економічної ефективності.

Оскільки в бухгалтерському обліку знаходять відображення всі сторони господарської діяльності підприємства, то отримання зворотної інформації керівництвом підприємства про ефективність прийнятих рішень, знову ж таки здійснюється в рамках системи бухгалтерського обліку і зокрема обліку процесу реалізації [3, с. 42].

Виходячи із цього, завданнями обліку процесу реалізації виконаних робіт та наданих послуг є:

- визначення заборгованості покупців перед підприємством виконані роботи та надані послуги згідно договорів (за цінами реалізації);

- дотримання строків виконання робіт та надання послуг, а також термінів оплати зі сторони споживачів;

- облік витрат пов'язаних із реалізацією робіт і послуг, а також просування їх на споживчому ринку (витрати на маркетинг та рекламу);

- визначення фінансового результату (отримання прибутку або збитку) від реалізації виконаних робіт та наданих послуг підприємством як в цілому, так і у розрізі конкретних номенклатурних груп товарів та ін. [1, с. 52].

Процес реалізації завжди передбачає, з одного боку, передачу відповідних робіт і послуг від виробника покупцеві, а з другого – проведення розрахунків згідно з договірною ціною цієї продукції. Отже, кожен вид робіт і послуг, що реалізується, матиме дві оцінки: одну для самого виробника – виробничу собівартість, іншу – для покупця (ціну реалізації). Облік процесу реалізації відображається на рахунках класу 7 і 9. По дебету рахунку класу 9 відображають виробничу собівартість реалізованих робіт і послуг, а по кредиту рахунку класу 7 – її реалізаційну вартість, суму виручки. При цьому по дебету цих рахунків (класу 7) відображають податки, що підлягають оплаті, та вирахування з доходів, як-от: знижки, надані покупцеві, повернення ним уже оплачених товарів і т. п. Порівнювання цих двох оцінок продукції уможливлює визначення фінансових результатів її реалізації.

Література:

1. Білуха М.Т. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для вузів / Білуха M.Т. – К.: Либідь, 2000. – 692 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: підручник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / [вид. 2-е, доп. і перероб.]. / Бутинець Ф.Ф. – Житомир: ЖГП, 2000. – 640 с.

3. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практ. посібн. / C.Ф.Голов., В.М.Костюченко. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: Затвердж.наказом Мінфіну України №318 від 31.12.99.

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи»: Затвердж.наказом Мінфіну України №290 від 29.11.99.