ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В 1989-2001 рр.: ОКРЕМІ ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ВИВЧЕННЯ

В умовах розбудови української незалежної держави однією з ключових проблем, що потребують нагального вирішення, є проблема покращення матеріального і духовного добробуту громадян, забезпечення достойного рівня їх розвитку. Не можна однозначно оцінювати діяльність нашої держави в цьому напрямку, але загальнозрозумілим є те, що на сьогоднішній день соціально-побутове становище населення, зокрема міських жителів не є задовільним. Тому, виникає необхідність наукового аналізу соціально-економічного, культурного і духовного розвитку населення міст в перші роки становлення України як незалежної держави з метою визначення найбільш пріоритетних напрямків оптимізації матеріально-побутових умов, підвищення рівня духовної культури суспільства. Саме такі завдання має вирішити історія повсякденності як відносно новий напрямок історичної науки.

Історія повсякденності як наукова течія зародилася в першій третині ХХ століття у Франції і до кінця століття здобула визнання у більшості країн Європи та Америки, завдяки працям таких вчених, як Ф. Бродель, Л. Февр, М. Блок, Е. Гуссерль, К. Гінзбург та інші [7, с. 58]. В українській історіографії цей напрям лише набуває своїх рис і статусу, а його становлення відбувається під значним впливом зарубіжних істориків [5, с. 175]. Проте, вітчизняними істориками вже досягнуто значних результатів в даному напрямку. Серед авторів, які стоять у витоків становлення історії повсякденного життя в Україні, треба згадати С. В. Кульчицького, О. А. Удода, О. А. Коляструк, під керівництвом яких при Інституті історії України НАН України створено проект серії книг «З історії повсякденного життя в Україні». Окремі видання серії вміщено на Інтернет-порталі Інституту історії. Серед них такі як «Нариси повсякденного життя радянської України в добу непу (1921-1928рр.)», «Повоєнна Україна: нариси соціальної історії (друга половина 1940-х – середина 1950-х рр.)» та деякі інші.

Даній проблемі присвячено ряд дисертацій, зокрема робота В. Вовка на тему «Побут та дозвілля міського населення України в 50-80-х роках ХХ століття», в якій проведено комплексний аналіз та зроблено спробу висвітлити особливості побуту й дозвілля населення україни, яке проживало в містах районного підпорядкування в 50-80-х рр. ХХ ст.

Проте повсякденне життя міського населення періоду розпаду СРСР та перших років незалежності залишається практично не дослідженим і головні труднощі, які постають перед вченими, стосуються перш за все питань методології та джерельної бази дослідження.

Розглядаючи питання методології повсякденної історії слід наголосити, що в основу дослідження повсякденного життя народу покладено принципи та методи, характерні як для історичної науки в цілому так і для окремих її напрямків та підгалузей. Але враховуючи специфіку досліджуємого періоду, спробуємо проаналізувати можливість залучення до наукового обігу при вивченні історії повсякденності зазначеного періоду не тільки джерел і методів історичної науки, а й й інших дисциплін, що дасть можливість всебічно і об’єктивно вивчити і проаналізувати повсякденне життя міського населення України в 1989-2001 рр.

Виходячи з результатів досліджень вчених в галузі урбаністики та містознавства звернемо увагу на зв’язок історії повсякденності з такими дисциплінами як економіка, географія, політичні науки, соціологія.

Економічна наука за останні десятиріччя не залишалась осторонь від зазначених проблем. Зокрема, цілий ряд кандидатських і докторських дисертацій, захищених останнім часом, присвячені таким актуальним проблемам життєдіяльності міст, як проблеми бідності, зайнятості населення, проблеми тіньової економіки, екологічні проблеми, транспортна інфраструктура тощо.

Цілий ряд праць присвячено питанням суто міського характеру. Зокрема, в роботі Н. Марченко «Врахування екологічних чинників при економічній оцінці міських територій» запропонована методика для визначення впливу показників розвитку інженерно-транспортної інфраструктури, стану забезпечення об’єктами соціальної інфраструктури, стану навколишнього середовища та природно-ландшафтних умов на показники доходності жителів міст як суб’єктів господарювання.

У дослідженні О. Шпачука «Місто як уособлена територіальна соціально-економічна система» встановлено базові ознаки й властивості урбанізації, виявлені основні універсальні напрямки стратегії розвитку міста як агломераційного комплексу «населення – економіка – природне середовище», що висувають на перше місце показники соціально-культурного розвитку населення та стану міського середовища.

При дослідженні економічних аспектів повсякденності міського життя доцільно використати загальні роботи з економіки та історії економіки зазначеного періоду, статистики, в яких дана якісна та кількісна характеристика економічних процесів, що відбуваються в державі в епоху становлення ринкових відносин.

Визначаючи зв'язок історії повсякденності з географією, зупинимось на краєзнавчій складовій останньої, оскільки, за визначенням Л. Берга, краєзнавство – це мала географія. Загалом, краєзнавство – це всебічне вивчення певної частини території держави (міста, села, району, області, краю), тобто її природи, населення, господарства, історії і культури; це комплекс наукових дисциплін, різних за змістом і методами дослідження, таких, що ведуть до єдиної мети – наукового і всебічного пізнання краю. Один з провідників сучасного українського краєзнавчого руху П. Тронько, даючи відповідь на питання, чому саме краєзнавство користується любов’ю і повагою в населення, писав, що «далеко не кожна галузь науки здатна так органічно поєднати минуле, сучасне та майбутнє, відкрити нове у начебто давно відомому, промовляти безпосередньо до сердець» [1, с. 83]. Хоча є й ті, хто не погоджується з даною точкою зору, зокрема Я. Верменич зазначає: «В історіографічному сенсі краєзнавство вичерпало свою когнітивну функцію і зберігає соціокультурну роль як громадський рух, який сприяє розвитку національного почуття, любові до рідного краю, витвору регіональної самосвідомості, відновленню історичної пам’яті, збереженню народних традицій та культурних пам’яток» [9, с. 130].

Не зважаючи на те, чи будемо ми застосовувати краєзнавство як метод в контексті історичного пізнання, чи як окрему дисципліну, не використати надбань даного краєзнавчої школи було б не коректним, адже саме краєзнавці є найбільш ревними хранителями фактів, джерел і пам’яток локальної історії і досліджуючи свій край вони, хоч і з врахуванням політичної кон’юктури, та все ж торкаються питань повсякденності, а значить їхній доробок можна використати при дослідженні повсякденного життя міського населення України 1989-2001 рр.

Під політичними науками в світлі досліджуваного питання маються на увазі дисципліни політико-правового спрямування, такі як політологія, право, державне управління. Без допомоги зазначених дисциплін не можливо відтворити ті суспільно-політичні та соціально-економічні умови, на фоні яких розгорталося міське життя початкового періоду розбудови державності в Україні. Без аналізу нормативно-правових документів, що регулювали соціальну сферу, методів і принципів державного управління та місцевого самоврядування, місця і ролі місцевого населення як в регіональному, так і в загальнодержавному політичному житті, а також без вивчення деяких інших аспектів політико-правового характеру палітра повсякденного життя «малих»міст була б не повною.

Складним є зв'язок історії повсякденності з соціологією. Характерно, що проблемність застосування такого зв’язку визначається взаємним несприйняттям як істориками соціологів, так соціологами істориків, і причиною цього є відмінність методів дослідження обох наук при тому, що предмет дослідження історії і соціології в більшості випадків збігаються.

Варто зауважити, що на відміну від істориків, які в першу чергу досліджують політичний фактор, увага соціологів прикута до соціальних проблем і явищ. Так, Н. Коваліско, дослідивши трудову мобільність в умовах регіонального ринку праці, керується саме соціологічною парадигмою при дослідженні по-суті економічного питання і зазначає, що соціологи, на відміну від економістів «зосереджують свою увагу насамперед на переміщеннях індивідів, шансах на кар’єру, а також фактах її усвідомлення, на цілях і мотивах трудової мобільності», інтереси ж економістів «зосереджені в основному на вивченні економічних аспектів мобільності робочих місць, трудова мобільність індивідів вивчається економістами як чинник економічних процесів» [12, с. 9-10].

Крім того, саме в царині соціологічної науки з’явилися такі наукові напрямки і навіть навчальні дисципліни як соціологія міста, соціологія архітектури, соціальна інфраструктура населених пунктів тощо.

Отже, використання міждисциплінарних зв’язків дає можливість по-перше більш об’єктивно, різнобічно вивчити історію повсякденного життя міського населення країни в 1989-2001 рр. і, по-друге, збагатити історичну науку новими методами і джерелами, що має сприяти подальшому розвитку вітчизняної історіографічної школи.

Література:

1. Вагин В. Социология города // На сайте "Библиотека Гумер". — [Электронный ресурс]. — URL: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/Vagin/02.php

2. Вильковский М. Социология архитектуры. – М.: Фонд «Русский авангард», 2010. – 592 с., ил.

3. Вплив тіньової економіки на формування доходів населення а умовах ринкової трансформації: Автор. дис… канд. екон. наук: 08.01.01 [Електронний ресурс] / Б. П. Тимченко; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2003. – 20 с.: рис, табл. – укр.

4. Касьянов Г. В. Сучасна історія України : проблеми, версії міркування // Український історичний журнал. – 2006. - № 4.

5. Коляструк О. А. Предмет історії повсякденності: історіографічний огляд його становлення у зарубіжній та вітчизняній історичній науці // Український історичний журнал. – 2007. - №1. – с. 174-184.

6. Місто як уособлена територіальна соціально-економічна система: Автор. дис… канд. екон. наук: 08.01.01 [Електронний ресурс] / О. В. Шпачук; Харк. держ. акад. міськ. госп-ва . – Х., 2000. – 16 с. – укр.

7. Нариси повсякденного життя радянської України в добу Непу (1921-1928 рр.): Колективна монографія / Відп. ред. С. В. Кульчицький. НАН України. Інститут історії України. – [Кн. 1], ч. 1. – К.: Інститут історії України НАН України, 2010. – 445 с.

8. Ольга Коляструк, Олександр Коляструк. Проблематика історії повсякденності в сучасній українській історіографії // Історія повсякденності: теорія та практика. Матеріали всеукраїнської наукової конференції 14-15 травня 2010 р. – Переяслав-Хмельницький, 2010 р.

9. Тронько П. Т. Краєзнавчий рух в Україні: шляхи подальшого розвитку // Український історичний журнал. – 2004. - №2.

10. Потульницький В. А. Україна і всесвітня історія: Історіографія світової та української історії ХVІІІ-ХХ століть. – К.: Либідь, 2001. – 480 с.

11. Смелзер. Социология: пер. с англ. – М.: Феникс, 1994. – 688 с.

12. Трудова мобільність в умовах регіонального ринкупраці: Автор. дис… канд. соц. наук: 22.00.07 [Електронний ресурс] / Н. В. Коваліско; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 1999. – 20 с.– укр.

13. Верменич Я. В. Теоретико-методологічні проблеми історичної урбаністики // Український історичний журнал. – 2004. - № 3.

14. Верменич Я. В. Суб’єктивні межі й об’єктивні можливості історичного краєзнавства: деякі міркування щодо шляхів осмислення місцевої історії // Український історичний журнал. – 2008. - № 2.