Увага! Всі конференції починаючи з 2014 року публікуються на новому сайті: conferences.neasmo.org.ua
Наукові конференції
 

Внесок Володимира Липського та Остапа Волощака у розвиток ботанічної науки

Автор: 
Світлана Шаряк (Львів, Україна)

У світовій науці, в тому числі у вивченні ботаніки і дендрології, які є надбанням всього людства, вагомий внесок зробили українські вчені. Не маючи своєї державності, багато з них працювали за межами своєї країни. Часто їх імена і високі здобутки в науці замовчуються.

Студенти навчальних закладів повинні більше знати і орієнтуватися на наукові дослідження і відкриття українських вчених у різних галузях науки впродовж різних історичних періодів. І це є дуже важливим у формуванні національного світогляду молодої людини, її духовності і культури, особливо в сучасному глобалізованому суспільстві.

Ключові слова: дендрологія, ботаніка, систематика, класифікація, види рослин, роди, дослідження, флора, гербарії, колекції, експедиції, ботанічні сади.

Вивчення дисципліни «Дендрологія» ґрунтується на глибоких дослідженнях вчених, мандрівників, філософів багатьох поколінь в різних країнах. Дендрологія як окремий розділ ботанічної науки, об’єктом вивчення якої є деревні рослини, відокремилася в окрему науку у 18 ст. Основи ботаніки, дендрології, зокрема, заклав давньогрецький вчений Феофраст, сучасник Арістотеля. Засновником сучасної систематики рослин є швецький вчений К. Лінней, який запропонував бінарну номенклатуру рослин у праці «Види рослин» в 1735 році і вважав вид основною одиницею. Французький дослідник Ж.Б. Ламарк вивчав систематику рослин в еволюційному розвитку, англійський природознавець Ч. Дарвін запропонував вчення про походження вдів шляхом природного добору.

Складовою частиною дендрології є систематика і класифікація деревних рослин. Систематика – це наука про різноманітність організмів та їх взаємозв’язок і виступає не лише як основа вчення про класифікацію організмів, але й забезпечує тісний зв'язок з біологічними, природничими і точними науками. Систематика рослин (від грець. systematicos – упорядкований) – це наука про опис і впорядкований розподіл (класифікацію) існуючих і вимерлих видів рослин на певні систематичні групи (таксони) на основі еволюційного розвитку. В систематиці використовують дані морфології, анатомії, цитології, екології, генетики, біохімії, фізіології тощо, що реалізуються в еволюційній системі організмів. Основною одиницею класифікації рослинного світу є вид. Назва виду є бінарною: вона складається із двох слів – назви роду з видовим епітетом. В науковій літературі після видової назви рослини пишуть скорочене прізвище автора, який першим зробив опис цього виду у друкованій праці.

В царині природничої галузі знань і науки працював великий український вчений Володимир Іполитович Липський (1963 – 1937), академік Академії наук України, один з перших президентів Всеукраїнської Академії наук. Цей вчений побував на всіх континентах планети, де особисто «відкрив і описав чотири нові для науки роди і понад 220 видів рослин, зібрав величезні колекції для природничих музеїв країни, написав понад 100 наукових праць, в яких виявив себе неперевершеним знавцем рослинного світу землі і талановитим літератором. На честь Володимира Липського вітчизняні і зарубіжні вчені назвали два нові роди (Липськія, Липськіелла) та 54 нові види рослин, серед яких деревні види, такі як клен Липського, бук Липського, дрік Липського та інші, які увійшли у флористичні зведенні всіх країн. Небагато у світі вчених ботаніків, чиє ім’я було б відзначено такою пошаною» [1; с. 357-358]. Вчений відзначався високою ерудицією, освіченістю, знанням всіх європейських та багатьох східних мов, культурою та інтелігентністю. З 1881 по 1886 Липський навчався на природничому відділенні фізико-математичного факультету Університету св. Володимира в Києві. Молодий талановитий київський вчений на 9-му з’їзді природодослідників у Москві в 1893 році справив велике враження на директора Санкт-Петербурзького ботанічного саду О.Ф. Баталіна, який запросив В. Липського на роботу до саду – відомої у світі наукової установи, де вчений працював впродовж 23 років. В ботанічному саду він здійснює титанічну роботу по обліку на систематизації гербарних колекцій квіткових і спорових рослин, про що він докладно у своїх монографіях.

«У численних експедиціях, здебільшого тривалих – по два, три і більше місяці, вчений провів більше половини свого життя. Це близько 30 виїздів по Україні, Кавказу, Середній Азії, Західному Сибіру, Далекому Сходу та 10 подорожей більш як по 30-ти країнах Європи, Азії, Південної та Північної Америки, Африки» [1; с. 362-363].

Зразками систематичного аналізу назвав праці Липського про рослинний світ Середньої Азії академік В.Л. Комаров, який рекомендував у 1928 році академіка АН УРСР у члени кореспонденти АН СРСР. За результатами своїх досліджень вчений написав фундаментальну працю «Флора Кавказу», яка є настільною книгою всіх поколінь ботаніків. Вчений наводить майже 5 тис. видів судинних рослин Кавказу, з яких 650 вважає ендемічними. До книг Липський ставився як до святині, він писав «Ботанічна бібліотека – це … рослинне царство у творах людського розуму» [1; с. 366]. Всі свої спостереження та досвід під час експедицій вчений мріяв використати на батьківщині. І коли він повертається на Україну в 1918 з Петербурга, тоді приймає найдіяльнішу участь в організації Української Академії наук. Поринає у справу будівництва ботанічного саду Академії, що вважав першочерговим завданням в галузі природничих наук. Тоді ж В. Липський підняв питання про придбання землі під сад на мальовничих схилах Дніпра, де розкинув свої експозиції ЦР БС АН України. Це є гордістю української науки і окрасою Києва, побудований за планом Володимира Липського в 1919 році. Протягом шести років (1922 – 1926) очолював Всеукраїнську Академію Наук України.

Нижче подані хронологічні дані наукових видань В. Липського.

1898р., 1908р. «Гербарий имп. С.-Петербургского ботанического сада».

1897р. - присудження премії ім. Пржевальського.

1899р. – «Флора Кавказа».

1900, 1909, 1910р. – «Материалы для флоры Средней Азии»,

1901р. – «Главнейшие гербарии и ботанические учреждения Западной Европы».

1902, 1903, 1905р. - «Флора Средней Азии» в 3-ох томах.

1902 – 1905 рр. «Горная Бухара».

1903р. – «Ботанические учреждения и сади в Южной Европы и Северной Америке».

1906р. – «Ботанические сады Мадрида, Лиссабона и Кью».

1913 – 1915рр. – «С. – Петербургский ботанический сад за 200 лет его существования, 1713 – 1913гг.»

1915р. – «Цейлон и его ботанические сады».

1917р. – присудження премії ім. М.М. Ахматова.

1927р. – «Ботанічний сад Української Академії наук і його завдання».

Лише 1990 року виконком Одеської міської ради прийняв постанову про увічнення пам’яті академіка В.І. Липського. До цього часу існувала майже цілковита завіса про українського вченого і про його внесок у світову науку та у створення молодої Академії Наук України.

Ім’я ще одного українського дослідника природи,особливо карпатської флори – Остап Волощак (1835 – 1918), відоме в науковому світі. Вчений родом з містечка Яворів на Львівщині. Остап Волощак навчався на юридичному факультеті Будапештського університету. Пізніше вивчав природознавство і медицину у Віденському університеті. Будучи студентом, багато подорожував по горах Німеччини, Швейцарії, Італії і захоплювався рослинним світом гірських районів. На майбутнього вченого це справляло велике враження і спонукало до нових досліджень. Отримавши ступінь доктора філософії у Віденському університеті, Остапу Волощаку через певний час було запропоновано посаду професора на кафедрі зоології, ботаніки і товарознавства при Львівській політехніці. Вчений проводить систематичні дослідження в Карпатах. Найбільше цікавих флористичних знахідок зроблено вченим в Горганах та Східних Бескидах. Він навів велику кількість нових даних щодо поширення вищих і нижчих рослин. Обстеження рослинного світу відзначаються систематичністю і докладністю кожного виду та вмінням фіксувати найменші відмінності між рослинами. Це дозволило працювати в галузі систематики рослин. Вченому вдалося відкрити кільканадцять нових карпатських видів. «Волощак вважався найкращим спеціалістом-систематиком у вивченні таких родів як верба, шипшина, нечуйвітер. У межах цих родів описав десятки гібридів» [3; с. 491]. Вчений також зробив вагомий внесок у розвиток ботанічної географії, що вивчає закономірності поширення рослин. За час роботи у Львівській політехніці вчений створив музей і дуже багату дендрологічну колекцію. Остап Волощак був членом Віденської та Краківської Академії наук, а також дійсним членом Наукового Товариства імені Тараса Шевченка у Львові. Опублікував близько 50-ти наукових праць з ботаніки. Фундаментальними з них є такі як «Матеріали про флору Покуття», «Про рослинність Карпат між Лімницею і Опором», «Про границю західно- і східнокарпатської флори». Остап Волощак займався до останніх літ збиранням і упорядкуванням гербарію для досліджень з флористики і систематики. У останні роки життя вчений розділив цей надзвичайно цінний гербарій на три частини і, засвідчивши свою повагу до наукових установ, передав його Природничому музеєві у Відні, Академії наук у Кракові та Науковому Товариству імені Тараса Шевченка у Львові.

Колискою всього людства є природа землі. Дослідженнями в царстві рослин вчені займалися з древніх часів аж до сьогодення, коли так суттєво порушується гармонія природи, а також існує загроза її існування. Homo sapiens повинна зберегти природу, кожен неповторний вид.

Література:
  1. Доброчаєва Д.М., Мокрицький Г.М. Життя, повне сонця і тепла // Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. Зб. нарисів / Упоряд. О.К. Романчук. – Львів: «Меморіал», 1992. – С. 356 – 373.

  2. Заячук В.Я. Дендрологія. Підручник. – Львів: «Апріорі», 2008. – 656 с.

  3. Кобів Ю.Й. Дослідник Карпатської флори // Аксіоми для нащадків: Українські імена у світовій науці. Зб. нарисів / Упоряд. О.К. Романчук. – Львів: «Меморіал», 1992. – С. 487 – 495.