ВІЛЬНІ ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ УКРАЇНИ ТА ЇХ РОЛЬ У ФОРМУВАННІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Ефективність економічного розвитку держави в значній мірі обумовлюється інвестиційним кліматом в ній, адже здійснити структурну переорієнтацію економіки на інноваційний розвиток неможливо без залучення інвестицій. Важливим інструментом побудови механізму активізації інвестиційної діяльності є створення спеціальних «вікон» припливу в країну іноземних інвестицій, які називають вільними економічними зонами (ВЕЗ). Однак проведений нами аналіз діяльності ВЕЗ в Україні показав, що вони не виконують притаманних їм функцій та не характеризуються високою ефективністю. На сьогоднішній день в державі функціонує 11 ВЕЗ («Донецьк» – м. Донецьк, Донецька область; «Азов» – м. Маріуполь, Донецька область; «Закарпаття» – Ужгородський та Мукачівські райони Закарпатської області; «Інтерпорт – Ковель» – м. Ковель, Волинська область; «Миколаїв» – м. Миколаїв; «Порто – Франко» – м. Одеса; «Порто – Крим» – м. Керч, АРК; «Славутич» – м. Славутич, Київська область; «Курортополіс Трускавець – м. Трускавець, Львівська область; «Яворів» – Яворівський район, Львівська область; «Рені» – м. Рені, Одеська область [1], проте ефективними визнано тільки три з них («Яворів», «Славутич», «Курортополіс Трускавець»). Якщо у 14 ВЕЗ, що зареєстровані у сусідній із нами Польщі, реалізується 650 інвестиційних проектів, які залучили 4,8 млрд. дол. інвестицій, створили 63 тис. робочих місць та надали пільги у розмірі 483 млн. дол., то в українських ВЕЗ реалізується 751 інвестиційний проект, а ефективність визначається лише 1,6 млрд. дол. залучених інвестицій, тобто у 3 рази менше, створенням 46 тис. робочих місць, а це різниця у 17 тис. та наданням пільг на суму 832 млн. дол., що більше на 349 млн. дол. Така ситуація спричинена відсутністю державного усвідомлення ролі і значення таких утворень для розвитку економіки. Підтвердженням слугують постійні суперечки, які точаться навколо них. За часи прем’єрства Ю. Тимошенко ВЕЗ взагалі були визнані «чорними дірами» держбюджету та позбавлені пільг. Водночас у розвинених ринкових економіках ВЕЗ зарекомендували себе в якості ефективного інструмента залучення внутрішніх і зовнішніх інвестиційних ресурсів. До того ж, вони позитивно впливають на розвиток підприємницької активності регіону, забезпечують вирішення проблеми зайнятості, збільшують відповідно бюджетні надходження, поліпшують торговельний і платіжний баланси. Це свідчить про гостру необхідність включення проблематики створення та функціонування ВЕЗ до напрямів проведення ефективної державної економічної політики.

Незважаючи на визначення в Законі України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 р. економічних зон як державних інструментів стимулювання міжнародного економічного співробітництва на базі залучення іноземних інвестицій [2], вважаємо за доцільне у контексті підвищення ефективності інвестиційної діяльності в Україні на рівні ВЕЗ розробити державну програму, що включатиме в собі регламентацію процесів створення та розвитку спеціальних зон. Реформування існуючого стану повинно супроводжуватись вибором місця розташування нових ВЕЗ та формуванням пріоритетів у діяльності існуючих. Оскільки сучасна система широкої спеціалізації регіонів в Україні є малоефективною, пропонуємо при розробці державної програми розділити ВЕЗ за видами діяльності. Це дасть змогу уникнути конкуренцію між ВЕЗ України та налагодити співпрацю між ними, дозволить розв’язати проблему існування різних підходів до процесу ліцензування, оподаткування та надання квот.

Наступною важливою умовою державної політики розвитку ВЕЗ має стати формування дієвої системи інформаційного забезпечення, оскільки відсутність доступної інформаційної бази надає обмежені можливості формування реалістичної оцінки існуючих інвестиційних проектів. Доцільним, на нашу думку, є створення державного контролюючого органу, який б делегував свої повноваження у створених відділах при міських та обласних радах, що здійснюватиме супровід інвестиційного об’єкту від моменту його заснування та проводитиме експертизу можливостей даного проекту. Здійснивши всі ці заходи, країні вдасться сформувати систему організованих ВЕЗ, забезпечити їх надійне функціонування, підняти імідж спеціальних зон, що сприятиме залученню нових інвестиційних ресурсів у них.

 

Література:

1. Морозюк І.Б. Створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні / І.Б. Морозюк : [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nvbu.gov.ua

2. Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992р. №2673-ХІІ із змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №50. – ст. 676.