ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МІСТА МАРІУПОЛЬ

Цивілізації притаманні стрімкі темпи урбанізації. Вони зумовлені збільшенням кількості населення та науково-технічною революцією в усіх сферах. Уже сьогодні в багатьох країнах світу, особливо економічно розвинених, питома вага міського населення досягає 85-90 % і більше в загальній його чисельності [1,2]. Процес урбанізації притаманний і Україні. Тільки за останні 30 років частка міського населення в Україні зросла в 2,2 рази та становила на кінець ХХ століття близько 70 % від загальної чисельності населення. За кількістю великих міст (з населенням понад 100 тис. чоловік) наша держава посідає одне з провідних місць серед країн світу [1].

Урбанізацію неможливо розглядати без зв’язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Все це призводить до забруднення навколишнього середовища. Рейтинг найбрудніших міст України очолив Кривий Ріг. Друге місце посів Маріуполь [3].

Маріуполь – місто відоме з початку ХVI століття, як козацька фортеця Домаха. Сьогодні це десяте за чисельністю населення місто в Україні. За останнє сторіччя кількість населення в ньому зросла майже у 12 разів.

Місце для розвитку металургії з економічних міркувань було вибране вигідне: морським шляхом, підвозиться керченська руда, з Донбасу на власний коксохімічний завод везуть сировину. Проте такі рішення не врахували стратегічну перспективу. Особливість географічного положення і велика концентрація промислових підприємств призвели до того, що місто стало одним із найбільш забруднених.

Наприкінці 70-х років ХХ століття Маріуполь за кількістю промислових викидів в атмосферу займав ІІІ-є місце в СРСР після Новокузнецька і Магнітогорська. Сьогодні місто займає друге місце в Україні за об'ємами викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами.

Навіть у період деякого ослаблення активності промисловості в державі (середина 90-х років XX століття) гранично допустима концентрація (ГДК) багатьох забруднювачів навколишнього середовища була перевищеною за: аміаком і фенолом у 1,3 рази, формальдегідом у 2 рази. У житлових районах, що безпосередньо примикають до промислових гігантів, концентрація бензопірену (канцероген) коливається в межах 6-9 ГПК, фтористого водню, аміаку, формальдегіду - 2-3,5 ГПК, пилу, окислів вуглецю, сірководню − 6-8 ГПК, двоокису азоту - 2-3 ГПК. Були зафіксовано випадки перевищення ГПК по фенолу в 17 разів, а бензапірену до 13-14 разів.

Не зовсім продуманим було розташування ділянок для будівництва металургійних комбінатів і «Макрохіму», бо враховувалась лише майбутня економія в транспортних витратах (під час будівництва в 30-х роках) та за наступної експлуатації. Все це призвело до того, що відповідно до рози вітрів, всі викиди, головним чином, відносяться до центральних районів Маріуполя. Пилогазові викиди підприємств формують над містом важке темно-фіолетове марево, що містить шкідливі домішки в концентраціях, у багато разів перевищуючі гранично припустимі.

Місто розташоване на піднесеній частині слабохвилястої рівнини, що обривається до моря крутим уступом. Рельєф місцевості та наявність постійних вітрів (узимку − бору, улітку − бризу) забезпечує гарну провітрюваність території міста й розсіювання пилогазових викидів. Висока інтенсивність цих вітрів і географічна «рівність» рельєфу не дозволяє довгий час скопичуватися забруднювачам. У той же час сильні вітри підсилюють вітрову ерозію численних відвалів промислових відходів, піщаних і еродованих ділянок ґрунтового покриву.

У тяжкому становищі перебуває і Азовське море поблизу міста. Вилов риби у морі за останні 30-40 років скоротився у кілька разів. Море в районі Маріуполя темно-буроватого кольору, особливо в центральній частині набережної, де впадає річка Кальміус, стік якої, як і стік її правобережного притоку річки Кальчик, на 70-80 % сформований із шахтних і стічних вод. У Таганрозьку затоку потрапляють міські стічні води міста і його найбільших промислових підприємств. На якість морської води в Таганрозькій затоці негативно впливає і прибережна морська течія, що формується під впливом річки Дон. Течія відносить забруднені води р.Дону й стічні води Таганрогу на захід, убік Маріуполя. Прозорість морської води в районі Маріуполя знижується до 0,5 м, у той час як у відкритій частині Азовського моря прозорість води становить 8 м. Забруднені води річки Кальміус і скидання стічних вод підприємствами міста приводять до зниження змісту кисню в придонному шарі моря практично до нуля, особливо в літню пору. Це спричиняє періодичну загибель риби. Особливо підсилюється таке явище в післеповеневий період, коли з підвищенням швидкості й інтенсивності прибережної морської течії із дна мілководдя піднімається накопичений за багато років великий шар донних відкладень техногенного походження. В акваторії Таганрозької затоки іржавіють численні залишки потоплених морських суден.

Враховуючи, що Азовське море є внутрішнім морем процеси водообміну і процеси самоочищення йдуть у ньому досить уповільнено. Період водообміну Азовського моря становить 60-80 років.

Територія міста, особливо його прибережна частина, захаращена залишками металевих конструкцій і смітниками виробничих відходів, пересічена численними залізничними під’їзними коліями. Крім того враховуючи, що міське середовище для людей є штучним і відірваним від природного воно виявляє комплексну шкідливу дію на здоров’я населення внаслідок не лише внаслідок забруднення атмосферного повітря, а й дефіциту сонячного проміння, води, стресових факторів, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченістю населення, недостатністю зелених насаджень [4]. Небезпеку для здоров’я людей становлять і шумові, вібраційні навантаження, транспортні проблеми, вплив електричних, магнітних, іонізуючих полів [5].

Все це негативно впливає на екологічну ситуацію в місті. Проте багато що робиться і для її покращення. Із загальної площі, що займає місто під забудовою знаходиться 106,0 км ², зелені масиви займають 80,6 км ². В останні роки проблемами екології почали займатися провідні підприємства міста. І хоча у зв'язку зі стабільною роботою більшості великих підприємств, місто постійно стикається з екологічними проблемами за 15 останні років промислові викиди знизилися майже в 2 рази. Багато робиться в Маріуполі і для утилізації промислових відходів. На базі переробки доменних шлаків створене виробництво будівельних матеріалів. Металургійні підприємства зобов'язалися знижувати кількість викидів в разі виникнення несприятливих метеорологічних умов. Дуже серйозно до цього підійшли на комбінаті ім. Ілліча і на комбінаті «Азовсталь». Планується зниження викидів у цьому випадку на 66 тонн за добу у ММК «Ілліча» і на 88 тонн − у ММК «Азовсталь». Дуже важливим є зниження викидів на 10 т по коксохімвиробництву, запах якого є найбільш відчутним [6]. В 2009 році викиди шкідливих речовин, порівняно із 2008 роком зменшились майже на 80 тис. тон, хоча залишились досить великими − 284 тис. тон [6]. Нове об’єднання цих металургійних гігантів − «Метінвест-холдинг», зобов'язується впровадити екологічну програму, розраховану на декілька років, яка передбачає зниження викидів виробництва до європейських норм. В цілому на впровадження очисного обладнання і проведення екологічних програм холдинг має намір витратити близько 1 млрд. гривень [5].

Незважаючи на досить важку екологічну обстановку Маріуполь надалі залишається не лише «металургійною столицею» України, але і одночасно регіональним курортом. У природоохоронну діяльність провідні підприємства Маріуполя вкладають мільйони гривень, але цього виявляється поки що недостатньо для того, щоб розв'язати екологічні проблеми, накопичені в місті роками. Але можливо за модернізації цих підприємств, а також комунального господарства, шкідливі викиди будуть мінімалізовані і тоді місто набуде статусу курорту державного значення.

Література:

1. Бочкарева Т.В. Экологический «джинн» урбанизации / Т.В. Бочкарева. –М.: Мысль. – 1988. – 270с.

2. Ігнатенко М.Г. Екологія і економіка природокористування: навчальний посібник /М.Г. Ігнатенко, В.О. Малєєв. – Київ-Херсон: Айлант, 2002. – 287с.

3. gorod-ukrainy-49091

4 . Злобин Ю.А. Основи екології/ Ю.А. Злобин. – К.: Лібра. – 1998. – 248с.

5. Топчиев А.Г. Геология: геграфияческие основы природопользования / А.Г. Топчиев. – Одесса: Астропринт. – 1996. – 392с.

6. mariupol.7ya-media.com.