УПРАВЛІННЯ КОНТЕНТОМ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ

Світовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності держави. В першу чергу це стосується реформування освіти. Національною програмою передбачено забезпечення розвитку освіти на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти, входження України у трансконтинентальну систему комп’ютерної інформації.

Ефективне використання новітніх інформаційних технологій в освіті може значно поліпшити ефективність навчання і скоротити витрати на нього. Величезний потік студентів шукає можливості навчатися в різних університетах світу. В зв’язку з цим попит на нові, дистанційні форми навчання у всьому світі надзвичайно високий [2; с. 138].

Сутність дистанційної освіти полягає у тому, що слухач і викладач просторово віддалені одна від одного, але при цьому вона можуть перебувати в постійній взаємодії, організованій за допомогою спеціальних методів побудови учбового процесу, форм контролю, які базуються на комунікаціях з використанням найсучасніших технологій мережі Інтернет. Специфіка дистанційної освіти пов’язана передусім, з використанням досить складних технічних засобів. Інформаційні комп’ютерні технології дозволяють досягти нових, нестандартних, неочікуваних ефектів при роботі з інформацією.

Дистанційна освіта – це взаємодія викладача і слухача або слухачів між собою на відстані, яка містить всі властиві учбового процесу. Компоненти цієї взаємодії (цілі, зміст, методи, організаційні форми, засоби навчання), реалізовані специфічними засобами інтернет-технологій або іншими засобами, які передбачають інтерактивну взаємодію. Дистанційна освіта дозволяє отримувати освітні послуги без відвідування вищого навчального закладу за допомогою сучасних інформаційно-освітніх технологій. Дистанційну форму освіти можна використовувати як у вищій школі, так і для підвищення кваліфікації і перепідготовки спеціалістів.

Дистанційна форма освіти дозволяє отримати університетський диплом всім, хто з тих або інших причин не може вчитися очно, зокрема студентам-інвалідам. Сучасні інформаційні освітні технології дозволяють вчитися людям з обмеженими фізичними можливостями.

Стан розвитку дистанційної освіти в Україні на сьогоднішній день не відповідає вимогам, що висуваються до інформаційного суспільства. По-перше, Україна відстає від розвинених країн в застосуванні технологій дистанційного навчання при підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації фахівців різних галузей і рівнів. По-друге, має місце суттєве відставання телекомунікаційних мереж передачі даних, які відзначаються недостатньою пропускною здатністю, надійністю зв’язку та його низькою якістю. По-третє, в Україні відсутнє нормативно-правова база, яка б регламентувала і забезпечувала діяльність навчальних закладів у напрямку впровадження дистанційної освіти як рівноцінної з очною, заочною та екстернатною формами навчання.

Незважаючи на зазначені проблеми, кількість студентів та слухачів, що здатні і бажають навчатись за дистанційними технологіями, вже зараз досить велика і зростає дуже швидко.

Певні кроки у розвитку та впровадженні дистанційних технологій у навчальний процес зроблені у багатьох навчальних закладах, організаціях та установах України, де накопичені науково-методичний, кадровий та виробничий потенціал, інформаційні ресурси та технології, існує телекомунікаційна інфраструктура. Але переважна більшість навчальних закладів, організацій та установ, які використовують або намагаються використовувати технології дистанційного навчання, потребують об’єднання їх зусиль та зусиль державних інституцій щодо: прискорення цього процесу; координації дій, нормативно-правової захищеності; надання дистанційній освіті статусу рівноцінної з очною, заочною, екстернатом форми навчання; зменшення інтелектуальних, матеріальних та фінансових витрат на впровадження і розвиток дистанційної освіти.

Для забезпечення зазначених потреб, а також системності, комплексності і узгодженості дій у реформуванні освітньої системи у напрямку встановлення дистанційної освіти необхідна державна підтримка - створення, впровадження і розвиток національної системи дистанційної освіти в Україні (СДО), яка стане частиною освітньої системи України та буде інтегруватись в Європейський та світовий освітній простір. При цьому СДО забезпечує функціонування дистанційної освіти як рівноцінної форми навчання з видачею державних документів, а також дистанційного навчання за окремими курсами чи блоками курсів – з видачею свідоцтв (сертифікатів) відповідних навчальних закладів системи дистанційної освіти.

Формування СДО повинно базуватися на системному підході та програмно-цільовому методі, що реалізуються шляхом виконання Програми створення системи дистанційної освіти в Україні.

Головною метою створення СДО є забезпечення загальнонаціонального доступу до освітніх ресурсів шляхом використання сучасних інформаційних технологій та телекомунікаційних мереж і надання умов для реалізації громадянами своїх прав на освіту.

При створенні системи дистанційної освіти необхідно у повному обсязі використати накопичений у вищій школі України науково-методичний потенціал, інформаційні ресурси та технології, досвід у здійсненні дистанційного навчання, існуючу спеціалізовану телекомунікаційну інфраструктуру та мережу вищих навчальних закладів України.

Реалізація процесу дистанційної освіти здійснюється з використанням системи дистанційної освіти, яка являє собою сукупність організаційних, телекомунікаційних, педагогічних і наукових ресурсів, залучених в процеси створення і практичної реалізації освітніх програм з використанням дистанційної технології освіти, яка надає можливість віддаленого доступу до учбових матеріалів, тестових і контрольних робіт, чатів, форумів і інших інструментів дистанційної освіти.

Визначальним компонентом будь-якої системи дистанційної освіти є учбові матеріали і ресурси. Змістовні, добре пропрацьовано і оформлені учбові матеріали здатні стимулювати процес самоосвіти і таким чином, підвищити ефективність всієї системи дистанційної освіти. Розробка, оформлення і створення учбових матеріалів, як правило, здійснюється організаціями дистанційної освіти самостійно і виступає як окрема функція їх спеціалізованих підсистем.

Технології дистанційної освіти повинні забезпечувати доставку слухачам основного об’єму учбового матеріалу, інтерактивну взаємодію навчених і викладачів в процесі навчання, надання слухачам можливості самостійної роботи по засвоєнню учбового матеріалу, а також оцінку знань і навичок, одержаних ними в процесі навчання.

Використовувані сьогодні технології дистанційної освіти можна розділити на три великі категорії: не інтерактивні (друкарські матеріали, аудіо-, відео-носії), засоби комп’ютерного навчання (електронні підручники, комп’ютерне тестування і контроль знань, новітні засоби мультимедіа), відео конференції – розвинені засоби телекомунікації з використанням аудіо каналів, відео каналів і комп’ютерних мереж [3; с. 39].

Найефективнішою формою проведення як групових, так і індивідуальних навчальних занять є використання систем відеоконференцій. Водночас обов’язковою умовою проведення відеоконференцзв’язку має бути використання режиму сумісного доступу до різних додатків і даних, можливість передавання файлів. При цьому в системі дистанційної освіти повинна бути реалізована можливість роботи з навчальними програмами, тренажерами, переглядом записаних лекцій, доступом до мережі Інтернет.

 Інтерактивна навчальна відео конференція являє собою одну з найбільш передових технологій дистанційної освіти й забезпечує розподілений он-лайновий зв'язок викладачів і студентів незалежно від їх просторового й географічного місця розташування. Потужною технологією дистанційної освіти, яка дозволяє зберігати і передавати основний об’єм учбового матеріалу, є електронні підручники і довідники, доступ до яких можна отримати через мережу Інтернет або придбати на компакт-дисках. На відміну від книги, ця технологія дозволяє подавати матеріал в динамічній графічній формі.

Загалом, можна сказати, що в процесі дистанційної освіти суттєву роль відіграють наступні технології: електронна пошта, мейлсервери, електронні дошки оголошень, телеконференції в оперативному режимі, електронні бібліотеки, доступ до баз даних в оперативному режимі, голосова пошта, електронні підручники, лазерні диски, телеконференції.

Процес інформатизації є закономірним і об’єктивним процесом, характерним для всієї світової спільноти. Він проявляється в усіх сферах людської діяльності, у тому числі і в освіті. Багато в чому завдяки цьому прогресу стала можливою нова форма освіти – дистанційна освіта, яка вбирає в себе кращі риси традиційних форм освіти – очна, заочна, екстернат, і добре з ними інтегрується.

Сучасна система дистанційної освіти (СДО) повинна задовольнити наступним організаційно-технічним потребам. Вона повинна підтримувати роботу програмного забезпечення в будь-якій мережі, на будь-якій платформі, мати Internet-сумісний інтерфейс і зберігати дані у стандартизованому форматі збереження учбової інформації [1; с. 230].

Технологічні вимоги до платформи дистанційної освіти, яка забезпечує взаємопов’язане й узгоджене рішення різнорідних задач процесу навчання:

• обробка і зберігання інформації в різних формах надання, її оперативне оновлення;

• доступ до інформації користувачам;

• авторизований доступ до інформації та реалізація багаторівневої системи інформаційної безпеки;

• адміністрування системи;

• ефективне і швидке створення інформаційних ресурсів користувачами.

Платформа дистанційного навчання працює в сучасних операційних середовищах, таких як Windows Server, Unix, Linux, MacOS. Документи системи зберігаються в SQL Server базі даних, а також у файлах формату XML, HTML, документах Microsoft Office та в файлах інших стандартних форматів. Система має архітектуру Клієнт-Сервер. Система інсталюється та експлуатується на персональному комп’ютері – сервері для забезпечення роботи користувачів в мережі Інтернет, або в комп’ютерному класі, обладнаному локальною мережею.

Платформа дистанційного навчання повністю забезпечує адміністрування системи, авторизацію користувачів, створення авторських дистанційних навчальних модулів, тестів, груп для дистанційного навчання, управління процесом навчання, проведення тестування, збереження і статистичну обробку результатів тестування та надійну систему безпеки.

В наш час має місце доволі велика кількість різних за параметрами платформ дистанційної освіти, як комерційних від відомих компаній, так і систем з відкритим кодом. Вибір платформи потребує попереднього аналізу потреб навчального закладу з методик та технологій дистанційної освіти.

Література:

1. Биков В.Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: Монографія. – К.: Атіка, 2008. – 684 с.

2. Бородкіна І.Л. Інтернет-технології та інформаційні ресурси. – Київ: Центр учбової літератури, 2011. – 243 с. – ISBN 978-611-01-0255-1.

3. Гагарін О.О., Титенко С.В. Дослідження і аналіз методів та моделей інтелектуальних систем безперервного навчання // Наукові вісті НТУУ “КПІ”. – 2007. – № 6(56). – С. 37-48.

Науковий керівник: Бородкіна Ірина Лаврентіївна