КЛАСИФІКАЦІЯ БАГАТОЗНАЧНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ТЕРМІНІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Одна з основних вимог, що пред'являються до терміну, є з'являється його однозначність. Протее однак на практиці вона далеко не завжди повністю цілком реалізується.

З огляду на це, щодо питання багатозначності терміну виникають різні думки та погляди. Деякі вчені, до них можна віднести Н.М. Раєвську [6] та І.С Арнольд [1], вважають, що полісемія у термінології не має існувати. Це пов’язано з тим, що терміни мають бути однозначними, точними та байдужими до контексту. Таким чином, багатозначність у даному випадку розглядається як неточність, найбільший недолік терміну.

Проте, існує і інша думка, яку відстоюють В.Н. Комісаров [4] та Е.А. Земська [3]. Вони допускають наявність багатозначності у термінології. Кожен термін може мати не одну дефініцію. Різні автори, користуючись одним і тим самим терміном, дають йому визначення по-різному, що пов’язане з різними завданнями певного напрямку лінгвістики та відображає ставлення автора до предмету.

В. М. Прохорова основою причиною активності процесів утворення полісемії і омонімії у термінології вважає можливість відображення мовними засобами зв’язку і відношення між поняттями і детонатами [5, с.16].

М.М. Глушко відзначає, що однією з причин багатозначності терміна є його “міжкатегоріальність”, яка полягає у тому, що у змісті поняття, представленого у терміні, виділяються ознаки, характерні одночасно декільком категоріям, наприклад “дія” і “результат дії”, “процес” і “величина”, “властивість” і “величина” тощо [2, с.119].

Загалом, явище полісемії є доволі поширеним як і художній літературі, так і у термінології. Саме тому, нашою метою було створення вибірки лінгвістичних термінів, завдяки якій можна було б здійснити класифікацію лінгвістичних термінів та прослідкувати закономірності набуття ними інших значень.

Об’єктом статті є лінгвістична термінологія сучасної англійської мови.

Предмет – класифікація багатозначних лінгвістичних термінів.

Для аналізу явища полісемії у лінгвістичних термінах було використано “Англо-русский словарь лингвистических терминов” Дениса Хворостина. Словник містить близько 5000 статей. У словник увійшла актуальна професійна лексика, а також лексика, яка вийшла з ужитку, проте з якою лінгвіст може зустрітися під час читання наукової роботи в оригіналі. Терміни в словнику розміщені в алфавітно-гніздовому порядку, що зумовлено необхідністю врахування тенденцій англійської орфографії, зокрема, в області написання складених термінів. У словнику міститься близько 180 багатозначних термінів, а інші 4820 – однозначні. Аналізуючи “Англо – русский словарь лингвистических терминов” можна виявити тенденцію, яка полягає у тому, що більшість слів мають два значення. Зокрема, близько 80% усіх слів мають два значення, 15%- три, а близько 5%- три і більше значень. Причому, друге значення найчастіше конкретизує або деталізує перше.

Сприраючись на вибірку полісемантичних термінів з “Англо-русского словаря” Дениса Хворостина [7, с.112], можна виявити деякі особливості, за якими об’єднуються багатозначні терміни. Саме тому пропонується наступна класифікація.

1. Терміни, перше значення яких є узагальненим, а друге – конкретизованим. Ця група є найчисленнішою і включає в себе найбільшу кількість термінів. Яскравим прикладом у цьому плані є слово masculine, трактування якого у першому значенні подається як “чоловічий рід”, а наступне - “слово чоловічого роду”. Таким чином, відбувається перехід від загального до деталізованого, від родового поняття до видового. Продовжуючи думку, слово vernacularism також можна віднести до цієї групи, адже значення цього слова - “місцеве слово або вираз”, а наступне - “використання місцевого діалекту”. Це свідчить про те, що відбувається звуження значення, тому що йдеться вже не про саме слово, а про його конкретне застосування на практиці. Звідси, завжди необхідно уточнювати значення слова у словнику, тому що може виникнути непорозуміння у зв’язку з багатозначністю конкретного слова та можливістю різних його трактувань. Особливо багато труднощів може виникнути зі словами, які мають більше трьох значень. Це можна простежити на прикладі слова vernacular, прикметника, від його власне і було утворено іменник vernacularism. Отже, це слово характерне тим, що йому притаманні наступні значення: “рідний (про мову)”, “місцевий (про діалект)”, “просторічний”, “написаний на рідній мові або діалекті”. Характерним для цього прикладу є не лише багатозначність, а й те, що значення слова позначають різні поняття, починаючи від рідної та літературної мови та закінчуючи просторічною, між якими є суттєвий ряд відмінностей.

До даної групи також можна навести приклад слова з літератури. Satire як “сатира” та “сатиричний твір”. Таким чином, можна додати ще одну характеристику цієї групи, а саме перехід від абстрактного до конкретного. Адже, satire постає як абстрактне поняття, яке може застосовуватись у літературних працях, телевізійних програмах, публіцистичних творах тощо. У другому випадку, ми вже маємо на увазі сатиричний твір, а отже застосування абстрактного поняття у конкретному випадку, який має матеріальне втілення.

Крім того, існують і такі поняття, перше з яких позначає загальне явище, а друге – людину, яка застосовує це явище, використовує певну характеристику. Так слово sesquipedalian означає “дуже довгий, багатослівний” як і “люблячий використовувати такі слова”. Таким чином, використовуючи перше значення слова ми можемо характеризувати певні праці, у той час як друге може слугувати рисою характеру людини. Так само і слово bilingual : “двомовний” та “той, який говорить на двох мовах”.

Отже спираючись на вищенаведені приклади з вибірки термінів можна встановити, що до першої групи входять наступні слова:

• слова, які означають перехід від загального до деталізованого;

• слова, які одночасно позначають абстрактний термін і його конкретне втілення;

• слова, які містять у собі характеристику та особу, якій притаманна ця характеристика.

2. Терміни, перше значення яких є загальним, а інше використовується у межах певної науки, або терміни, перше значення яких є науковим, а друге – загальним. Для того, щоб виділити цю категорію, було звернено увагу на скорочені позначення у словнику, які свідчили про приналежність слова до певної науки або галузі. Наприклад слово tongue в анатомії означає “язик”, крім того має значення “мова”, “розмова, бесіда”, “манера говорити”. Таким чином, відбувається перенесення з предмету, за допомогою якого здійснюється дія, на конкретну дію або явище. Отже, на даному прикладі можна простежити як термін, який вживався у межах певної науки, набув свого загального поширення у мові. На підтвердження цього можна навести ще один приклад: слово linguist вживалося спочатку у значенні “лінгвіст, мовознавець”, тобто як спеціаліст у певній галузі знань. Пізніше це слово почало позначати “людину, яка володіє мовами, поліглота”, таким чином рамки вживання слова було розширено. Подібна ситуація відбулася і зі словом gender початкове використання якого було у граматиці як “рід”, а пізніше як “гендер, стать”.

Протилежний процес, тобто використання загального слова у конкретній науці спостерігається на наступних словах. Climax - “найвища точка, кульмінаційний пункт” та “наростання” у риториці. Таким чином, значення слова було звужено із загальномовного до того, яке використовується виключно в усних промовах, в їх виголошенні. Таке використання слів характерне для багатьох наук. У вибірці термінів було виділено психологічні, анатомічні, поліграфічні, лінгвістичні, граматичні терміни тощо. Ще можна навести фонетичний приклад. Vocalization у значенні “застосування голосу” та “вокалізація”. Звичайно, вищенаведені слова мають подібні та схожі значення, проте людині, яка не залучена до певної науки буде досить важко зрозуміти наукове значення слова, яке було розвинуте від загальномовного. Це зумовлено тим, що у науковому значенні слово позначає специфічні деталі та характеристики явищ, з якими пересічна людина може бути не знайомою.

Отже, значення слова у другій групі можуть набувати наступних трансформацій:

• від загальновживаного і загальновідомого слова до наукового терміну;

• від терміну, який використовується у певній сфері та галузі знань – до загальновідомого.

Таким чином, на відміну від першої групи, друга група термінів може викликати набагато більше труднощів у перекладі. Це зумовлено тим, що слова, потрапляючи в обіг окремої науки можуть суттєво змінювати свої значення, на відміну від тих, які існують у мові. Саме тому, для з’ясування точного значення слова дуже часто треба використовувати спеціалізовані словники.

3. Терміни, які використовуються для позначення явищ у різних науках. Не дивлячись на те, що вони мають деяку подібність у значеннях, вони використовуються у різних сферах та галузях знань. Так, слово environment у лінгвістиці трактується як “оточення”, де мається на увазі оточення конкретного слова, а у психології - “навколишнє середовище”, тобто чинники та фактори, які пливають на людину ззовні. Наприклад, слово paradigm зустрічається одразу у лінгвістиці і філософії, причому значення в обох науках - “парадигма”. Проте, ці терміни вживаються для позначення абсолютно різних понять. У лінгвістиці – це системний ряд, таблиця відмінювання окремого слова або форм. У філософії – загальнотеоретичні основи науки. Не зважаючи на зовнішню подібність значень, спеціалісти у конкретних галузях розуміють, що поняття між собою дуже відмінні. Подібне відбувається, коли ми маємо на увазі термін, який вживається у математичних і гуманітарних науках. Так, object може вживатись одночасно у логіці та лінгвістиці. У першому випадку - “об’єкт”, у другому - “доповнення (член речення)”.

Слова, які входять до цієї групи лежать на межі декількох наук і вживаються у них як наукові терміни. Це свідчить про те, що, як було зазначено у першому розділі, полісемія існує у наукових термінах, проте, це можуть бути лише терміни, які належать до різних наук. Таким чином, ефект багатозначності у межах лише однієї науки не можливий, адже наука вимагає точності і уникає можливості подвійного тлумачення терміна.

4. Четверта група слугує опозицією для першої, адже включає у себе терміни, значення яких змінюється від конкретного до загального. Це пов’язано з історичним розвитком та функціонуванням слова у різні історичні епохи. Зокрема, слово classic спочатку трактувалося як “спеціаліст з античної філології”. Згодом, воно переросло у більш ширше поняття “класичні мови та літератури”. Verse спочатку позначало слово “строфа, вірш”, а згодом - “поезія, вірші”. Розширення значення притаманне і для слова idiom, яке спочатку позначало “ідіому, ідіоматичний вираз”, згодом - “мову, діалект, говір”. У даному випадку ми спостерігаємо досить значне розширення значення слова від сталого мовного звороту до мови загалом. Даний процес може пояснюватися тим, що виникала необхідність до узагальнення слова, яке мало конкретний зміст. Можна стверджувати, що значення слів варіювались залежно від змін, як відбувались у мові.

Такою є загальна класифікація багатозначних слів у сучасній науці про мову. Проте, необхідно зазначити, що є ще окремі слова, які можна занести одразу до декількох груп. Це означає, що вони містять ознаки, притаманні одночасно для кількох груп і саме тому було б не правильно їх класифікувати, заносячи лише до однієї з них. Це означало б, що увага приділялася б лише одному аспекту, у той час як завдання полягає в тому, щоб повністю врахувати всі характеристики слова. Наприклад, це слово accidence, адже згідно його значень це слово можна віднести як до першої, так і до другої групи. Перше значення - “морфологія”, а друге - “розділ морфології, який пов'язаний з вивченням флексій слів”. З одного боку, це може бути звуження значення від загального до більш конкретного, а з іншого боку не можна ігнорувати той факт, що звуження відбувається у межах однієї науки, від більш загальної науки до більш конкретної.

Отже, необхідно пам’ятати, що попри наявність великої кількості можливих класифікацій мовних термінів, все одно залишаються багатозначні терміни, які не підлягають жодній класифікацій, або ті, які належать одразу до декількох груп. Саме тому, існує проблема багатозначності термінів у сучасній науці про мову. Не зважаючи на те, що у даній роботі було проаналізовано виключно англійські терміни, з даною проблемою стикаються у всіх мовах.

Література:

•  

  1. Арнольд І.С. Лексикологія сучасної англійської мови [ Текст ] / І. С. Арнольд. - М.: Вища школа, 1993 - 302 с.

  2. Глушко М.М. Полисемия и синонимия терминов//Теория и практика английской научной речи/Под ред. М.М. Глушко[ Текст ]. – М.: Московский университет, 1987. – Ч.2. - §6. – с.119

  3. Земська Е.А. Словотворення як діяльність [ Текст ] / Е. А Земська. – М.: Вища школа, 1992 – 257 с.

  4. Комісаров В. Н. Лінгвістика перекладу [ Текст ] / В. Н. Комісаров. – М.: Міжнародні відносини, 1990. – 118 с.

  5. Прохорова В.Н. Лесико-семантическое образование русской терминологии [ Текст ]. – М.: Московский университет, 1983. - с.16.

  6. Раєвська Н.М. English lexicology [ Текст ] / Н. М. Раєвська. – К.: Вища школа, 1991. – 266 с.

  7. Хворостин Д. В. Англо-русский словарь лингвистических терминов [ Текст ] / Д. В. Хворостин. - Ч.: Записки лингвиста, 2007. – 112с.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент Коцюк Леся Миколаївна