ОСОБЛИВОСТІ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ З МОЛОДИМИ ФАХІВЦЯМИ

Демократичні зміни в житті українського суспільства та держави, які ми спостерігаємо в останній час, та орієнтація зовнішньої політики нашої держави на європейські цінності свідчить про початок розбудови України як правової, соціальної демократичної держави. Це створює об’єктивні передумови для розширення трудових прав найманих працівників і подальшого вдосконалення юридичних гарантій їх захисту та охорони. В той же час перехід до ринкової економіки приніс в Україну певні негативні соціальні явища, зокрема безробіття. Як відомо, від цього явища потерпають, в першу чергу, особи із зниженою конкуренто спроможністю на ринку праці. Серед таких категорій, насамперед слід виділити молодь. Так, за даними державної служби зайнятості, на її обліку на 1 лютого перебувало 691,2 тис. незайнятих громадян, які шукали роботу, з яких понад третину становила молодь віком до 35 років. Такий великий відсоток молодіжного безробіття обумовлюється, передусім, тим, що молоді люди, як правило, не мають необхідного професійного життєвого досвіду і з огляду на це є небажаними працівниками для багатьох роботодавців. Іншою причиною є те, що багато професій, яким здійснюється навчання молоді у вищих навчальних закладах, є незатребуваним ринком праці. У зв’язку з цим близько половини випускників змінюють свою професію, навіть не попрацювавши за обраною спеціальністю.

Мета статті – провести аналіз та надати пропозиції щодо особливостей трудового договору з молодими фахівцями.

Одним видом трудового договору є договір з молодими фахівцями. Особливості укладення трудового договору з цією категорією регулюються як КЗпП України, так і спеціальним законодавством. Зокрема, Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. встановлено гарантії надання роботи за фахом на період не менше трьох років тим молодим спеціалістам-випускникам державних вищих навчальних закладів та професійно-технічних училищ, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів для державного сектора економіки за державними контрактами. Таким молодим спеціалістам надається робота за спеціальністю не менш, ніж на три роки у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Порядок працевлаштування молодих спеціалістів після закінчення вищих навчальних закладів регулюється наступними нормативними актами:

Порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р.

Працевлаштування молодих фахівців здійснюється на основі Положення про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних закладів і професійних навчально-виховних закладів України, затвердженого наказом Міносвіти України від 23 березня 1994 року №79 (із змінами та доповненнями).

Трудовий договір з молодими фахівцями. Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою різних освітньо-кваліфікаційних рівнів і які працевлаштовані на підставі направлення на роботу, вважаються молодими фахівцями протягом трьох років (випускники професійного навчально-виховного закладу – двох років) з моменту укладення ними трудового договору із замовником.

Керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за спеціальною формою згідно якої випускники, які її уклали, після закінчення ВНЗ зобов’язані відпрацювати за місцем розподілу не менше трьох років. Не менше чим за рік до закінчення ВНЗ керівництво повинне запропонувати випускнику посаду згідно укладеної угоди. А замовник за два місяці до закінчення навчання повинен підтвердити ВНЗ наявність місця за запропонованою посадою.

Не пізніше ніж через сім днів після завершення навчання випускникові вручається дипломом і направлення на роботу (за установленою формою), в якому визначається термін прибуття до місця роботи. Якщо ж випускника було призвано на строкову військову службу або він проходив альтернативну (невійськову) службу, то після її завершення він має прибути на роботу за призначенням, але час перебування на такій службі зараховується в термін роботи.

Звільняються від зобов’язаності відпрацювання за місцем розподілу такі категорії робітників:

• вагітні жінки;

• жінки, які мають дитину до 3 років, або дитину-інваліда до 14 років;

• одинокі матері, які виховують дитину до 14 років;

• інваліди 1 та 2 груп;

• жінку або чоловіка військовослужбовця, які були направлені на роботу в іншу місцевість.

Молодим фахівцям, які отримали направлення на роботу, надається після закінчення навчання відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою вихідної допомоги в розмірі двомісячної стипендії за рахунок замовника. На них поширюються всі соціальні пільги, передбаченні колективним договором підприємства. Надання житла визначається угодою і чинним законодавством.

Молодий спеціаліст забов’язаний прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу.

У разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням; звільнення його з ініціативи роботодавця порушення трудової дисципліни; звільнення за власним бажанням до закінчення трирічного терміну, молодий спеціаліст забов’язаний відшкодувати до державного бюджету у встановленому порядку повну вартість навчання і компенсувати замовнику витрати.

Випускнику, якому відмовлено в прийнятті на роботу після прибуття до місця призначення, замовник компенсує витрати, пов’язані з переїздом випускника і членів його сім’ї як до місця призначення, так і за поверненням до місця постійного приживання (якщо він був направлений в іншу місцевість), відповідно до певних умов угоди.

Молодий спеціаліст повинен використовуватися за фахом. У випадку, якщо навчальний заклад не вирішив питання про працевлаштування випускника, йому видається довідка про можливість самостійного працевлаштування.

Таким чином, можна зробити висновок, що питання про працевлаштування молоді у нашій країні, на даному етапі економічного розвитку нашої держави є дуже гострим. Тому хотілося б, щоб наше законодавство більш удосконалило систему працевлаштування молоді, надавало більше робочих місць, за допомогою чого знизився б відсоток незайнятих громадян. Також, щоб молодий спеціаліст після закінчення ВНЗ знав напевно, що йому буде надано місце роботи і він буде працювати за обраною ним спеціальністю.

Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 380-418.

2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.

3. Гершанов Е.М. Трудовой договор / Гершанов Е.М. – М., 1991.

4. Болотіна Н.Б. Трудовий договір за законодавством України: Навч. посібн. / Болотіна Н.Б. – К.: Вид-во А.В. Паливода, 2002.

Науковий керівник:

к.ю.н., доц. Селезень С.В.