Різні підходи до характеристики професійної компетентності студентів коледжів торгово-економічного профілю

Необхідність удосконалення процесу формування професійної компетентності майбутніх економістів викликана змінами у розвитку економічних процесів, виникненням різних форм власності і нових економічних відносин, розширенням інфраструктури економіки.

Теоретичний аналіз проблеми формування професійної компетентності фахівців спрямовує нас до головних понять дослідження: «компетентність» і «компетенція». Ці поняття в сучасній науковій літературі суттєво різняться, тому їх доцільно розглядати як різнорівневі й окреслювати по-різному.

Ефективність економічної діяльності сучасного фахівця залежить від рівня сформованості його економічного мислення, ступеню готовності до професійної діяльності, від професійної компетентності. Приєднання України до Болонського процесу окреслює нові напрями процесу реформування освіти, визначальними критеріями якого є якість підготовки фахівців, відповідність європейському ринку праці, посилення конкурентоздатності Європейської системи освіти.

Ці напрями актуалізують важливість дослідження шляхів вдосконалення формування професійної компетентності майбутніх економістів, яка розглядається як сукупність таких компонентів (компетенцій): компетенції у сфері економічної діяльності; компетенції у інших сферах професійної діяльності; інформаційна компетенція; комунікативна компетенція; компетенція у сфері самовизначення і саморегуляції особистісних якостей.

Зміни у розвитку економічних процесів, виникнення різних форм власності і нових економічних відносин, розвинута інфраструктура сучасної економічної системи потребують від майбутнього фахівця фундаментальної економічної освіти, сформованості економічного мислення, опанування значною кількістю професійних компетенцій.

Метою написання статті є аналіз поняття професійної компетентності студента торгово-економічного профілю та різних підходів до його характеристики.

Лише розглядаючи кожного студента як індивідуальність, яка має властиві лише їй особистісні риси та якості, можна адекватно організувати навчальну діяльність, підібрати необхідні психолого-педагогічні методи і прийоми для розвитку його як особистості та підвищення результатів навчання і, відповідно, для ефективнішого формування професійної компетентності.

Конкурентоздатність майбутніх економістів залежить не тільки від якості оволодіння ними сучасними економічними знаннями, ступеня їх економічної та інформаційної культури, уміння мислити і діяти в категоріальній системі ринкової економіки, а й значною мірою від рівня сформованості їх самооцінки, мотивації, емоційно-вольової сфери.

Сучасна психолого-педагогічна наука розробила цілий науковий підхід до досліджуваної нами проблеми – компетентнісний. Цей підхід розроблено англійськими науковцями як суто соціокультурний. У вітчизняній науці цей підхід представлений у роботах А. Хуторського та Б. Вульфсона. Його розробляють також українські вчені: І. Бех, Д. Гришин, О. Дубасенюк, В. Лозова, Н. Ничкало, О. Подмазін, О. Пруцакова, В. Сєриков та ін. [1; 3-7].

Незважаючи на багатоаспектність наукових досліджень, присвячених розвитку особистості і формуванню професійної компетентності майбутніх економістів, багато питань цієї складної теми залишаються не з’ясованими. Наразі має місце суперечність між процесами глобалізації та інформатизації суспільства і рівнем підготовки сучасного фахівця; між уподобаннями і здібностями студента та існуючою парадигмою освіти, яка базується на давно розроблених принципах побудови навчальних планів і жорстких програмах вивчення дисциплін, які повинен засвоїти студент.

Питання аналізу чинників, які впливають на ефективність формування професійної компетентності, висвітлене недостатньо. Не була предметом окремого наукового дослідження і проблема застосування форм та методів індивідуального підходу у процесі професійної підготовки майбутніх економістів, відсутній відповідний науково-методичний інструментарій.

Повертаючись до європейських стандартів компетентності, погоджуємося з думкою І. Лєбєдєва, що компетентність – це здатність діяти в ситуації невизначеності, здатність працювати в команді та навчатися [8]. З огляду на це навички, уміння й знання, яких набуває в ході навчання майбутній фахівець у галузі економіки, повністю узгоджуються з поданим вище означенням, бо якраз і передбачають здатність долати невизначеність, високу освіченість і вміння працювати в команді. Деякі дослідники вважають, що суттєвим моментом компетентності є здатність приймати відповідні рішення в процесі вирішення конкретних проблем і виробничих завдань.

Таким чином, формування компетентності входить у загальний контекст формування особистості. Тому важливим аспектом розуміння компетентності є її оцінно-світоглядна спрямованість, що характеризує людину як суб’єкта спеціалізованої діяльності в системі суспільного розвитку праці. Тут враховується здатність людини давати кваліфіковані судження, приймати адекватні та відповідні рішення в проблемних ситуаціях, планувати та здійснювати дії, які призводять до раціонального й успішного досягнення поставлених цілей.

Тому під компетентністю може розумітися стійка здатність виконувати певний вид діяльності, яка включає такі аспекти, як: глибоке розуміння сутності виконуваних завдань і вирішуваних проблем; гарне знання досвіду, який є в цій галузі, активне оволодіння його найкращими досягненнями; вміння обирати засоби та способи дії, адекватні конкретним обставинам місця й часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і вносити корективи в процес досягнення цілей. Такий підхід ми окреслюємо в нашому дослідженні як діяльнісний. У межах цього підходу поєднуються, зокрема, поняття «компетентність» і «готовність», які визначаються не як тотожні, а як зв’язок між внутрішнім потенціалом та реальним його втіленням (внутрішньою сутністю й зовнішнім виявом) [9].

Отже, професійна компетентність може розумітися як один із структурних компонентів професійної готовності до конкретного виду діяльності [10].

У професійній підготовці спеціалістів економічного профілю є необхідність виділяти насамперед корпоративну компетентність як особливий вид компетентності, який передбачає стійку здатність фахівця виконувати передбачені кваліфікаційною характеристикою види діяльності. Корпоративна компетентність включає: глибоке розуміння сутності виконуваних завдань і вирішуваних проблем; знання досвіду, накопиченого в кожній конкретній галузі економіки; активне оволодіння найкращими досягненнями цієї галузі; вміння обирати засоби й способи дії, адекватні конкретним обставинам місця та часу; почуття відповідальності за досягнуті результати; здатність учитися на помилках і вносити корективи в процес досягнення цілей.

З останнім визначенням, на нашу думку, пов’язаний контекстно-інформаційний підхід до визначення компетентності, представлений у наукових роботах А.А. Вербицького. На його думку, «...щоб бути теоретично й практично компетентним, студенту необхідно зробити подвійний перехід: від знака – до думки, а від думки – до вчинку, дії. Перехід від інформації до її використання опосередковується думкою, що і робить цю інформацію знанням» [11].

На основі аналізу наукових джерел визначено, що рівень професійної компетентності визначається здатністю особистості реалізуватися як успішний та ефективний фахівець. Поняття компетентності є ширшим, ніж знання чи вміння, і передбачає здатність фахівця використовувати в конкретній ситуації набуті знання, вміння, навчальний та життєвий досвід, володіння ним методами пошуку необхідної інформації, вмінням її аналізувати, бачити проблеми і шляхи їх розв’язання, самоефективність, а також розуміння необхідності навчатися протягом усього життя. Таким чином, успішне виконання фахівцями своїх функціональних обов’язків передбачає наявність у них сукупності спеціальних знань та певних професійно значущих якостей особистості. Ці складові професійної компетентності взаємопов’язані.

Аналіз публікацій з даної теми свідчить, що глобальна інформатизація суспільства висуває нові вимоги до майбутніх економістів – досконале володіння інформаційними технологіями для аналізу і опрацювання великих обсягів інформації, для обміну даними поза межами підприємства; широке використання можливості мережі Internet. Знання основ програмування формує здатність до структурування інформації та її логічного аналізу. Вміння застосувати відповідні програмні продукти (експертні системи, автоматизовані середовища, бази знань тощо) значно розширює аналітичні можливості фахівця, збільшує ефективність прийняття ним обґрунтованих рішень.

Чинником, що визначає ефективність формування професійної компетентності майбутніх економістів, є рівень самооцінки. Самооцінка є центральним компонентом особистості, суттєво впливає на ставлення індивіда до себе та інших і виступає одним із важливих регуляторів її поведінки.

Самооцінка вказує на рівень психологічного розвитку студентів та адекватного визначення ними своїх особистісних якостей і тісно пов’язана з самоефективністю – вмінням студента усвідомлювати власні здібності для формування такої поведінки, яка відповідає певній задачі або ситуації. Проведення діагностики і коригування рівня самооцінки студентів призвело до покращення результатів їх навчальної діяльності.

Таким чином, професійна компетентність сучасного спеціаліста є складним багатокомпонентним поняттям, яке в сучасній науковій літературі характеризується з точки зору кількох наукових підходів: соціокультурного, комунікативного, професійного, контекстно-інформаційного та психологічного. Кожен із названих підходів не вичерпує наукового аналізу проблеми професійної компетентності повністю; всі ці підходи знаходяться у взаємозв’язку один з одним і взаємодоповнюють один одного.

Для дослідження проблеми формування професійної компетентності особливо важливим вважаємо змістову структуру професійної компетентності майбутніх економістів із використанням загальнонаукового аналізу поняття професійної компетентності, представленого вище.

Література:

1. Захарченко Н.В. Педагогічні умови використання ділових ігор у підготовці майбутніх економістів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Н.В. Захарченко. – Вінниця, 2006. – 20 с.

2. Іванченко Є.А. Формування професійної мобільності майбутніх економістів у процесі навчання у вищих навчальних закладах: дис. …канд. пед. наук:13.00.04 / Іванченко Євгенія Анатоліївна. – Одеса, 2005. – 263 с.

3. Качеровська Т.В. Навчально-ігрове проектування у професійній підготовці майбутніх менеджерів організацій: дис. … канд.. пед. наук:13.00.04 / Качеровська Тетяна Василівна. – Одеса, 2005. – 275 с.

4. Колот Анатолій Фундаменталізація та індивідуалізація економічної освіти як провідні тенденції її розвитку // Вища школа. – 2006. – № 1 – С. 59-71.

5. Концепція неперервної освіти з економіки. – К., 1995. – 10 с.

6. Кустовський С.М. Дидактичні умови організації самостійної навчально-пізнавальної діяльності майбутніх економістів у вищих навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд.. пед. наук: 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / С.М. Кустовський. – Вінниця, 2005. – 21 с.

7. Мороз І.В. Педагогічні умови застосування кредитно-модульної системи навчання студентів економічних факультетів вищих навчальних закладів: дис. кандидата. пед. наук: 13.00.04 / Мороз Інна Вікторівна. – Переяслав-Хмельницький, 2004. – 236 с.

8. Освітньо-професійна програма перепідготовки спеціаліста напряму 0501 – «Економіка і підприємництво». – К., 2003. – 134 с.

9. Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра, спеціаліста і магістра напряму 0501 – «Економіка і підприємництво». – К., 2002. – 140 с.

10. Освітньо-професійна програма підготовки молодшого спеціаліста напряму 0501 – «Економіка і підприємництво». – К., 2003 – 60 с.

11. Перелік напрямів підготовки фахівців з вищою освітою за професійним спрямуванням, спеціальностей різних кваліфікаційних рівнів та робітничих професій. Постанова Кабінету Міністрів України 18 травня 1994 року. – К.: Міленіум, 2001. – 470 с.

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук, доцент Боровик Л.В.