КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В ПРОЦЕСІ ЕКОЛОГІЧНОГО НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ

Пошук нового світорозуміння, нових перспектив розвитку, а тому й відповідного меті педагогічного світобачення, яким був позначений кінець 20 ст., триває й нині. Усі розуміють: щоб гідно прийняти історичний виклик 21 ст., освіта і педагогіка повинні мати випереджальний характер, тобто бути налаштованими на розв’язання проблем нової епохи, розвиток соціально активної , відповідальної за свої вчинки особистості.

Однією з найактуальніших проблем сучасності є взаємодія людини з природою. Важливим аспектом у вирішенні проблеми збереження природних ресурсів є освіта людей в області навколишнього середовища, екологічне виховання всього населення, а особливо підростаючого покоління

Людству потрібна нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість. Сьогодні в усіх розвинених країнах світу екологічна культура стає невід'ємною частиною функціональної грамотності населення.

Екологічне виховання - це організований і цілеспрямований процес формування системи наукових знань про природу і суспільство, поглядів і переконань, що забезпечують становлення відповідального ставлення молоді до природи, реальним показником якого є практичні дії учнів та студентів по відношенню до природного середовища, що відповідають нормам людської моральності.

Екологічна освіта є сукупністю екологічних знань, екологічного мислення, екологічного світогляду, екологічної етики, екологічної культури. Головною метою екологічної освіти є: оволодіння науковими знаннями про довкілля, складні взаємозв'язки в природі, що склалися протягом тривалого історичного розвитку; формування знань і вмінь дослідницького характеру, спрямованих на розвиток інтелекту, творчої і ділової активності; розуміння сучасних проблем навколишнього природного середовища і усвідомлення їх актуальності для себе; формування екологічної свідомості та культури особистості, усвідомлення себе частиною природи.

Основою екологічного навчання та виховання студентів є екологічно зорієнтована педагогіка. Вона охоплює принцип природовідповідності, екологію соціального середовища, екологію внутрішнього світу людини, екологізацію навчання та виховання.

Знання мають бути набутими, здобутими, «відкритими» самими студентами, лише тоді вони стануть для них значимими. Набуття знань, як і інші освітні завдання, можна вирішити лише зацікавивши, створивши умови для того, щоб у підлітків виникла потреба в освіті.

Традиційні форми освітньої діяльності (лекції, семінари, практичні роботи, екскурсії, бесіди, спостереження) орієнтовані переважно на фронтальну чи індивідуальну роботу, розвиток раціонального мислення і пізнавального типу поведінки. Гуманістична ж модель екологічної освіти ґрунтується на гнучкому поєднанні фронтальних, групових та індивідуальних видів діяльності, врахуванні різноманітних стилів пізнання, у відповідності з чим, окрім перерахованих, активно використовуються форми, спрямовані на збалансоване використання різних каналів передачі інформації:

• Інтерактивні (рольові ігри, дискусії, інсценування);

• Спрямовані на емоційне сприйняття природи;

• Спрямовані на сприйняття розвитку діяльносної поведінки – робота в малих групах і навчання через співпрацю, «мозковий штурм», вирішення проблемних задач, природоохоронна робота, інтегровані творчі й навчально-дослідницькі проекти, орієнтовані на вирішення соціально-економічних проблем.

Екологічна освіта може успішно здійснюватися при виконанні таких умов:

• Студенти отримують позитивні емоції під час навчання, бо саме позитивні емоції краще запам’ятовуються;

• Методи навчання – активні та інтерактивні;

• Навчання побудоване навколо ідеї індивідуальної та суспільної відповідальності людини;

• Навчання базується на використанні місцевих матеріалів і формує вміння приймати рішення й активно діяти по збереженню довкілля.

У сучасній педагогіці існує багато різноманітних форм та методів інноваційного навчання, спрямованих на якісне засвоєння знання студента, розвиток їх розумової діяльності, виявлення вмінь та навичок критичного осмислення проблем, набуття досвіду самостійного опрацювання навчального матеріалу, пошукової роботи, набуття якостей, які стануть у нагоді в подальшій самоосвіті і самореалізації. [5; c. 50-52]

Ці методи на практиці ведуть до зміни позиції викладача. Він перетворюється на організатора пізнавальної діяльності своїх студентів, переорієнтовує свою навчально-виховну роботу і роботу студентів на різноманітні види самостійної діяльності, на пріоритет діяльності пошукового, дослідницького, творчого характеру.

Організація такого навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню цінностей, навичок і вмінь, створенню атмосфери співпраці, взаємодії, успіху. Студент розвиває свою індивідуальність при спільному вирішенні екологічних завдань, коли застосовується його життєвий досвід і отримані ним теоретичні знання. Щоб студенти могли правильно і глибоко мислити, викладач прагне виробити в них уміння користуватися прийомами розумової діяльності, такими як аналіз, синтез, порівняння, зіставлення, аналогії, протиставлення, класифікація, абстрагування.

Основними шляхами удосконалення занять теоретичного навчання є посилення організаційної чіткості заняття, підвищення пізнавальної активності і самостійності студентів, формування у них мотивів навчання і мотивація навчальної діяльності, здійснення між- і внутріпредметних зв'язків, удосконалення технології та структури занять. [6]

Суттєвим моментом підготовки до професійної діяльності студентів є формування у них умінь передбачати, прогнозувати, розумово програвати ті наслідки, які можуть виникнути у виробничій ситуації. Навчання такому прогнозуванню є одним із аспектів підготовки студентів до самостійної трудової діяльності.

Зорієнтуватися у великому потоці інформації, уміти її опрацювати, аналізувати студенти зможуть лише на основі глибокого розвитку мислення, вмінь учитися, самостійно здобувати знання. Позааудиторна робота студентів – це процес, у якому домінує елемент самореалізації. Вона дає змогу студентам гармонізувати внутрішні та зовнішні фактори формування професійної культури, створює додаткові умови для реалізації внутрішнього потенціалу, задоволення тих потреб, які в процесі аудиторної роботи не задовольняються. Зростаючий розрив між обсягом знань, призначених для вивчення, й можливістю їх засвоєння, може бути подоланий, головним чином, шляхом розвитку розумових здібностей студентів, формування в них здатності самим регулювати процес засвоєння нових знань і підвищення ефективності навчання.

Зростання ролі позааудиторної роботи є однією з провідних ланок перебудови навчання. Перевага надається дослідницьким комунікативно - діалогічним та моделюючим формам роботи; максимально використовується особистий досвід студента, розвивається його творче мислення, зростає його внутрішня мотивація отримання нових знань та навичок.

Позааудиторна робота студентів молодших курсів має специфіку. Більшість часу в таких студентів займає проблема адаптації до умов навчання у коледжі. На даному етапі доцільно залучити студентів до олімпіад, гурткової роботи, заняттях у творчих майстернях, диспутах, семінарах, конкурсах і т.д.

Знання з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб студенти брали активну участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них формуватимуться необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне ставлення до природи. Самостійний пошук інформації є важливим моментом роботи, позитивним для студентів, оскільки, спрямований на знаходження вибіркової інформації, він є могутнім каталізатором таких процесів, як сприйняття та ідентифікація.

Дослідницька діяльність передбачає не пасивне спостереження, а різноманітну активну роботу: опис, картування місцезнаходження порід дерев, що ростуть на вулицях, алеях, парках, росли Червоної книги; дослідження органолептичних характеристик різноманітних водойм на певних територіях; вивчення вмісту важких металів у складі грунту і т.д. Студенти готують презентації, створюють міні-фільми, фото – репортажі і т.д.

Під час вивчення предмету доцільно використовувати такі види науково-дослідної роботи студентів:

1) збір дослідницького та експериментального матеріалу при підготовці до семінарських та практичних занять, спецсемінарів і спецкурсів з спеціально-методичних дисциплін;

2) накопичення досвіду вивчення та критичного аналізу наукової літератури;

3) експериментальна робота під час підготовки рефератів, курсових і дипломних проектів;

4) виконання домашніх завдань з елементами творчого пошуку;

5) дослідження, пов’язані з практикою: виконання індивідуальних методичних завдань; вивчення досвіду роботи природоохоронних організацій;

6) науково-дослідна та творча робота студентів у позанавчальний час: участь у наукових гуртках, МАН, товариствах і т.д.

Науково-дослідницька робота студентів показує, що вона сприяє розвитку самостійності мислення майбутніх спеціалістів, стимулює їх до творчого пошуку, спрямовує енергію молоді на корисні справи і надає їй можливість виразити і перевірити себе в конкретній діяльності.

Успіх будь-якої діяльності залежить від уміння її виконувати. Тому ми намагаємося, щоб екологічні знання студентів перейшли в екологічні вміння.

Тренінги активізують спілкування студентів, у результаті чого розвиваються їхня самосвідомість, самоконтроль та саморегуляція, коригуються потреби, мотиви та ціннісні орієнтації щодо світу природи, формуються вміння швидко пристосовуватись до нових ситуацій, знаходити альтернативні рішення, абстрактно мислити.

Перевагою тренінгів є групові вправи. Група має своєрідну динаміку, складну мережу мотивацій і зобов'язень. Істотною також є мудрість колективу: те, що для окремої особи часто є недосяжним, не становить великих труднощів для групи.

Творчі проекти екологічного змісту розвивають творчу кмітливість, комунікативні здібності, сприяють творчому самовираженню особистості в екологічній діяльності, надають можливість вільного вибору у прийнятті певних рішень

Цей метод органічно поєднується з груповим підходом до навчання. Він включає в себе сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю суттю. Щоб досягти певного результату, потрібно навчити дітей самостійно мислити, знаходити і розв'язувати проблеми, використовуючи знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати і можливі наслідки різних варіантів розв'язання, уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

Екологічна освіта і виховання здійснюється не лише шляхом введення спеціальних предметів, але й через широку екологізацію змісту дослідницьких робіт на основі міждисциплінарного підходу та інтеграції набутих знань і умінь із використанням сучасних технічних засобів (комп’ютерів, мультимедійних систем).

Особливе значення при цьому має краєзнавчий принцип вивчення проблем навколишнього середовища. Широко впроваджувати екскурсії та експедиції в ході яких студенти співпрацюють з науковцями ( у нашому випадку дендропарку «Олександрія», Білоцерківського НАУ, співробітниками краєзнавчого музею).

Впровадження інтеграції є одним із ефективних засобів підвищення якості навчально-виховного процесу, спрямованого на формування неординарного мислення студентів, сприйняття ними світу і самих себе в новому якісному складі.

Інтегроване заняття стимулює аналітико-синтетичну діяльність студентів, розвиває потребу в систематичному підході до об’єкта пізнання, розвиває можливості для синтезу знань, формує вміння переносити знання з однієї галузі в іншу, виробляє вміння аналізувати, порівнювати складні процеси і явища об’єктивної дійсності як цілісного об’єкта; передбачає варіювання обсягу інформації і гнучкості у визначенні вимог до засвоєння її студентами.

У процесі екологічного навчання і виховання зростає зацікавлення до екологічних проблем довкілля, розвиваються дослідницькі вміння, формуються наукові знання, переконання і система екологічних цінностей, які визначать екологічну позицію, поведінку та екологічну культуру людини.

Література:

1. Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром / Упорядники: Андрєєва В.М., Григораці В.В. – Х.: Вид. група "Основа”, 2006

2. Професійно-технічна освіта: інноваційний досвід, перспективи: наук.-метод. Зб. / Упорядники Н.І.Бугай, - Вид.5. – Запоріжжя: ПП "ААТандем”, 2008.

3. Родигіна І.В. Компетентнісно орієнтований підхід до навчання – Х.: Вид.група "Основа”, 2005

4. Сиротенко Г.О. Сучасний урок інтерактивні технології навчання. – Х.: Видав.гр.. "Основа”, 2003.

5. Хуртенко Л. Активні та інтерактивні форми і методи екологічної освіти і виховання. Інтерактивне навчання на уроках хімії / Упоряд. Г. Мальченко, О. Каретникова. – К.: Ред. Загальнопед. Газ., 2004. – С. 50 – 52.

6. http://pidruchniki.ws pedagogika/ekologichne_vihovannya_studentskoyi_molodi