Проблеми передачі значень англійських пасивних конструкцій

Лінгвістична природа категорії стану в англійській мові

 

Граматична категорія стану виражає різний напрям дії по відношенню до носія дії. Але носієм дії може бути особа (предмет), яка виконує дію (I send) і особа (предмет), на яку направлена дія (I am sent). Отже в англійській мові дієслово має дві форми стану: активний (The Active Voice) і пасивний (The Passive Voice). Активний стан означає, що дія виконується особою – носієм дії. Пасивний стан означає, що дія направлена на носія дії. Щоб виразити дію, спрямовану на підмет (дію в пасивному стані ), після підмета ставиться дієслово “to be” у відповідному часі і дієприкметник минулого часу (Past Participle) основного дієслова. Слід зазначити, що в реченнях пасивного стану виконувач дії невідомий, але там, де це необхідно, може уточнюватися часом і місцем виконання дії. В сучасній англійській мові виконувач дії зазначається приблизно в 20% випадках вживання пасивних конструкцій. Зазначення виконувача дії дається у формі прийменникового звороту з прийменником by.

Речення із присудком, що виражений дієсловом активного стану, носить назву активного звороту, а речення із присудком, що виражений дієсловом пасивного стану, носить назву пасивного звороту. Після дієслова в пасивному стані вживається також доповнення з прийменником with для визначення знаряддя, за допомогою якого відбувається дія. Присудку активного звороту, що виражений поєднанням одного з модальних дієслів can, could, may, might, should, ought to, to have, to be із інфінітивом активного стану, відповідає у пасивному звороті поєднання того ж модального дієслова із інфінітивом у пасивному стані.

Пасивні конструкції надзвичайно поширені в англійській мові. Вони використовуються на рівних умовах з активними конструкціями як в письмовій мові, так і в розмовній. Пасивний стан не є звичайним відображенням активного, його віддзеркаленням, тобто до конструкцій у пасивному стані ні в якому разі не слід відноситися як до перевертнів активних конструкцій. Ці два типи конструкцій не є паралельними у вживанні та слугують різним цілям. В більшості випадків ці конструкції не є такими, що взаємно заміщують одна одну. Існує багато так званих розмовних кліше, де прийнято використовувати лише пасивний стан: The novel was published in 1929.

Shakespeare was born in 1564.

Можна виділити наступні два, мабуть, найважливіші принципи вживання пасивного стану. По-перше, як і в українській мові, пасивний стан, а не активний, вживається, коли в центрі уваги знаходиться особа або предмет, що піддається дії, а не особа чи предмет, що діють. У пасивному стані назва особи чи предмета, що піддаються дії є підметом і стоїть на першому місці, отримуючи тому більше уваги, ніж доповнення в активному звороті.

По - друге, відповідно і до української мови, пасивні звороти вживаються в тих випадках, коли особа, що діє, є невідомою, чи коли вважається за непотрібне її згадувати.

Граматичні явища тієї чи іншої мови, пов’язані із закономірностями його будови і ними обумовлені у своїй сукупності відмінні від граматичних явищ іншої мови, хоча й можуть представляти в окремих випадках подібність чи збігатися з ними. Звідси і випливають граматичні задачі перекладу – в області як морфології, так і синтаксису; цим же визначається те особливе місце, що у дослідженні перекладу належить випадкам розбіжності граматичного ладу мов. Такої думки додержується переважна більшість авторів – перекладознавців. Серед них слід зазначити А.Д.Швейцера, В.І.Карабана, А.В.Федорова, які безпосередньо опікувалися вирішенням цих проблем.

Зрозуміло, відтворення граматичної форми оригіналу, як такої, не може служити метою перекладу. Метою є передача думки в її цілому, - думки, вираженню якої в оригіналі можуть відповідати інші формальні засоби. Завжди потрібно враховувати надзвичайну специфічність кожної мови, з якої чи на яку робиться переклад. Переклад точний у формально – граматичному відношенні часто буває неможливим взагалі через відсутність формальних відповідностей; часто він не відповідає нормі сполучуваності мови, а в ряді випадків він і стилістично неможливий. Особливо ж рідкі випадки, коли в складі скільки – небудь розповсюдженого речення в перекладі і в оригіналі збігається порядок слів і їхнє число, їхні граматичні категорії і їхнє основне словникове значення. Саме тому випадки зміни граматичних категорій слова в перекладі, невеликих транспозицій і додавань у межах малих словосполучень постійні при передачі будь – якого тексту; вони типові і для самого точного перекладу.

Згідно А.В.Федорова, можуть бути зазначені три основні типи граматичних розбіжностей між вихідною мовою і мовою перекладу.

Перший випадок – коли в мові оригіналу зустрічається елемент, якому немає формально – граматичної відповідності в мові перекладу.

Другий випадок – коли в мові перекладу є елементи , що не мають формальної відповідності у вихідній мові, а тим часом неминуче застосовуються у текстах будь – якого виду.

Третій випадок – коли в мові перекладу є елементи, що формально відповідають елементам вихідної мови, але відрізняються від них по виконуваним функціям.

Граматичні проблеми перекладу

І В.І.Карабан, і А.В.Федоров, і В.Н.Комісаров сходяться у своїх дослідженнях на тому, що поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища – досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Одне й те ж граматичне явище залежно від конкретного лексичного вираження може перекладатися різними способами.

Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов, а й до різних структурних типів мов: перша – переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга – флективна мова, де граматичні значення і відношення передаються за допомогою зв’язаних граматичних морфем – флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій становлять першу групу граматичних труднощів перекладу. Друга група граматичних труднощів перекладу пов’язана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм і конструкцій. Третя група – граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики. Ще одна група граматичних труднощів перекладу складається з тих граматичних явищ, що мають різні частотні характеристики в англійській та українській публіцистичній літературі. Так, у першій частотність форм пасивного стану дієслова – присудка значно більша, ніж у другій, тому в перекладі такі форми нерідко доводиться замінювати на форми активного стану. Такі труднощі викликані розбіжностями у мовностилістичних нормах текстів мовами оригіналу та перекладу.

Ще одна група граматичних труднощів перекладу пов’язана з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед, підмета і присудка. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів і тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій. Такий переклад називається „дослівний”. Його слід відрізняти від граматично буквального перекладу, який є дослівним перекладом граматичної форми або синтаксичної конструкції, що порушує граматичні норми мови перекладу та / або жанрово – стилістичні літературні норми. Граматичний буквалізм призводить не тільки до порушення норм мови перекладу, а й до різних викривлень у передачі змісту оригіналу. Саме для того, щоб уникнути неадекватного буквального перекладу („граматичного буквалізму”), і потрібно застосовувати перекладацькі граматичні трансформації, внаслідок яких буквальний переклад адаптується до норм мови перекладу та стає адекватним. Граматичні трансформації спричиняються різними чинниками. Зокрема, причини таких трансформацій полягають у наступному:

1. Різниця у способах передачі інформації англійським та українським реченням: те, що в одній мові передається лексичними засобами, в іншій мові може виражатися граматичними. Так, наприклад, попередність однієї дії іншій у минулому в англійській мові позначається формою Past Perfect дієслова – присудка, а в українській – словами або словосполученнями „раніше”, „перед цим”.

2. Відсутність в одній з мов певних граматичних явищ, форм або конструкцій. Наприклад, в українській мові артиклі, герундіальні форми дієслова, а в англійській мові – родові форми іменників та прикметників, форми відмінків числівників.

3. Необов’язковість вираження граматичної інформації в одній з мов.

4. Різниця у представленні змісту речення поверхневою структурою.

5. Особливості сполучуваності й функціонування слів у словосполученнях і реченнях.

Література:

1. Казакова Т.А. Практические основы перевода. English – Russian. Уч. пособие. – СПб.: “Союз”, 2003. – 320 с.

2. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Граматичні труднощі, лексичні, термінологічні та жанрово – стилістичні проблеми. – Вінниця : Нова книга, 2002. – 564 с.

3. Коваленко А.Я. Загальний курс науково – технічного перекладу. – К. : „Фірма „ІНКОС”, 2002.- 320 с.

4. Комиссаров В.Н. Общая теория перевода. Учебное пособие. – М.: ЧеРо, 1999. – 136 с.

5. Коптілов В. Теорія і практика перекладу: навчальний посібник. – К.: „Юніверс”, 2002.- 280 с.

6. Мирам Г.Э. Переводные картинки. Профессия: переводчик. – К.: Ника – Центр, Эльга, 2001. – 335 с.

7. Слепович В.С. Курс перевода (английский – русский язык). – Мн.: „Тетра Системс”, 2002. – 272 с.

8. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – М.: ООО ИД “Филология ТРИ” , 2002. – 416 с.

9. Швейцер А.Д. Теория перевода : статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 215 с.

10. Ganshina N.,Vasilevskaya M. English Grammar. 7^th edition.- Moscow: Foreign Languages Publishing House, 1953. – 472 p.

11. Gordon E.M. ,Krilova I.P. Tense and Voice in Modern English. – Moscow: “International relations”, 1971. – 168 p.

12. Ilyish B. The Structure of Modern English. - St. Petersburgh. “Prosveschenie”,1971. – 365 p.

13. Zaichenko R. Putin’s list - Kyiv Weekly, March 20 th, 2009, # 13 , - p. 2.

14. Larin H.Goldfish in a Grey Market. - Kyiv Weekly, March 27 th, 2009, # 14 , - p. 8.

15. Don’t mess with Russia.- The Economist, December 16th-22nd, 2009, -p.13

16. http:/www.economist.com