Автор:
Юлія Гафійчук (Чернівці, Україна)
Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Заходам, щодо ефективності використання основних фондів присвятили свої праці багато учених, як зарубіжних так і вітчизняних: З. Н. Борисенко, В. О. Вишневський, В. Є. Козак, О. Є. Кузьмін, Е. В. Лапін, А. Е. Фукс.
Основні засоби — це матеріальні цінності, що використовуються у
виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби [2 с.40].
Ефективність використання основних засобів є однією із найбільш важливих дослідницьких ланок на підприємствах. Відтворення основних виробничих засобів розглядається, як процес безперервного їх поновлення [3].
На сьогодні в Україні склалася несприятлива ситуація щодо забезпеченості та ефективності використання основних фондів. Насамперед, це пов’язано з високим ступенем зношеності виробничих фондів, який в порівнянні з минулими роками збільшився, що обумовлює нагальну потребу у заміні та модернізації наявного парку засобів виробництва (табл.1).
Таблиця 1
Ступінь зносу основних засаобів за 2009 – 2011 роки
Роки
|
Первісна вартість, млн.грн.
|
Залишкова вартість, млн.грн.
|
Ступінь зносу,
у %
|
2009
|
49826
|
25498
|
50,1
|
2010
|
54343
|
27396
|
50,9
|
1 квартал
2011
|
58526
|
29442
|
51,2
|
Так, незважаючи на те, що вартість основних засобів з кожним роком збільшується, промислові підприємства виготовляють продукцію на технічно застарілому обладнанні, що за умов форсованого НТП гальмує розвиток виробництва як на рівні окремого суб’єкта підприємництва, так і країни в цілому. Тобто спостерігається викривлення ситуації щодо забезпеченості та особливостей використання основних засобів [2].
Метою вирішення зазначених проблем пропонується здійснення наступних заходів, які можна класифікувати на заходи макро- та мікроекономічного характеру. Так, серед макроекономічних заходів слід виокремити: оптимізацію структури економіки країни, загальне пожвавлення секторів промисловості, активізацію інноваційного розвитку країни. У даному напрямку до заходів, які обумовлюють державну політику можна віднести: стабільність законодавчої бази, державну підтримку інвестиційних, інноваційних проектів та професійного зростання працівників підприємств.
Відповідно серед мікроекономічних заходів можна відзначити покращення чинників екстенсивного, інтенсивного, екстенсивно-інтенсивного використання основних засобів та соціальних заходів. При цьому до першої групи заходів належать: підвищення змінності роботи устаткування, оптимальність між робочою силою та устаткуванням, а також суміщення професій. До другої – зменшення кількості застарілого устаткування, прогресивні методи організації виробництва, нові технології як передумова ефективного використання основних засобів. До третьої – освоєння проектних показників та введення в дію нових технологічних агрегатів, що обумовлюють істотні резерви екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів. До складу соціальних заходів: створення відповідної ритмічності забезпечення робочих місць, що впливає на своєчасність доставки матеріалів; оптимальний рівень медичного обслуговування, харчування; рівень кваліфікації працівників, адже від цього залежить продуктивність та ефективність роботи працівника; механізм оплати праці, так як саме заробітна плата виступає основним стимулюючим механізмом для робітника [3 с.51].
Для більш ефективного використання основних засобів підприємство
може прийняти наступні заходи:
- введення в дію невстановленого обладнання, заміна і модернізація
його;
- підвищення коефіцієнта змінності, яке може бути досягнуте застосуванням оптимального графіка роботи підприємства, включаючий ефективний план проведення ремонтних і налагоджувальних робіт;
- більш інтенсивне використання обладнання на підприємствах;
- впровадження заходів НТП;
- підвищення кваліфікації робочого персоналу, яке забезпечує більш ефективне і дбайливе поводження з обладнанням;
- економічне стимулювання основних і допоміжних робітників, що передбачає залежність зарплати від випуску і якості вироблюваної продукції. Формування фондів стимулювання а також заохочення робітників , що досягли високих показників у процесі своєї роботи;
- проведення соціальних робіт, що передбачають підвищення кваліфікації робітників, поліпшення умов труда і відпочинку, оздоровчі заходи, що позитивно впливають на фізичний і духовний стан робочого [5].
Важливим напрямком підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування, обсяги якого є досить значними [5 с.61].
Поліпшення використання основних засобів підприємств позначається
на зниженні собівартості виробів, що в кінцевому результаті дає змогу збільшити прибуток підприємств та підвищити рентабельність їх діяльності.
Отже, на сьогоднішній день спостерігаються безліч проблем використання основних засобів підприємств. Підвищення ефективності використання основних засобів в даний час має величезне значення. Підприємства, що мають в своєму розпорядженні основні засоби, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, збільшувати час роботи обладнання, поліпшувати склад, структуру і склад основних засобів, але і максимально підвищувати ефективність використання того, що є із застосуванням переважно інтенсивних методів.
Література:
1. Економіка підприємства: Навч. Пос./ П. В. Круш, В. І. Подвігіна, Б. М. Сердюк та ін.. - К.: Ельга - Н: КНТ, 2007.
2. Економіка підприємства: Підручник/ ред.: Й. М. Петрович. - 2-ге вид., виправл.. - Львів: Магнолія, 2010.
3. Житна І. П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. — К.: Вища шк., 2008.
4. Іващенко В. І., Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. — К.: КНЕУ, 2009.
5. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Каравелла, 2008.
Науковий керівник: Гаватюк Людмила Станіславівна