ЗАХИСТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Захист авторського права – одна з важливих категорій теорії цивільного та цивільно-процесуального права. Під захистом авторських прав слід розуміти передбачені законом заходи із їх визнання, припинення їх порушення, застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності. Захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Існують дві форми захисту авторського права, а саме – юрисдикційна та неюрисдикційна.

Юрисдикційна форма захисту – це діяльність уповноважених державних органів по захисту порушених чи оспорюваних суб'єктивних авторських прав. Її суть виражається в тому, що особа, права та законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державного органу, що уповноважений здійснити відповідні заходи для відновлення порушеного права і зупинення правопорушення. В рамках юрисдикційного захисту виділяють також загальний та спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом захист авторських прав здійснюється в судовому порядку. Основна маса цивільно-правових спорів з питань авторського права розглядається судами. Спеціальним порядком захисту авторських прав треба визнати адміністративний порядок їх захисту, він застосовується у вигляді виключення з загального правил в адміністративному порядку, тобто способом захисту є скарга у відповідний державний орган подана особою, права та законні інтереси якої порушені.

Неюрисдикційна форма захисту – передбачає дії юридичних і фізичних осіб із захисту своїх авторських прав на твір, які здійснюються ними самостійно без звертань в державні або інші компетентні органи. При цьому маються на увазі лише законні способи захисту, наприклад сповіщення порушника про існування авторських прав і пропозицію вирішити спір шляхом переговорів.

Вибір форми захисту прав (юрисдикційна чи неюрисдикційна) та конкретного способу захисту з урахуванням усіх обставин справи залежать як від змісту суб'єктивного права, що підлягає захисту, так і від ступеня небезпеки такого порушення.

Стаття 50 Закону «Про авторське право і суміжні права» визначає порушення, що дають підстави для захисту авторського права:

а) вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 Закону обмежень майнових прав;

б) піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав – опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

в) плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

г) ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

д) вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав;

е) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

є) підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

ж) розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Одна з проблем захисту авторських прав, при випуску контрафактної продукції, полягає в незнанні авторами та іншими правовласниками своїх прав; відсутність у них уявлення про те, в якій формі, як і куди слід звертатися із заявою про захист порушених прав.

Необхідно також сказати про те, що держава повинна взяти на себе регулюючу роль і створити ефективне правове поле, що дозволяє автору творити і отримувати відповідну винагороду, а державі отримувати в бюджет доходи від використання творів у господарському обороті.

 Важливий механізм, що дає можливість вести боротьбу з контрафактною продукцією, – це стандартизація. Стандартизація покликана забезпечити виробництво продукції, яка відповідає обов'язковим вимогам, які прописані в технічних регламентах, а також підтримувати процес підвищення якості продукції за рахунок розробки стандартів за ініціативою підприємств, які досягли високих показників якості. В даний час спостерігається зниження інтересу підприємств до стандартизації. У зв'язку з цим, необхідно прийняти ряд заходів для підвищення зацікавленості виробників у стандартизації.

Крім того, необхідно ліквідувати незаконні «торгові точки» і сприяти створенню великих фірм, зареєстрованих в установленому порядку, створення спеціалізованих магазинів; забезпечити жорсткий контроль продукції, яка буде там продаватися, з боку всіх контролюючих органів.

Підводячи підсумок, можна зробити висновок, що завданням нашої держави має бути, насамперед, забезпечення реалізації механізмів захисту авторських прав.

Література:

1.     Право інтелектуальної власності : Акад. курс: Підруч. для студ. вищих навч. закладів / [О. П. Орлюк, Г. О. Андрощук, О. Б. Бутнік-Сіверський та ін.]; за ред. О. П. Орлюк, О. Д. Святоцького. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2007. – 696 с.

2.     Билалов Р.Ф. Проблемы гражданско-правовой защиты авторских прав / Р.Ф. Билалов, А.В. Павлов.

3.     Як забезпечити дотримання авторських прав на комп’ютерні програми Microsoft. Посібник для партнерів. – 2009. – 20 с.

4.     Закон України «Про авторське право і суміжні права» (від 23 грудня 1993 р.)

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент

Климчук Юрій Васильович