ДЕЯКІ АСПЕКТИ НОВОГО ПРАВОВОГО СТАТУСУ АРБІТРАЖНОГО КЕРУЮЧОГО

Як відомо, банкрутство є одним із правових засобів впливу на економіку країни. За допомогою нього можна вивільнити ринок від суб’єктів нездатних вести ефективну господарську діяльність, захистити інтереси кредиторів та працівників цього підприємства, тощо. Отже, реформування та вдосконалення цього правового інституту є одним із пріоритетних напрямків розвитку законодавства України про банкрутство. Зокрема, це стосується законодавства, що регулює діяльність арбітражного керуючого, оскільки він є одним із найважливіших учасників процедури банкрутства. Лише з його участю відбувається відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури. Тобто, від ступеня законодавчої урегульованості діяльності арбітражного керуючого буде залежати подальша доля боржника, забезпеченість прав кредиторів та інших осіб. Дана проблематика і обумовлює актуальність цього дослідження.

Наявність значних проблем у сфері банкрутства в Україні підтверджуються і даними Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації [4] тривалість процедури банкрутства в Україні в 2011 році становить 2,9 роки. Фінансові витрати на провадження справи про банкрутство - 42% від вартості майна. Крім того, за результатами рейтингу Всесвітнього банку Doing Business 2010 Україна посідає 145-те місце у списку 183 країн за критерієм «припинення діяльності» [6]. Отже, можна говорити про вкрай низьку ефективність процедури і Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі-Закон). 

У даній статті нами робиться аналіз ключових змін правового статусу арбітражного керуючого в зв’язку з прийняттям нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ, дані зміни вводяться в дію через рік після опублікування Закону, тобто з 18.01.2013 року.

Правовий статус арбітражного керуючого визначений в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Відповідно до статей 1, 3-1 цього Закону арбітражним керуючим є суб'єкт підприємницької діяльності, який має вищу юридичну або економічну освіту, володіє спеціальними знаннями та не є зацікавленою особою щодо боржника і кредиторів. Крім того, арбітражні керуючі діють на підставі ліцензії арбітражного керуючого, виданої уповноваженим органом у порядку, встановленому законом. Одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство [1].

Але новою редакцією Закону визначає арбітражного керуючого як фізичну особу, призначену господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатоар з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Насамперед, хочеться відмітити те, що тепер арбітражний керуючий буде незалежною професійною особою, а не суб’єктом професійної діяльності [2], що має ряд переваг.

Як стверджують спеціалісти благодійної організації «Центр комерційного права» [7], незалежна професійна діяльність має ряд таких переваг над підприємницькою діяльність: 1) метою діяльності є професійні та суспільно значущі результати; 2) збільшений рівень етичних вимог; 3) посилена система допуску до професійної діяльності; 4) залучення в якості обов’язкового суб’єкту судового провадження справі про банкрутство; 5) лише допустимість дії неконкурентних факторів при визначенні ціни; 6) Домінує адміністративне регулювання діяльності; 7) контроль за ними є державний, професійний і публічний; 8) діяльність має публічний ступінь прозорості, а не комерційний.

Крім того, надання арбітражному керуючому статусу незалежної професійної особи, створює умови для діяльності саморегулювальних організацій (Далі – СРО). Під саморегулюванням розуміється самостійна і ініціативна діяльність, яка здійснюється суб'єктами підприємницької або професійної діяльності або недержавними пенсійними фондами, і цілю якої є розробка і встановлення правил і стандартів вказаної діяльності, а також контроль за дотриманням вимог вказаних правил і стандартів [3].

На нашу думку, дане нововведення дозволить об’єднати арбітражних керуючих в професійні асоціації, які будуть розробляти єдині стандарти і правила діяльності арбітражних керуючих, що в свою чергу дозволить забезпечити чіткість, однозначність та передбачуваність його дій при банкрутстві. За таких умов відносини у сфері діяльності арбітражного керуючого будуть більш стабільними.

Арбітражний керуючий також хоча і не зобов’язаний стати членом однієї із саморегулювальних організацій арбітражних керуючих, але ці організації мають право притягнути його до дисциплінарної відповідальності, так як у їх складі будуть діяти дисциплінарні комісії. Крім того, вводиться страхування ризиків діяльності арбітражного керуючого, як додатковий елемент забезпечення стабільності його діяльності [2].

За допомогою діяльності СРО, мають бути розроблені стандарти професійної поведінки, що в свою чергу дозволяє підвищити рівень надання послуг арбітражними керуючими та навіть слугує одним із принципів запобігання корупції [5]. Так, Комітетом міністрів Ради Європи рекомендується подальша специфікація поведінки, що очікується від посадових осіб, шляхом прийняття відповідних заходів, таких як кодекси поведінки.

Існує думка, щодо запровадження обов’язку участі арбітражного керуючого у саморегулювальних організаціях. Тобто, запровадження спільного контролю державним органом з питань банкрутства та представників професії за діяльністю арбітражних керуючих має забезпечити виключення можливості зловживань з боку чиновників; забезпечення надання послуг арбітражних керуючих на належному рівні; розвантаження діяльності уповноваженого державного органу з питань банкрутства; зменшення бюджетних витрат [4].

На нашу думку, такі пропозиції є недоречними, тому що вони надмірно адмініструватимуть діяльність арбітражного керуючого, фактично він залежатиме не тільки від рішень державного органу з питань банкрутства, а і від рішень керівних органів СРО. Така залежність буде лише заважати здійсненню професійної діяльності.

Ще однією проблемою, є те, що закон визначає лише основні принципи діяльності СРО, та майже нічого не говорить про порядок створення та діяльності СРО. Можливо, що це питання буде регулюватися спеціальним законом, але наразі законопроект «Про саморегулювальні організації» [3] відхилено Верховною Радою України.

Позитивним моментом є створення якісно нової системи оплати праці арбітражних керуючих. Так, грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора складається з основної та додаткової грошових винагород. На нашу думку, це є дієвим економічним стимулом їхньої діяльності, наприклад, за виконання деяких своїх повноважень, арбітражний керуючий, отримує 5 відсотків від обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів майна, майнових прав), які на день порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб, а також 3 відсотків від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів [2].

Найбільшу увагу у новому Законі приділено питанням професійної підготовки та діяльності арбітражних керуючих. Так, відбувається скасування ліцензування арбітражних керуючих, надання їм статусу посадових осіб, введення допуску до професії через систему незалежного автоматизованого тестування [2]. Очікуваним ефектом скасування ліцензування є усунення хибного уявлення про арбітражного керуючого як про підприємця; підвищення авторитету професії та якості надання послуг [4]. Це пов’язано з тим, що отримати ліцензію арбітражного керуючого не є проблематичним, але професійні курси занадто короткі для підготовки висококваліфікованого фахівця. Фактично право здійснювати діяльність з управління та розпорядження активами боржника може отримати будь-який випускник, який щойно закінчив ВНЗ (і, на жаль, такі випадки непоодинокі). Вочевидь більшість подібних «фахівців», не маючи відповідної практичної та психологічної підготовки, не здатні ефективно реалізовувати свої права, виконувати обов'язки за Законом і, як наслідок, відновлювати платоспроможність боржника. Наслідком такої ситуації стають неналежне виконання арбітражними керуючими своїх завдань, потрапляння під вплив недобросовісних кредиторів та боржників, численні порушення процедури та прав учасників банкрутства [6].

Спроба вирішити дану проблему відбулася з прийняттям нової редакції закону. Відтепер, арбітражним керуючим може бути призначений лише громадянин України, що отримав вищу юридичну або економічну освіту, має досвід роботи за фахом не менше трьох років після закінчення ВНЗ, стажувався як помічник арбітражного керуючого не менше 12 місяців, здав відповідний кваліфікаційний іспит. Крім того, цим законом передбачено встановлення ряду додаткових вимог щодо діяльності арбітражного керуючого. Дані норми передбачені для того, щоб уникати ситуацій коли арбітражний керуючий не володіє спеціальними знаннями внаслідок специфіки діяльності боржника.

Актуальним залишається питання з запровадження автоматизованого розподілу справ між арбітражними керуючими. Пропонується здійснювати призначення арбітражного керуючого для участі в конкретній справі за допомогою автоматизованої системи [2]. При визначені кандидатури арбітражного керуючого забезпечується врахування ступеня завантаженості кожного арбітражного керуючого. Дані нововведення передбачалися в проекті цього Закону, але вони, так і не реалізовані.

Отже, варто зазначити, що надання арбітражним керуючим статусу незалежної професійної особи, що ставить їх в один ряд з такими особами, як адвокати, оцінювачі, патентні керуючі, аудитори, тощо. Крім того, поряд із наданням їм такого статусу, створюються і саморегулювальні організації, які покликані розроблювати єдині норми і стандарти діяльності арбітражних керуючих, здійснювати контроль за їх діяльністю і т.д. Але поряд з цим пропонується подальша розробка порядку формування і діяльності таких організацій. Можна стверджувати, що поряд зі звичними органами управління, такими як загальні збори, рада директорів та правління, має передбачатися утворення органів з розробки стандартів діяльності, наглядових органів, і органів, що накладає заходи відповідальності.

Крім того, потрібно закінчити процес впровадження автоматизованої системи з розподілу справ між арбітражними керуючими. На нашу думку, дане нововведення має враховувати позитивні досягнення у діяльності автоматизованих систем у системі судочинства, а також за її допомогою можна буде запроваджувати «спеціалізацію» діяльності арбітражних керуючих для того щоб уникати ситуацій коли арбітражний керуючий не володіє спеціальними знаннями внаслідок специфіки діяльності боржника.

Також доцільним буде прийняття кодексу професійної етики арбітражного керуючого, як засобу регулювання поведінки арбітражних керуючих, підвищення іміджу цієї професії та як засобу, який сприятиме запобіганню проявам корупції.

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України № 2343-XII від 14.05.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №31. – Ст.440.

2. Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - №42-43. – Ст.378.

3. Про саморегулювальні організації: Проект Закону України № 2951- VI від 01.02.2011р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=38355

4. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Пояснювальна записка до проекту Закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua

5. Про двадцять керівних принципів боротьби з корупцією: Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи 97 (24) від 06.11.1997 р. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://crimecor.rada.gov.ua/komzloch/ control/uk/publish/article;jsessionid=ADD49945492AB4622122873FC

6. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.asterslaw.com/ news_media/publications/1071/

7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.commerciallaw.com.ua/attachments/article/192/166_Oplata_poslug_arbitrajnogo_keruyuchogo.pdf

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Боднарчук О.Г.