ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ЯК ВАЖЛИВА ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

Актуальність даної теми полягає насамперед в тому, що на сьогоднішній час суспільство й держава потребують підготовки нової генерації і підвищення кваліфікації вже працюючих керівників і фахівців органів державної влади та місцевого самоврядування, а також формування реального і перспективного резерву її кадрів, щоб своєчасно підготувати фахівців для заміщення нових посад та покращити ефективність власне управлінського процесу. Саме з цієї причини одним із пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку України є якісний розвиток системи підготовки державних службовців та підвищення їхнього професіоналізму як важливої передумови розвитку державної служби загалом.

Дослідженню даного питання присвячено чималу кількість наукових праць, зокрема автором було використано такі з них: М.Гниденка [1], О.Зінченко [3], К.Кікіньової [4], В.Лавріненко [5], М.Логунової [6], О.Оболенського [7], Ю.Сіліної [9] тощо.

Мета статті – розглянути систему підготовки державних службовців в Україні та шляхи підвищення професіоналізму як важливої передумови розвитку державної служби загалом.

Насамперед для дослідження даної теми потрібно розглянути поняття «державна служба». У ст.1 Закону України «Про державну службу» міститься зокрема наступне визначення: «Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження» [2].

На даний час державна служба України є найважливішим резервом української держави, адже від використання її ресурсу на чітко визначених організаційно-правових засадах вирішальним чином залежить дієздатність української держави та результативність її реформ.

Щодо системи навчання державних службовців, то до неї належать:

• підготовка державного службовця, тобто навчання з метою отримання особою певного нового для неї освітньо-кваліфікаційного рівня (спеціаліст, магістр) за спеціальністю, спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади чи місцевого самоврядування. Під підготовкою держслужбовця необхідно розуміти і навчання особи, яка вже перебуває на державній службі, і особи, яка цілеспрямовано готується до державної служби;

• перепідготовка державного службовця – це навчання з метою отримання певного освітньо-кваліфікаційного рівня за іншою спеціальністю (спеціалізацією), спрямованою на професійну діяльність в органах державної влади чи місцевого самоврядування;

• підвищення кваліфікації державного службовця – це навчання, що спрямоване на підвищення рівня загальної управлінської культури і що спеціалізується в межах певної категорії посад і спеціалізації на окремих функціях, завданнях, повноваженнях [9].

Система навчання державних службовців може успішно розвиватися тільки за умови постійно та якісно зростаючої потреби в результатах їхньої діяльності, тому необхідно створити новий мотиваційний механізм, який не тільки зобов’язує, а й стимулює державного службовця постійно оновлювати свої професійні вміння та знання. Наведені аспекти доводять, що система державної служби та її кадровий склад відіграють найважливішу роль у реалізації державного управління, що стало причиною закріплення у законодавчому порядку Програми розвитку державної служби на 2005-2010 рр. [8].Професіоналізм   державних   службовців   як   умова  нетільки  ефективної   діяльності   органів   державної   влади , але і, відповідно, підвищення рівня сучасного та майбутнього розвитку країни є нагальною потребою, враховуючи ті кардинальні зміни, які відбуваються на даний час в економічній, суспільно-політичній та соціальній сферах, впровадження демократичного управління,  умов  інформаційного суспільства і динамічних процесів європейської інтеграції та світової глобалізації.

Перш за все, необхідною  умовою  для реалізації  професіоналізму  є створення для  державних   службовців  належних  умов  щодо розвитку особистості державного   службовця, підвищення ним своєї кваліфікації і виконання ним службових обов’язків, забезпечення гідного рівня оплати праці, забезпечення можливості та перспективи кар’єрного розвитку та зростання, а також забезпечення матеріально-технічних умов  праці [3; с. 18].

Однак не можна забувати про той беззаперечний факт, що ефективною  та успішною  державна  служба стає завдяки таким здібностям як уміння працювати з людьми, організовувати їх на виконання управлінських рішень, одержувати та доводити інформацію, встановлювати контакти та взаємозв’язки у суспільстві. Відповідно,  діяльність   органу  матиме результат, якщо розуміти психологічні особливості поведінки, дотримуватись високих моральних принципів і етичних норм, а це, у свою чергу, сприяє формуванню позитивного іміджу. Тому розвиток індивідуальних соціально-психологічних якостей та культурної поведінки особистості  державного   службовця  є не менш необхідним, ніж вдосконалення його фахових здібностей та високої професійної майстерності [4].

З метою виховання певних моральних чеснот  службовців  потрібна періодична індивідуальна та колективна роз’яснювальна робота, направлена на дотримання службової дисципліни, забезпечення чесності, підтримки поваги та довіри, справедливого, неупередженого відношення, шанобливого ставлення до підлеглих та колег між собою, дотримання високої культури спілкування, виявлення толерантності у відносинах, постійної гармонійної комунікації, а також з метою розвитку творчих підходів та вдосконалення організації роботи.

Вирішенню вказаних психологічних та етичних аспектів сприятиме затвердження кожним  державним органом, власного етичного кодексу, який буде містити положення «Загальних правил поведінки  державного   службовця», затверджених наказом Головдержслужби від 23.10.2000р. №58 [9]. Обов’язковою  умовою  є вжиття певних заходів впливу та покарання за порушення цих правил.

На думку автора, особливо корисним є також використання досвіду європейських країн стосовно їхнього вирішення питань етики  державних   службовців. У цьому питанні прискіплива увага повинна приділятися роботі щодо запобігання корупції при здійсненні своїх повноважень та забезпечення прозорості у  діяльності   державних   службовців. Щодо забезпечення реалізації вищезазначеного, то ключову роль тут відіграють керівники, оскільки саме нестача професійної та особистої компетентності призводить до неефективної роботи  органів   державної   влади [1]. 

Найсуттєвішим фактором, що впливає на розвиток  професіоналізму,  є також система безперервної професійної освіти та навчання держаних службовців. Проте, на жаль, часто  державні   службовці  підвищують свій професійний та кваліфікаційний рівень тільки по мірі настання законодавчо визначених термінів, відповідно до наказів безпосереднього керівництва, не відчуваючи внутрішньої потреби в удосконаленні власних знань та підвищенні своєї фаховості [5; с. 133].

Одним з прикладів організації підвищення професіоналізму державних   службовців є систематичне самостійне навчання, або самоосвіта, наприклад, участь у щорічному Всеукраїнському конкурсі «Кращий  державний   службовець».

Окрім цього, враховуючи відсутність необхідних фахових знань спеціалістів, зокрема контрольно-наглядових  органів, було б доцільно поширити практику використання послуг консультаційно-методичної допомоги консультантів і досвідчених фахівців, зокрема, при набутті нових повноважень та функцій, або наявність безперешкодного доступу до використання спеціалізованої літератури [7; с. 38]. Державний   службовець  повинен володіти теоретичними і практичними знаннями, уміннями й навичками, а також мати етичні і моральні якості. Саме тому при відборі кандидатів на  державну  службу слід проводити більш жорсткіший відбір, який дозволить під час співбесіди (а також письмових тестів) визначити та з’ясувати ці показники, цінності та установки претендента на посаду, його психологічну готовність та усвідомленість. Потрібно звернути увагу на те, що в деяких закордонних країнах відбір майбутніх  державних   службовців  здійснюється задовго до досягнення ними повнолітнього віку, коли вже чітко виявляються лідерські, вольові, ініціативні, творчі, комунікативні та аналітичні якості [1].

Одним з факторів до мотивації та професіоналізації є кар’єрний розвиток  державних   службовців  відповідно до їхніх заслуг, що підтверджується іноземним досвідом та практикою, який полягає у просуванні на вищі посади найдостойніших  службовців  за результатами об’єктивного оцінювання їх професійних якостей і результатів, а не на підставі особистої відданості керівникові. Результати оцінки  державних   службовців  повинні також мати прямий зв’язок з рівнем оплати праці, можливістю кар’єрного росту, іншими видами стимулювання та подальшого проходження і навчання.

На даний час в України є можливість залучати та використовувати позитивний закордонний досвід в сфері  державної  служби, підтверджений практикою й часом, зокрема, використовувати компетентісну концепцію професіоналізації та профілі лідерства. Інтенсивне використання та впровадження Україною іноземного досвіду підтверджується регулярним проведенням із залученнями іноземних фахівців семінарів, тренінгів, круглих столів, конференцій та інших заходів, присвячених обміну досвідом, різносторонньому розвитку  державної  служби, зокрема, щодо застосування компетенцій лідерства, професійної етики, питанням запобігання проявам корупції, добору та навчання кадрів [4]. Окрім цього, підтвердженням, що питання професіоналізму  державних   службовців  є одним з пріоритетних питань в  державній  політиці України є розробка, затвердження, впровадження та поступове вдосконалення нормативно-правових актів (зокрема, розробка змін до Закону України «Про  державну службу»), реалізація яких сприяє підвищенню  професіоналізму   державних   службовців [2; с. 19].

Таким чином професіоналізація є стійкою тенденцією розвитку  державної  служби в Україні, про що свідчать також стратегічні та програмні документи щодо розвитку цієї сфери, в яких  професіоналізм  задекларовано як базовий принцип, зокрема: Концепція адаптації інституту  державної  служби в Україні до стандартів ЄС, Програма кадрового забезпечення  державної  служби та Програма роботи з керівниками державних  підприємств, установ і організацій, Комплексна програма підготовки  державних   службовців, Запровадження нових підходів до оцінювання результатів  діяльності  держаних  службовців тощо.

Підсумовуючи все вище зазначене, можна зробити висновок, що досягти  професіоналізму, компетентних та політично незаангажованих  державних   службовців для України є цілком можливим, враховуючи підтримку європейських країн, які зацікавлені у партнерських відносинах з нашою державою, за  умови  що її представлятиме професійна кадрова еліта. Однак тут кожна людина повинна розуміти, щоб досягти кращих  умов  життя починати змінювати світ потрібно з себе.

Базовою  умовою  формування  професіоналізму   державних   службовців, звичайно,  є зацікавленість, в першу чергу, держави, яка здійснює управління цим процесом, відображаючи свою потребу у кадрах-професіоналах і, відповідно, кожного працівника, тому всі відносини та обов’язки повинні затверджуватися на  державному  рівні і відображатися в нормативно-правових актах, а за потреби – переглядатися без певної політичної залежності.

Література:

1. Гниденко М. Професіоналізм державних службовців як умова ефективної діяльності органів державної влади / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://kds.org.ua/blog/profesionalizm-derzhavnih-sluzhbovtsiv-yak-umova-efektivnoi-diyalnosti-organiv-derzhavnoi-vladi

2. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до закону: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3723-12

3. Зінченко О. До питання  професіоналізму   державних   службовців / Вісник  державної  служби України. – 2006. – №1. – C.17-20.

4. Кікіньова К. Професіоналізація як процес підвищення ефективності  державної  служби в контексті Європейських стандартів / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2008-2/doc/3/09.pdf.

5. Лавріненко В. Розвиток кадрового потенціалу  органів   державної   влади  – основа  ефективного  управління України // Збірник наукових праць НАДУ при Президентові України, 2004. - №2. – C.132-139.

6. Логунова М. Соціально-психологічні аспекти управлінської  діяльності . Навч.вид. – К.: Центр сприяння інститут.розв.держ.служби, 2006. – 256 с.

7. Оболенський О. Державна служба: Підручн. / О. Оболенський – К.: КНЕУ, 2006. – 472 с.

8. Про затвердження Програми розвитку державної служби на 2005-2010 роки / Кабінет Міністрів України. – Офіційний вісник України. – 2008. – № 68. – С. 18-19.

9. Сіліна Ю. Питання підготовки державних службовців в сучасних умовах / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://intkonf.org/silina-yus-pitannya-aktualnosti-pidgotovki-derzhavnih-sluzhbovtsiv-v-suchasnih-umovah/

Науковий керівник: доктор наук з держ.управління, Черленяк Іван Іванович.