ОСОБЛИВОСТІ СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ І ДИСЦИПЛІНАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Питання розмежування і співвідношення адміністративної і дисциплінарної відповідальності є дискусійним, і в той же час достатньо актуальним. Це зумовлюється тим, що в юридичній науці існує певний перелік видів відповідальності (кримінальна, цивільна,матеріальна та ін..), які мають деякі спільні та відмінні риси. [1]

Специфічні особливості адміністративної відповідальності найбільшою мірою виявляються за допомогою її порівняння й відмежування від інших видів юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарної, оскільки остання займає особливе місце в системі видів юридичної відповідальності. [2, 274]

Вважається, що доцільно покласти в основу розмежування зазначених видів юридичної відповідальності ознаки адміністративного правопорушення (суспільна шкідливість, протиправність, винність, караність) та ознаки складу правопорушення (об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона).

Розглядаючи суспільну шкідливість як ознаку правопорушення, окремі автори зазначають, що адміністративні і дисциплінарні проступки є незлочинними правопорушення і, як правило, не є суспільно небезпечними. В сфері діяльності державного апарату суспільна шкідливість адміністративних проступків полягає в порушенні дисципліни, встановленої в суспільстві та державі, в посяганні на суспільні відносини стосовно здійснених функцій держави, що охороняються правом. Суспільна шкідливість дисциплінарних проступків знаходить свій прояв у їх посяганні на суспільні відносини, оскільки порушення дисципліни в подальшому призводить (чи може призвести) до економічних, фізичних чи моральних втрат. Для виникнення дисциплінарної відповідальності необхідна наявність, по-перше, трудових правовідносин, по-друге, відносин службового підпорядкування.

Юридичним виразом небезпеки правопорушення для суспільства є його протиправність, тобто необхідно щоб воно порушувало встановлені державою відповідні правила поведінки.

В той же час , протиправність дисциплінарного проступку, на відміну від адміністративного, як правило, не носить конкретного характеру, вираженого в чітко сформульованих юридичних складах, і має абстрактний прояв.

Адміністративним та дисциплінарним проступком визнається тільки винне діяння, яке може бути скоєно умисно чи з необережності.

Слід зазначити, що крім обов’язкових ознак, що передбачені у визначенні адміністративного правопорушення, його можуть характеризувати також інші супроводжуючі його ознаки та обставини. Зокрема, до них можуть бути віднесені обставини, що пом’якшують або обтяжують адміністративну відповідальність за адміністративне правопорушення (6ст.. 34, 35 КупАП). [3]

Відносно ж дисциплінарного законодавства, то в ньому, на відміну від адміністративного, не зазначені такі обставини, що, на мій погляд, негативно відображається на ефективності та об’єктивності визначення вини правопорушника, а також застосуванні дисциплінарної відповідальності.

Обов’язковою ознакою адміністративного та дисциплінарного правопорушення також є караність, яка знаходить свій безпосередній прояв через застосування при притягненні винної особи до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності відповідних стягнень, визначених в чинному законодавстві України.

Слід відмітити, що фактичні підстави розмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної в першу чергу пов’язані з різними об’єктами цих протиправних посягань.

Необхідно зазначити, що об’єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини, що виникають і розвиваються як у сфері зовнішнього управління, що не пов’язане з виробничою, службовою, навчальною та іншою діяльністю винного, так і у сфері внутрішнього управління (наприклад, порушення правил протипожежної безпеки). Адміністративний проступок в переважній більшості випадків зазіхає на зовнішні управлінські відносини (у сфері охорони громадського порядку, правил полювання тощо), які перебувають поза межами виконання особою своїх трудових обов’язків. Тому, враховуючи «зовнішній» характер скоєння цього правопорушення, адміністративна відповідальність, на відміну від дисциплінарної, настає перед органами та посадовими особами, яким винний по службі не підлеглий.

У свою чергу, об’єктом дисциплінарного проступку є трудові, службові правовідносини, на які посягає правопорушник, оскільки скоєння дисциплінарного проступку характеризується невиконанням трудових обов’язків працівниками, що перебувають у трудових відносинах з адміністрацією конкретного підприємства, організації чи установи. Тому дисциплінарна відповідальність, як правило, обмежується межами внутрішньо-управлінських, трудових відносин.

Таким чином, адміністративний проступок це порушення загальнообов’язкових правил, обов’язків, що розповсюджуються на всіх громадян незалежно від того, де вони працюють і яку виконують роботу. В той же час дисциплінарний проступок проявляється в порушенні тих обов’язків, що покладені на особу як на члена трудового колективу й у зв’язку з його роллю в цьому колективі, а тому це завжди порушення існуючої в організації дисципліни. Однак, у деяких випадках трудові й адміністративно-правові обов’язки посадових осіб, водіїв, працівників торгівлі збігаються, у зв’язку з чим тоді порушення, скоєне ними, виявляється одночасно дисциплінарним та адміністративним проступком.

Об’єктивну сторону адміністративних правопорушень та дисциплінарних проступків складають сукупність ознак, що характеризують зовнішній прояв протиправного діяння , яке посягає на охоронюваний законом об’єкт. Зокрема, центральне місце в об’єктивній стороні займає саме протиправне діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливий наслідок, причинний зв’язок між діянням та наслідком, місце,час, спосіб, засоби та знаряддя скоєння правопорушення.

Суб’єктом відповідальності за адміністративне та дисциплінарне правопорушення за загальним правилом є той, хто його скоїв, тобто фізична, осудна особа.

В той же час, необхідно звернути увагу на деякі особливості цього елементу складу зазначених правопорушень.

Аналізуючи чинне законодавство можна визначити, що за скоєння адміністративних проступків до адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті наступні особи: громадяни з досягненням 16-річного віку на момент вчинення правопорушення (в тому числі й неповнолітні особи віком від 16 до 18 років); іноземці та особи без громадянства; спеціальні суб’єкти – посадові особи; військовослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів за скоєння адміністративних правопорушень (працівники органів внутрішніх справ, Служби безпеки України та інші); особи, які здійснюють будь-яку професійну діяльність у сфері, яка підлягає адміністративно-правовому регулюванню (працівники транспорту, торгівлі, сільського господарства, землекористувачі, мисливці тощо); саме ці суб’єкти зазначені в статтях 13-16 КупАП.

Крім того, у зв’язку зі спробами розширити поняття юридичної відповідальності, ряд вчених пропонує віднести до кола її суб’єктів юридичних осіб. Однак в КупАП такий суб’єкт адміністративної відповідальності законодавчо не закріплений.

Суб’єктом дисциплінарної відповідальності є дієздатний працівник, статус якого залежить від посади, яку він займає а тому єдиного вікового критерію для визнання особи суб’єктом дисциплінарного проступку не існує. При цьому до них можна віднести як рядових працівників, так і посадових осіб.

Крім того, існують також спеціальні суб’єкти, які притягаються до дисциплінарної відповідальності на підставі законодавчих актів, Дисциплінарних статутів чи Положень про дисципліну.

Характеризуючи суб’єктів адміністративних та дисциплінарних правопорушень слід мати на увазі, що при дисциплінарній відповідальності існує службова підпорядкованість між особою, яка притягається до цього виду відповідальності, і особою, котра застосовує заходи дисциплінарної відповідальності, тобто суб’єктом дисциплінарного проступку є член визначеного стійкого колективу, а суб’єктом контролю та примусу – власник або уповноважений ним орган. В той же час, при адміністративній відповідальності така підпорядкованість відсутня, оскільки відсутні стійкі організаційні зв’язки між правопорушником та суб’єктом контролю та примусу. [4, 39]

Характеризуючи суб’єктивну сторону адміністративних та дисциплінарних правопорушень, необхідно відмітити, що в обох випадках цей елемент їх складу являє собою психічне відношення правопорушника до скоєного проступку та його наслідків. Складовими суб’єктивної сторони проступку є вина мотив та мета.

Вина – це основна ознака суб’єктивної сторони, яка характеризує відношення особи до скоєного нею протиправного діяння, а сам факт порушення правових приписів зазвичай свідчить про винність правопорушника. При цьому вина, як ознака будь-якого правопорушення, знаходить свій прояв у формі умислу (прямого чи непрямого) або необережності (самовпевненість чи недбалість).

До суб’єктивної сторони зазначених правопорушень можуть включатися мотив і мета правопорушення, які переважно не впливають на кваліфікацію діяння.

Характер застосованих стягнень залежить від характеру скоєних правопорушень та суспільних відносин, на які вони посягали. Тому за скоєння дисциплінарних проступків накладаються дисциплінарні стягнення, за вчинення адміністративних – адміністративні, а при наявності спеціального законодавства – дисциплінарні.

В цілому адміністративна відповідальність відрізняється від дисциплінарної характером самих стягнень, ступенем їх ваги, найменуванням. За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданому даному громадянинові (права керування транспортним засобами, права полювання); виправні роботи; громадські роботи; адміністративний арешт.

Законами України можуть бути встановлені й інші, крім зазначених, види адміністративних стягнень. Крім того, може бути передбачено адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Правові наслідки застосування дисциплінарної та адміністративної відповідальності також різні. Так, притягнення особи до дисциплінарної відповідальності створює їй негативну трудову характеристику. У деяких випадках, передбачених нормами права, накладення дисциплінарного стягнення перешкоджає службовому просуванню особи, підвищенню її за посадою. Адміністративна відповідальність, як правило, не супроводжується негативними для правопорушника наслідками в його службовій діяльності (за винятком випадків застосування позбавлення права керування транспортними засобами – 6ст. 30 КупАП, також прикладом можуть бути ст. 101-103 КУпАП, де мова йде про відповідальність посадових осіб за неналежне виконання своїх посадових обов’язків).

Крім того, слід відмітити, що провадження у справах про адміністративні правопорушення вирізняється серед інших проваджень за низкою критеріїв. До них належать особливості органів, які здійснюють провадження, специфіка актів, якими оформлюється процесуальна діяльність, процедури їх оформлення, його швидкість та економічність. Процесуальна діяльність розвивається послідовно і має відповідні стадії, які чітко регламентовані в чинному адміністративному законодавстві.

В той же час, дисциплінарне провадження не так чітко формалізоване. Вибір санкції залишається за керівником. Крім того, на відміну від провадження у справах про адміністративні порушення, в дисциплінарному провадженні встановлення факту проступку здійснюється не тільки на основі протоколів, доповідних записок, а достатньо пояснення винної особи. Менш виражені в дисциплінарному провадженні стадії руху справи, іншим є порядок накладення стягнень, що оформлюється наказом, і т. ін.

Таким чином, наведені вище порівняльні риси і є такими, що вирізняють адміністративну відповідальність від дисциплінарної. Подальше дослідження цих питань та юридичне закріплення відмінностей цих двох видів відповідальності є актуальним і важливим аспектом для правозастосовчої практики, що дозволить чітко розмежовувати дані види відповідальності.

Література:

1. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.

2. Гавриленко Д.А. Государственная дисциплина: сущность, функции, значение / Д.А.Гавриленко; под ред. А.П.Шергина. – МН.: Наука и техника, 1988. – 328 с.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – Х.:ТОВ «Одіссей», 2010. – 248 с.

3. Літошенко О.С. Адміністративна та дисциплінарна відповідальність: спільні риси й відмінності/ О.С.Літошенко// Часопис Київського університету права. – 2004. - №3. – С. 39-45

Науковий керівник: Гаращук В. М. – доктор юридичних наук, професор.