ТЕРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Анотація: В даній статті розглядається теоретичний підхід до здійснення управлінської діяльності на підприємствах. А також функції керівників, щодо правильного прийняття ними управлінських рішень, для запобігання в майбутньому ймовірного «зомбування».

Ключові слова: системний підхід, економічне обґрунтування, прийняття управлінських рішень, «компанії−зомбі».

Мета роботи полягає у виявленні ролі показників, які впливають на прийняття управлінських рішень. Здійснення аналізу організаційних проблем в стані ризику та невизначеності, з якими може зіткнутись керівник в процесі прийняття управлінських рішень. Досягнення даної мети обумовлює розв’язання наступних завдань, а саме: виявлення особливостей сучасних підходів щодо прийняття управлінських рішень. Та їх значення в житті підприємств.

Актуальність полягає в розкритті основних підходів до здійснення управлінської діяльності на підприємствах, та в запобіганні можливої похибки при прийнятті рішення в майбутньому.

Виклад основного матеріалу

Функції керівника сьогодні все більше включають у себе безпосередню організацію прийняття рішення, яке розглядається як дія, що передує управлінському впливу, яке містить в свою чергу ситуаційний аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища, стосовно системи якою управляють, і розробку заходів для її цілеспрямованої зміни, з метою створення найбільш сприятливих для діяльності організації умов [1].

З метою запобігання негативних наслідків та забезпечення належного рівня ефективності, вчені пропонують комплекс принципів управлінських рішень, яких варто дотримуватись при їх ухваленні. Перелік вимог, що висуваються до управлінських рішень наводиться у науковій літературі.

Дослідниками цього питання виступають такі вітчизняні вчені: Малиненко В.Е., Малиновський В.Л., Мельникова О.А., Нарейко В.І., Савченко В.А., Стахів О., Хукаленко П.Л., Чашина О.Ю. та ін.

Так приміром, на думку В.Л. Малиновського, «головною вимогою до управлінського рішення є чіткість, зрозумілість для виконавців, та конкретність і підконтрольність для самого керівника».

Крім цих головних вимог автор називає і таку як «оперативність доведення рішення до їх виконавців».

Слід зазначити, що в діяльності підприємства особливе місце займає управлінська складова, яка включає комплекс різноманітних умінь, навиків, необхідних менеджерам для реалізації функцій управління не лише системи прийняття управлінських рішень та підприємства загалом, сюди можна віднести системний підхід економічне обґрунтування управлінських рішень. Системний підхід змістовно відображає групу методів, за допомогою яких реальний об'єкт описується як сукупність взаємозв'язаних та взаємодіючих компонентів. Ці методи розвиваються в межах окремих наукових дисциплін і загальнонаукових концепцій та є результатом їх міждисциплінарного синтезу. Тому завдячуючи системному підходу – ефективному способу розумової діяльності і мислення, можлива творча самореалізація менеджера – управлінця, його професійна діяльність за наявності повної та достовірної інформації [2].

За системного підходу економічний об'єкт розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов'язаних процесами вихідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси. Тобто економічний об'єкт функціонує – він здатний сам діяти і одночасно піддаватися зовнішнім впливам.

Досить часто на підприємствах керівникам та менеджерам різних рівнів доводиться планувати управлінські рішення за умов малої кількості інформації та її недостовірності, а кінцеві результати не завжди співпадають з тими, які було передбачено. Тому в таких випадках враховують незаплановані невизначеності або ризики, які завжди супроводжують керівників та менеджерів при прийнятті рішень. Ігнорування та неврахування таких умов може призвести до неправильно прийнятого управлінського рішення [3, с.385-387].

А неправильне управління може призвести в свою чергу до додаткових негативних наслідків таких, як:

• неправильна діагностика головної функціональної проблеми продукції;

• втрата ринкової частки і погіршення фінансових результатів.

Опираючись на вище зазначену інформацію, що є наслідком таких управлінських рішень сьогодні все частіше з'являються «компанії – зомбі». Власне кажучи, такі компанії можуть бути дуже відомими, мати гарне фінансове становище і мати всі блага для подальшої прекрасної роботи. Однак досить часто, коли в компанії все гаразд, створюється ілюзія прекрасного навіть тоді, коли в роботі організації з'являються проблеми, працівники не звертають належної уваги, не правильно аналізують інформацію, що надходить з навколишнього середовища чи конкурентів.

Цікаво, те що в «компаніях–зомбі» працюють люди, які самі не є зомбі. Майже завжди ви зустрінете там блискучих керівників, динамічних спеціалістів, які постійно підвищують свій професійний рівень. В зомбі ці компанії перетворюють винятково корпоративні принципи і установки, які в решті–решт роблять людей нездатними реально оцінювати все, що відбувається. Сумарний ефект сукупності дрібних і на перший погляд безпечних правил виявляється воістину руйнівним, оскільки потребують структурних змін цілої компанії.

До сумних наслідків призводить не лише «зомбування» цілої компанії. Достатньо того, щоб в зомбі перетворились верхні ешелони управління або маркетингова команда, чи відділ розробок – будь–яка із основних складових даної організації. Проте, якщо недуга вразила яку–небудь частину управління це веде до загибелі компанії. Оскільки звикнувши попередньо до сприятливого клімату розвитку компанії, що склався довкола, керівники можуть просто не врахувати ймовірності впливу факторів зовнішнього середовища. Що в майбутньому може привести до негативних наслідків.

Тому стратегія управління має бути грамотно розробленою і базуватися на таких принципах:

• сильні лідери та працездатна команда;

• добре налагоджена робота з навчання персоналу;

• мотивація високоякісної роботи.

Не менш важливою за стратегію управління є методика економічного обґрунтування управлінських рішень, що стосується менеджменту операційної системи підприємства, базується на прийнятті управлінських рішень у його виробничій діяльності та в управлінні системою планування [4, с. 60– 63].

Економічне обґрунтування управлінських рішень пов'язаних з фінансовим менеджментом підприємства, визначає основні функції та управлінські структурні відносини підприємства з визначення потреб у фінансових ресурсах, управління основними видами фінансування, джерелами фінансування за допомогою облігацій, акцій, управління формуванням капіталу підприємства [5].

Отже, як бачимо прийняття управлінського рішення – це досить складний та багатогранний процес управлінської діяльності, який потребує великих зусиль в своєму вдосконаленні, що в майбутньому стане запорукою успішної діяльності підприємства.

З наведеної вище інформації, вчень та спостережень випливає, що прийняття управлінського рішення складний процес, який знаходить своє відображення у адміністративних, економічних, організаційних аспектах діяльності підприємства. До нього належать управлінська складова, яка включає комплекс різноманітних умінь, навиків, необхідних менеджерам для реалізації функцій управління. Прийняття правильного управлінського рішення – головна функція сучасного менеджера, що включає в себе реальну оцінку існуючої ситуації, можливих загроз та негативних факторів впливу, для того, щоб уникнути «зомбування» в компанії.

Література:

1. Василенко О.В., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. – К., 2003. – 440 с.

2. Малиненко В.Е. Упевненість при прийнятті рішень / В.Е. Малиненко// Проблеми науки. – 2008. - №7. – С. 17–21.
3. Мельникова О.А. Особливості праці управлінського персоналу та їх вплив на мотивацію праці / О.А. Мельникова// Формування ринкової економіки. – 2005. - №3. – С.385–394.
4. Нарейко В. І. Розробка управлінського рішення / В. Нарейко// Економіка та держава. – 2009. - №1. – С.60-63.

5. Стахів О. Система оцінювання управлінських рішень в контексті контролю якості за міжнародним стандартом ISO 9001 / О. Стахів// Персонал. – 2006. - №9. – С.68–72.

Науковий керівник: викладач Желага А.М.