НАУКОВЕ КЕРІВНИЦТВО ЯК НАЙВАЖЛИВІШИЙ ФАКТОР ОРГАНІЗАЦАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОЇ НАУКОВОЇ РОБОТИ

Відповідно до європейських стандартів, що наголошуються в Болонській декларації, науково-дослідна робота є найважливішою складовою функціонування сучасного університету. Як зазначається в «Великій хартії університетів» і основних положеннях Європейської Асоціації університетів, університетам необхідно не тільки зберігати нерозривний зв’язок із дослідницькою діяльністю, а ще й навчати студентів методам організації й проведення досліджень, надавати їм навички науково-педагогічного мислення. На наш погляд, ефективна реалізація висунутих вимог можлива при застосуванні в практиці університетської підготовки принципу творчо-професійного та особистісно-орієнтованого наукового керівництва, що реалізується через організацію взаємодії в системі стосунків «викладач-студент».

Останнім часом в Україні реалізується низка досліджень, в яких вивчаються різні аспекти організації наукової роботи в університеті, а також розкривається роль, що відіграє наука в процесі професійної підготовки майбутніх педагогічних, а також науково-педагогічних кадрів. Так, наукові пошуки Г. Кловак, О. Мартиненко, О. Микитюка, Н. Пузирьової та ін. присвячені історичним аспектам становлення університетської науки. У роботах науковців (Н. Гловин, П. Горкуненко, М. Князян, Є. Кулик, В. Кулешова, О. Миргородська, Т. Мишковська, І. Сенча, Л. Султанова, О. Рогозіна, Н. Уйсімбаєва, М. Фалько, С. Щербина та ін.) розкриваються різні аспекти проблеми професійного становлення майбутнього вчителя-дослідника. Разом з тим, питання покращення керівництва студентською науковою висвітлюються недостатньо. Тому вважаємо за необхідне в межах дослідження «Інтеграція науково-дослідної і навчальної роботи в університетській підготовці майбутніх учителів» (державний реєстраційний номер 0108U07930), що реалізується в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка, узагальнити основні підходи щодо організації ефективних наукових стосунків «викладач-студент». Це й стало метою нашої статті.

Як зазначає В. Загвязинський, для педагогічної творчості потрібні сприятлива атмосфера, стимулююче середовище, відповідні зовнішні й внутрішні умови [1, с. 32]. Студент, залучений до науково-дослідної діяльності, входить до своєрідного наукового середовища, співтовариства вчених.

На думку Т. Марініной, значні наукові досягнення, проривні вирішення проблем, принципово нові розробки, оригінальні інноваційні проекти реалізуються, як правило, коли гармонійно поєднується досвід старшого покоління з ентузіастом і нестандартними підходами до вирішення завдань молодих [2, с. 7].

У системі університетській підготовці традиційно склалося, що керівництво науково-дослідною роботою студентів (далі – НДРС) здійснюється викладачами, співробітниками наукових структурних підрозділів, докторантами й аспірантами ВНЗ. Гарний науковий керівник, зацікавлений в якісному залученні студентів до наукової роботи, знайомить їх з методикою проведення, подає організаційну й моральну підтримку, несе відповідальність за наукову поведінку молодих учених, а також передає їм свій стиль і манеру мислення, підхід до проблеми, що вирішується, відчуття перспективності подальшого дослідження та ін.

Як наголошується в Європейській хартії досліджень, молодий вчений у процесі навчання повинен установити регулярні відносини зі своїм науковим керівником (облік прогресу в роботі, обговорення проміжних результатів, формування зворотного зв’язку в дискусіях і на семінарах, робота відповідно до узгодженого плану, графіка, звітів і результатів тощо).

У цьому сенсі першорядне значення відводиться особистості педагога-наставника. Про значущу роль наукового керівника наголошується в низці робіт (В. Мухіна, Т. Марініна, Н. Соловьова та ін.), де вказується, що науковий керівник є своєрідним наочним прикладом, орієнтиром у професійному розвитку студента. Професійно-педагогічні й особистісні якості викладача сприймаються студентами, перш за все, через призму його моральних якостей і вимог майбутньої професійної діяльності. На думку В. Мухіної, спілкування з науковим керівником дозволяє засвоїти його погляди на світ, роль, характер і рівень наукового дослідження, стандарти вимогливості й те, що називається «науковим смаком», що дозволяє з багатьох проблем виявити найбільш важливу й доступну для розробки [3, с. 23].

Виділяють якості наукового керівника, що виступають своєрідною умовою успішного формування креативності майбутніх учителів: ерудиція, контактність, переконливість думок, мовна й особистісна емоційність, володіння педагогічною майстерністю та ін.

Дійсно, як правило, талановитий науковий керівник об’єднує навколо себе (наукової проблеми), декілька учнів. Створюється своєрідна наукова атмосфера змагання, що сприяє активному формуванню в студентів навичок науково-дослідної діяльності.

Разом з тим, в організації НДРС співпраця «викладач-студент» не завжди виявляється результативною. Деякі викладачі, особливо молоді, вимагають від студентів оригінального вирішення проблеми або підготовки власної творчої роботи, що має наукову новизну. Власний досвід організації НДРС у процесі університетської підготовки майбутніх учителів і низка публікацій (І. Глікман, З. Сазонова, А. Козлов, Ф. Галіулліна та ін.) дають підстави нам стверджувати – створити принципове нове без попереднього навчання студентів проведенню науково-дослідної роботи практично неможливо. Особливо це виявляється проблематичним, якщо студентів не вчили організації й проведенню дослідження, цілеспрямовано не розвивали в них дослідницькі здібності, необхідні в майбутній педагогічній діяльності.

Тому ми поділяємо погляди авторів (І. Глікман, З. Сазонова, А. Козлов, Ф. Галіулліна та ін.) і вважаємо, що основними чинниками, що сприяють зародженню наукової співпраці між викладачем і студентами є такі: первинна єдність наукових поглядів; індивідуально-особистісні чинники єдності. Спілкуючись із науковим керівником, студенти навчаються науковій лексиці, стилю поведінки, що прийнятий у науковому співтоваристві. У них з’являється бажання розширювати власні інтелектуальні здібності.

Як зазначає В. Мухіна, у студентів з’являється дослідницький імпульс. На думку автора, дослідницький імпульс – феноменологічне включення в психічні процеси взагалі: сприйняття, увагу, мислення, уяву, внаслідок чого відбувається спонука до дослідження [3, с. 19].

Виділяють два аспекти впливу наукового керівника на наукову діяльність студентів. Перший аспект пов'язаний з дією статусно-ролевих характеристик керівника на наукову кар’єру молодого вченого. Відоме ім’я, високий статус і репутація керівника в науковому співтоваристві спочатку його учням певні вигоди. Другий аспект відображає вплив наукового керівника, його авторитету особистіснозначущої людини, носія й передавача так званого «особистісного» наукового знання й зразків поведінки в середовищі вчених [4, с. 71].

Отже, ми поділяємо погляди авторів (Г. Кловак, О. Микитюк, О. Дубасенюк, З. Сазонова, А. Козлов, О. Глущенко, В. Сластьонін, В. Загвязинський, В. Краєвський, О. Глузман та ін.) і зазначаємо, що при організації НДРС кожний науковий керівник повинен мати чітке уявлення про її форми, застосовувати їх з урахуванням специфіки спеціальності студентів, бачити чіткий зв'язок наукової роботи з навчальним процесом. Усе це вимагає системного підходу до організації НДРС у процесі університетської підготовці майбутніх фахівців.

Нам також імпонують погляди В. Чернобровкіна, що викладач сучасного ВНЗ повинен поєднувати в своєї діяльності два аспекти – педагогічний і науково-дослідний. Викладацька діяльність базується на відпрацьованих засобах передачі знань і на відібраному для завдань освіти змісту, наукова діяльність спрямована на пошук нового [5, с. 76].

Таким чином, наукове керівництво виступає одним і найважливіших факторів ефективної організації науково-дослідної роботи студентів у сучасному університету. Потребує подальшого вивчення зарубіжний досвід наукового керівництва студентською науковою роботою.

Література:

1. Загвязинский В. И. Методология и методика дидактического исследования / В. И. Загвязинский. – М. : Педагогтка, 1982. – 160 с.

2. Маринина Т. В. О ходе реализации ФЦП “Интеграция науки и высшего образования России на 2002-2006 г.” / Т. В. Маринина // Физическое воспитание в вузах. – 2003. – № 3. – С. 6–8.

3. Мухина В. С. Психологический смысл исследовательской деятельности для развития личности / В. С. Мухина // Школьные технологии. – 2006. – № 2. – С. 19–31.

4. Соловьева Н. В. Научное взаимодействие как особая форма общения руководителя и аспиранта / Н. В. Соловьева // Мир психологии. – 2008. – № 1. – С. 71–77.

5. Чернобровкін В. М. Принципи організації науково-дослідницької діяльності студентів у світлі Болонських ініціатив / В. М. Чернобровкін // Освіта Донбасу. – 2005. – № 3. – С. 73–77.