РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ В ОСВІТУ

Характерною особливістю реформування освіти в Україні є створення теоретичної бази та практичного підґрунтя для успішного розвитку економічних знань як одного з головних інструментів інноваційного процесу в освіті. Створення додаткових багатств виробничим сектором та бізнесом – це невід’ємні компоненти сучасного суспільства, побудованого на знаннях.

Визначальний вплив на розвиток сучасної цивілізації чинять високі технології, а точніше, інтелектуальний капітал. Головним вектором, який може стати вектором стимулювання інтелектуального капіталу, є процес створення і використання знань. Лише людина, що підпорядковує свої дії вимогам розуму, стає незалежним інтелектуалом.

Інтелект людини – головна продуктивна сила в сучасному світі. Він забезпечує економіку інноваціями та інформацією, які є рушіями науково-технічного прогресу в інформаційному суспільстві. Змістом як професійної , так і соціальної ролі інтелектуала є саме лише мислення, праця і розуму. Час відійти від вузько соціальних корпоративних інтересів і навчитися визначити особистість на підставі її компетентності та природних здібностей. Освіта має необмежені можливості реалізації інноваційних проектів організації навчального процесу: забезпечення взаємодії науки, освіти та виробництва; ефективне використання ринкових механізмів; підготовку кадрів.

Ставлення до знань як до товару почало формуватись в період переходу до ринкової економки. Якщо розглядати товар як річ, яку продають та купують, то можна уявити собі у цьому контексті знання, які отримують випускники ринкових ВНЗ, тобто за оплату (в частині купування), а от в частині продажу знання, на нашу думку, слід розглядати як інтелектуальний капітал, використання якого стає відчутною тенденцією розвитку економіки знань.

Слід врахувати розподіл країн на такі, що виробляють знання,і такі, що виробляють продукцію. І ті країни, які вміло генерують знання і спрямовують їх в економіку, виходять на новий рівень не тільки економічного, а й соціального розвитку .

Яким чином можна оцінити вартість інтелектуального капіталу, що переходить до категорії товару? На перший погляд, таким чином є розмір заробітної плати за виконання висококваліфікованої праці , але одразу ж виникає питання об’єктивності оцінювання та урахування всіх можливих факторів впливу на названу заробітну плату.

Поки що законодавчо урегульовано лише питання захисту прав інтелектуальної власності, але ніким не запропоновано методики оцінки інтелектуального капіталу. Якщо до інтелектуального капіталу підходити, як до одиниці нематеріальних активів, то відносно окремого суб’єкта підприємництва його можна оцінити і навіть амортизувати. Але при оцінці інтелектуального капіталу відносно окремого його власника (фахівця), така методика не задовольняє.

Чинники знань мають відповідати галузевим вимогам за змістом та глибиною оволодіння. Відповідність галузевим вимогам регламентується освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника вищого навчального закладу, в якій визначаються цілі професійної підготовки, зміст освіти, вимоги до компетентності фахівця та інші соціально значущі властивості та якості, а саме:

1. Виробничі функції – технічна, контрольна, організаційна, інформаційна.

2. Типові завдання діяльності та вміння, які притаманні окремим галузевим нормам.

3. Здатність розв’язувати проблеми і завдання соціальної діяльності та необхідні для цього вміння.

Можна спостерігати особливості сучасного функціонування традиційних вищих навчальних закладів, їхні дії на міжнародній арені в простору ринку. Міжнародна спілка транснаціональної освіти дотримується принципів ефективної практики, які спрямовані на підвищення та збереження необхідного рівня якості освіти. ВНЗ, який надає транснаціональну освіту, розв’язує типові проблеми управління, правові вимоги, ринкові можливості, фінансові проблеми.

Ситуація є такою, що практично всі держави світу нині переглядають свої економічні пріоритети, і від того, наскільки змістовною та раціональною буде така переорієнтація, наскільки продуманим буде вибір економічних пріоритетів (а разом з тим, які професії завтра будуть користуватись попитом на ринку), залежить подальша доля економіки знань на декілька десятиріч наперед, роль та місце певної країни у світовому господарстві.

За останні роки вже кілька разів змінювались галузеві стандарти освіти, і не можна з достатньою впевненістю сказати, що цей процес завершено. Висувається багато критичних зауважень щодо переліку навчальних дисциплін згідно з нормативними вимогами. Недостатньо розвинутою залишається система між предметних зв’язків як незмінна умова комплексної сутності знань.

Недостатність згаданих стандартів призводить до того, що на одне й те саме питання студент знає відповідь, здаючи модуль з однієї дисципліни, і зовсім не знає при обговоренні теми з іншої дисципліни, якщо ця тема базується на зазначеному питанні. Виправлення ситуації можливе лише при досконалому плануванні та підготовці навчально-методичного забезпечення навчання [1].

На етапі побудови мегасуспільства особливо гостро постає потреба в об’єднанні вчених у роботі над розв’язанням проблем розвитку економічних знань. Найскладнішим проявом глобалізації освіти є, мабуть, усвідомлення суспільного призначення знань.

Таблиця 1. Порівняльна таблиця парадигм

З одного боку, виникає загроза знецінення національної системи освіти, а з другого боку, така її трансформація, при якій взаємодія з іншими інституціями стає повсякденною реальністю, висуває освіту на визначальний для держави та суспільства рівень. Парадигма інформаційного суспільства принципово відрізняється від парадигми суспільства знань. Ми погоджуємось із О.Дем’янчуком [1], який запропонував Порівняльну таблицю парадигм (див.табл.1).

За власним вибором людей під впливом інформаційної революції зазнають змін принципи організації освіти в суспільстві – від вертикальної ієрархії (вищий навчальний заклад – Міністерство освіти і науки) здійснюється налагодженням горизонтальних зв’язків.

Починає складатися мегасуспільство, тобто суспільство глобальних мереж зі швидко змінюваною конфігурацією стосунків у ньому [2]. Широке застосування дистанційної освіти надає можливості аудіо та відео спілкування з керівниками та викладачами в режимі on-line та можливості одержувати on-line сертифікати. Роль професорсько-викладацького складу із системи тісного спілкування зі студентами переходить в умови складання та передавання навчальних програм та допоміжної методичної інформації.

Прихильники старої вищої школи б’ють на сполох. І дійсно, як і будь-який об’єктивний процес, модернізація освіти у всіх своїх проявах віщує серйозні втрати і насамперед для тих навчальних закладів, які залишаються поза освітньою мегасистемою.

Література:

1. Дем’янчук О. Політичні та інституційні аспекти впровадження закордонних моделей освіти в Україні// Україна в сучасному світі.-К.,2008. – С.102-112.

2. Матицина Н. Розвиток економіки знань у контексті їх ознак //Еконіміст.- 2008.-№4.- с.15.

3. www.zn.kiev.ua/nn/print/51078

4. www.fulbright.org.ua

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, Бережний В.М.