С.Д. Дешко, Л.М. Гуня, І.І. Добош (Львів, Україна)

Текстовий матеріал навчальної книжки вельми різноманітний. До нього, крім основного фактичного матеріалу, належать складні числівники, літерні позначення, цитати, покликання, перерахування тощо, тобто те, що потребує особливих техніко-орфографічних правил.

У підручниках (навчальних посібниках) часто використовують цифрову та словесно-цифрову форму запису інформації. Розглянемо спочатку правила запису кількісних числівників [1; с. 190-195].

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць виміру, пишуть словами. Наприклад, шести верстатів (не: 5 верстатів), на трьох зразках (не: на 3 зразках).

Складні кількісні числівники пишуть цифрами, за винятком тих, якими починається абзац (такі числівники пишуть словами). Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуть цифрами. Наприклад, 7л, 24кг. Після скорочення “л”, “кг” та ін. крапку не ставимо. Перераховуючи однорідні числа (величин і відношень), скорочену назву одиниці виміру ставимо тільки після останньої цифри. Наприклад, 3, 14, та 25 кг [2; с. 10-21].

Кількісні числівники, записані арабськими цифрами, не мають на письмі відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками. Наприклад, на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

Прості та складні порядкові числівники пишуть словами. Наприклад, третій, тридцять четвертий, двісті шостий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера зумовлено традицією (4-й Український фронт).

Числівники, що входять до складних слів, у навчальних текстах пишуть цифрами. Наприклад, 15-тонний вантаж, 30-відсотковий розчин. Частіше використовують форми без нарощування відмінкового закінчення, якщо контекст не припускає ніяких подвійних тлумачень, наприклад, у 3% розчині.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. Записуючи їх, після риски пишуть: а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім “о” та “у”) або на приголосний звук; б) дві останні літери, якщо закінчуються на приголосний та голосний “о” чи ”у”. Наприклад, третя декада – 3-я декада (не: 3-тя ), шістнадцятий день – 16-й день (не: 16-ий), тридцятих років – 30-х років (не: 30-их), десятого класу – 10-го класу (не: 10-о або 10-ого), у сьомому рядку – у 7-му рядку (не: 7-у або 7-ому).

Перераховуючи кілька порядкових числівників, відмінкове закінчення ставимо тільки один раз. Наприклад, товари 1 та 2-го сорту.

Після порядкових числівників, позначених арабськими цифрами, якщо вони стоять після іменника, якого стосуються, відмінкові закінчення не ставлять. Наприклад, у розділі 3, на рис. 2 [3; с. 50-80].

Так само без відмінкових закінчень записують порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань. Наприклад, ХХ століття (не: ХХ-е століття).

У тексті навчальних видань трапляються різного типу скорочення: літерні абревіатури (США), складноскорочені слова (зарплата, профспілка), умовні графічні скорочення (к.к.д. – коефіцієнт корисної дії, див. – дивись, пор. – порівняй). Існують загальноприйняті скорочення: т. – том, н.е. – наша ера, м. – місто, с. – сторінка, акад. – академік, доц. – доцент, проф. – професор.

Слова “та інші”, “і таке інше” всередині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів “так званий” (т.з.), “наприклад” (напр.), “формула” (ф-ла), “рівняння” (р-ня), “діаметр” (діам.) [4, с. 200-220].

Навчальні тексти відрізняються великою кількістю перерахувань (переліків), які складаються як із закінчених, так і незакінчених фраз. Незакінчені фрази пишуться з маленьких літер і позначаються арабськими цифрами або маленькими літерами із напівкруглою дужкою, що закривається. Є два варіанти оформлення таких фраз.

Перший варіант: перерахування складаються з окремих слів (або невеликих фраз без розділових знаків всередині), які пишуть у підбір з іншим текстом і відокремлюють один від одного комою. Наприклад:

Турбіни поділяються на три види: 1) активні, 2) реактивні і 3) комбіновані.

Другий варіант: перерахування складаються із розгорнутих фраз з власними розділовими знаками. Тут частини перерахування найчастіше пишуться з нового рядка і відокремлюються один від одного крапкою з комою. Наприклад:

Новий верстат відрізняється від старого:

а) наявністю щита, який є екраном;

б) великою швидкістю обертання свердла;

в) кращою ізоляцією електророзподільних щитів.

Коли частини перерахування складаються із закінчених фраз, вони пишуться із абзацними відступами, починаються з великих літер і відокремлюються один від одного крапкою. Наприклад:

За принципом дії автомобільні та мотоциклетні двигуни поділяють на дві основні групи [5; с.10-20]:

1.Карбюраторні двигуни. До їх числа належать двигуни автомашин і двигуни мотоциклів.

2.Дизельні двигуни. Це насамперед двигуни вантажних автомобілів, що працюють на дизельному пальному.

Текст усіх елементів перерахування граматично підпорядковується узагальнювальній фразі, яка передує перерахуванню. Її не можна переривати на прийменниках або сполучниках (на, із, від, що, як і т. ін.).

Останнім часом аж рябіє в очах від штампів з прийменником по в українських конструкціях. Важливо знати, що цьому прийменнику в українській мові відповідає низка прийменників – з, за, щодо, у справах, над, для, після, на, у, через та безприйменникові конструкції (по инициативе – з ініціативи, по частому делу – у приватній справі, по понедельникам – щопонеділка, по вине – через провину тощо).

Усіх цих правил щодо написання тексту повинен дотримуватися кожен науковець.

Література:

1. Боброва Л.Г. Українська термінологія та мовна політика (20-ті рр. ХХ ст. – поч.. ХХІ ст.) // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. – К., 2006. – Т.Х. – С. 187-195.

2. Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет / М. Стельмахович // Диво слово. – 1998. - №3. – С.20-21.

3. Сухомлинський В.О. Слово про слово // Сухомлинський В.О. Вибрані твори : В 5 т. – К.: Рад.шк., 1977. – Т.5. – С. 160-167.

4. Огієнко І. Історія української літературної мови / І.Огієнко; [упоряд., авт.іст. – біогр.нарису та приміт. М.С.Тимошик]. – К.:Либідь, 2001. – 286 с.

5. Шевцова Д.С. Методика застосування мовленнєвих ситуативних завдань: метод.посіб. / Л.С.Шевцова. – Житомир: Вид-во ЖДПУ, 2004. – 94 с.