ЛЕКСЕМИ МОВЛЕННЯ В УКРАЇНСЬКИХ МАС-МЕДІА.

В умовах демократизації суспільного життя з’явилася можливість відверто говорити і писати не лише у вузькому колі, а й публічно виступати в офіційних установах, вільно висловлювати свої думки через мас-медіа, використовуючи різноманітні виражальні засоби. З-поміж дієслів мовлення, якими послуговуються журналісти, найуживанішими є лексеми з нейтральним значенням, що не пов’язані з певними функціональними різновидами і не мають експресивного забарвлення. До них належать, крім власне дієслівних лексем мовлення, дієслова інформування (інформувати, повідомляти) та розмови (розмовляти, трактувати) [9, с.325-330]. Напр.: бесідувати, говорити, дебатувати, дискутувати, заявляти, казати, коментувати,  мовити, обмовитися, оголошувати, оприлюднювати, повідати, розповідати, цитувати  та ін.

Крім нейтральної дієслівної лексики, яка з кількісного погляду в словниковому складі мови становить значну частину, у сучасній публіцистиці вживають низку дієслів мовлення, які властиві одному-двом стилям. Зокрема, автори активно використовують розмовні літературні одиниці, які зазвичай зафіксовані в українських тлумачних словниках із позначкою розм., хоч таким дієсловам властиве здебільшого усне, переважно побутове вживання. Набувши графічної фіксації в мові преси, вони активно функціонують і в писемній формі. Це – дієслова  балагурити, балакати, гиркатися, забалакуватися, подейкувати та ін. Пор.: “Депутати в кулуарах балагурили про різне, незважаючи на те, хто в якій партії“ (“Україна молода“, 10.12.2007).

Сучасна українська публіцистика перебуває під постійним тиском розмовної мови [11, с.37],  яка в текстах періодики є засобом, “призначеним для емоційного впливу на читача“ [6, с.7; 10]. На початку ХХІ ст. українські видання почали ширше послуговуватися розмовними одиницями з виразним стилістичним забарвленням. Зрідка  журналісти використовують дієслова мовлення з поетично-урочистою настановою (прорікати), напр.: “Наш народ дуже талановитий, –  люблять прорікати наші політики“ (“Україна молода“, 8.02.2007); здебільшого вони передають іронічне (просвіщати) та зневажливе ставлення (базікати, патякати, теревенити) до тих, хто говорить чи про кого йдеться в повідомленні. Напр.: “Хоча під звуки чудових колядок базікали про вічно дівоче, все ж спочатку кожна жінка трохи пожалілася на життя“ (“День“, 18.01.2008). Розмовні дієслова становлять одну з найчисельніших підгруп серед лексем мовлення. У текстах сучасних українських засобів масової інформації вони орієнтовані на досягнення ефекту іронії, зневаги до учасників мовленнєвого процесу. Такі дієслова “виражають емотивно-оцінне та стилістичне марковане ставлення суб’єкта мовлення до дійсності і є наслідком відображення дійсності через чуттєво-ситуативне мислення“ [2,  с.8].

У групі дієслів мовлення виокремлюють лексичні одиниці із семою “дуже голосно говорити“ на зразок: кричати, волати, галасувати, репетувати та ін. Якщо лексему кричати “видавати крик; настирливо говорити“ вживають здебільшого без стилістичного забарвлення, то дієслова волати “кричати; голосно кликати“,  галасувати “виявляти підвищений інтерес до якого-небудь питання, активно обговорюючи його, привертаючи до нього увагу широкої громадськості“ вживають у переносному значенні і з певною зневагою. А лексему репетувати зі значенням “дуже голосно говорити, розмовляти; говорити з ким-небудь підвищеним тоном, роздратовано; кричати, галасувати“ вживають у мові преси як розмовну. Пор.: ”Хочуть знову стати депутатами, то й репетують, здебільшого проти конкурентів“ (“День“, 12.08.2007).

На позначення актів мовлення вживають дієслова звучання, які за своїм функціонуванням у мові є досить активною лексико-семантичною групою [6, с.73]. Координаційним параметром цих дієслів є незалежна інтегральна сема “видавати, утворювати звуки“ [3, с.60]. Дієслова на позначення звуків, що створюють тварини, птахи, комахи, активно вживаються на позначення актів мовлення. Так, дієслово гарчати має перше значення “видавати низькі погрозливі звуки твариною“ у мові української періодики переважно вживають у розмовному переносному значенні “сердито бурчати, висловлюючи незадоволення“, напр.: “Кілька ледарів замість того, щоб працювати, постійно щось гарчать про владу в центрі Львова…“ (“Львівська газета“, 10.06.2007).

А лексему гавкати, що має перше лексичне значення “видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць та деяких інших тварин)“ у мові періодики використовують у другому переносному значенні  як вульгарну, зневажаючи тих, про кого говорять, або так реагують на певні негативні процеси, вплив на яких не дає результату. Напр.: “Я можу лише гавкати на корупцію. Бо сьогодні корупція в Україні досягла такого рівня, що комітет Верховної Ради неспроможний з нею боротися, – заявив Стретович“ (“Львівська газета“, 17.10.2006).

Дієслівні лексеми цвірінькати, цвенькати у прямому лексичному значенні позначають “видавати звуки «цвірінь-цвірінь» (про горобців та інших птахів; щебетати)“ або “видавати характерні тріскотливі звуки (про цвіркунів, коників)“, а в мові преси їх вживають здебільшого у переносному розмовному значенні “говорити швидко, голосно“; „розмовляти чужою мовою, в якій чуються звуки „ц”, „дз”; „говорити багато; молоти, патякати”. Напр.: “Що той депутат цвірінькав? Ніхто й не пам’ятає його слів“ (“Україна молода“, 14.07.2006).

Як зазначали вище, дослідники виділяють окремі підгрупи дієслів, що характеризують звучання неживих предметів та істот [3, с.60]. Ми не розрізняємо їх за ознакою “істота – неістота“, оскільки звуки, які вони позначають, можуть видавати як тварини, так і люди, їх можуть створювати за допомогою руху неживих предметів, речей тощо. Так, лексему шипіти “видавати глухі звуки, які нагадують протяжне “ш-ш“ в мові українських газет вживають у другому розмовному значенні – “говорити, співати нерозбірливо, часто вживаючи шиплячі звуки; говорити приглушеним від злості, роздратування голосом “. А слово сичати “видавати або утворювати звуки, які нагадують протяжну вимову звука “с“ на означення мовленнєвого процесу вживають у четвертому значенні “говорити здавленим від злоби, люті, роздратування і т.ін. голосом“.   Напр.: “Не сичи так злобно на мене, я тебе не боюсь!“ – заявив одного разу хлопчик вітчиму“ (“Газета по-українськи“, 10.09.2007).

Дієслова гриміти, лопотіти, скрипіти належать до підгрупи дієслів звучання, що позначають звуки, які видають неживі предмети. Але в мові української періодики їх зазвичай уживають у розмовному переносному значенні із семою “говорити“. Лексему гриміти “створювати або видавати гучні, різкі звуки, гуркіт і т.ін“ подають у значенні “говорити голосно, підвищеним тоном“; слово скрипіти “видавати скрип“ – зі значенням “говорити різким, неприємним голосом“;  лопотіти “ударяти, ударятися чим-небудь по поверхні, видаючи глухі звуки“ – зі значенням “говорити поспішно, неясно; говорити незрозумілою для слухача мовою“. Пор.: “Дівчинка підросла і наловчилася жваво лопотати українською, але сприймати було складно через акцент“ (“Високий Замок“, 6.06.2007).

Окремо виділяємо дієслова на позначення звуків, утворюваних людиною, хоч припускаємо, що їх можуть видавати й інші істоти. Так дієслово звучання  хрипіти “видавати горлом хрипкі звуки“ у мові української періодики переважно вживають у третьому лексичному значенні “говорити, кричати, співати хрипко, хрипким голосом“; лексему хлипати  використовують у значенні “плачучи або зітхаючи, поривчасто втягувати повітря, говорити що-небудь“; дієслово  стогнати “видавати протяжливі звуки від болю, туги і т.ін.” – у другому значенні “говорити зі стогоном, жалісливо, протяжно“. Напр.: “Перестаньте хлипати, слів же ваших не розбереш“, – наполягав сільських голова, звертаючись до односельчанки“ (“Сільські вісті“, 7.08.2006).

У мові сучасних друкованих засобів масової інформації виділяємо низку дієслів фізичної дії, які лише в переносному значенні перетинаються з дієсловами лексико-семантичної групи мовлення. Порівняймо пряме і переносне значення таких дієслів: видавлювати “натискуючи, видаляти на зовні, видобувати що-небудь“ і “через силу, примушуючи себе, говорити що-небудь або виявляти якісь почуття“; видушувати “тиснучи, видавлювати що-небудь з чогось“ і “говорити через силу, переборюючи яке-небудь почуття, сміх і т.ін“; витискати “витісняти що-небудь, натискаючи на нього“ і “вимушено, через силу говорити“; карбувати “робити зарубку, позначку на чому-небудь“ і “чітко роздільно вимовляти“; чеканити “виготовляти металеві вироби, вибиваючи на їхній поверхні яке-небудь зображення“ і “чітко  вимовляти“. Напр.: “Школяр, який боїться вчителя, видавлюватиме із себе відповіді на питання“ (“Сільські вісті“, 7.04.2006).

Окрему підгрупу дієслів фізичної дії становлять ті, які вживають у мові періодики на позначення процесу говоріння в переносному розмовному значенні. До неї належать цідити, виціджувати, плести, рубати, ляпати та ін. Так, лексему цідити “пропускати рідину через що-небудь (сито, полотно, сітку і т.ін); наливати через вузький отвір так, щоб рідина лилася тонким струменем“ уживають зі значенням “говорити неохоче, недбало“; слово виціджувати “цідячи, повільно випускати, виливати звідки-небудь (про рідину)” – зі значенням “говорити повільно, мало, скрізь зуби, неохоче; плести “перевиваючи пасма, волокна, нитки і т.ін., з’єднувати в одне ціле; виготовляти що-небудь виттям, переплітанням“ – зі значенням “говорити що-небудь нерозумне, безглузде“ та “говорити неправду, зводити наклеп на кого-небудь“; рубати “розсікати, розділяти на частини, ударяючи чим-небудь гострим з розмаху“ – зі значенням “говорити, висловлюватися про кого-, що-небудь або діяти стосовно до когось дуже різко, категорично“; ляпати “падати краплями“ – “ударяти, бити чим-небудь по чомусь переважно еластичним або гладеньким, утворюючи короткі різні звуки“ – зі значенням “говорити щось недоречне, нерозумне“. Напр.: “Ляпаєш ти скрізь про успіхи в роботі, люди із заздрощів і чинять перешкоди“ (“Газета по-українськи“, 10.11.2007).

Якщо в проаналізованих дієсловах “розмовність“ з’являється в переносному значенні, то дієслово теліпати в українських словниках зафіксоване і в прямому лексичному значенні як розмовне. Напр.: теліпати розм. “часто махати, хитати то в один бік, то в другий“ і перен., розм. “говорити щось недоречне, нерозумне“. Пор.: “У прямому ефірі політики теліпали про різне...“ (“Сільські вісті“, 13.09.2006).

Отже, у мові сучасних мас-медіа залежно від жанру вживають дієслова мовлення як з нейтральним, так і стилістично забарвленим лексичним значенням. На позначення актів мовлення дедалі частіше використовують дієслова інших лексико-семантичних груп. За допомогою таких дієслів створюють мовленнєву поведінку когось, але це значення поєднується здебільшого з негативною оцінкою того, хто говорить або про кого йдеться в повідомленні. Негативна  оцінка стосується насамперед мовлення державних діячів, політичних лідерів, особливо часто до неї вдаються в партійних виданнях як  суспільно-політичної тематики, так і в публікаціях, у яких ідеться про побут чи приватне життя відомих осіб. Розмовні дієслова надають газетним  текстам більшої експресивності та виразності. Найбільше таких дієслів уживають у коментарях, інтерв’ю та критичних статтях.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. – М.: Высш. школа, 1981. – 184с.
2. Іваницька Н.Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови: Автореф. …канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т української мови НАН України. – К., 2000. – 20с.
3. Іваницька Н.Б. Функціонально-семантичні параметри абсолютивних дієслів української мови: Дис. …канд. філол. наук: 10.02.01 / Ін-т української мови НАН України. – К., 1999. – 198с.
4. Історія української мови. Лексика і фразеологія / В.О.Винник, В.Й.Горобець, В.Л.Карпова та ін.; Ред. кол. В.М.Русанівський (відп. ред.). – К.: Наук. думка, 1983. – 744с.
5. Лексико-семантические группы русских глаголов. – Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1989. – 180с.
6. Мамалыга А.И. Анализ структуры публицистического текста. – К., 1992. – 116с.
7. Ничман З.В. К вопросу о лексико-семантических группах слов (на материале глаголов устной речи в современном русском языке) // Науч. тр. / Носиб. пед. ин-т. – 1973. – Вып.91. – С.15 – 19.
8. Опыт семантической классификации русских глаголов: Обзор лексико-семантических групп глаголов русского языка // Урал. гос. ун-т. – Свердловск, 1982. – С.27 – 34.
9. Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. редакцією акад. І.К.Білодіда. – К.: Наук. думка, 1969. – 583с.
10. Тараненко О.О. Колоквіалізація, субстандартизація та вульгаризація як характерні явища стилістики сучасної української мови (з кінця 1980-х рр.) // Мовознавство. – 2002. – №4 – 5. – С.33 – 39.
11. Чемеркін С.Г. Трансформації  розмовного стилю в Інтернет комунікації // Мовознавство. – 2007. –  №4-5. – С.36 – 43.

СЛОВНИКИ

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.: ВТФ «Перун», 2002. – 1440с.
2. Словник української мови: В 11-ти т. – К.: Наук. думка, 1970 – 1980. – Т.І – ХІ.