СТАН ОСВIТИ І ЦЕРКОВНЕ ЖИТТЯ НА ДРАБIВЩИНI ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТI У ДРУГIЙ ПОЛОВИНI ХIХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛIТТЯ

В сучасних умовах розбудови незалежної держави, відродження української культури підвищується інтерес до вивчення минулого, і зокрема історії рідного краю. Прикметою нашого часу стало поширення краєзнавчого руху, підвищення рівня краєзнавчих досліджень.

У зв'язку із зміною на сучасному етапі взаємовідносин між центром та регіонами, центром та провінцією, новим сприйняттям в політиці та масовій свідомості "регіонів-провінцій", акцент в історичній науці зміщується з вивчення центру (імперського, радянського, пострадянського) на "вивчення регіональних культур, їх взаємозв'язків", а також аналіз впливу природно-географічних, соціоетнічних, геополітичних, історико-культурних факторів на локальні об’єкти.

З наукової точки зору варто зазначити, що історія краю багатша, ніж загальна історія. На конкретному матеріалі певного міста, села, селища, регіону загальні процеси та історичні закономірності проступають опукліше, в подробицях та деталях, з урахуванням особливостей географічного, територіально-адміністративного, етнічного, політичного, психологічного характеру.

Тема розвитку освiти взагалi, i на Драбiвщинi зокрема, на сьогодні вивчена лише оглядово та фрагментарно. Основними джерелами з цiєї    проблеми є архiвнi матеріали, стародруки, звiти земських управ. До цiєї теми зверталися крєзнавцi Обрусна С.В., Пивовар В.М., Щерба В.П. Питання розвитку освiти у контекстi історії населених пунктів висвiтленi у фундаментальнiй працi « Iсторiя міст i сіл УРСР.Черкаська область».

Автор даної статтi ставить завдання систематизувати доступнi джерела та матерiали, на їх основi дослiдити розвиток освiти та церквного життя на  Драбiвщині (друга половина ХIХ – пер. пол. ХХ ст.) [4].

У другiй половинi ХIХ ст. одним  з основних осередків освiти залишались церкви, якi  в той перiод масово будувалися. «Клiрова книга Полтавської єпархiї» подає данi про будівництво церков у Полтавськiй губернiї, зокрема в Драбiвськiй волостi Золотонiського повiту[5]. У цьому важливому iсторичному джерелi знаходимо данi, якi підтверджують думку про те, що саме церкви забезпечували здобуття початкової освiти населенням краю.

Реформи 60-70 років ХIХ ст. значно сприяли розвитку освіти. У другiй половині ХІХст. у Золотоніському повіті було 16 церковно-приходських шкіл, в яких навчалося129 учнів, в сільській місцевості починають відкриватися народні училища, які згодом дістали назву земських шкіл. Кошти на їх утримання виділяло земство та сільська община. [6; с. 52-53]. Ряд таких училищ було відкрито і на Драбівщині. Так, в 1861 р. в с. Білоусівці було відкрито однокласне народне училище, в якому навчалося 103 учні (96 хлопчиків, 7 дівчаток); 1871 р. – Безпальчівське однокласне середнє училище – навчалося 49 дітей (47 хлопчиків, 2 дівчат); 1872 р. – Велико-Хутірське (85 дітей – 83 хлопчиків, 2 дівчаток); 1874 р. – Коломицьке (41 хлопчик); 1876 р. – Демківське (39 хлопчиків); 1877 р. – Мойсівське (33 хлопчики, 3 дівчат); 1877 р. – Нехайківське (82 дітей – 78 хлопчиків, 4 дівчат); 1878 р. – Кононівське (42 дітей – 40 хлопчиків і 2 дівчат); 1879 р. – Михайлівське (36 хлопчиків),яке було відкрите в будинку, пожертвуваному почесним попечителем, таємним радником Галаганом. [9; с. 22-24 ]. У 1883 р. було відкрите Драбівське двокласне сільське народне училище. «Почесним блюстителем» був князь Володимир Анатолійович Барятинський. В училищі навчалось 95 дітей (85 хлопчиків, 10 дівчаток). Завідував училищем Іван Павлович Науменко, що закінчив Коростенську учительську семінарію; вчитель – Андрієвський закінчив курс Золотоніського двокласного міського училища, помічником вчителя був Махонін Петро Григорович, що закінчив Переяславське духовне училище. Законовчителями працювали Іоан Бєлінський та Микола Бутков. На училище відпускалось з державної скарбниці 810 крб., земства – 300 крб., сільської общини – 300 крб. Такі ж училища були відкриті в  селах Бирлівці (1885 р.), Золотоношці (1885 р.), Деркачівці (1887), Свічківці (1887), Погребах (1890). [8; с. 112-113]. Цікаву історію має відкриття навчальних закладів у с. Ковалівка. Перший із них – сільська школа – була відкрита на власні кошти Олексієм Васильовичем Капністом, що проживав тут, у маєтку дружини Уляни Белухо-Кохановської. Це фактично була перша школа такого характеру у Драбівському районі цього періоду. У школі навчалося 15 дітей, викладали 2 вчителі і священник. [10; с. 2]. Та незабаром школа припинила своє існування. Лише в 1880 р. відкрилася початкова школа, що не мала власного приміщення, розташовувалася у селянській хаті і навчалося там всього 4 учні. В 1912 р. у селі відкрилася земська школа.

У другiй половинi ХIХ ст. церковні парафії Драбiвщини належали до Полтавської єпархії. Їх нараховувалось більше п’ятнадцяти. До парафії входило декілька сіл. Ті населені пункти, що не мали приходів називалися російським терміном «деревни».

У містечку Драбів на початок  ХХ століття було 2 церкви: Аристархо-Михайлівська: дерев’яна з мурованим фундаментом,  холодна,  збудована 1779 р. графом Петром Васильовичем Завадовським. До парафії входила с. Олімпіадівка. Священником з 1858 р. – по 1910 р. був Іоанн Бєлінський. [11; с.252-253]. Ще в 1865-1900 рр. Іоанн Бєлінський на садибі і на закріплених землях посадив фруктовий сад, який до наших днів не зберігся. У 1898-1900 рр. дочка Бєлінського Анна Іоанівна закупила в Америці декоративні дерева (американський клен та ін.). Серед привезених декоративних дерев, за розповідями старожилів, було три ведмежі горіхи. Два горіхи не збереглися, а один і до сьогоднішнього часу прикрашає подвір’я музею. [2]. Друга – Олександро-Невська – дерев’яна з мурованим фундаментом, збудована 1881 р. Священником був Микола Іванович Бутков.

В селі Великий Хутір Драбівської волості  – Белагеївська церква, збудована 1870 року. При ній дiяла церковна школа; жалування священника оплачувалося 300 крб., псалтиря – 100 крб., окружної землі – 33 десятини; прихожан привілейованих – 12, селян – 2,415. [9; с.2-3]. Священник – Микола Богацький, псалтир митрофан Зубанєв, церковний староста козак Іоанн Кононенко, позаштатні псалтирi Петро Дзюбенко, Іосиф Форостовський.

Як випливає з викладеного вище, процес освiти i церковне життя Драбiвського краю вiддзеркалювали досить бурхливi  i багато в чому суперечливi події другої половини ХIХ – першої половини ХХ ст. Царизм тримав краян у станi темряви i неуцтва, масова неписьменнiсть була типовим явищем, а чимало дiтей знаходилось поза школою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ:

1. Державний архів Черкаської області (далі - ДАЧО). – Ф. Р, -475 - Оп.1  - Спр.30.
2. ДАЧО. – Ф. Р –87. -  Оп.1 - Спр.27.
3. Духовна спадщина Черкаського краю. Хрестоматія з історії культури Черкащини. Книга 2. - Черкаси: Сіяч, - 1997, – 320 с.
4. Історія міст і сіл УРСР. Черкаська область. – К.:Гол.ред.УРЕ АН УРСР, 1972. – 777 с.
5. Обрусна С.В. Драбівшина у другій половині ХІХ століття /Драбівщина. – 2002 р.- 12 червня, № 46.
6. Обрусна С.В. Драбівшина у другій половині ХІХ століття /Драбівщина. –1996 р.- 22жовтня, № 15.
7. Обрусна С. В. Історія церковного життя Драбівщини (кінець ХІХ – початок ХХ століття )//Драбівщина. – 2000р. – 2 липня, № 12.
8. Первая всеобщая перепись населения Российской империии 1897г.Издание центрального статистического комитета министерства внутренних дел. Под ред. Тройницкого Н.А. – Полтавская губерния, 1904. –532с
9. Полтавское губернское земство. Педагогическое бюро. Очерк положення народного образования Полтавской губернии за 1907 – 1908 учебний год. Вып. 2 – Полтава, 1908. – 33с.
10. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності та культури. Досвід. Проблеми. Перспективи. – К., 1994 – 452с.
11. Черкаський край – земля Богдана і Тараса: Культурологічний збірник / за редакцією Б.В. Губського, В.М. Литвина, В.А. Смолія. – К.: Українські пропілеї. – 2002. – 780 с.