ДО ПИТАННЯ ПРО ВПРОВАДЖЕННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІН ЛІНГВІСТИЧНОГО ЦИКЛУ

У перебігу ХХ-ХХІ ст. у світовій практиці інтенсивно здійснюються експерименти з пошуком нових доріг розвитку школи і вузу. Сучасний вимір суспільних проблем, відносин, постійних соціально-економічних змін, причин та тенденцій розвитку явищ, ситуацій потребує застосування не тільки традиційних методів навчання, а й пошуків інноваційних¹ підходів до активізації пізнавальної діяльності студентської та учнівської молоді. Сучасний динамічний час стимулює привнесення у практику навчання студентів та учнів нових форм і методів навчання, які у першу чергу спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності, підвищення інтересу до предметів, що вивчаються, розвиток творчого потенціалу особистостей і продуктивного, критичного їхнього мислення.

Досить ефективними методами навчання стають т.зв. інтерактивні методи. Сутність інтерактивного² навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх студентів. Це співнавчання, взаємонавчання – колективне, групове навчання в співпраці; це взаємодія тих, хто вчиться, між собою, з викладачем, з навчальною інформацією (нагадаємо, що інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі, наприклад, т.зв. лабораторне та бригадне навчання 20-х років ХХ ст.).

Мета статті – розглянути місце та особливості інтерактивних методів навчання у вищій школі при вивченні дисциплін лінгвістичного циклу, а також проаналізувати використання елементів інтерактивного підходу у процесі вивчення російської мови студентами філологічного факультету Слов’янського державного педагогічного університету.

Необхідність введення методів інтерактивного навчання у навчальний процес висвітлюється в науково-методичній літературі та публікаціях багатьох науковців другої половини ХХ – початку ХХІ століть. Теоретичні аспекти, пов’язані з визначенням сутності інтерактивних методів, їх класифікації, визначенням найбільш поширених і придатних їх видів для розв’язання навчальних завдань, набули висвітлення в працях російських (О. Коротаєва, Г. Мітіна, Г. Самохіна, С. Стилік, Н. Суворова, Г. Шевченко) та українських (А. Мартинець, М. Скрипник, Л. Пироженко, О. Пометун та ін.) учених. Проблема застосування інтерактиву в навчальному процесі була в центрі уваги таких дослідників, як О. Єльникова, Г. Коберник, О. Коберник, О. Комар, Т. Кравченко, М. Крайня, Г. Крівчикова, В. Мельник, Л. Пироженко, Н. Побірченко, О. Пометун та ін., які обґрунтовують доцільність застосування інтерактивних методів для посилення ефективності процесу навчання. При написанні даної статті ми спиралися на праці таких учених, як А. М. Алексюк [1], М. В. Кларін [3], Г. П. П’ятакова [5], Н. М. Заячківська [5], О. Г. Ярошенко [6] та інших.

У нашому дослідженні подальшого розвитку дістали: а) теоретичні положення щодо сутності поняття інтерактивні методи навчання, особливостей впровадження інтерактивних методів навчання у навчальний процес, а також особливостей процесу навчання із використанням інтерактивних методів; б) класифікація інтерактивних методів при вивченні дисциплін лінгвістичного циклу.

Назвемо деякі загальні особливості та методичні вимоги до використання інтерактивних методів навчання, які підказує практика педагогічної роботи (невиконання цих вимог може звести ефективність використання інтерактивних методів навчання до нуля):

• необхідно провести вступне заняття, адже студенти можуть бути не знайомими з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання; на цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома студентів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі³, а на практиці ці правила можна розмножити і видати кожному студентові для індивідуального користування;

• без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати;

• інтерактивні технології – не самоціль! Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі потрібно переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки;

• слід залучати до роботи всіх студентів групи, як цього вимагає сама природа інтерактивного навчання, а це, в свою чергу, сприяєтиме виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення;

• заняття не повинно бути перевантаженим інтерактивною роботою: оптимально (з практики) – 1-2 методи за заняття;

• слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами;

• слід обов’язково враховувати підвищення ККД у процесі засвоєння інформації при впровадженні інтерактивних методів навчання: за даними американських учених, під час лекції студенти засвоюють усього 5% матеріалу, під час читання – 10%, під час роботи з відео/аудіо матеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли студенти навчають інших чи відразу застосовують знання – 90%;

• слід обов’язково враховувати під час інтерактивного навчання, що студенти стають не об’єктом, а суб’єктом навчання, вони відчувають себе активними учасниками подій і власної освіти та розвитку; це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності, зростає цікавість до процесу навчання;

• інтерактивні методи сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу;

• при використанні групових інтерактивних методів навчання (робота в парах, робота в трійках, змінювані трійки, робота в малих групах, т.зв. акваріум⁴ тощо) час слід розподіляти наступним чином: час обговорення в малих групах (2-6 членів групи) – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини; при використанні фронтальних інтерактивних методів навчання (велике коло⁵, мікрофон⁶, мозковий штурм⁷ тощо) час слід розподіляти наступним чином: виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина;

• впровадження в навчальний процес інтерактивних методів навчання сприяє формуванню культури дискусії, вміння приймати спільні рішення, вміння спілкуватися, доповідати, підвищенню рівня володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, абстрагуванням;

• підготовка до самого заняття займає багато часу, але результат цього вартий: підвищується інтерес до навчальних занять, зростає пізнавальність у процесі навчання, змінюється самооцінка студентів (вона стає більш об’єктивною), змінюються у кращий бік взаємини студентів і викладачів, підвищується мотивація вивчення навчального предмету тощо.

На заняттях лінгвістичного циклу серед студентів філологічного факультету Слов’янського державного педагогічного університету використовуємо наступні інтерактивні методи навчання⁸: • проблемна лекція; • лекція вдвох; • лекція із заздалегідь запланованими помилками; • лекція прес-конференція; • евристична бесіда; • навчальна дискусія; • групова дискусія; • експрес-дискусія; • текстова дискусія; • діалог; • дебати; • обговорення проблеми в загальному колі; • «мікрофон»; • «незакінчені речення»; • «мозковий штурм»; • «навчаючись – учусь» ; • відкритий форум; • семінар; • ділова гра; • дидактична гра; • творча гра; • комп’ютерна гра; рольова гра; •гра-змагання; • ігри, спрямовані на вивчення нового матеріалу, на перевірку знань та ігри з метою закріплення й узагальнення вивченого матеріалу; • контрігри; • аналіз ситуації; • організаційно діяльнісні ігри; • ситуація інсценування різної діяльності; • тренінг; • портфоліо студента; • ігрове проектування тощо.

Проаналізувавши низку наукової та методичної літератури, свій власний досвід викладання дисциплін лінгвістичного циклу, досвід колег, ми дійшли висновків, що вивчення російської мови за допомогою інтерактивних методів навчання сприяє активізації засвоєння навчального матеріалу, позитивно впливає на різні сфери розвитку майбутніх фахівців, забезпечує високий рівень комунікативної діяльності в процесі виконання лінгвістичних завдань, формує колективні навички співпраці, дає можливість поєднати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Інтерактивні методи навчання дозволяють студентам виступати в ролі авторів, творців, підвищують рівень практичного володіння лінгвістичним матеріалом, формують навички самостійної діяльності, надають заняттям нестандартності, роблять заняття лінгвістичного циклу творчими, веселими, захоплюючими та ефективними.

Література:

1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник / А. М. Алексюк. – К. : Либідь, 1998. – 560 с.

2. Бордовская Н. В. Педагогика. Учебник для вузов / Н. В.Бордовская, А. А. Реан. – СПб. : Питер, 2001. – 304 с.

3. Кларин М. В. Инновации в мировой педагогике: обучение на основе исследования, игры и дискуссии. Анализ зарубежного опыта / М. В. Кларин. – Рига : Эксперимент, 1998. – 176 с.

4. Лихачев Б.Т. Педагогика: Курс лекций / Борис Тимофеевич Лихачев. – М. : Юрайт-М, 2001. – 607 с.

5. П’ятакова Г. П. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі / Г. П. П’ятакова, Н. М. Заячківська. – Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. – 55 с.

6. Ярошенко О. Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика / О. Г. Ярошенко. – К. : Партнер, 1997. – 193 с.