ЖУРНАЛ «НАУКА І СУСПІЛЬСТВО» – ПРОВІДНИК ПОЛІТИЧНИХ І НАУКОВИХ ЗНАНЬ, ПРОПАГАНДИСТ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОГО МАТЕРІАЛІСТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ

У своєму становленні і розвитку журнал «Наука і суспільство» пройшов ряд етапів, які відрізняються масштабами і глибиною поставлених завдань. Вони залежали від багатьох факторів, зокрема, наявності професійних журналістських кадрів, обсягів фінансування, впливу політичних та ідеологічних чинників. Видання було соціально-культурним феноменом тоталітарного суспільства, на формування його тематики, змісту публікацій впливали партійні директиви, політична цензура, ідеологічна пропаганда радянської доби.

Умови соціально-економічного розвитку УСРР вимагали від громадян радянської держави напруження всіх сил, щоб відродити господарство країни, підняти культуру і забезпечити міжнародний вплив. Якщо звернути увагу на першу обкладинку журналу, то на передньому плані стилізований малюнок робітника, який лівою рукою спирається на кайло, а в правій високо тримає запалену шахтарську лампу, що освітлює попереду шлях йому й селянинові з традиційним пшеничним снопом під пахвою. Удалині перед ними – шахта й хлібні лани... Тут же короткий зміст тижневика, де редакція сповіщає про вихід нового видання та перший випуск політичних і економічних новин за тиждень [1, с. 1].

Малюнок, за задумом засновників журналу, повинен був свідчити про те, що робітникові й селянинові ці знання були потрібні так само, як столяру – рубанок, як шевцеві – шило. Робітник – це господар держави, і щоб бути добрим господарем, він повинен мати відповідні знання для господарювання. Щоб виробляти продукцію, найефективніше працювати на виробництві, робітники і селяни повинні були систематично збагачувати себе новими технічними знаннями. Одночасно партійні органи через систему пропаганди «просвітлювати мізки» робітників і селян Радянської України дозованою інформацією про хід як економічного, так і політичного життя Радянського Союзу, міжнародні події. Для висвітлення життя на фабриках, заводах і в селі, досвіду роботи трудових колективів, писалося у вступній статті «Від редакції», «…ми й видумали видавати щотижневого науково-популярного журналу «Знаття» для робітників і селян» [1; с. 1] для здійснення комуністичної пропаганди в галузі науки і техніки.

З перших років свого існування журнал «Наука і суспільство» був двомовним, виходив у світ українською і російською мовами [2; с. 1]. Поряд з інформацією про будівництво нових заводів, мостів, шляхопроводів журнал висвітлював актуальні питання вітчизняної медицини, досягнення Академії наук СРСР, освоєння космосу та інші здобутки науково-технічного прогресу, розгортається дискусія про післявоєнну відбудову. Серед авторів видання того часу, були такі відомі вчені як Б. Патон (мостобудування); С. Всехсвятський, М. Барабашов, Ш. Горделадзе, В. Цесевич, А. Яковкін (освоєння космосу); академік О. Палладін, В. Філатов (медицина) і багато інших.

Журнал «Наука і суспільство» Всесоюзного Товариства для поширення політичних та наукових знань (підконтрольне в повсякденній роботі ЦК ВКП(б)), за час свого існування посіло відповідне місце в тій ідеологічній роботі, яку монопольно проводила правляча партія в радянському суспільстві. Пропаганді політичних та наукових знань, відводилася важлива роль у тогочасній системі комуністичного виховання трудящих. Саме тому за рішенням ЦК ВКП(б) з квітня 1951 р. було продовжено видання ілюстрованого науково-популярного журналу «Наука і життя» (так у перші чотирнадцять років, починаючи з 1951 р., називався журнал «Наука і суспільство»). В 1965 р., з метою аби не копіювати московський журнал «Наука и жизнь», український журнал став називатися «Наука і суспільство» – органу Товариства для поширення політичних і наукових знань Української РСР. Таке рішення мало підтвердити тезу Й. Сталіна про те, що всіх робітників і селян слід зробити культурними й освіченими [3; с. 1 – 3], звичайно, в рамках панівної марксистсько-ленінської ідеології.

Одним з головних напрямів журналу була роль науки у створенні нової техніки й технології, у розвитку народного господарства країни. У редакційних портфелях були статті про нове в телефонному й радіозв’язку, нові засоби автотранспорту (як легкового, так і великовантажного), нові кораблі, атомні електростанції, літаки, локомотиви. Традиційною залишалася рубрика «XX століття; майбутнє наук»; де регулярно, як і завжди, публікувалися матеріали про освоєння космосу, пізнання світобудови, репортажі з найбільших науково-технічних центрів республіки й країни.

Безумовно, редакції й редколегії журналу було над чим працювати, щоб далі підвищувати науково-популярний рівень статей, поглиблювати й «осучаснювати» їх тематику, поліпшувати оформлення номерів [4; с. 46].

За 1960-ті р. громадянська ініціатива породила нові, найрізноманітніші форми поширення політичних і наукових знань у масах. Поряд із лекціями широкого розповсюдження набули народні університети, школи передового досвіду, усні журнали, тематичні вечори, дні науки і техніки, дні спеціалістів, молодіжні клуби, вечори трудової слави, диспути, теоретичні, економічні, технічні та інші конференції, недільні читання, лекторії для жінок, молоді, батьків, вечори обміну досвідом новаторів виробництва, переможців і членів бригад комуністичної праці та багато інших. Про це, зокрема, йшлося в журнальній статті «Приклади, гідні наслідування» [5; с. 56].

Помітні успіхи відзначалися в біохімії нервової системи і м’язів, у дослідженні структури і функцій білків.

Як зазначалося вище, ідейний зміст щомісячника «Наука і суспільство» визначався партійним органом, контролювався політичною цензурою. Саме тому в тематичних планах видання головна увага приділялася пропаганді партійних рішень, зокрема пленумів і з’їздів КПРС, висвітленню досягнень радянської науки в пізнанні людини, розширенні її психофізіологічних можливостей, адаптації до умов, що виникли під дією науково-технічної революції.

Цю роботу редакція вела за такими головними напрямами: висвітлення здобутків наукових колективів у галузі природничих і суспільних наук у їх тісному зв’язку з практикою народногосподарського будівництва. Було опубліковано статті про актуальні проблеми фізики, економічного розвитку, управління сільськогосподарським виробництвом, його інтенсифікацію тощо.

Як бачимо, заснування і діяльність журналу «Наука і суспільство» визначалися партійними документами, а його зміст залежав від політичних змін у країні, викликів НТР та проявів ідеологічного протистояння, змагання двох протилежних світових систем, боротьби з релігією за утвердження радянського способу життя.

Отже, можна відзначити, що журнал «Наука і суспільство» став провідником політичних і наукових знань, пропагандистом природничо-наукового матеріалістичного світогляду, висвітлював досягнення вітчизняної науки і техніки, друкував кращі публічні лекції, методичні поради на допомогу лекторам, рецензії на книги і брошури [6; арк. 6 ]. Водночас, враховуючи ідеологічні парадигми радянської доби, друковане видання надавало перевагу пропаганді відкриттів саме вітчизняної, соціалістичної науки. У повідомленнях, кореспонденціях, статтях переважала інформація про здобутки в розвитку радіотехніки, електрозварювання, машинобудування, практичне застосування досягнень фундаментальної науки. Поєднання різноманітних рубрик і жанрів друкованих матеріалів, їх інформаційна насиченість роблять журнал «Наука і суспільство» важливим джерелом вивчення історичного розвитку вітчизняної науки і техніки.

Література:

1. Від редакції журналу // Знаття. – 1923. – № 1. – С. 1.

2. Від редакції журналу // Наука і суспільство. – 1951. – № 1. – С. 1.

3. Кузовков Г. В. За високий ідейний рівень роботи Товариства / Г. В. Кузовков // Наука і суспільство. – 1952. – № 7. – С. 1–3.

4. Всехсвятський С. К. «Науці і суспільству» – чверть століття [до ювілею наук.-попул. журн.] // Трибуна лектора. – 1976. – № 4. – С. 46.

5. Приклади, гідні наслідування. Пленум Товариства // Наука і суспільство. – 1961. – № 5 – С. 56.

6. Центральний державний архів громадський об’єднань України. – Ф. 1. – Оп. 8. – Спр. 1045. – 6 арк.