ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ-АГРАРІЇВ

Однією з головних проблем підготовки фахівців аграрного профілю, являється «однобічність» в організації навчального процесу. Основна увага приділяється озброєнню студентів професійними знаннями та уміннями і явно недостатньо здійснюється психологічне забезпечення професійної самоідентифікації майбутнього фахівця: формування необхідних особових якостей, відношення до майбутньої професії як життєво значущої діяльності, відчуття впевненості в своїх здібностях і задоволення своїм професійним вибором.

Наукові дослідження з питання професійної підготовки студентів в умовах навчальної діяльності за різними спеціальностями представлені в низці дисертаційних робіт вітчизняних та зарубіжних вчених (В.В. Завірюха, Л.М. Кобільнік, О.А  Ляміна, О.С. Тумшайс, М.Г. Угарова, О.В. Фалуніна, І.І. Юматова та ін. ), зокрема професійної підготовки студентів агроінженерного профілю (Л.В. Барановська, Ю.І. Овсієнко, Д.О. Погонішева, Т.М. Соломка, Н.М. Сучкіна, О.О. Чуднова та ін. ). Проведений нами аналіз літератури показує, що у сучасній науковій теорії та практиці відсутні системологічні підходи в дослідженні психологічного супроводу професійного становлення спеціаліста-аграрія, вченими вивчаються окремі аспекти питання. Інтерес до цих питань зростає у зв'язку із загостренням продовольчої проблеми і концентрацією наукових сил, матеріальних можливостей і кадрового потенціалу країни на вирішенні насущних завдань життєдіяльності людини.

Ефективність діяльності вищої аграрної школи визначається її спроможністю забезпечити високу якість навчання й виховання студентської молоді, кращу теоретичну та практичну підготовку майбутніх спеціалістів АПК до професійної діяльності, всебічний розвиток їх духовних і фізичних сил, формування національної свідомості. На успішність навчального процесу впливають суб’єктивні та об’єктивні фактори: рівень довузівської підготовки студентів, їх мотивація та відношення до професійної освіти, індивідуально-психологічні характеристики, педагогічна майстерність викладачів, матеріальні умови та ін.

Потреба в обґрунтуванні психологічних засад в процесі фахової підготовки спеціалістів АПК зумовлена специфікою навчально-виховної діяльності вищої аграрної школи, яка полягає у реалізації завдань освіти, підготовці фахівців аграрного профілю відповідно до нахилів студентів і потреб народного господарства. Змістом цієї підготовки є опанування студентами спеціальних наук, оволодіння відповідними фаховими уміннями та навичками. Професійна підготовка відбувається в процесі навчання та виховання. Навчання – розглядається як процес розумових і фізичних дій, які необхідні для реалізації завдань освіти. Основними завданнями аграрної освіти являються : оволодіння студентами професійними знаннями, розвиток умінь та навиків, формування наукового світогляду, інтелектуального розвитку особистості, оволодіння методами самостійної пізнавальної діяльності. Навчальна діяльність – це двобічний процес діяльності студента та викладача. Отже, процес навчання можна розглядати як взаємодію двох складних динамічних систем. Спонукально-організаційну функцію виконує викладач вищої школи, а функцію навчальної діяльності з оволодіння знаннями, уміннями й навиками, виконує студент. Таким чином процес навчання передбачає трансформацію від живого споглядання до абстрактного мислення [3, с. 170].

Ми розглядаємо навчальний процес в аграрній вищій школі як умову формування професійної самоідентифікації студентів, тобто як усвідомлений акт свого професійного призначення, яке передбачає розвиток особистісних якостей, виконання обов'язків та формування почуття відповідальності в професійній діяльності. Таким чином, залежно від сфери діяльності або конкретної професії, професійна самоідентифікація особистості розглядається як зміна відношення до себе, як до суб'єкта професійної діяльності, та зміна відношення до самої цієї діяльності. Психологічне відношення розуміється при цьому, як цілісна система індивідуальних, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності. В процесі професіоналізації змінюються відношення та вимоги індивіда до себе як особистості. Таким чином, важливим аспектом в навчальній діяльності є не тільки надання професійної освіти, а й формування мотивації професійної діяльності, направленості в професію, адекватної самооцінки, позитивної «Я-концепції», професійної ідентифікації, професійної компетентності та відповідальності, рефлексії та емоційної рівноваги майбутнього фахівця-аграрія. Всі названі характеристики являються організаційними компонентами усвідомленого акту індивідом себе як особистості та майбутнього професіонала в АПК. Професійна самосвідомість являється центральним поняттям в аспекті професійної самоідентифікації студента в процесі опанування професійних знань, умінь та навиків. Формування психологічного компонента залучення студентів до професійної діяльності опирається на взаємообумовлені зміни в емоційно-вольовій, операційно-технічній та інтелектуальній сферах особистості, які стимулюють розвиток самосвідомості, що у свою чергу впливає на розвиток усіх інших сфер, здійснюючи регулятивну функцію процесу формування професійної самоідентифікації особистості та її професійної компетентності. Професійна підготовка студентів поетапно наповнюється різним змістом. На початковому етапі навчально-пізнавальної діяльності студентів провідним є моральний компонент, а головним у професійній мотивації – початковий недиференційований інтерес до даного виду праці. На другому етапі необхідне формування ієрархії мотивів навчально-професійної діяльності, коли початковий пізнавальний інтерес переростає в професійний інтерес. На третьому етапі головним є практичне залучення студентів до професійної діяльності під час проходження практики, де вони отримують і поглиблюють загальні знання про професію АПК, базові та спеціальні знання, формують уміння та навички; набувають попереднього досвіду виконання простих практичних завдань. Залучення студентів до професійної діяльності може сприяти розвиткові інтегрального особистісного новоутворення, що включає стійке прагнення до праці в агропромисловому комплексі, наявність спеціальних знань, умінь і навичок, а також комплекс індивідуально-психологічних (вольових, емоційних) якостей, які забезпечують високу ефективність професійного функціонування людини в цій галузі. Що стосується професійної самосвідомості, яка, як відомо, є новоутворенням юнацького віку (студентського періоду), то на етапі формування спеціальних умінь важливими є прагнення до знання психологічної структури своєї особистості, адекватна самооцінка базових знань, умінь, навичок, здатність до професійної самоосвіти тощо.

Якщо методологічні і психолого-педагогічні аспекти вищої освіти технічного, педагогічного профілю та ін., вивчаються дослідниками, то про вищу аграрну освіту цього сказати не можна. Навчальний процес в аграрному ВНЗ повинен організовуватись з урахуванням психолого-педагогічні особливостей учасників. Професійне навчання повинне базуватись на впровадженні активних методів навчання, інноваційних технологій, організації самостійної роботи студентів та психологічного забезпечення навчального процесу. Ефективна організація самостійної навчальної діяльності передбачає постановку мети, продумування способу праці, раціональне виконання мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, порівняння, доказу тощо), зіставлення мети роботи за її результатами. Активна позиція, яка необхідна в процесі такої роботи, потребує високого рівня сформованості організаційних умінь.

Отже, розвиток особистості студента, як суб'єкта діяльності є найважливішою метою професійної освіти. В рамках професійної освіти основна увага приділяється інтелектуальному розвитку студента. Ми звертаємо увагу на те, що професійна школа, будучи соціальним інститутом, покликана готувати свого випускника до майбутнього соціально-професійного життя. Становлення фахівця-аграрія обов'язково припускає розвиток:

• аксиологічної спрямованості і професійної свідомості;

• соціального і професійного інтелекту;

• емоційно-вольової сфери;

• позитивного відношення до світу і до себе;

• самостійності, автономності та впевненості в собі;

• професійно важливих якостей.

Вирішення цих завдань співвідноситься з етапами професійного навчання і виховання в навчальному процесі, а тому передбачає не просто передачу професійних знань, а й розробку методичного матеріалу психологічного забезпечення професійної самоідентифікації майбутнього фахівця-аграрія.

Література:

1. Атутов П.Р. Проблемы психологического обеспечения подготовки молодежи к труду и выбору профессии / П.Р. Атутов, Е.А. Климов // Вопросы психологии. – 1984. – №1. – С. 13-19.

2. Ковалев В.И. Мотивационная сфера личности и её динамика в процессе профессиональной подготовки / В.И. Ковалев, В.Н. Дружинин // Психологический журнал. – 1982. – Т.3. – № 6. – С. 35-44.

3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: [навч. посіб.] / А.І. Кузьмінський. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

4. Лузан П. Г. Засоби навчання в аграрних навчальних закладах [методичний посібник для науково-педагогічних працівників та викладачів навчальних аграрних закладів] / П.Г. Лузан, В.В. Ільїн, Т.Д. Іщенко, М.М. Пастушенко. – К.: Науково-методичний центр аграрної освіти, 2005. – 88 с.

5. Рубан Ю.Д. Методология развития высшего образования по специальности «Зоотехния»: [учеб. пособие] / Ю.Д. Рубан. – Х.: Харьк. зовет. ин-т им. Н.М. Борисенко, 1991. – 88 с.