ЖИТТЯ В ГЕНЕТИЧНО МОДИФІКОВАНОМУ СВІТІ

Генетично модифікованими, чи трансгенними, називають ті види організмів, у яких успішно функціонує ген (або гени), пересаджені з інших видів рослин або тварин. Робиться це для того, щоб організм-реципієнт одержав нові корисні для людини властивості. Одне з найбільш захопливих застосувань генетики – так звана генна інженерія. Вона надає людству великі можливості, хоча може створювати й проблеми. Генна інженерія – це наука, яка дивиться в майбутнє людства. Саме їй у майбутньому доведеться вирішувати одну з най глобальніших проблем людської цивілізації – проблему подолання численних хвороб та протистояння соціальному лиху ХХІ століття – голоду. Народонаселення Землі збільшується, зростає шаленими темпами, і тому необхідно збільшити потребу в продуктах харчування до 2025 р. в два рази. Традиційне землеробство вже не здатне нагодувати швидко зростаюче населення нашої планети. І тоді вченим доводиться ставати чарівниками, створюючи методами генної інженерії рослини з новими, корисними для людини властивостями – це так звані трансгенні рослини.

Сьогодні в багатьох країнах, в тому числі й розвинутих, широко використовуються культури, які мають в своєму хромосомному наборі чужорідні гени. Трансгенні рослини вирощуються в 11 країнах світу – США, Китаї, Аргентині, Канаді, Австралії, Мексиці, Іспанії, Франції, Південній Африці, Португалії та Румунії.

Лідером за площами, засіяними ГМ – культурами, є США. В цій країні вирощується і використовується 66% всіх трансгенних культур. За нею йдуть Аргентина, Канада, Бразилія і Китай. На ці п`ять країн припадає 99% загальної площі вирощування генетично модифікованих рослин. Сьогодні у 120 видів рослин існують трансгенні форми. Дозволено використання трансгенної сої, кукурудзи, бавовника, рапсу, картоплі, томатів, буряків, гарбуза, тютюну, льону, рису та пшениці, сорти картоплі «Атлантик» і «Новий лист» – стійкі проти колорадського жука; сорти помідорів – «Жираф» і «Шедевр» – 1 і 2, в генотип яких введено ген, який зумовлює поступове дозрівання плодів; кукурудзи, яка дала найбільшу кількість трансгенних сортів. Вирощують помідори і полуниці, яким для надання морозовитривалих ознак «вживлюють гени» північних риб; кукурудзу, задля протистояння шкідникам, якій прищеплюють активний ген, отриманий з отрути змії. Генетично модифіковані організми мають стійкість до гербіцидів, стійкість до комах, стійкість до вірусів, стійкість до грибів, стійкість до посухи, стійкість до солей та алюмінію, змінюють склад білків та амінокислот, змінюють композиції жирів і жирних кислот, вуглеводів.

Такі нові характеристики, які найчастіше «прищеплюють» ГМО.

Нині у лабораторіях іде активна робота над створенням наступних поколінь рослинних ГМО, які повинні зацікавити споживача. Це – рослини із вбудованими вакцинами і вітамінами, наприклад «Золотий рис» із вбудованим провітаміном А або банани із анальгіном. Експерименти не обмежуються сільськогосподарськими рослинами. Просто вони стали першими ГМО, які були дозволені для масового комерційного поширення. Зараз створені генетично модифіковані дерева, вівці, кози, свині, коти, риба… Поки що це надбання лабораторій. Однак, компанії, які вважають удосконалені живі форми своїми винаходами із ентузіазмом описують майбутнє, де оточуюча жива природа буде максимально відповідати потребам людини. Зокрема, дерева будуть рости швидко і матимуть яскраво виражені корисні якості. Наприклад, із них можна легко отримати папір. Генетично модифіковані коти не будуть викликати алергію у людей, чутливих до котячої шерсті. Фермери будуть поливати рослини, коли вони повідомлятимуть про свою спрагу легким світінням листків і т. д. Між іншим, людина теж може бути модифікована.

Прибічники застосування генної інженерії у сільському господарстві переконані: харчуючись трансгенною їжею, людина піддається небезпеці не більше, ніж споживаючи звичайні продукти. Більше того, вони вважають, що без генної інженерії людству аж ніяк не обійтися. Рослини можна модифікувати таким чином, щоб вони містили більше поживних речовин і вітамінів. Наприклад, вбудувавши вітамін А в рис, його можна буде вирощувати у регіонах, де люди страждають від нестачі цього вітаміну в організмі. Генетично модифіковані рослини можна пристосувати до екстремальних умов, таких як посуха і холод. Використання генетично модифікованих культур дозволить менш ефективно обробляти поля хімікатами, оскільки вони самі будуть здатні вирішувати проблеми, раніше підвладні лише хімії. Продукти харчування, які містять генетично модифіковані інгредієнти, можуть стати корисними для здоров`я, якщо в них вбудувати вакцини проти різних хвороб. Наприклад, уже створений салат-латук, який виробляє вакцину проти гепатиту Б. Їжа із генетично модифікованих рослин може бути смачніша і дешевша. Зараз найпоширеніше перше покоління ГМО (із стійкістю до гербіцидів, комах і вірусів). Однак, оцінка користі використання генної інженерії не однозначна навіть у сільському господарстві. Вирощування і використання генетично модифікованих рослин має певний вплив на здоров`я людей, навколишнє середовище (звичайні рослини, воду, птахів, комах, тварин, ґрунт), систему сільськогосподарського виробництва.

Створення генетично модифікованих рослин приводить до знищення генетичного біорізноманіття.

У багатьох країнах світу створюються так звані «банки рослин», де намагаються зберегти кожну тваринку – не виключено, що якась із них відіграє вирішальну роль у долі людства. Підтвердження даних про забруднення аборигенної кукурудзи у Мексиці транс генними конструкціями внаслідок транспортування генетично модифікованої кукурудзи із США продемонструвало світовій спільноті, що, генетично модифіковані рослини небезпечні для центрів походження культур.

ГМО становлять ризик для біорізноманіття (у тому числі генетичного), оскільки вони взаємодіють у природі із усім живим, що їх оточує. Вчені визначили декілька проблемних сфер – появу нових шкідників, бур`янів, генетичного забруднення, перехресного запилення генетично модифікованих культур і звичайних, появу нових вірусів та ін. Із появою генетично модифікованих культур часто згадують про «монокультуризацію», тобто цілком свідому відмову від вирощування всієї різноманітності сільськогосподарських рослин. Частково така тенденція пов`язана із диктатурою ринку, яка потребує, наприклад, яблука певного розміру і з певними характеристиками. Ще один момент пов`язаний із біотехнологічним підходом до сільського господарства – інтенсифікація і індустріалізація виробництва продуктів харчування. Проти такого підходу активно виступають багато європейських фермерських організацій, наприклад, VIA CAMPASINA, які намагаються протистояти витісненню дрібного, «сімейного» фермерства і створенню «латифундного» землеробства. На їх думку інтенсифікація виробництва призведе до втрати існуючого сільськогосподарського біорізноманіття.

Як альтернатива біотехнологічному землеробству розглядається так зване органічне (біологічне, біодинамічне), яке поки що не має підтримки у країнах колишнього Радянського Союзу. Такі країни, як Угорщина, Польща і Чеська Республіка навпаки активно розвивають подібні програми, які вважають економічно вигідними, оскільки попит на «органічну» продукцію особливо великий у країнах західної Європи, які є імпортерами «чистої» їжі.

ГМО – живі організми, здатні до розмноження, поширення і мутацій, вони передають вбудовані в них характеристики наступним поколінням. Пилок генетично модифікованих рослин (наприклад, рапсу) переноситься на великі відстані завдяки вітру, птахам і комахам, що дозволяє модифікованим генетичним конструкціям «вбудовуватися» у звичайні рослині, перетворюючись у джерело генетичного забруднення. Коли чужорідний організм надходить у оточуюче середовище, то він стає причиною виникнення багатьох проблем. Експерти ООН підрахували, що другою головною причиною втрати біорізноманіття є вторгнення чужорідних видів, для яких не має хижаків. Таким чужорідним видом стали кролики в Австралії, які призвели до зникнення місцевих видів тварин.

ГМО – теж свого роду чужорідний вид. Зараз від канадських фермерів поступає інформація про те, що генетично модифікований рапс (канола), стійкий до гербіциду, перетворюється на бур`ян, який розмножується і захоплює території сільськогосподарських угідь із великою швидкістю. Проблема полягає в тому, що для того, щоб вивести рапс необхідно застосовувати надзвичайно сильні хімікати.

Один з основних аргументів противників ГМО – можливі в результаті їхнього вживання порушення здоров`я. Крім того, у вбудованому фрагменті ДНК може перебувати так зване «технологічне сміття», вплив якого до кінця не вивчений.

Сьогодні з`являється усе більше доказів того, що ГМО небезпечні. Початок масового використання трансгенів у їжу являє собою ризикований і «ніким не санкціонований експеримент над людством».

Небезпека від ГМО вища ніж від хімікатів та радіації, тому що вони цілком «незнайомі» навколишньому середовищу, не розпадаються, а навпаки, приймаються клітиною, де можуть безконтрольно розмножуватись та мутувати. Досі немає наукового обґрунтування і гарантій безпечності споживання генетично модифікованих організмів людьми і сільськогосподарськими тваринами. Тому замість крапки – трикрапка.

Література:

1. Лещинская И.Б. Генетична інженерія / Лещинская И.Б. (1996).

2. Глик Б. Молекулярна біотехнологія / Б. Глик, Дж. Пастернак. – М.: Світ, 2002. – 589 с.

3. Корочкин Л.В. В лабіринтах генетики / Корочкин Л.В. // Новий мир. – 1999. – №4. – С. 112.

4. Беккет Ф. Природа в опасности / Беккет Ф. // Курьер ЮНЕСКО. – 1993. – №8.

5. Новини генетики. – К., 2002.

6. Генна інженерія в ХХІ столітті: перемога чи поразка людства? – К., 2003.