ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ ТРАДИЦІЙ І РИТУАЛІВ В ПРАКТИЦІ ЯПОНСЬКИХ БОЙОВИХ МИСТЕЦТВ

Феномен японських бойових мистецтв навіть в ХХІ ст. залишається маловивченим з наукової точки зору, не дивлячись на величезну їх популярність в усьому світі. Ґрунтовний пласт культурних і етичних традицій потребує свого дослідження саме зараз, коли глобалізація невпинно нівелює культурні відмінності між цивілізаціями. В даній статі автор намагається висвітлити філософські аспекти традицій етикету японських бойових мистецтв, елементу, який дозволяє їм існувати довгий час в майже незмінному вигляді.

Окрім власного десятирічного досвіду занять японськими бойовими мистецтвами, автор скористався роботами провідних теоретиків і практиків японських будо, а саме Х. Одзави [1], С. Омія [2], М. Саотоме [3], Н. Суїно [4], Н. Тамури [5] та інших.

В Японії вважається, що наріжним каменем будо (сучасних японських бойових мистецтв) є рей (дослівно з япон. – уклін), тобто комплекс традиційних ритуалів та етикету. Очевидно, що агресивність і бойовий інстинкт будуть посилюватися, якщо їх не обмежувати в процеси бойової практики. Для того, щоб керувати групою, яку ведуть ці агресивні інстинкти, щоб зберегти її від розпаду, необхідні певні правила. Етикет і дисципліна з'явились у зв’язку з такою необхідністю, і саме вони дозволяють нормально функціонувати цим правилам. Поява цих правил була обумовлена традиціями конфуціанства, в яких виховувався військовий стан Японії – самураї. В умовах жорстокої регламентації суспільного життя «…будь-яке порушення норм етикету могло спричинити дуель і навіть війну між кланами, адже кожний самурай вважався офіційним представником свого клану» [4, с. 36].

Ті ж самі правила відносяться і до сучасної практики бойових мистецтв. Поєдинок, позбавлений правил і етики, відноситься до тваринного світу, а не до світу будо. Бугей (техніки ведення війни) і будзюцу (техніки воїнських мистецтв) – не більше ніж просто засоби ведення бою. Рей в будо виражається простими ритуалами.

Однак, в першу чергу, рей поєднує в собі поняття вихованості, ввічливості, поваги, пошани, ієрархії, вдячності. Як пише провідний майстер айкідо Н. Тамура: «Рейгі (комплекс норм етикету) – це висловлення взаємної поваги всередині спільноти. Рей можна також розуміти як засіб визначення свого статусу перед іншою людиною. Також рей можна розуміти як засіб усвідомлення свого статусу і положення» [5, с.40].

Варто детальніше розглянути походження поняття «рей» і «рейгі». Як описує цей термін Н. Тамура: «В японській мові ієрогліф рей складається з двох елементів: сімесу і ютака. Сімесу означає божественний дух, що оселяється в храмі. Ютака обозначає гору і священний сосуд, наповнений їжею. Поєднуючись разом, ці два елементи виражають ідею храму, в якому якості приношення знаходиться велика кількість їжі, в який очікується прихід божества, свято.

Ієрогліф гі означає людину і порядок. Мається на увазі позначення порядку, або того, що є прикладом для наслідування. Отже, рейгі – це той порядок, який керує священним торжеством. Очевидно, цей зміст з’явився як результат спілкування між людьми, коли встановлювався церемоніал, що визначав ієрархічні взаємовідносини» [5, с. 40-41]. В традиційних і сучасних бойових мистецтвах Японії присутній неабиякий сакральний зміст. Велика кількість шкіл бу-дзюцу виводить своє походження від божеств або священних духів, легендарні засновники цих шкіл пояснюють появу своїх стилів божественними одкровеннями. Зв'язок з богами і духами присутній в техніках будо, назвах прийомів, в оформленні залів для тренувань. Отже, сакральний зміст в різних формах залишається важливим елементом будо, що може стати предметом більш детального філософського дослідження.

В Японії вважається що, якщо кожний буде знати своє справжнє місце, то він буде знати самого себе. Як вважає інший японський фахівець будо М. Саотоме «… знати самого себе – означає знати ту місію, яку тобі визначило Небо. Виконувати те, що визначено Небом – означає підкорюватися порядку, встановленому у Всесвіті. Таким чином у воїна немає місця ані ваганням, ані протистоянням, і це встановлює істинний мир в його душі» [3, с. 107]. Коли людина використовує цей космічний порядок як модель структури суспільства і наслідує ці принципи в кожних своїх діях, то при цьому досягається справжня гармонія. Поважаючи ці правила, людина може піднятися над собою.

Як відомо, в родині існує природна ієрархія: дід, батько, діти, онуки. Військова організація для ефективного функціонування теж потребує суворої ієрархії, схожу ситуацію ми спостерігаємо в релігійних організаціях – кардинал, патріарх, епіскоп тощо. Японські будо не є винятком – стандартна ієрархія має такий вигляд: сенсей (вчитель), сіхан (майстер), семпай (інструктор, помічник майстра), учні різних рівнів. Всі ієрархічні рівні взаємодіють одночасно. Рейгі (етичні традиції) полягає в тому, щоб в кожному конкретному випадку встановлювати правильну рівновагу всередині групи. Для зберігання порядку повинна виявлятися пошана до сенсея, правильне ставлення до семпая, виконуватись чіткі правила відносин між учнями.

Виконання цих правил є умовою рівноваги і виживання спільноти. Вище згадувані агресивність і бойові інстинкти, які проявляються в практиці будо, підлягають обмеженню за моральними та етичними критеріями, але все ж є необхідними для існування і виживання людського роду. Відповідно, в сфері бойових мистецтв, якщо такі інстинкти вийдуть з під контролю, то насильство і жорстокість наповнять всі дії, почнуться зловживання по відношенню до більш слабких, презирливе до них ставлення, або, навпаки, приниження перед сильними з одночасною ненавистю до них.

Коли людські поступки регулюються за допомогою етикету, то виникає простір, який дозволяє відносно легко впоратися з емоціями. Етикет, направляючи енергію, дозволяє використовувати її в позитивному сенсі і тим самим слугує меті встановлення контролю над проявами людського «я», що прагне віддатися тваринним інстинктам.

В релігії, завдяки постійному повторенню складних ритуалів, що передаються з покоління в покоління, емоції природним чином опиняються під контролем, і релігійні почуття вільно розвиваються. Це відчувають не тільки віруючі, а й сторонні спостерігачі. Будь-яка дія, що виконується у відповідності з суворими правилами етикету, встановлює контроль над агресивністю, зміцнює стабільність духу і приводить до спокою. В будо теж саме відбувається в додзьо (залах для заняття бойовими мистецтвами). Ефективність, яка природно витікає з цього, сприймається й тими, хто практикує, й тими, хто спостерігає, тож обидві сторони відчувають атмосферу, яку передає традиція. Тому, рекомендують японські наставники, зокрема С. Омія, «слід віддаватися практиці бойових мистецтв повністю, щоб взяти під контроль будь-які емоції, несумісні з будо: страх, роздратування, презирство до інших егоїзм тощо» [2, с. 58].

Техніки бойових мистецтв, особливо в Японії, були створені воїнами, які випробували їх в смертельних боях, тому в будо закладається чітке розуміння ситуацій, які стають можливими завдяки спокою, ясній свідомості та холоднокров’ю. Це саме те, що дозволяє діяти в екстремальних ситуаціях, якими є бій, дуель, військова битва, з необхідною рішучістю. Така поведінка є повною протилежністю хвалькуватості та емоційній збудженості агресивних людей. Загалом, прогрес в будо і набуття «сили» полягає в розвитку спокою і внутрішньої рішучості набагато більше, ніж в оволодінні технікою.

Для того, щоб вибудувати суспільство взаємної поваги, необхідно знову звернутися до тих етичних традицій, які деяким здаються застарілими і непотрібними, але які залишаються частиною загальнолюдської спадщини. Розглянемо для прикладу таку просту традицію, як розстановка взуття вздовж татамі (солом’яне покриття в додзьо). Вона вчить тримати речі в певному порядку, і дає відчуття вдоволення та важливості такого стану духу. Ретельно виконувати певні дії означає підготувати умови для виконання наступних дій, чим просякнуті всі традиції японських будо. Ще більшій регламентації піддається порядок вдягання тренувальної одежі (якою є традиційна форма японських самураїв – кейко-гі і хакама), захисних обладунків, порядок використання тренувальної і бойової зброї.

При цьому варто відзначити, що сукупність норм рейгі не має на меті досягнення особистого задоволення. Задоволення, яке відчувають інші, також є їх частиною. Розвиток етичної свідомості створює умови, коли людина допомагає слідувати традиціям і етикету іншим людям поряд з нею.

Не менш важливим є й дотримання етикету у відносинах між адептами будо. Дух вдячності по відношенню до партнерів по бойовим мистецтвам висловлюється японською фразою «о-негаї сімасу», що означає «дякую за можливість тренуватися з вами». Ще більш шанобливо виловлюється подяка майстру, вчителю, який проводить заняття. Як слушно зазначає майстер кендо Х. Одзава: «Етичні норми мають бути вироблені в середині людини, а це означає що духом рейгі мають бути наповненні всі рухи і дії. Було б дивно, якщо б майстер бойових мистецтв казав учням: «Ви повинні мене поважати, тому що я ваш вчитель» [1, с. 64]. Повага по відношенню до старших і досвідчених в будо не має чимось провокуватися, учні мають природним чином бажати висловити повагу до вчителя. Вчитель, зі свого боку, бере на себе турботи про учнів, оскільки вони займають місце, завдяки якому вчитель займає своє. Дух вдячності, шанування і поваги сприймається всіма природно, коли цей дух пронизує увесь етикет. Ієрархія встановлюється природним чином, коли спільнота шанує етикет. Рейгі має бути висловленням людяності та виходити від самого серця. Недостатньо виконувати формальний уклін, якщо він не наповнений повагою, така дія перетворюється на пусту формальність. Тому дії, виконані у відповідності з правилами етикету, породжують чисте серце і благородну поведінку.

Література:

1. Одзава Хироси. Кэндо. Полное практическое руководство. / Одзава Хироси. - Пер. с англ. В. Пузанова. — К.: София, 2000. — 192 с.

2. Омия Сиро. Скрытые корни айкидо. Айки дзюдзюцу Дайто-рю. Секретные техники древнего воинского искусства. / Омия Сиро. - Пер. с англ. В. Пузанова. — К.: София, 2000. — 224 с.

3. Саотомэ Мицуги. Айкидо и гармония в природе. / Саотомэ Мицуги. – Пер. с англ. Н. Шпет – К,: София; М.: ИД «Гелиос», 2002. – 304 с.

4. Суино Н. Искусство японских мастеров меча: Руководство по Иайдо Эйсин-рю. / Суино Н. – Пер. с англ. А. Дробышева. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999. – 304 с.

5. Тамура Нобуёси. Айкидо. Этикет и передача традиции. / Тамура Нобуёси. - Пер. с франц. — К.: София, 2002. — 176 с.