ВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ “АНГЛО-АМЕРИКАНЦІВ” З ПРЕДСТАВНИКАМИ ІСПАНОМОВНИХ ЕТНОСІВ

Постановка проблеми. Розширення міжнаціональних і міжетнічних контактів США призвело до того, що існують певні проблеми у вербальній комунікації “англо-американців” з представниками іспаномовних етносів.

Відповідно, актуальністю нашого дослідження визначається необхідністю вивчення комунікативної поведінки відповідних етносів та пошуку можливих шляхів виходу у вирішенні поставленої проблеми.

Аналіз джерел і публікацій. Явище вербальної комунікації “англо-американців” з представниками іспаномовних етносів досліджували вітчизняні і зарубіжні науковці: І.А. Бехт, Т.А. Дейк, І.В. Іванов, О.С. Іссерс, О.Л. Каменська, Г.Г. Почепцов, Е.А. Селіванова, М.М. Філіппова, Y.Y. Kim.

Формулювання цілей статті. В нашому дослідженні ми виділили дві основні цілі:

1. явище комунікативного конфлікту між американцями європейського походження з іспаномовними етносами;

2. стратегія приниження, як засіб захисту від негативно налаштованого співрозмовник, який є представником іншого етносу.

Виклад основного матеріалу статті. Ми розглядаємо комунікацію як „цілеспрямований процес, діяльність, одним із засобів яких є мовлення, а знаковою цілісною формою організації – текст” [3; с. 36]. Щодо уточнення змісту поняття “вербальна комунікація”, то воно передбачає „цілеспрямовану лінгвопсихоментальну діяльність адресанта і адресата, здійснювану для інформаційного обміну”. Слід наголосити, що існує загальномовне відбиття „ксеностереотипів” (зафіксоване лексикографічними джерелами) та мовленнєва стереотипізація (контекстуальна, здійснювана у процесі мовленнєвої діяльності).

Мовленнєва взаємодія завжди супроводжується „немовленнєвими завданнями”, а будь-яке вживання мовних засобів розраховане на певний ефект, тому мову слід розглядати як „засіб впливу на партнерів по комунікації” [3;

с. 51]. У комунікативній поведінці мовці діють згідно з певними інтенціями, тобто їх мовленнєва діяльність характеризується комунікативною стратегічністю. У лінгвістичній літературі поняття “комунікативні стратегії” отримало різні тлумачення, наприклад, максимально генералізованою дефініцією цього феномену є наступна: комунікативна стратегія це – „ефективні шляхи досягнення комунікативних цілей”. З нашої точки зору, комунікативні стратегії є комплексом інтенцій, які реалізуються відповідно до певних настанов комунікантів шляхом втілення комунікативних тактик із застосуванням мовних засобів та мовленнєвих тактичних ходів, які сприяють досягненню поставленої мовцями мети.

Можливість досягти мети різними шляхами знаходить відбиття у понятті комунікативної тактики [1; с. 53], під якою розуміють „реалізацію комбінаторики комунікативних стратегій у дискурсі” [3; с. 323]. Комунікативні тактики реалізуються за допомогою мовленнєвих ходів, тобто низки одиниць мовлення, застосованих у межах певного висловлювання. Вочевидь, що первинним є поняття мовленнєвої стратегії, а мовленнєвий хід слід вважати інструментом реалізації мовленнєвих тактик.

Як відомо, дослідженням “інтерактивності” мовців під час мовленнєвої комунікації, а також специфікою реалізації мовних знаків у цій комунікації, займається лінгвопрагматика, особливості “соціолінгвальної поведінки” мовців вивчає соціопрагматика, на засадах соціопрагматики та когнітивної прагматики вивчаються комунікативні стратегії [3; с. 68-69]. Стратегічна природа міжкультурної комунікації зумовлює необхідність вивчення реалізацій комунікативно-прагматичних інтенцій представників різних етносів і з позиції лінгвокультурології.

Аналіз фактичного матеріалу виявив, що специфіка комунікації американців європейського походження з іспаномовними етносами ґрунтується на комунікативному конфлікті. Явище комунікативного конфлікту передбачає розбіжність комунікативних стратегій [3; с. 170]. Подібна розбіжність є типовою для процесу спілкування білих американців з вихідцями з Латинської Америки, що зумовлено екстралінгвальними чинниками. Стереотипність та необ’єктивність сприйняття іспаномовних етносів представниками білої раси відбивається, по-перше, за допомогою етнофобізмів та дерогативної лексики, по-друге, іншими вербальними засобами у різних комунікативних ситуаціях.

Маючи за мету принизити представника іспаномовної спільноти, “англо-американці” втілюють стратегію приниження. У межах зазначеної стратегії представники білої раси здебільшого користуються такими мовленнєвими тактиками, як тактикою фактичної констатації (або імплікації) нижчого соціального статусу представника іншого етносу; тактикою безпосередньої (відвертої) образи; тактикою узагальнення.

Наведемо приклад репліки мовця-американця європейського походження, який з метою принизити іммігранта з Мексики, вживає тактику імплікації нижчого статусу. Впізнавши у людині, з якою спілкується, мексиканця білий американець зневажливо викликує: “Hey, Mexican!” [4; c. 116]. Для “англо-американця” у цьому випадку етнонім Mexican є рівнозначним лексемі alien, яка вводить поняття “чужинець”, оскільки цей етнонім контекстуально виконує функцію звертання. Офіційний етнонім набуває конотації пейоративності відповідно до інтенції та настанови мовця. Так, у комунікації реалізується мовленнєва стереотипізація, в якій вирішальною є детеріорація конотативного значення офіційного етноніму на позначення мексиканця.

У межах стратегії приниження широко втілюється тактика безпосередньої образи. Проілюструємо зазначену тактику на прикладі. Американець мексиканського походження Хуан розповідає про власний негативний досвід спілкування з “англос” в Америці, від яких йому неодноразово доводилося чути такі висловлювання, як: “Go back to Mexico, you wetbacks!” [4; c. 117]. Мовець адресує етнофобізм wetback всім представникам іспаномовних етносів, навіть громадянам США, що народилися в Америці, тим самим, відверто ображаючи мексиканців як етнічну групу. З наведеного уривку видно, що американці європейського походження невербальними (they would spit on us [4; c. 117]) та вербальними (you wetbacks! [4; c. 117]) засобами демонстрували презирство по відношенню до представників іспаномовних етносів. За допомогою таких мовленнєвих тактичних ходів, як імператив Go back to Mexico та мовних засобів, як дієслово spit “плювати” мовець досягає своєї мети, тобто втілює стратегію приниження.

Досить частотним виявилося втілення тактики відвертої образи шляхом інвективізації мовлення у поєднанні з тактикою імплікації нижчого соціального статусу. З вже наведеного уривку видно, що американцю пуерто-риканського походження, який знаходиться у пошуках житла, постійно відмовляють власники квартир: “You Cuban?” one man asked my father, pointing at his name tag on the navy uniform… “No”, my father had answered, looking past the finger into his adversary’s eyes. “I’m Puerto Rican”. “Same shit”. And the door closed.

З метою принизити латиноамериканця білий американець вживає спочатку офіційні етноніми на позначення кубинців (Cuban) та пуерториканців (Puerto Rican), а потім стосовно обох етнічних спільнот вживає табуйовану лексику (shit). Ображаючи вихідця з Пуерто Рико, мовець керується не власним досвідом, а розповсюдженим стереотипом стереотипом своєї етнічної спільноти про другосортність латиноамериканців. Висловлювання спрямовано на приниження всіх вихідців з Латинської Америки. З наведеного уривку видно, що йдеться про мовленнєвий стереотип, а саме, про стереотип, який вербалізовано за допомогою офіційних етнонімів (Cuban, Puerto Rican) у поєднанні з інвективною лексикою (shit).

Як уже зазначалося, поширені стереотипи про бідність, низький соціальний статус та нерозумність вихідців з Латинської Америки знаходять втілення в мовленнєвій поведінці білих американців. Відбиття цих стереотипних суб’єктивних поглядів реалізується за допомогою стратегії висміювання представника іспаномовного етносу. Аналіз фактичного матеріалу свідчить, що зазначена стратегія, як правило, вживається у поєднанні зі стратегією приниження. Для реалізації зазначених стратегій мовці-американці, як представники домінуючої етнічної групи користуються тактикою навішення ярликів.

У свою чергу, власне представники іспаномовних етносів схильні використовувати наступні мовленнєві стратегії під час вербалізації характеристик американців європейського походження: негативно-характеризуюча стратегія, стратегія позитивної саморепрезентації та стратегія встановлення рівноправності.

Розглянемо приклад використання негативно-характеризуючої стратегії, у межах якої втілюється тактика навішення ярликів у поєднанні з тактикою відвертої образи. У наступному уривку американець мексиканського походження, розмовляючи з сином, заперечує історичні факти, викладені у підручниках історії, укладачами яких є “англо-американці”: “This is a bunch of lies. These gringos are telling you a bunch of lies.” [4; c. 118]. Мовець висловлює недовіру до білих американців та імпліцитно звинувачує їх у навмисній брехні та некомпетентності, вживаючи дерогативну одиницю на позначення “англос” gringo.

Результати дослідження. Таким чином, комунікація американців європейського походження з латиноамериканцями ґрунтується на конфлікті, сутність якого відбито у мовній та мовленнєвій стереотипізації. “Англо-американці”, втілюючи наведені комунікативні стратегії, керуються здебільшого упередженим сприйняттям іспаномовних етносів, висловлюють суб’єктивну оцінку, яку вони надають вихідцям з Латинської Америки. Ці висловлювання засновані на расистському світогляді та ксенофобії, що підкріплюється вживанням політично некоректних, неофіційних дерогативних “ксеноетнонімів” стосовно до представників іспаномовних етносів.

Щодо комунікативно-стратегічної поведінки представників іспаномовних лінгво-культурних спільнот, то застосування ними розглянутих стратегій є детермінованим характером взаємодії з представниками білої раси. У мовленні вихідців з Латинської Америки спостерігається реакція на расистські прояви американців європейського походження. Мають місце мовленнєві спроби примирення з англо-американцями та зазначення рівноправності всіх етнічних груп, що населяють США. Такі спроби можна пояснити певним упокоренням тому, що американці європейського походження складають домінуючу більшість населення Сполучених Штатів або більшою відкритістю іспаномовних етносів для примирення та їх готовністю до взаєморозуміння.

Література:

1. Иссерс О.С. Паша “Мерседес”, или речевая стратегия дискредитации // Вестник Омского гос. ун-та, 1997. – Вып. 2. – С. 51-54.

2. Полюжин М.М. Когнітивна-прагматичні механізми іллокутивних моделей мовлення // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. пр. – Ужгород: „Патент”, 2002. – С. 9-16.

3. Селиванова Е.А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации: Монографическое учебное пособие. – К.: Брама, 2004. – 336 с.

4. Cadena J. It’s My Country Too // Encountering Cultures. Reading and Writing in a Changing World / ed. by R. Holeton. – NJ: A Blair Press Book, 1992. – P. 114-120.

Науковий керівник: Грабовий П.М.