РІЗНОВИДИ ЖАНРІВ ТЕКСТУ ЯК МОВНА КОМУНІКАЦІЯ З ЧИТАЧЕМ

Мова – саме той інструмент впливу, без якого неможлива комунікація. Мається на увазі поняття «мова» не лише у звичному розумінні — система знаків, а також — мова як багатогранний метод, що має можливості передавати інформацію усно, писемно, за допомогою міміки та жестів, рухів тіла, діапазону голосу, різних видів стенографії, кодів і шифрів; це явище, котре можна назвати найважливішим засобом пізнання, а також значущим важелем у соціальному призначенні.

Варто зазначити, що у соціальному призначенні мова відіграє надзвичайно вагому роль, адже за допомогою неї людство:

- знаходиться в курсі подій;

- розуміється на структурі зовнішнього світу;

- засвоює соціальні норми, що були вставлені новими поколіннями.

Соціальна комунікація найчастіше всього відбувається через періодичні друковані видання: газети, журнали. Хоча нині до цього списку приєдналися такі засоби, що допомагають ділитися інформацією з реципієнтами через екран монітора: блоги, персональні сайти, різного виду web-ресурси. Таким чином реалізується діалог суспільства між журналістами або просто охочими подати власні думки на розсуд і критику.

Тобто відбувається комунікативна ситуація. Вона в свою чергу має характерну структуру. Її компоненти такі:

1. Мовець (адресант) — у нашому випадку це той, хто пише (журналіст, автор);

2. Той, хто слухає (адресат) — у нашому випадку (читач, реципієнт);

3. Зв’язок між адресантом і адресатом;

4. Тональність комунікації, що відбувається між ними;

5. Мета спілкування;

6. Засіб комунікації (у нашому випадку — писемна мова, а також підсистема мови — авторський стиль, певні впізнавальні елементи його тексту);

7. Спосіб реалізації спілкування (писемний, дистанційний);

Це - ситуативні змінні. Зміна значень кожної із цих змінних веде до зміни комунікативної ситуації й, отже, до варіювання засобів, використовуваних учасниками ситуації, і їхньої комунікативної поведінки в цілому.

Отже, мова може реалізуватися не лише в усному діалозі тет-а-тет, а також між автором і суспільством через текст.

Текст - це середній елемент схеми комунікації, яку можна уявити у вигляді триелементної структури: автор (адресант) — текст — читач (адресат). Як серединний (проміжний) елемент комунікативного акту текст виявляє свою специфіку у кодуванні і декодуванні. Щодо мовця (адресанта) текст є кодованою величиною, оскільки мовець кодує певну інформацію. Для сприйняття вміщеної у тексті інформації читач повинен її декодувати. [1; с. 28]

Текст породжується мовцем, тим, хто пише, відповідно до його задуму, з потребою найкращого передавання змісту. Текст редагується на етапі внутрішньої, мислиннєвої підготовки, а в письмовому варіанті – також в процесі саморедагування, відповідно до стилістичних норм мови, комунікативної доцільності в кожній окремій ситуації.

У сучасному мовознавстві виділилися два підходи у лінгвістичних дослідженнях текстів:

- функціональна типологія (соціальні функції й мета використання текстів;

- структурна типологія (внутрішня організація текстів).

Цілісність тексту пізнається через його взаємозв'язані категорії – категорію членованості та категорію зв'язності. Кожен компонент тексту характеризується відносною смисловою завершеністю.

Якщо розглядати текст як структуровану одиницю, необхідно зазначити про наявність текстових парадигм:

- жанрова (жанр визначає структурні особливості твору);

- функціонально-стильова (об'єднує тексти за функціональним спрямуванням);

- індивідуально-авторська (об'єднує всі твори одного автора).

Нас цікавить жанрові особливості тексту, тож можна перейти до розгляду різновидів жанрів тексту як мовної комунікації з читачем.

Аналітичний жанр – одна з груп системи журналістських жанрів. Включає в себе: огляд, нарис, лист… Як інформаційний жанр включає в себе життєвий матеріал, але автор науково його інтерпретує. Інформація в цьому жанрі функціонує у вигляді міркувань, думок, оцінок, образів. За допомогою аналітичного жанру переконливо аргументують твердження, глибоко розкривають актуальні проблеми дійсності, бо тільки ясний теоретичний аналіз може вказати правильний шлях у лабіринті фактів.

Включає в себе:

- коментарі — роз'яснювальні або критичні зауваження з приводу яких-небудь подій, явищ (використовується переважно у ЗМІ);

- стаття — найважливіший аналітичний жанр журналістики, що на підставі розгляду та зіставлення значної групи фактів чи ситуацій ґрунтовно й глибоко, з науковою точністю трактує, осмислює й теоретично узагальнює проблеми соціальної дійсності. Кореспонденція ще будується на фактах, стаття — на аналізі проблем;

- рецензія — аналіз, розбір, деяка оцінка публікації, твору або продукту, жанр газетно-журнальної публіцистики та літературної критики. Рецензія може відноситися до матеріальних речей (прилади, аксесуари, побутова техніка), комп'ютерних технологій, художньої літератури, музики, фільмів, комп'ютерних ігор. Рецензувати можуть також поточні події, громадські заяви і події. На додаток до критичного твердження, автор рецензії може виставити предмету рецензування певну оцінку для визначення відносної цінності рецензованого предмета;

- журналістське розслідування — жанр аналітичної публіцистики, мета якого — виявити потаємні пружити гострих суспільних (економічних, політичних, національних, моральних) проблем, справжніх причин існування яких старанно приховується від широкої громадськості владними, політичними, іншими впливовими колами;

Художньо-публіцистичні жанри – тут конкретний документальний факт відходить на другий план. Головним стає авторське враження від факту, події, авторська думка. Сам факт типізуються. Дається його образна трактування.

Включають в себе:

- нарис — факти переломлюються в світлі особистості автора. Важливий не факт сам по собі, а його сприйняття і трактування героєм або автором. Факт переосмислений в образ, близький до малих форм художньої літератури, конкретний, побудований на фактичному матеріалі;

- фейлетон — це літературний матеріал, пройнятий духом гострої, злободенної критики, з особливими прийомами викладу. Для фейлетону обов’язкові: жвавість, легкість, образність, гумор, іронія, насмішка;

- памфлет – злободенний публіцистичний твір, мета і пафос якого —конкретні цивільні, переважно соціально-політичні викриття.

Інформаційний жанр — мета інформаційного матеріалу, будь він газетним, чи то таким, що транслюється на радіо, або телевізійним, — повідомити про факт (в щоденних виданнях і випусках на перше місце ставиться «свіжий» факт – новина).

Включає в себе:

- хроніка – факт без подробиць. Невеликі (часом з однієї – двох фраз) повідомлення, що не мають заголовка. Найчастіше публікуються збірки. Інтерв’ю – виклад фактів від імені того, з ким ведеться бесіда. Передбачає спільна творчість: журналіст передбачає запитання читачів, ретельно готується до інтерв’ю, неодмінно володіє ситуацією;

- звіт — за завданням редакції журналіст розповідає про те, що бачив і чув. Розмір матеріалу залежить від значущості події. Загальний звіт містить виклад фактів у хронологічному порядку, тематичний — висвітлює 1-2 найбільш важливих питання, звіт з коментарями — виклад основних подій і висловлювання совій точки зору.

Отже, висновок полягає у тому, що мова — найбільш гнучкий, зручний і впливовий засіб для передачі будь-якої інформації. Можливості до зміни форми цього явища надають значну кількість шляхів її використання. Різновиди жанрів тексту показують, що мова передається в абсолютно несхожих інформаційних форматах, які обирає автор, послуговуючись темою діалогу із суспільством; соціальним, економічним, культурним, інтелектуальним рівнем цього суспільства; метою, котру він хоче досягти після реалізації власного тексту. Тож, якість і культура подання інформації за допомогою різних жанрів тексту має нести утилітарну функцію, має розвивати, застерігати від потенційних суспільних проблем, тримати в курсі подій, а також розважати широку громадськість. Комунікаційна культура повинна бути надійним підґрунтям для кожного, хто бажає висловитися та хоче бути почутим.

Література:

1. А. П. Загнітко, І. Р. Домрачева, Основи мовленнєвої діяльності. - Донецьк, Український культурологічний центр, 2001. – 56 с.

2. Бекасов Д. Г. Корреспонденция, статья — жанры публицистики. М., 1972. С.18-38.

3. Газета // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.) — СПб., 1890—1907.

4. Реферовская Е.А. Лингвистические исследования структуры текста. - Л.: Наука. Ленинградское отделение. 1983. - 215 с.

5. Стрельцов Б.В. Основы публицистики. Жанры: Учеб. пособие. - Минск:

Университетское издательство, 1990. - 240 с.

Науковий керівник:

доктор політичних наук, професор, Онкович Ганна Володимирівна