ФОРМИ ТА МЕТОДИ ЗДІЙСНЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО СУПРОВОДУ СІМЕЙ, ЯКІ ОПИНИЛИСЯ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ

Актуальність цього дослідження зумовлена тим, що форми і методи соціальної роботи постійно перебувають у процесі розвитку та вдосконалення, а особливо в умовах перманентного реформування системи надання соціальних послуг. Про це Віце-прем’єр-міністр України – Міністр соціальної політики Сергій Тігіпко заявив у Верховній Раді 6 вересня 2011 р. під час представлення проекту закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо надання соціальних послуг", який було прийнято у першому читанні. Специфіка практики соціальної роботи полягає ще й у тому, що зміна об'єктивних умов надання соціальної допомоги та підтримки неминуче породжує нові соціальні ситуації, зміну в стосунках між людьми в процесі соціальної роботи. Це зумовлює необхідність використання адекватних новим ситуаціям методів, технологій і стратегій втручання, впровадження інноваційних підходів, таких як залучення до надання соціальних послуг громадських організацій, розширення кола професійних компетенцій фахівця з соціальної роботи, зокрема у зв’язку з автоматизацією та інформатизацією робочого простору, введення до штату соціальної служби нової посади соціального інспектора.

Найактуальніші методологічні проблеми соціальної роботи стосуються організації її на такому рівні, який забезпечував би максимальну її результативність, а також розробку критеріїв її ефективності [1]. Ефективність соціальної роботи з сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах, багато у чому залежить від правильного вибору форм і методів роботи з ними. Форма соціально-педагогічної роботи – спосіб організації діяльності соціального працівника з сім'єю, що опинилася у складних життєвих об­ставинах. Ознаки форм роботи: функціональність, структурність, інтегративність [2].

У Законі України "Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю" подається визначення соціального супроводу, у якому основними формами визначаються соціальні опіка, допомога та патронаж. У зв’язку з цим можна виділити три форми соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах: соціальна опіка, соціальна допомога та соціальний патронаж (соціальне інспектування).

Саме у ході соціального супроводу соціальні працівники застосовують таку форму роботи, як соціальна опіка. Опіка встановлюється для психічнохворих або малолітніх осіб віком до 15 років, що позбавлені піклування родичів і близьких [3].

Основними складовими опіки виступають догляд та нагляд за дітьми, які залишилися без батьківського піклування та турботи, а також дітей-сиріт.

На відміну від соціальної опіки, соціальна допомога має більш широкий спектр операцій та процедур, адже соціальна допомога – це цілий комплекс заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, що надаються окремим особам або групам населення соціальною службою для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві [4].

Форма допомоги патронаж – передбачає відвідування сім’ї вдома з діагностичними, контрольними, адаптаційно-реабілітаційними цілями, які дозволяють встановлювати і підтримувати тривалі зв’язки із сім’єю своєчасно виявляючи її проблемні ситуації й надаючи допомогу. До речі, Міністерство соціальної політики вважає за доцільне введення до штату соціальної служби такої посади, як соціальний інспектор відповідно з новим колом компетенцій (здатностей).

Взаємо­дія суб'єктів соціального патронажу є вирішальною у забезпечен­ні реальної допомоги сім'ї. Однією із необхідних складових соціального патронажу є соціальне інспектування, яка у свою чергу також виступає складовою соціального супроводу, метою якого є контроль соціального педагога за умовами проживання дитини в сім’ї, виявлення випадків їх порушення та умов, що цьому сприяють. Основними об’єктами соціального інспектування є сім’ї, де дорослі члени сім’ї ведуть аморальний спосіб життя, перебувають на обліку у справах дітей. Існує багато видів соціальної роботи з сім’єю, а також технологій корекції сімейних взаємин. Основні завдання соціального інспектування записані у ст.11. ЗУ "Про соціальну роботу з сім’ми, дітьми та молоддю".

Завдяки формам, методи соціальної роботи наповнюються конкретним змістом. Метод – шлях досягнення мети та розв'язання завдань; спосіб пізнавальної, практичної діяльності. Це сукупність підходів, прийомів, опе­рацій практичного чи теоретичного засвоєння дійсності; це найкоротший шлях досягнення результату [4].

У контексті роботи з сім'ями, які опинилися в складних життєвих об­ставинах, під методами, що використовуються у процесі соціального су­проводу таких сімей, ми розуміємо спосіб організації соціальної роботи, що приводить до досягнення оптимального результату та забезпечує позитивні зрушення у розвитку сім'ї, забезпеченні її функціональної спроможності.

Усе розмаїття методів соціального супроводу можна поділити на дві великі групи: прямі (фахівець соціальної роботи здійснює вплив безпосередньо на об’єкт ) і косвенні (при цьому здійснюється опосередкований вплив на об’єкт соціального супроводу, також сюди входить залучення недержавних громадських організацій до на надання соціальних послуг).

У класичній науковій літературі визначаються такі групи методів соці­альної роботи: загальні (філософські) методи (метод матеріалістичної діа­лектики); загальнонаукові методи (аналізу та синтезу, наукової абстракції, індукції та дедукції, історичний метод, метод аналогії, системно-структур­ний метод тощо); спеціальні наукові методи (соціальної діагностики, соціа­льної профілактики, соціальної реабілітації, соціального контролю, соціа­льно-економічні та організаційно-розпоряджувальні методи) [5].

У процесі здійснення соціальної роботи з сім'ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, доцільною видається така класифікація спеціальних методів: соціально-економічні, організаційні (адміністратив­ні), педагогічні, психологічні та соціологічні.

До соціально-економічних методів соціальної роботи належать всі іс­нуючі засоби, за допомогою яких соціальні працівники, інші спеціалісти здійснюють вплив на матеріальні, моральні, сімейні, національні та інші потреби й інтереси сім'ї, яка опинилася в складних життєвих обставинах. Це – натуральна та грошова допомога, моральне заохочення, встановлення пільг, здійснення патронажу, соціального супроводу, допомоги в побутово­му обслуговуванні.

Організаційні (адміністративні) методи розглядаються в управлінсько­му аспекті; їх реалізація можлива за умови наявності відповідних нормати­вно-правових документів. Це – регламентування (розробка та введення в дію організаційних положень – наказів, типових нормативів діяльності со­ціального працівника: наприклад, нормативи чисельності сімей із розрахун­ку на одного соціального працівника, нормативи часу обслуговування); інструктування (роз'яснення завдань, шляхів розв'язання проблем, нас­лідків неправильних дій членів сім'ї – консультування, інформування).

Дещо інший погляд на організаційні методи роботи мають 1. М. Грига та Т. В. Семигіна. Науковці відносять до них: сприяння працевлаштуван­ню; представлення інтересів клієнта на міжвідомчому рівні; контроль та інспектування [6].

Педагогічні методи. Це методи формування свідомості, спрямовані на формування певних понять, оцінок, світогляду (переконання, навіювання, приклад); методи організації діяльності, спрямовані на формування пози­тивного досвіду поведінки, дій та вчинків (доручення, соціальне навчання, закріплення позивного досвіду); методи стимулювання діяльності, наці­лені на стимулювання особистості до покращання чи зміни своєї поведінки, розвитку мотивації на соціально схвальну діяльність (позитивне підкріп­лення, змагання); методи самовиховання, що сприяють свідомій зміні лю­диною власної особистості (самооцінка, самоорганізація, самоконтроль, самокорекція).

Психологічні методи. Це – тестування, що дає змогу встановити рі­вень розвитку у членів сім'ї необхідних знань, умінь, навичок, особистісних характеристик; психодрама, під час якої використовується рольова гра, що дозволяє створити умови для вираження індивідом почуттів, що пов'язані з важливими для нього проблемами; соціограма, що спрямована на аналіз відносин між різними групами людей; ігрова терапія, що перед­бачає залучення, перш за все дітей, до різноманітних ігрових ситуацій (розрізняють діагностичні, корекційні, розвивальні та творчі ігри).

На корекцію міжособистісних стосунків між членами подружжя, бать­ками й дітьми спрямована сімейна психотерапія, у процесі якої робота соціального працівника передбачає пошук і усунення причин емоційних розладів у сім'ї.

Метод виливу на людину за допомогою різних видів художнього та ужиткового мистецтва (малювання, живопис, ліплення, різьба, випалюва­ння тощо) називається арт-терапія. Цей метод особливо ефективний, як­що в сім'ї є діти з функціональними обмеженнями. Групові заняття арт-терапією сприяють формуванню комунікативних навичок членів сім'ї.

Епістолярна терапія дозволяє здійснити корекцію міжособистісних стосунків між членами сім'ї (лист до батьків, лист до самого себе, лист у майбутнє).

Однією із цікавих психокорекційних технік є казкотерапія. Форми казкотерапії, які можна використовувати при роботі з сім'ями: аналіз відо­мих казок, створення казки "по колу від кожного", експромтне інсценува­ння казки, вигадування початку чи кінця казки, створення авторської казки кожним членом сім'ї тощо. Аналіз казок дозволяє соціальному працівнико­ві побачити причини життєвої кризи, оцінити рівень зрушень у реабілітації того чи іншого члена сім'ї та ін.

Великим потенціалом впливу на сім'ю, яка опинилися у складних жи­ттєвих обставинах, володіє соціально-психологічний тренінг як метод актив­ного навчання.

Соціологічні методи – це спостереження, опитування (традиційним ме­тодом є дистанційне (по телефону) чи очне інтерв'ю, анкетування, фокус-група), аналіз документів (різновидом цього методу є біографічний метод, що полягає у вивченні особистих документів людини – характеристик, що­денників, листів).

Розрізняють форми та методи індивідуальної, групової та масової ро­боти.

Основними формами індивідуальної роботи з членами сімей, які опи­нилися у складних життєвих обставинах, є: телефонні розмови, сімейні, індивідуальні візити в сім'ю: планові та без попереджень, зустрічі, інтерв’ювання, тестування, консультація, співбесіда, пере адресація, доручення. До найбільш розповсюджених групових форм належать: бесіда, дис­кусія, диспут, проведення тренінгів, робота групи взаємодопомоги та взаємопідтримки [7].

До масових можна віднести проведення свят (День матері, "Тато, мама, я – спортивна сім’я"), народні свята – Різдво, Новий рік, Дні здоров’я і т. ін.

Фахівець із соціальної роботи повинен володіти всіма необхідними формами та методами соціального супроводу сімей, які опинися у складних життєвих обставинах, оскільки це передбачається професійними вимогами до посади соціального працівника. Утім, треба зазначити, що оволодіння усім розмаїттям форм і методів потребує неабияких вольових зусиль та зосередженої сумлінної праці. Форми і методи соціального супроводу відносяться до фундаментальних тем соціальної роботи як науки та навчальної дисципліни, тому їх класифікація представляє для автора важливе методологічне значення. А від використання соціальними працівниками набутих на практиці умінь та навичок залежить життя та здоров’я людей, заради яких систематизуються та розробляються нові форми та методи соціальної роботи, зокрема з сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

Література: