ОСВІТА – ГОЛОВНИЙ ФАКТОР ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ЗРОСТАННЯ СУСПІЛЬСТВА

Ринкова трансформація вітчизняної економіки стає вирішальним фактором, який забезпечує конкурентоспроможність та успіх підприємств на ринку товарів і послуг.

Забезпечення конкурентоспроможності й розвиток інтелектуального потенціалу країни значною мірою залежить від ефективності, якості та змісту освітньої системи. В період подолання глибокої соціально-економічної кризи, що вразила усі сфери суспільства, вища школа стає найважливішою ланкою між соціальною сферою та сферою матеріального виробництва. Наука як діяльність з виробництва нових знань і освіта як сфера підготовки суб’єкта виробництва, а також засвоєння знань є найважливішими сферами функціонування людства в XXI ст.

Вища освіта стає не тільки фаховою, а й духовною потребою громадян. Аналіз особливостей функціонування цієї освітньої ланки в багатьох країнах дозволив виділити ключові тенденції розвитку сучасної світової системи вищої освіти та сформувати основні її риси.

По-перше, розширюються можливості навчання для громадян, які мають бажання, здібності, мотивацію і відповідний рівень знань. Вища освіта стає доступною людині протягом усього життя, особливо в період підготовки й здійснення творчої та виробничої діяльності.

По-друге, урізноманітнюється набір форм і методів навчання для задоволення освітянських потреб, а саме: навчання й підвищення кваліфікації громадян у зручний для них час і в зручній формі (очне, вечірнє, заочне), ширше впровадження дистанційного навчання, створення та використання навчальних модулів, систем обліку (контролю) знань, організацію «віртуальних» вищих закладів освіти, застосування нових методів і технологій навчання.

По-третє, спостерігаються тенденції до зростання універсальності підготовлених кадрів та підвищення їх компетентності. Вимоги до компетентності стають жорсткішими: те, що вважалося достатнім учора, сьогодні задовольняє мінімум необхідного, а в найближчому майбутньому раніше набутих знань буде вже замало.

По-четверте, посилюються зв’язки вищої освіти з науковою сферою суспільства. Нині одним із основних завдань вищої школи є розвиток наукових досліджень, науково-технічної творчості, обслуговування й збереження науки та наукових знань [3].

У цьому плані актуальною є проблема дослідження тенденцій розвитку вітчизняної освіти, визначення її спільних та відмінних рис з освітніми системами розвинених країн світу, можливостей запозичення позитивних світових досягнень, а також дослідження внутрідержавних відмінностей.

Найважливіше значення має формування державної політики в освітній галузі. Існуюча система освіти в Україні потребує подальшого вдосконалення. Можна відзначити, що стан справ у галузі освіти, темпи та глибина перетворень не повною мірою задовольняють потреби особистості, суспільства і держави. Глобалізація, зміна технологій, перехід до постіндустріального, інформаційного суспільства, утвердження пріоритетів сталого розвитку, інші властиві сучасній цивілізації риси зумовлюють розвиток людини як головну мету,ключовий показник і основний важіль сучасного прогресу, потребу в радикальній модернізації галузі, ставлять перед державою, суспільством завдання забезпечити пріоритетність розвитку освіти і науки, першочерговість розв’язання їх нагальних проблем.

В останні роки спостерігається як абсолютне, так і відносне збільшення обсягів фінансування сфери освіти. Проте, незважаючи на позитивну тенденцію зростання фінансування сфери освіти в Україні, необхідно відзначити, що абсолютні обсяги такого фінансування значно відстають від відповідних у провідних країнах світу.

Фінансування вищої освіти вимагає залучення як державних, так і приватних коштів, при цьому державне фінансування вищої освіти зберігає свою важливість.

Слід зазначити, що диверсифікованість джерел фінансування є відображенням тієї підтримки, яку суспільство надає вищій освіті, й має потребу в подальшому розширенні з метою забезпечення розвитку вищої освіти, підвищення його ефективності та підтримка на належному рівні його якості й адекватності [2].

Необхідно вказати на такий мікроекономічний фактор, як матеріально-технічний стан вищих навчальних закладів, який відіграє важливу роль як у забезпеченні процесу підготовки та перепідготовки професорсько-викладацького складу, так і в забезпечення якісної підготовки фахівців з вищою освітою. Оскільки якісна підготовка фахівців з вищою освітою значною мірою залежить від забезпечення навчально-виховного процесу відповідним оснащенням лабораторій, сучасним обладнанням кабінетів, дослідження і впровадження новітніх технологій, комп’ютеризації навчального процесу, видавничої діяльності, формування бібліотечних фондів. Недооцінка такого фактора, як матеріально-технічні ресурси, може негативно вплинути на якість підготовки кадрів з вищою освітою. Це стосується і навчальних та навчально-допоміжних площ.

За останніми даними, чисельність професорсько-викладацького складу в Україні в цілому значно збільшилась. Водночас темпи зростання кількості фахівців, що не мають ученого ступеня, значно випереджають темпи зростання осіб, що його мають.

При наявності загальної позитивної тенденції зростання кількості кваліфікованих працівників у сфері освіти необхідно також визначити один суттєво важливий момент, який полягає у зменшенні чисельності студентів в розрахунку на одного викладача, що на наш погляд, значно впливає на поліпшення якості надання освітніх послуг.

Суттєве збільшення чисельності випущених вищою школою фахівців відчутно вплинуло на зміну якісного складу працюючого населення. Так, незважаючи на загальне скорочення чисельності штатних працівників, окрім сфери освіти, охорони здоров’я і соціальної допомоги, державного правління і фінансової діяльності, спостерігається як відносне, так і абсолютне зростання кількості працюючих, що мають вищу освіту.

Таким чином, збільшення загальної чисельності членів суспільства з вищою освітою та зростання обсягів наукової діяльності дало змогу протягом останніх років поліпшити структуру працівників ряду сфер діяльності народного господарства і в підсумку зміцнити інтелектуальний потенціал. Водночас позитивна динаміка кількісних показників формування інтелектуального потенціалу, ще не свідчить про поліпшення або хоча б підтримання на сталому рівні якісних характеристик останнього [1].

Підсумовуючи викладене, слід погодитись із більшістю фахівців у цій галузі, що саме освіта є більш важливою, аніж інші чинники розвитку та інтелектуального зростання суспільства. Саме тому подолання перешкод інноваційному розвитку в українському суспільстві можна забезпечити лише за рахунок прориву в освіті. Модернізація структури вищої освіти передбачає проведення низки реформ. При цьому проводити їх необхідно виважено, щоб зберегти національні надбання та запобігти руйнуванню національної вищої освіти.

Необхідне загальнодержавне реформування вищої освіти вимагає перш за все проведення ретельного аналізу проблем розвитку системи освіти на рівні кожного окремого регіону.

Проведені в країні соціологічні дослідження засвідчили, що головними професійними якостями майбутніх фахівців вважають: професіоналізм, грамотність, компетентність, знання своєї справи, освіченість, ініціатива, цілеспрямованість, працьовитість, впевненість у собі, уміння приймати рішення, розум, спритність, принциповість, уміння аналізувати і думати, терпіння, комунікабельність, навички використання технічної літератури, культура, вихованість. Звертає на себе увагу, що до першої п’ятірки необхідних професійних якостей увійшли саме ті, які застосовані на отриманих у вищому навчальному закладі знаннях.

Література:

1. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів на початок 2010/2011 навчального року. Статистичний бюлетень. – К.: Держкомстат України, 2010.

2. Отчет о научно-исследовательской работе/ Изучение путей формирования гармонично развитого типа личности: процесс социализации молодежи в системе высшего технического образования. Т. 3. Национальный университет кораблестроения имени адмирала Макарова. – № темы 1434. –2002.

3. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ocvita.org.ua

Науковий керівник: В.М. Бережний