СТАН ТА СТУПІНЬ ДЕГРАДАЦІЇ ПРИРОДНИХ КОМПЛЕКСІВ ПІД ВПЛИВОМ ІСНУВАННЯ ЛЬВІВСЬКОГО МІСЬКОГО СМІТТЄЗВАЛИЩА ТА ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА НАСЛІДКІВ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ НА ПЕРСПЕКТИВУ

Світова практика показує що в останнє десятиріччя в суспільстві загострились проблеми забруднення навколишнього середовища, що пов’язані з відходами, які виділяють промисловість, сільське господарство, транспорт та комунально-побутове господарство. Раціональна переробка нетоксичних побутових, органічних відходів, розробка та впровадження технологій і обладнання для збору та використання біогазу із сміттєзвалищ - суттєвий внесок у вирішення проблеми отримання додаткових джерел енергії, забезпечення охорони довкілля від забруднення.

Постановка проблеми. Однією з причин виникнення глобальних екологічних проблем є нераціональне природокористування, яке призводить до значного збіднення природних ресурсів. Накопичення промислових та побутових відходів (ППВ) створює ряд негативних екологічних ефектів і негативно впливає фактично на всі компоненти довкілля. Така проблема є одночасно глобальною, локальною і регіональною.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз останніх наукових досліджень та світової практики показує, що найбільш поширеним методом вирішення проблем утилізації ППВ є вивезення їх на сміттєзвалища і полігони [9]. Важливу роль при організації таких звалищ відіграють економія засобів при експлуатації, простота та «дешевизна». Нехтування вимогами з утилізації відходів призводить до того, що такі об’єкти стають джерелом інтенсивного екологічного навантаження на природне середовище [3, 4, 5].

Постановка завдання. Накопичення (ППВ) створює ряд негативних екологічних ефектів і впливає фактично на всі компоненти довкілля. Зокрема, забруднює атмосферне повітря, підземні та поверхневі води, ґрунти, відповідно негативно впливає на всі види живих організмів – рослини, тварини та мікроорганізми.

Темою нашого дослідження є виявлення екологічного стану та ступеню деградації природних комплексів під впливом діяльності Львівського міського сміттєзвалища та перспективи його розвитку, та екологічна оцінка впливу діяльності Львівського міського сміттєзвалища на природні комплекси та раціональна переробка (використання) ППВ.

Виклад основного матеріалу. Міське сміттєзвалище розташоване в с. Грибовичі експлуатується з 1959 року. Площа звалища – 33,3 га, висота – 45 м, середньорічний вивіз відходів складає 1,050 тис. м куб. Львівське сміттєзвалище потрапило до переліку ста найбільш екологічно небезпечних об`єктів України. Тут мертвим вантажем роками лежать 8,4 млн тонн відходів, стічні води зі сміттєзвалища не проходять очищення, і через це в них фіксують перевищення гранично допустимих норм шкідливих речовин у сотні й тисячі разів. Попри численні заборони обласної санітарно-епідеміологічної станції експлуатація сміттєзвалища в Грибовичах і далі продовжується.

ППВ в процесі недосконалої утилізації виділяє продукти своєї життєдіяльності. Це токсичні речовини, які атмосферними опадами змиваються під сміттєзвалище і там накопичуються. Пізніше вони стікають в спеціальні відстійники. Власне кажучи, токсична вода має пройти повний цикл біологічного очищення, після чого її мають скидати в ріку Західний Буг. Мають, але, як правило, цього не роблять, і вода потрапляє на поля. Крім усього, сміттєзвалище вимагає певної стратегії поведінки – шар непотребу треба пересипати землею, тоді воно не буде горіти. Обов’язкове й сортування: на сміття, яке йде на переробку, та на сміття, для якого це остання “станція”. Але усі ці вимоги виконуються лише на папері [10].

Після того, як Львівський експериментальний нафтомаслозавод почав зливати в Грибовичах відходи нафтопереробного процесу, утворилось п’ять озер кислих гудронів, які не зберігалися відповідно до вимог технологічного процесу. Два з них просто засипали, а рівень гудронів в озерах, що залишились, постійно змінюється. Це свідчить лише про те, що надзвичайно шкідлива суміш, разом з підземними водами, рухається в сторону Львова. Дощові води, які після проходження крізь сміттєзвалища утворили ціле озеро інфільтратів, в якому, за словами члена правління комітету екологічного порятунку України Юрія Дмитришина, містяться хімічні елементи практично з усієї таблиці Мендєлєєва. «Ця надзвичайно токсична суміш струмками стікає в Малехівську річку, а з відти потрапляє у Полтву», – зауважив він. «На територію полігону вночі неодноразово завозились нікому невідомі відходи, які ніяким чином не документувалися. Що зараз заховано під грудами сміття можна лише здогадуватися.», – прокоментував Марко Шпікула, – «За нашими даними Львівська Політехніка, яка проводила експертизу Грибовицького сміттєзвалища, недоотримали близько 50 тисяч гривень з міського бюджету, а тому й не передає владі результати досліджень. Факти, які могли б відкрити очі львів’янам на те, яка екологічна бомба захована на полігоні, навмисне приховуються як міською так і обласною владою, між якими лише точиться переписка, хто ж має оплатити Політехніці проведення даної експертизи». За останні два роки влада не виконала жодної даної громаді обіцянки. У зв’язку з цим була створена ініціативна група, до складу якої увійшли представники комітету екологічного порятунку України, метою якої стала ініціація референдуму, як єдиноможливого юридичного способу змусити владу вирішити дану проблему. 17 серпня 2011 року відбулася виїзна сесія Грибовицької і Малехівської сільських, Дублянської міської та Жовківської районної рад. Мешканці Грибовичів очікували на сесії міського голову Андрія Садового, але він проігнорував запрошення. Мешканці сіл та міст, які безпосередньо відчувають вплив Львівського сміттєзвалища, протягом багатьох років домагаються розв'язання цієї проблеми. Питання неодноразово розглядали на сесіях як обласної, так і місцевих рад Жовківського району. Громада спільно з депутатами зверталася до різних установ та організацій з вимогою припинити незаконне функціонування звалища. Незважаючи на припис головного санітарного лікаря області про закриття з 1 квітня 2004 року, сміттєзвалище функціонує і до сьогодні. Під тиском громади виконавчий комітет Львівської міської ради розробив план закриття та рекультивації Львівського сміттєзвалища до 2018 року, одним із перших пунктів якого було проведення до 1 серпня 2011 року Державної екологічної експертизи Львівського міського сміттєзвалища. Станом на 17 серпня цього ж року жодна з місцевих рад не отримала копії цієї експертизи. Протягом багатьох років посадовці Львівської міської ради "годують" місцевих мешканців обіцянками про закриття та рекультивацію сміттєзвалища. За ці роки влада не спромоглася створити навіть найнеобхідніші умови для недопущення забруднення навколишніх територій, про що свідчать висновки перевірки екологічної інспекції. Зокрема, так і не функціонує станція переробки інфільтратів, відбувається забруднення землі та водних ресурсів. Люди перестали вірити балачкам і вимагають реальних дій. 6 вересня 2011 р. на спільній сесії Львівської міської ради та Львівської обласної ради прийнято рішення про екологічну ситуацію на Львівському міському сміттєзвалищі, яким передбачено до 31 грудня 2011 року визначити нову земельну ділянку для полігону[13].

Щорічний приріст ППВ в Україні досягає 2%, абсолютний обсяг їх утворення становить більше 12 млн. тонн на рік. Збільшення кількості небезпечних відходів негативно впливає на стан здоров’я населення та довкілля. Лише невелика частина відходів розкладається під дією сонця, повітря і води. Проте більшість відходів розкладається протягом значного часу, що призводить до їх швидкого накопичення. Так, наприклад, нині дуже популярні напої в пляшках з поліетилентерефталату. А вчені визначили, що природнім шляхом він розкладається протягом 400 – 500 років або зовсім не розкладається .

Таким чином, проблема з утилізацією відходів стає дедалі гострішою в екологічному і соціальному аспектах нашого буття. Водночас це і економічна проблема. З ППВ можна одержувати папір, пластмаси, полімерні матеріали, метали, скло та багато іншого. Наприклад, одержаний з використаних банок з-під напоїв алюміній коштує в 20 разів дешевше, ніж алюміній, одержаний з бокситів, за тієї ж якості. Переробка 400 тис. тонн макулатури дасть змогу щорічно заміняти 400 тисяч тонн целюлози і зберігати 100 тисяч гектарів угідь.

В Україні для координації роботи з поводження із відходами створена державна компанія “Укртарапереробка”. На неї покладені завдання із збирання, сортування, переробки та утилізації використаної тари і упаковки. Державна компанія “ Укртарапереробка” розробила з урахуванням зарубіжного досвіду і погодила з відповідними міністерствами і відомствами проект постанови Кабінету Міністрів України “Про впровадження системи переробки та утилізації відходів як вторинної сировини”. 3986 тонн промислових відходів утворилось на контрольних підприємствах міста, що стоять на обліку. В першому півріччі було виявлено додатково від промислових підприємств ще 312 тонн промислових відходів та приблизно 1000 штук відпрацьованих ртутних та люмінесцентних ламп.

За підприємствами міста згідно статистичної інформації зафіксовано відходів 301,1 тис. тонн, з них кислі гудрони 300,59 тис. тонн, що розміщені на міському сміттєзвалищі. Якщо розглянути динаміку розміщення токсичних промислових відходів в сховищах організованого складування (без кислих гудронів), то за останні роки за рахунок падіння виробництва утримується тенденція зменшення утворення і відповідно розміщення (зберігання) токсичних промислових відходів на кінець року. Всі підприємства на яких утворюються відходи контролюються згідно з чинним законодавством Держуправління екобезпеки в Львівській області та органами санітарно – епідеміологічної станції. Ознайомлення з проблемою міського Львівського сміттєзвалища показало, що функціонування його для міста вкрай необхідне.

На території прилеглій до сміттєзвалища, розташовані три земляні сховища кислого гудрону Львівського нафтомаслозаводу, які експлуатуються з 1970 року і займають площу близько 10 га. З моменту експлуатації сховищ в них накопичено 200 тис. тон промислових відходів. З 1991 року скид кислого гудрону припинено в сховища. В 1996 році був розроблений проект “Техпереозброєння сховищ кислого гудрону № 2 та №3” Львівського нафтопереробного заводу. Техпереозброєння згідно проекту не виконано. Проектна документація на сховище № 1 не розроблялась. Підсумовуючи, можна з впевненістю казати, що навколо сміттєзвалища існує п’ять глобальних проблем. Перша – це саме питання переробки відходів, друге – забруднення навколишнього середовища інфільтратами, третє – гудрони, що разом з ґрунтовими водами течуть до Львова, четверте – відсутність будь-якої допомоги місцевим жителям, що страждають від екологічного лиха і п’яте – незаконне захоронення нікому невідомих відходів, та всіляке приховування цього факту [11, 12].

В селах В, Грибовичі, Малехів, Збиранка та в м. Дубляни проводились лабораторні дослідження взірців ґрунту, відібраних в селах В. Грибовичі, М. Грибовичі та Малехів, виявлений підвищений вміст елементів важких металів: хрому, свинцю та нікелю, який перевищує ГДК в 1.2 - 2 рази відповідно. В пробах води відібраних у витоку річки Малехівка, виявлені елементи важких металів-свинець і марганець, концентрація яких перевищує ГДК і знижується в створі моста автотраси Львів-Жовква до концентрації 0,013 мг/дм-0,78 мг/дм відповідно. Упродовж останніх 5 років дослідження криничної води на вміст солей важких металів проводилось в 4-х населених пунктах. Елементи важких металів, які перевищують ГДК, виявлені у всіх населених пунктах (табл. 1).

Таблиця 1

Вміст солей важких металів у криничній воді населених пунктів.

Лабораторні дослідження проб криничної води в с. Грибовичі, с. М. Грибовичі, с. М. Грибовичі, с. Малехів, с. Збиранка, м. Дубляни проводились на протязі 5 місяців 2005 року. Із елементів важких металів виявлено підвищений вміст кадмію і свинцю в колодязній воді сіл В. Грибовичі і М. Грибовичі та місті Дубляни. Підвищений вміст фенолу 0.005 виявлено в пробі води в місті Дубляни. В селах Малехів і Збиранка перевищення ГДК елементів важких металів не виявлено.У всіх досліджених пробах криничної води виявлений підвищений вміст нітратів від 37,8 мг/дм до 193,5 мг/дм. Найбільша кількість нітратів виявлена в колодязній воді сіл Малехів до 175 мг/дм і Збиранка до 193,5 мг/дм[6,7].

Світова практика показує, що в результаті переробки ППВ можна отримати прибутки, і є чимало шляхів для цього. Окрім сортування на пластмасу, метал та картон, сміттєпереробка мала б переробляти також органічні відходи. Із таких відходів у світі роблять біогумос, яким підживлюють флору не сільськогосподарського призначення – себто газони чи ліси. Те сміття, яке зовсім нікуди не годиться, мали б спалювати і генерувати на електроенергію, яку в подальшому можна продавати населенню. В результаті сміття – повністю перероблене [9, с. 32]. За роки існування сміттєзвалища у Грибовичах накопичилось близько 50 млн. куб. м. сміття. У наступні роки експлуатувати сміттєзвалище можна буде лише за умови облаштування його за сучасними технологіями. Відомо про три інвестиційні проекти з облаштуванням сміттєзвалища. Один з них з відведенням біогазу вже готовий і чекає свого інвестора. Вартість проекту три мільйони гривень. Розробка та впровадження технологій і обладнання для збору та використання біогазу із сміттєзвалищ може становити суттєвий внесок у вирішення проблеми отримання додаткових джерел енергії і, крім того, забезпечить охорону довкілля від забруднення. Суть пропонованої технології - це контрольований збір біогазу через свердловини і колектор, обладнаний на поверхні масиву звалища, з подальшою утилізацією газу ( схема ). Відзначимо, що 1 м біогазу є еквівалентним 0,5 л мазуту або 0,3 м природного газу. Попередні підрахунки показали, що з Львівського сміттєзвалища можна вилучити орієнтовно 900 млн. м біогазу. Технологія була розроблена в ІГГК НАН України та в науково-виробничій фірмі “СЕНС Ltd”, захищена авторськими свідоцтвами та патентами України[8].

Основні моменти, що пов’язані з видобутком біогазу з звалища:

- економічно доцільним є видобуток біогазу з звалищ сміття обласних і районних центрів України;

- газ видобувається з використанням системи з’єднаних між собою свердловин;

- весь газ, що видобуватиметься із звалища протягом 15-20 років, можна теоретично підрахувати. Газ перед використанням потребує очистки.

- видобуток біогазу із звалищ є не тільки енергетичним, але й екологічним заходом.

Пропонується наступне використання біогазу із звалищ ТПВ :

- спалювання газу в газових турбінах для отримання електроенергії та в котлах для теплопостачання;

- використання біогазу для різних потреб, наприклад, для заправки автомобілів.

Доцільність того чи іншого напрямку використання енергетичного біогазу потрібно розглядати конкретно до обставин. Втілення проекту дозволить отримати прибутку на 20 млн. гривень. Підраховано, що за пропонованою технологією складування сміття на додаткових площах, триватиме 18-20 років з врахуванням сьогоднішніх об’ємів вивозу сміття, але за умови запровадження нових технологій. Зокрема необхідно подбати про належну консервацію сміттєзвалища, адже спроектовано його було без будь-якої технічної підготовки. Австрійські інвестори також запропонували упорядкувати десять гектарів зараженої землі навколо сміттєзвалища таким чином, аби нечистоти не потрапляли в грунт і не впливали на довкілля.

Накопичення твердих побутових та промислових відходів на Львівському міському сміттєзвалищі є негативним чинником, який впливає на усі компоненти довкілля. Викладений у статті матеріал дає підстави зробити ряд висновків:

• сміттєзвалище поблизу Львова не відповідає стандартам із позицій світового підходу до облаштування сміттєзвалищ;

• внаслідок діяльності сміттєзвалища та забруднення ґрунтів, поверхневих та підземних вод слід припинити сільськогосподарську діяльність у межах санітарно-захисної зони сміттєзвалища та на прилеглих забруднених територіях, провести рекультивацію території сміттєзвалища;

• провести роботи по впровадженню технології вилучення біогазу, що призведе до часткового зменшення негативного впливу сміттєзвалища, а також дасть додаткове місцеве джерело енергії;

• налагодити (покращити) у Львові систему збирання та переробки вторинної сировини;

• забезпечити поступання чистої води для населення, яке проживає в зоні впливу сміттєзвалища;

 

Література:

1. “Екологія Львівщини 1998 р.” Бюлетень держуправління екобезпеки у Львівській області.

2. Закон України “ Про відходи”, 1998 р.

3. Основи екології та соціоекології / за ред.М.М.Назарука; Львів, 1997.

4. Соціально-економічна географія світу / під редакцією Кузика С.П., Тернопіль, 1998 р.

5. Снітинський В. В., Бабяк Н. А. Забруднення важкими металами дерно-підзолистих грунтів території, прилеглої до законсервованого Луцького звалища твердих побутових відходів. // Вісник Львівського державного аграрного університету: Агрономія №7. Львів, 2003. -с.3-5.

6. Фондові матеріали Екобезпеки міста Львова, 2009.

7. Фондові матеріали фірми “С@ С Львів”, 2008.

8. Фондові матеріали фірми SGDA, 2009.

9. Шубов Л. Я., Ройзман В. Я. Обогащение твердых бытовых отходов. – М.: Недра. 1987. -238 с.