ВІДОНІМНІ ДЕРИВАТИ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО МЕДІЙНОГО ДИСКУРСУ У СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОМУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНОМУ АСПЕКТАХ

Об’єктом аналізу є структурні та функціональні характеристики різних типів мовних одиниць, утворених від власних назв (далі – відонімні деривати (ВД)), що були зафіксовані на сторінках сучасних англомовних видань. Стаття має на меті дослідити причини та головні чинники виникнення цих слів, з’ясувати їх текстове призначення та визначити стилістичні функції новоутворень такого типу.

Актуальність теми зумовлена зростанням дослідницького інтересу до нетипових способів словотворення, необхідності з’ясування лінгвістичного статусу відонімних дериватів та встановлення закономірностей їх функціонування у мові мас-медіа.

Серед нових мовних явищ останніх десятиліть усе частіше трапляються процеси утворення одиниць різного рівня від власних назв – імен, назв регіонів тощо, які добре відомі носіям мови і викликають у них стійкі додаткові асоціації. Відонімні деривати – це результат певного умисного порушення граматичних, словотвірних, семантичних і стилістичних норм, яке поступово стає тенденцією. Відонімні деривати (ВД) складають специфічну категорію лексико-дериваційних одиниць, виникнення яких зумовлене контекстом або мовленнєвою ситуацією. В контексті семантика таких слів набуває чіткої реалізації, характеризується помітним значеннєвим навантаженням, має прихований асоціативний фон, несе особливий колорит та додає атрактивності. Поява відонімних утворень зумовлена прагненням мовців образно назвати те чи інше явище, дію, передати смислові відтінки або експресію, для вираження яких у літературній мові немає спеціальних “готових” засобів, потребою порушити мовний автоматизм тощо.Taкі новоутворення характеризує зв’язок з екстралінгвальними чинниками, спрямованість на адресата і спроба встановити з ним міцний асоціативний контакт.

Вживання ВД як одного із засобів максимального використання зображальних можливостей слова, з одного боку, сприяє експресивності та вираженню авторської індивідуальності, що є обов'язковою умовою забезпечення емоційного впливу на читача, а з другого – кодує судження і думки таким чином, що доводиться вдаватися до їх декодування в повному і конкретному розумінні цього слова. І якраз у таких випадках важко не погоджуватися з думкою Стівена Пінкера, американського ученого, про те, що “the metaphor is misleading” [2; с. 230]. Більше того, він вважає, що “most of our everyday expressions about language use a ‘conduit’ metaphor that captures the passing process. In this metaphor, ideas are objects, sentences are containers, and communication is sending. We ‘gather’ our ideas to ‘put’ them ‘into’ words, and if our verbiage is not ‘empty’ or ‘hollow’, we might ‘convey’ or ‘get’ these ideas ‘across’ to a listener, who can ‘unpack’ our words to ‘extract’ their content” [ibid].

Серед найпоширеніших словотвірних процесів слід відзначити афіксацію, при цьому певні префікси та суфікси демонструють невластиву їм продуктивність. Наприклад, суфікси –ian, -iana, що передають значення “той, що належить комусь або стосується когось, те, що має стосунок до когось” можна зустріти у лексемах Bondian, Bondiana, Columbian, Columbiana, Joycian, Joycian, Clintonian тощо.

Поряд з традиційними суфіксами -ism , а також –ist, що має усталені значення “послідовник або прихильник кого-небудь чи чого-небудь” або “особа за приналежністю до певної організації, політичного угруповання тощо” (Bushist, Putinism, Atlanticism, Blairism, Binladism) з’являється суфіксоїд –bot, із загальним значенням “особа, яка характеризується ознакою, названою мотивуючим словом”: він надає слову дещо іронічного, пейоративного значення. Наприклад:

• Obama bot – the type of voter who views Barack Obama as a black liberal messiah.

• The President bumped American Idol again, so he could read the teleprompter to his Obama bots.

Суспільно-політичні та економічні перетворення, що відбулися у світі протягом кінця XX – початку ХХІ століття сприяли активізації ВД з суфіксами tion, -ation зі значенням процесуальної ознаки, що називають опредметнені дії, процеси, явища тощо. Серед досліджуваних ВД передусім варто виділити іменникові похідні суспільно-політичного характеру, які виникають від назв континентів, регіонів, держав, народів тощо: Swissification, Japanization, Africanization, Pepsification.

За допомогою суфікса –er, що має значення “той, хто виконує дію”, утворені численні ВД на позначення прихильників, прибічників чийогось способу життя, ідей і переконань:

• Elton Johner – one who is truthfully a gay, but pretends to be straight by having a girl friend or a wife.

Продуктивними серед них є суфіксоїд –mania, -maniac (з грецької - пристрасть, безумство), що означають “надмірний потяг до чогось, захоплення кимось або чимось”, “той, хто захоплюється чимось, пристрасний любитель чогось”: NATO-mania, Parismania, Dianomaniac, Erotomaniac, а також антонімічний йому суфіксоїд – phobia (у перекладі означає “страх перед кимось або неприязнь до когось, чогось, хвороба ”): Europhobia, MacDonald’sphobia.

Традиційно поширеним способом словотворення залишається префіксація – anty-Obama, pre-Watergate, de-Americanize, SuperBritney, SuperMario, словоскладання – Rambomania, Watergateman, телескопія – Reaganomics, Reaganaut, Scandalisa (scandal+Condoleezza), Merkozy (Merkel + Sarkozy) усічення – Scorps (Scorpions), Lady D (Dianna).

Про здатність ВД адаптуватися до мовних законів свідчить їх здатність до конверсії. Наприклад, назва торгової марки David Cole може бути:

а) іменником – Do you like David Cole on your girl?

б) дієсловом – So, Johnny, do you David Cole?

в) прикметником – How is your David Cole sweater?

Серед інтралінгвальних чинників можна виділити також тенденцію до аналогії. Як відомо, аналогії виникають під тиском когнітивних процесів, вони є результатом мислення. Наприклад, ВД Cartergate, Dallasgate, Holliwoodgate, утворились за аналогією до Watergate; Eurobabble, obscuranto - за аналогією до psychobabble та Esperanto. За подібною аналогією утворена лексема Bollywood (Bombay + Hollywood) - назва найбільшого виробника фільмів не лише в Індії, а й у світі, що утворює алюзією зі іншим центром кіноіндустрії - Голівудом, який колись був для нього “старшим братом”. Аналогія (паронімічна на фонологічному та іронічна на семантичному рівнях) прослідковується у назві Lady Garbage, що пейоративно вживається замість Lady Gaga, співачки, рейтинг якої штучно завищений:

• Lady Gaga? Lady Garbage more like.

Ще одним прикладом парономазії з прозорим політичним підтекстом може бути назва пісні We Don’t Wanna Put In” (Putin), з якою група Stephane & 3G збиралася представляти Грузію на пісенному конкурсі “Євробачення 2009”, який проходив у Москвi.

Ці, як і багато інших, в тому числі серед наведених, прикладів містять великий імплікативний стилістичний потенціал. Окрім вказаних вище особливостей прагматики таких мовних одиниць, зазначимо також їх текстоутворюючу, кодуючу та інформативну функції, які обумовлені природною алюзивністю (а отже інтертекстуальністю) ВД. Алюзивність підсилює експресивний ефект, створює імплікацію через актуалізацію додаткових емотивно-оцінних конотацій та сприяє лаконічності та конкретизації процесу експлікації поняття, явища або образу, що передається за допомогою таких лексичних утворень. Щодо мовно-ігрового потенціалу ВД, особливо яскраво він проявляється, як відзначає Л.М. Цонєва, якщо компонентом ВД є так звані ключові імена – імена відомих суб’єктів, так би мовити «героїв нашого часу» (політиків, економістів, акторів, терористів, бізнесменів тощо) та популярні та відомі соціально-культурні поняття та процеси [див. 1].

Активність таких імен та ключових понять у мовній грі в медіа дискурсі ( а словесна гра просто заради гри тут зустрічається рідко) обумовлена не тільки їх лінгвістичним потенціалом (e.g. Scandalisa, Disneyfication, Chinglish = Chinese/China + English), але й також їх багатим екстралінгвістичним асоціативним потенціалом - читач повинен мати певні знання про реалію або референта, про пов’язані з ним ситуації, дії тощо. Наприклад, у наступному медійному заголовку “Wolf Howls, Obama Bucks” спостерігаємо складний каламбур, що базується на співзвучності слів bucks / barks, метафоризації через протиставлення тематично споріднених лексем to howl – to bark, та на іронічно-саркастичному обіграванні відонімного неологізму Obama bucks (dollars).

Отже, відонімні утворення в текстах мас-медіа виконують не тільки основні - зображально-характерологічну та емотивно-аксіологічну - функції, але (часто у якості номінативних та ад’єктивних метафор, метонімій та компонентів інших тропів та фігур) можуть реалізовувати свій образотворчий та власне мовно-ігровий потенціал, сприяючи підвищенню соціальної значущості контексту, його експресивно-емотивної виразності та досягненню необхідного прагматичного ефекту.

Література:

1. Цонєва М.Л. Языковая игра как проявление кретивности в медиа-тексте. [Електронний ресурс] /М. Л. Цонєва - Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Ling/2011_3_2/28.pdf
2. Pinker S. The Language Instinct. – N.Y.: Harper Perennial, 1995. – 494 p.