«ІНВЕСТИЦІЇ» ТА «ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ»: ЗМІСТ ПОНЯТЬ

Важливим чинником економічного зростання, поліпшення економічної ситуації в країні та підвищення життєвого рівня населення виступають інвестиції. Дослідженнями питань інвестування та інвестиційної діяльності в Україні займалося багато вітчизняних вчених-економістів. Однак, відзначаючи усі здобутки українських науковців, зауважимо, що безліч аспектів даного питання залишається недостатньо висвітленими та потребує подальшого опрацювання. Зокрема, недостатньо дослідженим є понятійно-категоріальний апарат проблеми, оскільки серед науковців немає єдиної думки щодо розуміння ключових її понять. Більше того, немає єдиного підходу щодо дефініції «інвестиції» в правовій базі України, а це стоїть на заваді практичному розв’язанню цілої низки питань.

У вітчизняній правовій базі поняття «інвестиції» визначено в Законі України «Про інвестиційну діяльність» та в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Однак, якщо в першому вони трактуються, як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект» [1], то в другому визначаються як «господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно [2]. Таким чином, Закон України «Про інвестиційну діяльність» розглядає «інвестиції» як різного роду цінності, що вкладаються з метою отримання ефекту, а Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» тлумачить їх як сукупність дій, спрямованих на перетворення ресурсів в інші цінності. Складається враження, що законодавець не розділяє поняття «інвестиції» від поняття «інвестиційна діяльність».

На наш погляд, інвестиції – це різного роду матеріальні та нематеріальні ресурси, що спрямовані на досягнення певної мети, ціна яких визначається рівнем ризику та терміном вкладу.

Перейдемо до розгляду суті інвестиційної діяльності. Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає таку діяльність як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій [1].

О. Ястремницький прирівнює інвестиційну діяльність до «азартних ігор» і стверджує, що інвестор – це гравець на ринку, який отримує вигоду за рахунок невдачі інших гравців цього ж ринку [3]. К. Паливода бачить у такому розумінні неточність і стверджує, що між інвестиційною діяльністю та азартними іграми насправді існує певна спорідненість, однак гра базується на випадковості і непередбачуваності, а в інвестиційній діяльності хоч і присутні випадкові чинники, однак вона базується на причино-наслідкових зв’язках [4, с. 49-50]. На наш погляд, прирівнювати інвестиційну діяльність до азартних ігор можна лише у тому разі, коли метою інвестора є отримання фінансових вигод, однак якщо інвестиції спрямовуються на досягнення позаекономічного інвестиційного ефекту (вирішення соціальних, екологічних та інших проблем), то таку діяльність не можна асоціювати з грою, бо вона не ставить за мету отримання прибутку. Проаналізувавши це, ми дійшли висновку, що інвестиційна діяльність – це процес трансформації інвестиційних ресурсів всіх видів в інвестиційні цілі будь-якого рівня та значення.

Література:

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 19.09.1991 р. // ВВР України. – 1991. – №47. – Ст. 646.

2. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р.: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Ястремницький О.І. Основи теорії економічного ризику: навч. посіб. / О.І. Ястремницький. – К.: АртЕк, 1997 – 248 с.

4. Паливода К. Капітальні інвестиції: фінансово-економічна сутність та форми прояву / К. Паливода // Банківська справа. – 2009. – №3. – С. 46-55.