Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР З ДЕРЖАВНИМИ СЛУЖБОВЦЯМИ

Автор: 
Аліна Цесля (Харків)

Шлях, який пройшла Україна за час свого суверенного, незалежного становлення, а також світовий досвід, переконують нас, що проведення демократичних реформ у державі потребує  розвитку та оновлення трудового законодавства та законодавства про державну службу. Тому дослідження особливостей виникнення трудових правовідносин з державними службовцями є досить актуальним. Одним із актів, покликаних забезпечити реалізацію права на працю шляхом рівного доступу громадян до державної служби, є Закон України «Про державну службу», спрямований як на вдосконалення системи добору кадрів, так і на забезпечення її ефективної діяльності. У зв’язку з цим в сучасних умовах державотворення в Україні роль і значення державної служби постійно зростають.

Актуальність теми дослідження обумовлена також змінами трудового законодавства та послідовним здійсненням в державі адміністративної реформи. Зокрема, виникла нагальна потреба у вдосконаленні вітчизняного законодавства про державну службу в частині порядку прийому громадян на державну службу. Успішній реалізації цієї діяльності сприятимуть як оновлення та вдосконалення нормативно-правової бази трудового права й законодавства про державну службу, так і розробка теоретичних засад щодо реалізації права громадян на державну службу та гарантій його здійснення.

Є певні особливості укладання трудового договору з державними службовцем. Особливості трудового договору з державними службовцями: випробувальний термін, відставка, атестація, тривалість робочого часу, обмеження щодо прийняття на службу і т.д.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють у державних органах та їх апараті, визначені Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 р. та іншими нормативно-правовими актами.

Трудові договори з державними службовцями. Цей вид трудового договору має певні особливості порівняно із загальним трудовим законодавством щодо змісту, порядку укладення та проходження служби в державних органах та їх апараті, а також звільнення.

Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави і одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Порядок укладення трудового договору і проходження служби в державних органах та їх апараті регулюються Законом України від 16 грудня 1993 р. «Про державну службу».

Цим Законом встановлені основні обов’язки та права державних службовців, обмеження, пов’язані з прийняттям на державну службу. Не можуть бути обрані або призначені на посаду в державному органі та його апараті особи, визнані недієздатними:особи, які мають судимість; близькі родичі і свояки, якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному; особи, які досягли граничного віку.

Граничний вік перебування на державній службі становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на осіб, які обрані на виборні посади відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». У разі необхідності керівник державного органу за погодженням з начальником Головного управління державної служби при Кабінеті Міністрів України може продовжити термін перебування на державній службі, але не більш як на п’ять років. У виняткових випадках після закінчення цього терміну державні службовці можуть бути залишені на державній службі лише на посадах радників або консультантів за рішенням керівника відповідного державного органу.

При прийнятті на державну службу може встановлюватися випробування терміном до шести місяців.

Тривалість робочого часу державних службовців визначається відповідно до законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про державну службу». Так, для виконання невідкладної і непередбаченої роботи державні службовці зобов’язані за розпорядженням керівника органу, в якому вони працюють, з’являтися на службу у вихідні, святкові та неробочі дні, робота за які компенсується відповідно до чинного трудового законодавства. За рішенням керівника органу державні службовці можуть бути відкликані із щорічної або додаткової відпустки.

Прийняття на державну службу, просування по ній службовців, стимулювання їх праці, вирішення інших питань, пов’язаних із службою, проводиться відповідно до категорій посад службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються.

Основними критеріями класифікації посад державних службовців є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу.

Законом «Про державну службу» передбачено сім категорій посад. Залежно від категорій державні службовці поділяються на 15 рангів.

Особа, яка претендує на заняття посади державного служ­бовця 3-7 категорій, повинна подати за місцем майбутньої служби відомості про доходи, в тому числі й за кордоном, відносно себе і членів своєї сім'ї. Особа, яка претендує на заняття посади державного службовця першої і другої категорій, повинна подати також відомості про належне їй і членам її сім'ї нерухоме і цінне рухоме майно, внески в банках і цінні папери.

Прийняття на державну службу на посаді 3-7 категорій здійснюється на конкурсній основі згідно з Положенням про порядок проведення конкурсу при прийомі на роботу до органів державної виконавчої влади, затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1993 р. (ЗП України. – 1994. – №4. – Ст. 101), за конкурсом заміщу­ються вакантні посади державних службовців в Адмініст­рації Президента України, в апаратах Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади і місцевих державних адміністрацій. Рішення конкурсної комісії має рекомендаційне значення, воно може бути основою для укладення керівником трудового договору з кандидатом. Остаточне рішення приймає керівник державного органу.

Зазначимо, що для присвоєння чергового рангу в межах відповідної категорії посади державний службовець має успішно відпрацювати на займаній посаді два роки. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково в межах відповідної категорії посад. За сумлінну працю державному службовцю при виході на пенсію може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад. У трудовій книжці державного службовця робиться запис про присвоєння, зміну і позбавлення відповідного рангу.

Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.

Просування по службі. Переважне право на просування по службі мають державні службовці, які досягли найкращих результатів у роботі, виявляють ініціативність, постійно підвищують свій професійний рівень і зараховані до кадрового резерву. Припинення державної служби. Крім загальних підстав, передбачених КЗпП, державна служба припиняється на підставах, установлених ст. 30 Закону України «Про державну службу».

Статтею 31 Закону України «Про державну службу» встановлено підстави для відставки державного службовця. Відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою. Якщо у відставці відмовлено, державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов’язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому КЗпП. При досягненні пенсійного віку державному службовцю, який перебуває у відставці, призначається пенсія як державному службовцю.

Державні службовці всіх рівнів, у тому числі ті, які внаслідок організаційних змін обіймають посади менше ніж один рік, якщо їхні посадові обов’язки не змінилися, підлягають атестації. Атестація державних службовців проводиться один раз на три роки.

Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством.

Література:

  1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 380-418.

  2. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 1040 с.

  3. Кримінальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 240 с.

  4. Прокопенко В. І. Трудове право України. Підручник / Прокопенко В. І. – [2-ге вид.]. – Х.: Консум, 2000.

 

Науковий керівник:

к.ю.н., доц. Селезень С.В.