ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ЕНАНТІОСЕМІЗМІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ТА МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Мовні одиниці у лексиці не існують ізольовано. Між ними спостерігаються різноманітні семантичні процеси, які пов’язують певні мовні одиниці за відповідними критеріями. Внаслідок таких процесів слова і словосполучення об’єднуються у лексико-семантичні категорії. Серед цих категорій виокремлюють полісемію, синонімію, антонімію, омонімію. Менш помітним, але не менш цікавим явищем є енантіосемія, розвиток протилежних значень у семантичній структурі однієї мовної одиниці.

Вивченням цього явища почали займатися у другій половині XIX століття такі вчені як В. Шерцль та К. Абель. Інтерес до енантіосемії знову зростає у другій половині ХХ століття. У комплексі з іншими проблемами лінгвістики явище досліджується у працях багатьох вчених мовознавців: В.В. Виноградова, Р.О. Будагова, М.М. Шанського, Д.М. Шмельова. Проте пізніше з'явилися дослідження, які були спеціально присвячені розгляду енантіосемії (Г. Гочев, Л.І. Климова, В.Ю. Мелікян О.І. Смирнова, Г.В. Яцковська).

На сучасному етапі вивчення цієї проблеми основними є питання про сутність енантіосемії, її особливості та місце серед інших лексико-семантичних категорій. Існує багато думок щодо місця енантіосемії серед інших, ширших значень. Так, наприклад, більшість дослідників розглядає енантіосемію як різновид антонімії, оскільки в основі цих двох явищ лежить відношення протилежності (А.П. Грищенко, В.І. Кодухов, Р.О. Будагов). Інші вчені (М.М. Шанський, В.М. Прохорова, Л.М. Полюга, Н.М. Бобух) розглядають енантіосемію як частковий вияв омонімії. Підставою такого припущення є тотожність формального вираження і досить значне розходження (до прямої протилежності) у семантичному плані. Крім того, енантіосемія розглядається в межах полісемії (Г.В. Яцковська, Т.О. Федоренко, Ф.С. Бацевич, Т.А. Космеда) та визнається самостійною лексико-семантичною категорією (Г. Гочев, В.Ю. Мелікян, Д. Благоєва). Деякі лінгвісти не відносять це явище до певної семантичної категорії, наголошуючи на його «проміжній» природі (Д.М. Шмельов, Л.І. Климова, В.А. Іванова).

Актуальність вивчення явища енантіосемії, а особливо перекладу її випадків на інші мови, зокрема на українську, полягає в тому, що їх протилежні значення спричиняють двозначність речення чи фрази, до складу яких вони входять. Це перешкоджає коректному розумінню і, як наслідок, стає перепоною на шляху міжмовної комунікації. Об’єктом дослідження є енантіосемізми, тобто слова чи словосполучення, значення яких суперечать одне одному. Завдання дослідження полягає у тому, щоб дати коротку характеристику явища енантіосемії, його особливостей та місця серед інших лексико-семантичних категорій, з’ясувати специфіку проблем перекладу речень та інших комунікативних одиниць, де наявні енантіосемізми, а також окреслити можливі шляхи вирішення труднощів, пов’язаних з перекладом та правильним розумінням енантіосемізмів.

Існує багато думок щодо місця енантіосемії серед інших, ширших значень. Так, наприклад, більшість дослідників, до числа яких належать А.П. Грищенко, В.І. Кодухов, Р.О. Будагов, розглядають цей феномен як різновид антонімії, оскільки в основі цих двох явищ лежить відношення протилежності. Такі вчені як Л.М. Полюга, Н.М. Бобух переконані в тому, що енантіосемія – це частковий вияв омонімії. Вони це стверджують на підставі припущення про тотожність формального вираження і досить значне розходження, що аж сягає прямої протилежності у семантичному плані. Крім того, енантіосемія розглядається в межах полісемії наступними вченими: Г.В. Яцковська, Т.О. Федоренко, Ф.С. Бацевич. До того ж Г. Гочев, В.Ю. Мелікян, Д. Благоєва визнають енантіосемію самостійною лексико-семантичною категорією. Деякі лінгвісти, зокрема Л.І. Климова, В.А. Іванова, не відносять це явище до жодної семантичної категорії, наголошуючи на його «проміжній» природі.

Явище енантіосемії в англійській мові не є поширеним (приблизно становить менше одного відсотка від загальної кількості слів) []. Проте навіть така порівняно невелика кількість енантіосемізмів може впливати на процес комунікації. Це пов’язано з природою явища енантіосемії. На відміну від полісемії, різновидом якої на думку деяких вчених є енантіосемія, остання включає в себе не лише наявність у слова більше ніж одного значення, а саме значень, які за семантичною структурою є протилежними [, с. 48-59]. Тобто окреме слово (випадок лексичної енантіосемії) чи словосполучення (випадок фразеологічної енатіосемії) можуть означати абсолютно протилежні поняття. Наприклад, дієслово “to overlook” означає як “доглядати, стежити”, тобто пильно за чимось дивитися, так і “не помічати, недоглядіти”, інакше кажучи, не приділити чомусь достатньо уваги і таким чином упустити щось з виду [, с. 980].

Протилежність значень окремих слів чи словосполучень створює проблеми при їх перекладі. Труднощі виникають тоді, коли важко чи взагалі неможливо встановити, яке з двох абсолютно різних значень було вжито: значення з позитивним чи негативним забарвленнями (меліоративне чи пейоративне). Найбільша проблема полягає у тому, що неправильне розуміння та подальший переклад енантіосемізма призводить до неправильного, а саме повністю протилежного істинному розуміння цілої думки чи ідеї, до складу якої входив поданий енантіосемізм. Саме це і вирізняє енантіосемію з поміж звичайної полісемії, де значення є просто різними за своїми відтінками чи сферами вживання, а не протилежними.

Порівняємо особливості перекладу випадків цих двох явищ на прикладі речень. Спочатку розглянемо випадок полісемії. Для прикладу візьмемо іменник key. Це слово є яскравим прикладом полісемії, оскільки має багато зовсім різних значень. Проте для аналізу ми візьмемо лише два. Згідно з Longman dictionary of Contemporary English, перше значення key – «a small specially shaped piece of metal that you put into a lock and turn in order to lock or unlock a door, start a car etc», інше значення – «a scale of notes that begins with one particular note, or the quality of sound this scale has» []. Цих два значення є зовсім різними, тобто торкаються різних аспектів життя. Оскільки аспекти різняться, то і контексти, в яких вони вживаються також будуть різними. Тепер спробуємо перекласти два речення, що містять подану лексему, однак, яка вжита в різних значеннях. Перше речення: A bunch of keys hung from his belt []. Очевидним є те, що тут мова йде про значення «ключ», а не «тональність», тому що «тональність» – це абстрактне поняття, а «ключ» – конкретне (насправді тональність не може перебувати у вигляді «зв’язки» та «звисати з чийогось поясу»), тобто вони належать до різних категорій, тому контексти у них зовсім різні, а саме кожен з них є пристосованим до свого значення, що легко виокремити, зрозуміти і перекласти правильно. Друге речення: A tune is in the key of A minor []. Тут зрозуміло, що вживається значення «тональність», що знову ж таки видно зі специфіки контексту. Отож, якщо слово має багато значень, які є просто різними, а не протилежними, то його переклад значно легший.

Тепер розглянемо два речення, у яких вжито енантіосемізм. Для прикладу візьмемо енантіосемізм hirer, що може перекладатися як «той, хто бере напрокат (орендує)», так і «той, хто дає напрокат (здає в оренду)» []. Перше речення: After the contract was made, the hirer brought a claim for damages for misrepresentation []. У цьому реченні не зрозуміло яке із згаданих вище значень було вжито. Можливо це пов’язано з неповнотою речення, тобто його малим обсягом, хоча у випадку полісемії ми розглядали ще коротші речення, які, однак, давали нам достатньо потрібної інформації для правильного розуміння та перекладу. Проте, давайте розглянемо більше за обсягом речення, де буде надано більше інформації, яка, ймовірно, нам допоможе. Друге речення: A contract of hire is a species of bailment and although it is readily distinguishable from sale in that general property is not intended to pass to the hirer, there are important public policy issues in a consumer hire context, which dictate that the owner be subject to similar liability to that visited upon the seller []. У попередньому випадку (перше речення) неточність контексту була, в основному, зумовлена невеликим обсягом речення, його короткістю, неповнотою. У поданому випадку речення є об’ємними та інформативним, однак не забезпечує розкриття значення лексеми.

Отже, з поданого вище аналізу можна зробити два висновки. По-перше, повнота контексту не залежить від об’єму речення, інакше кажучи, якщо речення довге, то воно не обов’язково повинне містити ширший контекст, ніж коротше речення. По-друге, потрібно розрізняти такі поняття як різні та протилежні значення. «Різні значення» є ширшим поняттям і включає в себе «протилежні значення». Однак, якщо значення різні, то вони торкаються різних сфер, а якщо протилежні, то характеризують одну і ту ж сферу, проте з протилежних боків. Наприклад, лексема key, має різні значення, які вживаються у побуті (ключ для відмикання замка) та у музиці (тональність); лексема hirer має протилежні значення, оскільки вони обоє відносяться до сфери торгівельно-економічних відносин, і позначають протилежні їх сторони. Ми вживаємо поняття «різні значення», коли говоримо про полісемію, а «протилежні значення» – про енантіосемію.

Коректно зрозуміти і перекласти вислови з енантіосемізмами досить складно, однак існують методи полегшення чи навіть усунення цих проблем. Можливими шляхами уникнення непорозумінь та неправильного тлумачення і, як наслідок, перекладу того чи іншого виразу, речення є, по-перше, виокремлення енантіосемізма з ряду інших лексем, тобто усвідомлення того, що дане слово може містити протилежні значення; по-друге, обов’язкове детальне вивчення контексту, в якому зустрічається цей енантіосемізм, тобто з’ясувати, що автор чи мовець хотіли нам повідомити, вживаючи подане слово чи вираз. Іноді енантіосемізми вживаються у досить вузькому контексті, який не дає нам жодної додаткової інформації про їх значення []. Це може бути одне речення чи просто фраза. У таких випадках потрібно уточнювати інформацію у самого мовця, якщо це можливо, або самостійно з’ясовувати обставини ситуації, інакше кажучи, звертатися до ширшого контексту.

Як вже було попередньо зазначено, важливо вміти виявляти енантіосемізми, тобто виокремлювати з ряду лексем ті, які мають протилежні значення. Для цього необхідно створювати спеціальні словники енантіосемізмів, або хоча би використовувати спеціальні позначки у звичайних словниках, які б надавали інформацію про те, що подане слово належить до явища енантіосемії, і під час перекладу на нього необхідно звертати увагу, щоб уникнути повністю за значенням протилежного оригінальному варіанту перекладу. Таким чином, словники міститимуть інформацію не лише про граматичні категорії слова, кількість його значень, а і повідомлятимуть про те, що серед поданих значень є ще й протилежні. Такі зміни до словників можуть сприяти підвищенню якості перекладу.

Отож, не зважаючи на те, що в англійській мові явище енантіосемії не є досить поширеним його вивчення є важливим, оскільки недостатні знання чи ігнорування властивостей слів містити у собі протилежні значення можуть спричинити труднощі при розумінні та перекладі окремих словосполучень, понадфразових висловлювань, речень, що може стати перешкодою на шляху порозуміння людей.

Література:

1. Енантіосемія в парадигмі мовних та мовленнєвих явищ: основні напрями концептуалізації / В. Л. Іващенко, Т. О. Федоренко // Мовознавство. - 2009. – N 2. – С. 48-60. - Бібліогр.: С. 48-59. 

2. Шерцль В.И. О словах с противоположными значениями (или о так называемой энантиосемии) / [Соч.] В.И. Шерцля. – Воронеж, 1884. – 83 с.

3. Абель, Карл Протилежні значення праслів [Електронний ресурс] – Режим доступу до статті: http://www.scribd.com.

4. Longman dictionary of Contemporary English, Fourth Edition

5. British National Corpus [Електронний ресурс] – Режим доступу до корпусу: http://www.natcorp.ox.ac.uk.

6. Гороть Є. І., Коцюк Л. М., Малімон Л. К., Павлюк А. Б. Англо-український словник. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 1700 с.

Науковий керівник:

кандидат філологічних наук, доцент Коцюк Леся Миколаївна