ВМИРАЄ РІЧКА…

Природа – єдина книга, усі сторінки

якої сповнені глибоким змістом

Йоган Гете

Природа – джерело життєдіяльності людини, однак упродовж тривалого часу відбувається руйнація життєтворчих основ, що загрожує знищенням не лише людини, а і всього живого на Землі.

Екологічна структура визначає способи і форми взаємовідносин людей з навколишнім середовищем. За своєю сутністю екологічна структура є своєрідним кодексом поведінки, що лежить в основі екологічної діяльності. Екологічну структуру складають екологічні знання, пізнавальні, морально-естетичні почуття і переживання, зумовлені взаємодією з природою, екологічно доцільна поведінка у довкіллі. Контакт з природним довкіллям людини починається з раннього віку. Саме тоді закладаються початки екологічної культури особистості.

Отже, дитину ще з дитинства потрібно привчати до емоційного ставлення до природи і виховувати в неї позитивні емоції, позитивне ставлення до навколишнього середовища. Щоб зрозуміти, наскільки важлива для нас природа, треба спілкуватися з об'єктами і явищами природи, адже в природі все живе.

Мотивом взаємодії людини з природою може бути задоволення корисливих потреб – у їжі, одязі, матеріалах для виробництва. Саме тому слід звернути особливу увагу на красу і велич природи, адже природа – це наша матінка. Природа – джерело, яке забезпечує підтримання психічного здоров’я людини. [1, с.165]. Людина – частина природи. Але не всі люди це розуміють і тому часто не дбають про неї, а навпаки забруднюють, знищують. Соціальна екологія розв'язує проблеми взаємодії людини з природним довкіллям, визначає вплив діяльності людини на стан природи.

Прикладна екологія розв'язує проблеми, пов'язані з правилами поведінки в природі, використанням природних ресурсів, застосування природних заходів. Однією з головних причин негативних змін у природі є забруднення середовища – повітря, води, ґрунту. Тому людина повинна усвідомити, що її завданням є збереження чистоти природного середовища.

Наше покоління практично в усіх куточках планети безсоромно грабує в коморах природи те, що належить дітям і онукам. Ліквідація глобальної екологічної кризи є на сьогодні найважливішим завданням людства. Ми – люди ХХІ століття – майже ненароком для себе раптом опинились у подвійній ролі свідків і винуватців катастрофічних змін у навколишньому середовищі. Ми бачимо це, розуміємо, що це дуже серйозно, але чому ж тоді не припиняється цей страшний «марафон», що неминуче приведе людство до загибелі?

Природа – наш дім, а отже, кожен має дбати про нього. Піклуватися про дикі рослини, звірів, птахів – не означає поливати їх, годувати. Про це природа потурбувалася сама. Нам, людям, не можна забруднювати, порушувати місце розселення, лякати, знищувати їх. Важливе місце серед цінностей займає естетичний потенціал природи. Це розмаїття форм, звуків, запахів; світла і кольорів. Природа – джерело краси, що є виразом біологічної доцільності й «почуття міри». Ми маємо допомагати природі, збагачувати її, а не лише руйнувати, знищувати, засмічувати.

Наша природа дуже забруднена. Це можна побачити на прикладах лісів, річок, лук. Сьогодні нам слід задуматись, в якому екологічному стані ми знаходимось. Чимало річок можна побачити, подорожуючи Богуславщиною. Але частіше трапляються засмічені річки з брудною водою і занедбаними берегами. Вони більше нагадують стічні рівчаки, ніж річки з творів художньої літератури або наших мрій. Хочу висвітлити проблему однієї з них – Росі.

Вперше річка Рось згадується в літописах за 1030 рік, коли Ярослав Мудрий почав розселяти на ній поляків. Вода – у вигляді постійного водостоку – Росі – використовувалась як транспортна мережа та джерело рибальства. Минали роки, століття, Рось ставала колискою росичів. Саме наша річка дала і назву племенам русів, русичів і великій державі – Київська Русь. Річка Рось бере початок з джерела поблизу села Ординці Погребищенського району Вінницької області і пересікає дев'ять районів трьох областей. Довжина річки – 346 км, площа басейну – 12,6 тис. км. У межах Богуславського району її довжина – 49 км.

Людство постійно збільшувало водоспоживання, піддаючи гідросферу великому різноманіттю впливів. Передусім це стосується таких небезпечних впливів, як забруднення і виснаження поверхневих і підземних прісних вод. Запаси прісної води потенційно великі, однак вони можуть виснажуватися через нераціональне водокористування або забруднення. [2, с.129].

Раніше річка Рось була найчистішою річкою, її береги були чисті, доглянуті, засаджені вербами. Споконвіку люди селилися біля води, тією чи іншою мірою пов'язуючи з нею своє життя. Рось – одна з найбільших правих приток Дніпра, живодайна артерія Богуславщини. Щоправда, раніше вона була незрівнянно глибшою й ширшою. Важко уявити нині, що колись на Росі процвітало судноплавство…

В наш час річка поступово замулюється, заростає рослинністю, розмиваються її береги. Все це відбувається завдяки втручанню людини. У багатьох місцях біля річки можна побачити, що береги річки вкриті сміттям, яке роками лежить там.

Чарівна Рось, яка з давніх-давен приваблювала і манила до себе людей для відпочинку, нині може перетворитися у сміттєві звалища, якщо люди, не замислюючись, будуть продовжувати викидати сміття на берег річки. Незважаючи на те, що об’єм річкової води становить лише 0,0002% загальних запасів води на Землі і лише 0, 006% прісної, вона має дуже велике значення для людини, оскільки є неперервно відновлювальним джерелом водних ресурсів. [3, с.124].

За останні двадцять років запаси води в річці на одного жителя зменшилася у п'ять разів. У майбутньому можемо зіткнутися з проблемою нестачі води.

Населення міста повинно узяти під захист красу і багатство природи, віддати належне древній Росі, адже захист навколишнього середовища – це закон для всіх, і дотримання його повинно бути абсолютним. Страшно робиться від того, що ми дар Божий перетворили на суцільне екологічне лихо.

Широкі кола громадськості глибоко стурбовані різким загостренням екологічного стану річки Рось. Після того, яку 1994 році було введено в дію водопровід на місто Умань, який щодоби забирає 13 тис. куб. метрів води, річка обміліла, якість води в ній щороку погіршується до такої межі, що навіть після проходження очистки, вона непридатна до вживання. Практично в усі пори року спостерігається цвітіння води, неприємний запах, збільшення показників групи азоту, зниження вмісту розчинного кисню, високе бактеріальне забруднення.

Погіршення якості води та обміління Росі призвело до знищення рибних запасів, зникнення деяких видів цінних риб та рослинного світу.

Оскільки річка Рось протікає територією трьох областей України, вирішення проблем її екологічного оздоровлення можливе тільки на державному рівні. Преса, радіо, телебачення дедалі частіше інформують населення про стихійні лиха, причиною яких є людська недбалість. Вражає й те, що більшість з нас добре розуміє – природа «віддячить» нам за наше ставлення до неї. Однак практично нічого не робиться для виправлення становища.

Екологічна ситуація річки Рось надзвичайно складна. На жаль, воду, яку використовують як питну в Київській та Черкаській областях, не назвеш якісною. Вона каламутна, подекуди має неприємний запах, а саме ложе русла Росі місцями покрите багаторазовим шаром мулу. Річка давно втратила свою здатність до самоочищення.

Хочу зазначити, що за останні 5-6 років Рось втратила статус найчистішої річки України. За бактеріальним забрудненням її вода класифікується як «сильно забруднена». Якість води визначає загальний екологічний стан екосистеми річки. За своєю якістю вода в Росі знаходиться у межах від 4-го до 6-го класу, тобто, від забрудненої до дуже брудної. Через нехтування правилами здорового екологічного довкілля, річка Рось катастрофічне втратила природну самоочисну здатність, тому вода й має невластиве їй забарвлення.

Вода має надзвичайно цінну властивість – постійно самопоновлюватися під впливом сонячної радіації та самоочищення. При перемішуванні забрудненої води з усією її масою проходить процес мінералізації органічної речовини та відмиранні бактерій. У природному самоочищенні води беруть участь бактерії, гриби, водорості. Встановлено, що в процесі бактеріального самоочищення через 24 години залишається 50% бактерій. У разі сильного забруднення самоочищення води не відбувається. [3, с.144].

Стічні води міста Богуслава мають перевищення за вмістом фосфатів у 1,42 раза, завислих речовин – у 3,32 раза та хлоридів – у 1,1 раза. Об'єм скиду в річку Рось складає 0,92 тис куб. м за добу. Аналогічна ситуація і в інших районах. У місцях скидів стічних вод міст Тетієва, Узина, Богуслава санітарно-екологічний стан водойм небезпечний. Прибережні захисні водоохоронні смуги захаращені та засмічені [4, с.2].

Проблема Росі – проблема всієї нації і потребує негайного вирішення, оскільки річка є джерелом місцевого водозабезпечення населення, що проживає в її зоні. За оцінками вчених, в Україні запасів питної води залишилось лише на 20 років. Тому вже зараз воду річки, що подається для споживання, потрібно розбавляти артезіанською з подальшим повним її забезпеченням для населення.

Масове забруднення, шкідливі викиди промислових підприємств, бездумне споживання водних ресурсів призводить до того, що річка втрачає природну здатність очищуватися. Рось гине у нас на очах!

Причин, що призвели до різкого загострення екологічного стану річки Рось та її приток, чимало. Наведу тільки деякі з них:

– висока розораність заплав та схилів річкової долини, ярів приярків, байраків (схили більше 5 - 7° не підлягають розораності);

– наявність на берегах річки та її притоках тваринницьких ферм та літніх таборів худоби, а також глиняних та піщаних кар'єрів у річковій долині;

– скидання побутового та іншого сміття у береговій захисній смузі;

– розміщення житлових та господарчих будівель у берегових смугах та на схилах річкової долини;

– надмірний забір води з річки;

– відсутність очисних споруд підприємств та комунальних служб, що скидають стоки в річку;

Нам дісталося в користування велике багатство — чудова річка Рось, безліч ставків. Давайте вести себе на їх берегах як бережливі і мудрі господарі, а не бездумні варвари. Не даймо загинути річці, річечкам і струмочкам, не бруднімо і не знищуймо їх. Бо де вода – там життя.

Допомогти відродити річки України нам може і повинна держава. Для цього треба:

1. розробити цілісну державну екологічну програму, яка б охоплювала всі сфери діяльності промислових підприємств і сільськогосподарського виробництва;

2. розчистити русла річок;

3. висаджування дерев у природній зоні на приватизованих земельних ділянках та створення ровів, які захищали б річки, ставки, водосховища від залучення та потрапляння отрутохімікатів.

Хто не хоче нічого робити, той шукає причини, щоб виправдовуватись, і хто хоче щось зробити – той шукає шляхи та кошти для досягнення мети. І прикладів тому є немало.

Отож давайте будемо дбайливими господарями і не будемо знищувати красу і велич нашого краю. Адже, Рось – це багатство нашого району.

Річка гине. Життя Росі у ваших руках! Вийдіть і приберіть берег, якщо є джерело – очистіть його і направте потік до річки. Продовжіть життя Росі. Знайте: «Головне – бути не одним, а першим».

Формуючи ставлення до природи, слід керуватися тим, що ставлення до природи є ставленням до самого себе, адже людина живе в приводі, а природа живе в людині.

Одне з важливих завдань – не лише навчити людину піклуватися про живих істот, а й створювати умови для їхнього життя у природному оточенні, вчасно помітити об’єкт, що потребує допомоги.

Література:

1. Гісем О.В. Людина і світ. 11 клас: Розробки уроків / О.В.Гісем, О.О.Мартинюк. – Х.: Вид-во «Ранок», 2009. – 352 с. – (Майстер-клас).

2. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології: Навч. посібн. 2-е вид. – К.: Каравела, 2011. – 304 с.

3. Лук’янова Л.Б. Основи екології: Навч. посіб. – К.: Вища шк.., 2000. – 327 с.: іл.

4. Хоменко М.М. Хто захистить красу природи? // Нові рубежі. – 1990. – 11 січня.