РОЗВИТОК ПОЧАТКОВОЇ ЖІНОЧОЇ ОСВІТИ ПОЛТАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ В КІНЦІ ХІХ СТОЛІТТЯ.

У другій половині XIX століття склалися передумови для створення і розвитку системи жіночої освіти. Передусім, бурхливий економічний розвиток, наслідком якого було широке залучення жінок до виробництва, що збільшило вимоги до освіти робітниць. Уряд Російської імперії не міг залишатися осторонь цих об’єктивних процесів і був змушений започаткувати реформи в галузі освіти, що передбачали відкриття початкових шкіл та подальше удосконалення навчально-виховного процесу в існуючих навчальних закладах. Поступово у суспільстві визріла потреба в освіті жінок, переконання у тому, що необхідно відійти від домашньої освіти до надання жіноцтву більш глибоких знань з різних галузей науки. Жінки в результаті боротьби за рівноправність з чоловіками поступово почали ставати з чоловіками поруч у суспільному виробництві. Цьому процесу сприяло виникнення у педагогічній літературі різних психолого-педагогічних концепцій і вчень щодо освіти жінок. Поступово йшов процес розвитку форм навчання, впроваджувалися педагогічні новації до навчально-виховного процесу.

Уряд створив законодавчу базу діяльності жіночих освітніх закладів, а фінансову допомогу у розширенні мережі шкіл надавали в основному органи місцевого самоврядування, громадськість, приватні особи. Діяльність початкових шкіл регулювалася “Положенням про початкові народні училища” (1864, 1874). Найбільш поширеними типами початкової школи були сільські та міські училища Міністерства народної освіти, Синоду (церковнопарафіяльні школи та школи грамоти), земські школи, переважно зі спільним навчанням хлопців і дівчат.

Про низький рівень грамотності свідчить перепис 1897 року, за яким в Полтавській губернії письменних жінок було 4, 1% [8; с. 141].

Кількість церковно-приходських шкіл і шкіл грамот для дівчат в Полтавській губернії збільшувалась із року в рік. До 1891 року таких шкіл було 10, в 1892 році їх число зросло до 69, а в 1894 році їх налічувалось 93, в тому числі одна двокласна, 60 однокласних церковно-приходських і 32 шкіл грамоти. Загальна кількість дівчат 1893/1894 навчального року, що навчалися в усіх школах, була 4193; в тому числі у власне жіночих церковно-приходських – 1639, школах грамоти – 503 і змішаних – 2060 (більше ніж попереднього року на 353). Власне жіночі школи зобов’язані своєму існуванню єпископу Полтавському і Переяславському Ілларіону. Завдяки йому губернське земство щорічно з 1892 року відпускало по 3000 карбованців на підтримку цих шкіл. Спочатку було призначено на кожну жіночу школу, яких пропонувалось в повіті по дві, по 100 карбованців. Але оскільки число жіночих шкіл значно зросло проти початкової запропонованої цифри, то рада, з дозволу єпископа Іларіона, вирішила більш цілеспрямованим відсилати по 200 карбованців в кожне повітове відділення, надаючи право останньому розподіляти земські кошти між всіма жіночими школами повіту [4; с. 95-96].

В Гадяцькому повіті було 3 церковно-приходських школи. В Гадячі школа діяла з 1892 року при Преображенській церкві. Законовчителем був священик Петро Храпков, вчителями – Анастасія Андріївна Орловська і Григорій Прокопович Орловський. В селі Свинарному школа діяла з 1893 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Петро Дем’яновський, а вчителем – Йосип Пашина. В селі Розбишевці школа діяла з 1893 року при церкві Святого Духа. Законовчителем і вчителем був священик Іван Самойлович.

В Зінківському повіті було 3 церковно-приходських школи. В селищі Опішне така школа діяла з 1885 року при Троїцькій церкві. Законовчителем був священик Іван Кутенко, вчителем – Марія Кутенко. В селищі Великі Будищі заклад існував з 1891 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був диякон Аристарх Крикуновський, вчителем – Софія Шамраєва [2; с. 488]. В селищі Ковалівка школа діяла з 1893 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Яків Богаєвський, вчителями – псаломщики Яків Базилевський та Костянтин Олександрівський. Також в повіті було 4 школи грамоти. В місті Зінькові школа діяла з 1889 року при Воскресінській церкві. Законовчителем був священик Антоній Подгаєвський, вчителем – псаломщик Пилип Яновський.  В селі Мала Павлівка заклад існував з 1894 року при Петро-Павлівській церкві. Законовчителем був священик Лавр Вассаковський, вчителем – диякон Афанасій Крошкін.  В селі Комиші діяла з 1894 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Михайло Безпоясков, вчителем – псаломщик Григорій Слухаєвський.

В Золотоніському повіті було 2 церковно-приходських школи. В селищі Піщане школа діяалаз 1889 року при Воскресенській церкві. Законовчителем був священик Михайло Михновський, вчителем – дочка священика Марія Михновська.  В селі Денеги заклад існував з 1893 року при Архистратиго-Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Філарет Павловський, вчителем – Марія Падалкіна. Також в повіті було 6 шкіл грамоти. В селищі Ліплявому школа діяла з 1893 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Микола Коломієць, вчителями – дочка священика Віра Коломієць та псаломщик Іван Орлов. В селі Старому школа діяла з 1893 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Микола Комарецький, вчителем – псаломщик Симеон Михайличенко.  В селі Крутькове заклад існував з 1891 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Георгій Сахновський, вчителем – псаломщик Матвій Кандиба.  В селі Келеберди школа діяла з 1893 року при Свято-Троїцькій церкві. Законовчителем був священик Федір Космачевський, вчителем – псаломщик Федір Миславський.  В селі Білоусівка заклад був з 1892 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Олексій Клепачевський, вчителем – псаломщик Дмитро Булдовський.  В селі Хрестителево школа діяла з 1892 року при церкві Різдва Іоанна Предтечі. Законовчителем був священик Павло Падалка, вчителем – міщанин Григорія Марченко.

В Кобеляцькому повіті було 2 церковно-приходських школи.  В селищі Царичанка школадіяла з 1887 року при Архистратиго-Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Гаврило Степанченко, вчителем – Вікторія Нестеренко.  В селищі Нові Санжари заклад існував з 1891 року при Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Петро Кірєєв.  Також в повіті було 2 школи грамоти.  В місті Кобеляки така школа діяла з 1893 року при Преображенській церкві. Законовчителем був священик Федір Варгулевич, вчителем – Зінаїда Пірська.  В селищі Соколки діяла з 1887 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Терентій, вчителем – Афанасія Черемхович.

В Кременчуцькому повіті було 10 церковно-приходських шкіл.  В місті Кременчуку діяла з 1887 року при Спаській церкві. Законовчителем був священик Олексій Кривусів, вчителем – дочка священика Ірина Кривусова.  В місті Градижську школа діяла з 1889 року при Соборній церкві. Законовчителем був священик Павло Горонович, вчителями – Антоніна Горонович та диякон Йосип Статников.  В місті Градижську діяла з 1892 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Олександр Махаринський, вчителем – псаломщик Михайло Коропов.  В селищі Недагарок діяла з 1890 року при Троїцькій церкві. Законовчителем був священик Дмитро Квітницький, вчителями – псаломщики Антон Максимович та Пилип Білик. В селищі Мануїловка школа діяла з 1892 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Іван Ващинський, вчителем – Зінаїда Ріпчанська. В селі Рублівка заклад існував з 1890 року при Успенській церкві. Законовчителем був священик Василь Біленький, вчителем – дочка священика Шепітовська. В селі Пісок школа діяла з 1890 року при Успенській церкві. Законовчителем був священик Василь Ващенко, вчителем – псаломщик Самсон Базилевич. В селі Горбовому школа діяла з 1890 року при Архистратиго-Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Григорій Заблоцький, вчителем – Єфросинія Кондренко. В селі Глобине заклад існував з 1891 року при Архистратиго-Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Іван Ревинський, вчителем – Ганна Сагарда. В селі Пустовойтовому школа діяла з 1891 року при Вознесенській церкві. Законовчителем був священик Лев Дятлович, вчителем – Олена Околодкова. Також в повіті було 3 школи грамоти. В місті Градижську школа діяла з 1893 року при Троїцькій церкві. Законовчителем і вчителем був священик Михайло Омелюстий. В селищі Омельник заклад діяв діяла з 1893 року. Законовчителем і вчителем був диякон Йосип Аврамов. В селі Власівка діяла з 1892 року при Преображенській церкві. Законовчителем був священик Олександр Леусов, вчителем – Ольга Гординська.

В Костянтиноградському повіті було 8 церковно-приходських шкіл. В селищі Нехвороща заклад діяв з 1890 року при Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Мойсей Лучник, вчителем – Марія Хілецька. В селі Ряски школа існувала з 1890 року при Вознесенській церкві. Законовчителями були священики Іван Романовський та Іван Клепачевський, вчителем – Пелагея Чубова [3; с. 1325]. В селі Багата Чернечина школа діяла з 1891 року при Троїцькій церкві. Законовчителем був священик Лев Сокологорський, вчителем – Іван Ващинський. В селі Зачепилівка школа існувала з 1890 року при Архангело-Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Василь Штепенко, вчителем – Іван Полікарпов. В селі Лебяжяго такий заклад діяв з 1890 року при Воскресенській церкві. Законовчителем був священик Степан Прокопович, вчителем – Олександра Прокопович. В селі Берестовеньки школа діяла з 1893 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Олександр Лебединський, вчителем – Олена Яворська. В селі Піщаники школа існувала з 1893 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Степан Ільяшевич, вчителем – диякон Павло Буцинський. В селі Дар Надії заклад діяв з 1893 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Мефодій Шепитківський, вчителем – Олександра Галич. Також в повіті було 3 школи грамоти. В селі Новий Тагамлик такий заклад діяв з 1890 року при Вознесенській церкві. Законовчителем був священик Василь Мельников, вчителем – диякон Андрій Погода. В селі Залінійне школа діяла з 1894 року при Введенській церкві. Законовчителем був священик Федір Тригубов, вчителем – диякон Григорій Ольшанський. В селі Михайловці школа існувала з 1891 року при церкві Олександра Невського. Законовчителем був священик Іван Кобзарєв, вчителем – псаломщик Петро Гонтаревський.

В Лохвицькому повіті було 3 церковно-приходських школи.  В селі Юсковці така школа діяла з 1893 року при Троїцькій церкві. Законовчителем був священик Ф.Василенко, вчителем – М.Бабичева. В селі Бербениці заклад існував з 1891 року при Покровській церкві. Законовчителем був А.Підгорний, вчителем – К.Шпаповаленко. В селі Нова Гребля діяла з 1891 року при церкві Параскеви. Законовчителем був священик Олександр Підгаєвський, вчителем – В.Тарасевич. Також в повіті була одна школа грамоти в селі Ярошевці при церкві Різдва Богородиці, яка діяла з 1891 року. Законовчителем був священик С.Фесенко, вчителем – псаломщик Григорій Гуляницький.

В Лубенському повіті було 4 церковно-приходських школи. В місті Лубни школа діяла з 1889 року при Соборній церкві. Законовчителем був священик Олексій Кулик, вчителем – Марія Мельникова. В селі Засулля заклад існував з 1890 року при церкві Андрія Первозванного. Законовчителем був священик Іван Богдановський, вчителем – Надія Степанова. В селі Кононівка школа діяла з 1892 року при Успенській церкві. Законовчителем був священик Мелітон Базилевський, вчителем – Прокопій Лукаш. В селі Литвяки заклад діяв з 1890 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Іов Андрієвський, вчителем – Лідія Черницька. Також в повіті було дві школи грамоти. В селі Березточа школа діяла з 1892 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Петро Олександрович, вчителем – Петро Удоденко. В селі Тишки заклад існував діяла з 1882 року при Георгіївській церкві. Законовчителем був священик Микола Зубоковський, вчителем – Павло Овсієвський.

В Миргородському повіті було одна школа грамоти, в селищі Сорочинці при Успенській церкві, яка діяла з 1892 року. Законовчителем був священик Іван Богаєвський, вчителем – псаломщик Василь Гришков.

В Полтавському повіті було 4 церковно-приходських школи.  В місті Полтаві така школа діяла з 1891 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Феодосій Гамалія, вчителем – Катерина Сагарда. В селищі Решетилівка заклад існував з 1894 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Петро Михайловський, вчителем – Варвара Ушацька. В селі Сідаковка школа діяла з 1892 року при Успенській церкві. Законовчителем був священик Степан Садковський, вчителями – диякон Михайло Дейнека і помічник Андрій Зеленський. В селі Диканька заклад діяв з 1892 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Федір Засядко, вчителем – дочка священика Надія Засядко. Також в повіті була одна школа грамоти в селі Диканька при Троїцькій церкві, яка діяла з 1891 року. Законовчителем був священик Костянтин Корольов, вчителем – диякон Пилип Зеленський.

В Переяславському повіті було 6 церковно-приходських шкіл. В селищі Бориспіль школа діяла з 1891 року при церкві Різдва Богородиці. Законовчителем був священик Олександр Опришко, вчителем – псаломщик Василь Опришко. В селищі Вороньків заклад існував діяла з 1893 року при Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Іван Романицький, вчителем – дочка священика Антоніна Романицька. В селі Семенівка школа діяла з 1891 року при Стефановській церкві. Законовчителем був священик Федір Мишта, вчителем – псаломщик Іларіон Лагодинський. В селі Пологи-Вергуни заклад діяв з 1894 року при Василівській церкві. Законовчителем був священик Андрій Романицький, вчителем – псаломщик Пилип Рибак. В селі Пологи-Яненки школа діяла з 1891 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Микола Богданович, вчителем – псаломщик Андрій Сахновський. В селі Єрківці заклад діяв з 1893 року при Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Митрофан Яновський, вчителями – помічник Микита Опришко та Мотрона Яновська. Також в повіті було 2 школи грамоти. В селі Сошників школа діяла з 1893 року при Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Андрій Андрієвський, вчителем – псаломщик Лаврентій Верещакін. В селі Остролуччя заклад існував з 1891 року при Миколаївській церкві. Законовчителем і вчителем був диякон Петро Єфимович.

В Пирятинському повіті було дві церковно-приходських школи.  В селищі Черняхівка школа діяла з 1891 року при Преображенській церкві. Законовчителем був священик Іван Полянський, вчителем – диякон Михайло Базилевич. В селі Повстіна школа діяла з 1889 року при Архистратиго-Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Данило Базилевський, вчителем – псаломщик Яків Попов.

В Прилуцькому повіті було дві церковно-приходських школи. В селищі Срібне школа діяла з 1889 року при Хрестовоздвиженській церкві. Законовчителем був священик Митрофан Щербина, вчителем – дочка священика Зінаїда Щербиніна. В селі Ржавці школа діяла з 1893 року при Троїцькій церкві. Законовчителем був священик Симеон Абламський, вчителем – Ганна Андрієвська. Також в повіті було 4 шкіл грамоти.  В місті Прилуках школа діяла з 1894 року при Соборній церкві. Законовчителем був диякон Митрофан Кузьма, вчителем – псаломщик Михайло Сушкевич. В селі Блотницях заклад існував з 1891 року при Троїцькій церкві. Законовчителем був священик Євгеній Тимошевський, вчителем – диякон Іван Богдановський. В селі Березані школа діяла з 1893 року при Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Андрій Рекало, вчителем – псаломщик Митрофан Сокальський. В селі Вісковці школа існувала з 1893 року при Успенській церкві. Законовчителем був священик Митрофан Владишевський, вчителем – псаломщик Троцина.

В Роменському повіті було 5 церковно-приходських шкіл. В місті Ромнах така школа діяла з 1893 року при церкві Олександра Невського. Законовчителем був священик Гаврило Красовський, вчителями – помічник законовчителя диякон Павло Вишегородський та дружина диякона Марія Вишегородська [7; с. 211]. В селі Протасівка школа діяла з 1892 року при церкві Різдва Богородиці. Законовчителем був священик Микола Данилевський, вчителями – дочка священика Єлизавета Гапонова та дружина священика Євдокія Данилевська. В селі Коровинці заклад існував з 1891 року при Михайлівській церкві. Законовчителем був священик Олексій Андрієвський, вчителем – дочка священика Ганна Кремянська. В селі Волошинівка школа діяла з 1891 року при Покровській церкві. Законовчителем був священик Палладій Чаленко, вчителями – дружина священика Ганна Чаленко та псаломщик Костянтин Томашевський. В селі Хоминці школа діяла з 1890 року при Успенській церкві. Законовчителем був священик Олександр Греченко, вчителем – псаломщик Григорій Ковбаса. Також в повіті було дві школи грамоти. В місті Глинську заклад діяв з 1892 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Симеон Чачков, вчителем – псаломщик Григорій Рашкевич. В селі Великому Бубнові школа існувала з 1892 року при Благовіщенській церкві. Законовчителем був диякон Ілларіон Даценко, вчителями – псаломщик Платон Давидов та дружина диякона Катерина Даценко.

В Хорольському повіті було 4 церковно-приходських школи. В селищі Горошин заклад існував з 1887 року при Успенській церкві. Законовчителем був священик Григорій Ушицький, вчителем – дочка священика Наталія Знайкова. В селі Зубані школа діяла з 1890 року при церкві Різдва Богородиці. Законовчителем був священик Петро Нестеровський, вчителями – псаломщик Володимир Нестеровський та Іван Маляревський. В селі Степанівка заклад діяв з 1892 року при Архидияконо-Стефанівській церкві. Законовчителем був священик Іван Дяконенко, вчителем – псаломщик Іван Торський. В селі Казенно-Крива Руда школа діяла з 1892 року при Миколаївській церкві. Законовчителем був священик Микола Слухаєвський, вчителем – псаломщик Михайло Каменський. Також в повіті була одна школа грамоти в селі  Іванівка при церкві Іоанна Великомученика, яка діяла з 1893 року. Законовчителем був священик Данило Попов, вчителем – жінка священика Неоніла Попова.

Крім того, у підпорядкуванні Єпархіальної училищної ради були двокласна Козельщанська школа при Козещанському жіночому монастирі, заснована 1888 року; Кобеляцька школа при Соборній церкві, заснована 18889 року, та Полтавська зразкова школа при єпархіальному жіночому училищі, заснована 1892 року. В Козельщанській школі законовчителем був священик Іван Пирогов, а вчителями – Марія Костенко та Олександра Орлова. В Кобеляцькій школі законовчителем був священик Костянтин Мариниченко, а вчителем – Єлизавета Гросицька [1; с. 855]. В Полтавській зразковій школі відповідно – священик Микола Стефанович і вчитель – Марія Чубко [6; с. 927].

Крім церковно-приходських шкіл та шкіл грамоти, в 1893/1894 навчальному році в губернії було 8 недільних шкіл і 3 вечірні школи для дорослих [4; с. 96].

В Полтаві була одна недільна школа, яка відкрилась 22 листопада 1892 року. Попечителькою школи була дружина начальника губернії Є.Б.Татіщева. Наглядачем та законовчителем був викладач семінарії, священик Юстін Ольшевський. Також в школі викладали такі вчителі: Ю.Богдановська,  В.Примакова, княгиня В.Кропоткіна, Є.Корсунь, В.Євтушевська, М.Пащенкова, М.Петрова, А.Костирко та інші. Школа розміщувалась в приміщенні міського приходського училища і знаходилась у підпорядкуванні Єпархіальної училищної ради.

Навчальний рік в недільній школі був розпочатий 5 вересня, а закінчувався 29 травня. В першу неділю на навчання з’явилось 17 учениць, із них 6 було минулорічних. На кінець року по списку налічувалось 150 учениць, з яких 37 відвідували школу і в минулому навчальному році. Учениці були розподілені згідно зі своїм віком так: молодшого віку (до 12 років) – 87, старшого (від 13 років) – 63 учениці. Стосовно учениць старшого віку, з яких 10 швачок, 8 прачок, 4 прибиральниці, 1 працювала на кондитерській фабриці, а решта проживали дома. Із загальної кількості учениць неосвічених було 96, малоосвічених – 41, освічених – 13. Всі учениці ділились на групи згідно із віком і знаннями. З кожною групою займалась окремо вчителька. В групах, які складалися з неосвічених учениць, викладались Закон Божий, читання та письмо. В групах, які складалися з малоосвічених та освічених учениць, займалися арифметикою.

По Закону Божому вивчали молитви; історії важливих свят і головних подій – із історії Нового Завіту. Несистематичне відвідування школи ученицями дуже гальмувало успішність навчання. Пропуски школи призводили до погіршення успішності. Не дивлячись на це, навчання в школі можна було визнати задовільним. Кошти на утримання школи були наступними: з минулого навчального року залишилось 411 крб. 65 коп., в новому навчальному році надійшло 76 крб., протягом року витрачено на все шкільне приладдя 160 крб. 56 коп. Залишок на кінець навчального року становив 326 крб. 9 коп. При школі існувала бібліотека, яка налічувала 467 книг [5; с. 81-82].

В Кременчуцькому повіті існувало 3 недільні школи: дві в м. Кременчуці (Соборна і Спаська) і одна в селі Мануїлівка. Також в Кременчуці існували дві вечірні школи – в Чигрин-Дуброві та Мануїлівці.

Завідуючими цих шкіл були в Кременчуцьких школах – Клепачівський, Кривусов і жінка завідуючого трьохкласним міським училищем Матвєєва. Мануїлівською вечірньою школою завідував священик І.Ващинський, а Чигриндубровською – протоієрей П.Іванов. Закон Божий в цих школах викладали в Кременчуцьких школах – священики А.Клепачевський, А.Кривусов, В.Зіньківський, в Чигриндубровській – протоієрей П.Іванов, в Мануїлівській – священик І.Ващинський. Вчителями шкіл були в Кременчуцьких школах – І.Житецький, М.Кармазін, А.Сагарда, К.Кривусова, К.Гуленко, Г.Денисова, М.Кичигіна, Г.Литвинова, І.Савенко, З.Клепачевська, Н.Нікітіна, Н.Скородинська, Д.Войтенкова та О.Матвієєва, в Мануїлівській – З.Ричанська і Л.Самойленкова, в Чигриндубровській – Я.Стеблинський. Школи були розміщені в приміщенні приходського училища (Кременчуцька Соборна), та в церковно-приходських школах (Спаська і Мануїлівська).

В міських школах уроки починались з середини вересня і закінчувались в травні, а в сільських – з листопада по квітень. Кількість учнів в п’яти школах складала 217 дітей, але лише 166 учнів не пропускали уроків.

Школа при Соборній церкві м. Кременчука отримувало від міста 100 крб. в рік, дві Мануїлівські школи – недільна і вечірня – утримувались на кошти лікаря А.М.Орловського, а Чигриндубровська вечірня і Спаська Кременчуцька недільна на кошти випадкові.

В місті Ромни 6 лютого 1893 року була відкрито жіноча недільна школа. Завідуючим жіночої школи був священик Ф.Мирович.

Навчання відбувалось із 12.00 до 16.00 години. Вивчали Закон Божий, російську та церковно-слов’янську грамоту, церковні співи. В цій школі було 75 дівчат, віком від 16 до 50 років.

Жіноча школа розміщувалась в приміщенні Свято-Володимирського училища. Навчальні посібники та шкільне приладдя придбалось на пожертви жителів міста.

При Степанівській жіночій церковно-приходській школі Хорольського повіту з 1893 року Священиком Іваном Дяконенком була відкрита недільна школа для дівчат та дорослих жінок. Завідуючим і законовчителем цієї школи був священик І.Дяконенко, а вчителем – І.Торський. В цю школу ходили 30 учнів.

Також існувала недільна жіноча школа в с. Новий Тагамлик Костянтиноградського повіту, яка була названа серед кращих шкіл повіту [4; с. 100-101].

Отже, вище викладені дані говорять про те, що кількість жіночих церковно-приходських шкіл та шкіл грамоти для жінок в Полтавській губернії зростала. Кількість шкіл зросло, в порівнянні з попереднім роком, на 80, а кількість учнів – на 649. Незначний приріст учнів порівняно із приростом шкіл (8 на школу) пояснюється тим, що в 1893 році були відкриті переважно школи грамоти в селах з малим населенням.

Незважаючи на невеликі досягнення у справі розширення мережі навчальних закладів, наявність статевих, національних, станових обмежень у навчанні, уряд все таки створив законодавчу базу діяльності жіночих шкіл, надавав їм фінансову допомогу, здійснював контроль за процесом навчання і виховання учнів. Школа використовувалася царським урядом як засіб русифікації та виховання молодого покоління у дусі відданості престолу на території Полтавської губернії. З іншого боку, формування мережі шкіл для жіноцтва відбувалося у рамках боротьби передової громадськості за збереження національної освіти і культури.

Література:

1. Двухклассная женская церковноприходская школа при Козельщанском монастыре //Полтавские епархиальные ведомости. – 1893. – №22. – С.855-861.
2. Женская церковно-приходская школа в м. Великих-Будищах и посещений ея Преосвященным Илларионом, епископом Полтавским и Переяславским //Полтавские епархиальные ведомости. – 1893. – №11-12. – С.488-493.
3. Женская церковь – школа в с. Рясском, Константиноградского уезда //Полтавские епархиальные ведомости. – 1897. – №34. – С.1324-1329.
4. Женские церковно-приходские школы и школы грамоты Полтавской епархии //Полтавские епархиальные ведомости. – 1895. – №8. – С.94-126.
5. Мысль об открытии в Полтаве женского духовного училища. //Полтавские епархиальные ведомости. – 1863. – №1. – С.81-84.
6. Образцовая начальная женская школа при Полтавском Епархиальном училище //Полтавские епархиальные ведомости. – 1893. – №23. – С.924-932.
7. Освящение женской церковно-приходской школы при Александро-Невской церкви в г. Ромнах //Полтавские епархиальные ведомости. – 1893. – №6. – С.211-212.
8. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х-ХХ ст.). /За ред. Ярмаченко М., Калениченко Н. – К., 1991.