ТРАНСПОРТНІ ПІЛЬГИ ІНВАЛІДІВ В УРСР (1960-1970-ті рр.): ЗАКОНОДАВЧІ ГАРАНТІЇ

Інвалідність – соціальна недостатність у зв’язку з обмеженням життєдіяльності людини, викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що потребує соціального захисту та допомоги, зокрема пільг із працевлаштування, забезпечення медичною допомогою, санаторно-курортним лікуванням, житлово-комунальним обслуговуванням, транспортними пільгами тощо. Проблема інвалідності існувала як у країнах СРСР, так і в незалежній Україні. Розробка ефективної соціальної політики щодо допомоги людям із обмеженими можливостями визначається одним із пріоритетних завдань кожної демократичної держави. Юридичні гарантії надання пільг інвалідам в Українській РСР, зокрема пільг із проїзду, знайшли відображення у науковій літературі (праці О.Д. Глазунова [1], А.М. Єгорова [2], збірник, укладений Г.П. Кочаненко [3]).

Інваліди війни у СРСР, а також і в УРСР користувалися правом пільгового проїзду майже всіма видами пасажирського транспорту, що означало їхнє часткове або повне звільнення від оплати за проїзд, а в окремих випадках – наявність знижки на проїзд особам, які супроводжували інвалідів. Окрім того, інваліди війни мали переваги під час придбання або отримання проїзних квитків і забезпечення іншими видами транспортних послуг.

Інвалідам війни надавалося право безкоштовного проїзду всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), а також на автомобільному транспорті (крім таксі) у сільській місцевості у межах адміністративного району за місцем проживання [4, п. 4, с. 394]. До даної категорії пільговиків належали інваліди з числа військовослужбовців, що отримали інвалідність унаслідок поранення, контузії або каліцтва під час захисту СРСР або при виконанні інших обов’язків військової служби, внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, а також інваліди з числа осіб керівного та рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які отримали інвалідність після поранення, контузії або каліцтва при виконанні службових обов’язків [4, п. 11, с. 394].

Інваліди війни користувалися правом безкоштовного проїзду залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів (Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1978 р.), а також потягами приміського сполучення (до приміських відносилися потяги, що курсували на відстань до 150 км і на проїзд у яких застосовувався приміський тариф. Якщо на окремих ділянках потяги курсували на відстань більшу, ніж 150 км і в них здійснювалося перевезення приміських пасажирів, то інвалідам війни дозволявся безкоштовний проїзд на ділянках застосування приміського тарифу [1, с. 50]).

Право безоплатного проїзду інвалідам Вітчизняної війни І і ІІ груп у сільській місцевості на автомобільному транспорті загального користування (окрім таксі) надавалося на приміських і міжміських маршрутах, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньообласних, міжобласних і міжреспубліканських у межах адміністративного району за місцем проживання інвалідів. У районах, де функції транспорту загального користування з перевезення пасажирів здійснювалося відомчим автомобільним транспортом, інваліди мали право безкоштовного проїзду на відомчому транспорті на однакових із іншими пасажирами умовах [9, п. 7-8, с. 399]. Документами, що засвідчували право на пільги, були посвідчення інваліда Вітчизняної війни єдиної форми, введеної Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 квітня 1975 р. № 304, а до його отримання – посвідчення про право на пільги [9, п. 9, с. 399].

У випадках проїздів на переправах через ріки, канали та інші водосховища від плати за проїзд звільнялися не лише інваліди війни, але й спеціальні транспортні засоби, що перевозилися пільговиками: мотоколяски, автомобілі, крісла-коляски та велоколяски з ручним управлінням.

Державним комітетом СРСР із цін, міністерствами шляхів сполучення, морського флоту та громадянської авіації СРСР, а також відповідними міністерствами союзних республік для інвалідів війни були встановлені пільги з проїзду в осінньо-зимовий період залізницею, морським і річковим флотом, автобусами міжміського сполучення і літаками громадянської авіації.

Так, інвалідам Вітчизняної війни І і ІІ груп, а також особам, які супроводжували інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого), надавалася 50-% знижка вартості проїзду залізничним транспортом і місцевими лініями річкового флоту один раз на рік (туди і назад) у період із 16 травня по 30 вересня. 50-% знижка на проїзд залізничним транспортом (у період із 6 жовтня по 15 травня щорічно) встановлювалася для інвалідів громадянської і Першої Світової воєн, інвалідів Вітчизняної війни та інших інвалідів із числа військовослужбовців, непрацюючих інвалідів праці, інвалідів дитинства, які отримували державні пенсії або пільги, осіб, що супроводжували у поїздках інвалідів І групи (не більше одного супроводжуючого на кожного інваліда), осіб, які жили у будинках-інтернатах для старих та інвалідів або в аналогічних закладах і знаходилися на повному державному забезпеченні.

Для цих категорій інвалідів передбачена 50-% знижка на проїзд пасажирськими суднами каботажного плавання (у період із 1 жовтня по 15 травня) і 50-% сезонна знижка на тариф у випадку перевезення внутрішніми повітряними лініями громадянської авіації (в осінньо-зимовий період, причому конкретні терміни надання пільг визначалися щорічно). 50-% сезонна тарифна знижка у випадку проїзду суднами транзитних і місцевих ліній річкового флоту на період із відкриття навігації по 15 травня та з 1 жовтня до закриття навігації установлювалася для інвалідів І і ІІ груп.

Згідно з Постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1978 р. № 907 учасникам Великої Вітчизняної війни надавалася 50-% знижка на проїзд один раз на рік (туди і назад) залізничним транспортом, а в районах без залізниці – водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, а також право на безкоштовний проїзд залізничним і водним транспортом приміського з’єднання та автобусами приміських маршрутів, причому вказана знижка надавалася у потягах і вагонах (каютах, салонах) усіх категорій і класів [6, п. 1а, п. 3а, с. 394-395].

Згідно з Правилами перевезення пасажирів і багажу залізницями СРСР інваліди війни обслуговувалися носіями багажів поза чергою, їм поза чергою надавалися місця у кімнатах відпочинку для транзитних пасажирів. Квитки на пільговий проїзд в автобусах міжміського маршруту продавалися інвалідам війни усіма касами заздалегідь і в поточному режимі на автовокзалах, автостанціях і в транспортно-експедиційних агентствах, а на зупиночних пунктах, де кас не було, – водіями чи кондукторами автобусів. Окрім того, інваліди користувалися правом на позачерговий прийом і виконання замовлень на транспортно-експедиційні послуги. Щодо пільг інвалідам війни на переміщення літаками, яке, як правило, у період із 1 жовтня по 31 травня здійснювалося з 50-% знижкою, то перевезення їхнього безоплатного багажу здійснювалося за діючими на той час загальними нормами, а платного (коли вага багажу перевищувала дозволену норму) – за багажним тарифом без застосування пільг. Інвалідам війни, які придбали квиток за пільговим тарифом, дозволялося змінювати маршрут поїздки, зупинятися у проміжних аеропортах у загальновстановленому порядку [1, с. 52-54].

Відповідні пільги були надані також інвалідам зору (Постанова Ради Міністрів СРСР від 9 березня 1954 р.): право на безкоштовний проїзд внутрішньоміським транспортом – трамваєм, тролейбусом, метрополітеном і автобусом міських ліній (окрім таксі) у всіх містах СРСР [8, п. 1, с. 402]. У 1968 р. перелік транспортних засобів, проїзд якими для сліпих інвалідів здійснювався на безоплатній основі, був розширений за рахунок залізничного транспорту приміського з’єднання і водного транспорту внутрішньоміського та приміського з’єднання (враховуючи переправи), а також автобусів приміських і внутрішньорайонних ліній. Інваліди зору користувалися правом безкоштовного проїзду даними видами транспорту у випадку пред’явлення членських квитків товариства сліпих [7, с. 402].

Отже, законодавча база щодо надання пільг інвалідам із проїзду на транспорті в УРСР у 1960-х – 1970-х рр. була достатнім чином розробленою і гарантувала пільговикам безкоштовні послуги або значні знижки.

 

Література:

1. Глазунов А.Д. Забота Советского государства об инвалидах войны / А.Д. Глазунов. – М.: Знание, 1981. – 64 с. – (Новое в жизни, науке, технике. Сер. «Государство и право»; № 1).

2. Егоров А.Н. Социально-трудовая реабилитация инвалидов и престарелых (правовой аспект) / А.Н. Егоров. – М.: Издательство Московского университета, 1985. – 104 с.

3. Льготы и преимущества инвалидам и участникам Великой Отечественной войны: [Сборник / Сост. Г.П. Кочаненко]. – Куйбышев: Куйбышевское книжное издательство, 1980. – 32 с.

4. О дополнительных льготах для инвалидов Отечественной войны и семей погибших военнослужащих. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 18 апреля 1975 г. № 304 // Социальное обеспечение и страхование в СССР: Сборник нормативных актов. – М.: Юридическая литература, 1979. – С. 393-394.

5. О льготах на проезд в автобусах междугородных сообщений пассажиров отдельных категорий. Постановление Совета Министров РСФСР от 27 сентября 1968 г. № 661 // Социальное обеспечение и страхование в СССР: Сборник нормативных актов. – М.: Юридическая литература, 1979. – С. 403.

6. О мерах по дальнейшему улучшению материально-бытовых условий участников Великой Отечественной войны. Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 10 ноября 1978 г. № 907 [Извлечение] // Социальное обеспечение и страхование в СССР: Сборник нормативных актов. – М.: Юридическая литература, 1979. – С. 394-396.

7. О предоставлении дополнительных льгот инвалидам-слепым при пользовании транспортом. Постановление Совета Министров СССР от 8 февраля 1968 г. № 86 // Социальное обеспечение и страхование в СССР: Сборник нормативных актов. – М.: Юридическая литература, 1979. – С. 402.

8. О предоставлении инвалидам-слепым права бесплатного проезда внутригородским транспортом. Постановление Совета Министров СССР от 9 марта 1954 г. № 399 // Социальное обеспечение и страхование в СССР: Сборник нормативных актов. – М.: Юридическая литература, 1979. – С. 402.

9. Положение о порядке предоставления льгот по оплате жилой площади и коммунальных услуг инвалидам Отечественной войны І и ІІ групп и семьям погибших военнослужащих, а также проезду на городском пассажирском транспорте и автомобильном транспорте общего пользования в сельской местности инвалидам Отечественной войны. Утверждено постановлением Совета Министров РСФСР от 15 мая 1975 г. № 312 [Извлечение] // Социальное обеспечение и страхование в СССР: Сборник нормативных актов. – М.: Юридическая литература, 1979. – С. 397-399.