ОБЛІК І АУДИТ ТОВАРНО-МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

Вирішальним фактором успіху переходу України до ринкових відносин, його стержнем є радикальна економічна реформа, результатом якої повинна стати нова життєздатна господарська система, здорова економіка, здатна забезпечити високу ефективність виробництва. Для досягнення цієї мети необхідний такий механізм управління, який, по-перше, створив би діючі стимули праці у поєднанні з високою організованістю і дисципліною, а по-друге, забезпечив би ефективну координацію діяльності всіх учасників суспільного виробництва, щоб їх енергія і засоби не витрачалися марно, щоб кожний виробляв те, що потрібно суспільству, використовуючи ті ресурси, які дають найбільшу віддачу.

Зміни, які відбуваються у державі у зв’язку із переходом до ринкових відносин, оголили стільки економічних проблем, що важко дати їх наукову класифікацію і тим більше виділити з них головну. На цю роль претендують такі насущні проблеми нашої економіки, як проблема власності, ринку, оподаткування, дефіциту товарів і ін. І все ж можна затверджувати, що ці та інші такі важливі проблеми економіки є частковим вираженням однієї глобальної проблеми людства – проблеми ресурсів, яка схована як підводна частина айсбергу і є матеріальною основою всіх наявних проблем удосконалення відносин [3, с. 135].

В її основі лежить протиріччя між неспинно зростаючими проблемами людей і обмеженими можливостями нашої планети по їх задоволенню. Науково-технічний прогрес дозволяє якомога в більшій мірі розкрити ці можливості, але вирішити ці протиріччя між стурбованим собою людством і беззахисною перед ним природою, частиною якої воно є, не може. У зв’язку із цим в економіці першочергового значення набуває проблема ефективного використання ресурсів, проблема ресурсозбереження.

Розв’язанню проблеми ефективного використання ресурсів надавалось значної уваги на всіх етапах економічного розвитку. Це пояснюється тим, що від неї в значній мірі залежить розв’язання таких важливих економічних завдань, як зниження собівартості продукції, підвищення ефективності виробництва і т.д. Вагомий вклад у розробку цих питань внесли вчені економісти Л.І. Абалкін, Н.Н. Новажилов, Н.Г. Чумаченко, Л.І. Шаталін та ін. Разом з тим економічна наука і практика управління не мають в сучасний період достатньо ефективного методичного апарату, стимулюючого зниження виробничих витрат. В економічній літературі при дослідженні проблеми ресурсозбереження вчені і практичні працівники надають значення головним чином економії ТМЦ, приділяють увагу переробці відходів виробництва і споживання [4, с. 132].

Важливою умовою виробництва є використання предметів праці, які під впливом живої праці та засобів виробництва перетворюються в готову продукцію.

Багато авторів, зокрема Поляк А.М., Волков М.І., Румянцев А.М. і Яковенко Є.Г. ототожнюють матеріальні ресурси і предмети праці.

Предмет праці – це річ або процес, який знаходиться в русі від його природньої форми до суспільної. Лише людська праця поступово перетворює природнє в соціальне. Так, для того, щоб природна сировина набула суспільних функцій споживчої вартості, її необхідно відокремити від географічного середовища і транспортувати до місця споживання. Це якісне перетворення складається з кількох підготовчих процесів, пов’язаних із витратами живої праці. Предмет праці – це об’єктивний фактор, який визначає багато сторін розвитку продуктивних сил. Своїми механічними, фізичними, біологічними властивостями він впливає на конструкцію машин, технологію виробничих процесів. Географічним розташуванням він зумовлює розміщення продуктивних сил по території країни. Саме завдяки об’єктивним природнім властивостям предмети праці безпосередньо впливають на продуктивні сили як визначаючу сторону способу виробництва [2, с. 57].

Матеріальні ресурси є елементом засобів виробництва, важливим фактором процесу виробництва, і тому вони виступають як носії економічних відносин, які перетворюються у зв’язки з їх виробничим споживанням. Речовий зміст матеріальних ресурсів утворює матеріальну основу живої праці.

Матеріальні ресурси в якості об’єкта виробничої діяльності людини в процесі праці зазнають змін.

Уречевлена праця як фактор виробництва, набуває форми продукту, знов перетворюється у суспільний фактор виробництва у вигляді сировини, матеріалів, палива і т.д. У такому русі матеріальні ресурси і набувають форми оборотних виробничих засобів. Процес їх кругообігу утворює економічну форму руху уречевленої в них праці.

У визначенні економічної суті поняття «матеріальні ресурси» я вважаю найбільш правильною точку зору Лук’янець П.І., висловлену у довіднику «Экономия материальных ресурсов: Популярный справочник», згідно якого матеріальні ресурси – це комплекс речових елементів, що складаються з матеріалів :

1. які добуваються з оточуючої природи і перетворюються в продукт;

2. які піддаються попередній обробці (сировина і сировинні матеріали).

При цьому автор зауважує, що до сировини відносяться предмети праці, на добування і виробництво яких затрачена праця, і які в процесі переробки змінюють свою натуральну форму, набувають нових якісних властивостей.

Безперервність відтворення вимагає наявності на всіх стадіях запасів сировини, матеріальних напівфабрикатів, палива і інших матеріально-виробничих запасів. У процесі відтворення засоби виробництва здійснюють кругообіг – переміщення з сфери виробництва через сферу обігу у сферу виробничого споживання, тобто знову у виробництво. У відповідності з цим сукупний запас засобів виробництва утворюється у двох основних формах: матеріальні запаси у сфері виробництва і товарні запаси у сфері обігу. У зв’язку з цим ряд авторів у складі запасів товарно-матеріальних ресурсів виділяють різні підгрупи.

Слід відмітити, що питома вага витрат ТМЦ у собівартості продукції складає біля 50-60%, а в деяких галузях (наприклад: хімічній, текстильній) сягає 80-85% [5, с. 139]. Тому з метою скорочення матеріальних витрат у процесі виробництва і витрат у відходах, зниження собівартості заготовлення матеріалів, ліквідації невиробничих витрат тощо, необхідно вишукувати внутрішні резерви економії. Необхідність економного використання матеріально-сировинних ресурсів пояснюється також і тим, що їх запаси обмежені. Основний шлях досягнення поставленої мети - прискорення науково-технічного прогресу і на цій основі впровадження комплексної переробки сировини, ресурсозберігаючої техніки, маловідходних і безвідходних технологій, утилізація вторинних ресурсів та ін.

Важливого значення при цьому набуває точний та своєчасний облік ТМЦ.

В нових умовах господарювання покращення обліку та економного використання ТМЦ набуває важливого значення. Облік матеріальних ресурсів регламентується «Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року №250. З метою роз’яснення деяких пунктів даного Положення Міністерство фінансів України 7 травня 1993 року ввело «Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку в Україні».

Крім того, є ще ряд нормативних документів, які регламентують облік матеріальних ресурсів :

• Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств та організацій і джерела їх покриття» від 19.04.93р. №279;

• «Порядок проведення дооцінки залишків товарно-матеріальних цінностей», затверджений Міністерством фінансів України від 31.05.93р. № 37-20/238/07-104;

• «Типовий порядок визначення норм запасів товарно-матеріальних цінностей», затверджений Міністерством економіки та Міністерством фінансів України від 31.05.93р. №17-60/29/07-102;

• Закон України «Про податок на добавлену вартість» та ін.

Таким чином, проблеми ефективного використання і збереження ТМЦ, зростання значення аудиторських перевірок, підвищення ролі бухгалтерського обліку й аудиту в системі управління, застосування засобів обчислювальної техніки, створення на цій основі автоматизованих систем управління виробництвом, недостатня теоретична, а особливо практична розробка методичних основ аудиту використання і збереження ТМЦ в умовах автоматизації управління є надзвичайно актуальними в наш час.

Література:

1. Положення по обліку матеріалів на підприємствах і будовах // Діло. – 1996. – №83.

2. Бутинець Ф.Ф. Інформаційні системи бухгалтерського обліку / Бутинець Ф.Ф. – Житомир: ПП «Рута», 2004. – 543 с.

3. Бухгалтерський облік в умовах формування економіки: Навч. посібн. / Г.П. Журавель та ін. – К.: ІСД, 2003. – 380 с.

4. Кулаковська Л.П. Організація і методика аудиту / Л.П. Кулаковська, Ю.П. Піча. – К., 2004. – 559 с.

5. Старостенко Т. Облік товарно-матеріальних цінностей / Старостенко Т. // Вісник аудитора України. – 2005. – №4.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент Чабан В. Г.