ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ БЮДЖЕТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Постановка проблеми. Фінансова сторона діяльності є однією з найхарактерніших рис економічного життя країн з розвинутою ринковою економікою. Тому роль фінансового менеджменту в умовах переходу до ринку визначається необхідністю усунення проблем в управлінні економікою держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Фінансова система перебуває у центрі уваги вітчизняних і зарубіжних економістів, про що свідчать безліч зарубіжних праць, виданих останніми роками. Аналіз проблем та особливостей фінансового управління досліджували такі зарубіжні вчені як Р. Брейлі, Є. Брігхем, А. Гропелі, М. Портер, С. Рос та ін. Питання фінансової системи висвітлюється в працях В. Федосова, В.Опаріна, С. Льовочкіна, (в монографії «Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми та напрямки» (2002), де досліджені напрями і засади фінансової реструктуризації в Україні в перехідний до ринкової економіки період), С. Науменкової (в науково-дослідній праці «Теоретичні основи формування бюджетної політики в системі регулювання соціально-економічного розвитку країни» (2010-2011)), В. Міщенка (в дисертації на тему «Формування ефективної структури фінансового сектору України») та ін.; розглядали бюджетну та податкову системи як невід’ємні складові фінансової та їх вдосконалення такі вчені як В. Андрущенко («Фіскальне адміністрування як наука і мистецтво»), Т. Бабич («Аналіз податкової системи і пропозиції до її вдосконалення»), Т. Єфименко («Бюджетна політика України в системі інструментів конкурентоспроможності держави»), І. Луніна («Податкова політика України у контексті створення умов для економічного зростання») та інші.

Постановка проблеми. Основними завданнями даної статті є виявлення проблем та обґрунтування необхідності механізму вдосконалення бюджетного менеджменту.

Результати досліджень. В умовах перехідної економіки зростає роль державних фінансів. Фінансова система країни при поступовому зростанні економіки удосконалюється. Це стосується насамперед державних фінансів, так як ефективність фінансової системи та фіскальної політики значною мірою залежить від пріоритетів державного бюджету [5; с. 5].

Основні проблеми у бюджетній системі, що потребують комплексного підходу щодо їх вирішення та проведення відповідних системних змін, полягають у наступному:

• достатньо висока ступінь централізації бюджетних ресурсів, що перешкоджає проведенню політики децентралізації суспільних фінансів (за даними МФУ за 2011 рік частка місцевих бюджетів у зведеному бюджеті України становила всього 83737,9 млн. грн. або 21%);

• орієнтація бюджетних видатків переважно на споживання, а не на розвиток (видатки розвитку визначені в сумі 48,7 млрд.грн., або 15,1% усіх видатків бюджету);

• низький абсолютний і відносний рівень капітальних видатків з місцевих бюджетів, що суперечить обраному курсу на формування інвестиційно-інноваційної моделі розвитку країни (у 2011 році частка капітальних видатків місцевих бюджетів становила 28237,4 млн. грн. 15,9%);

• слабка дохідна база та висока трансфертна залежність місцевих бюджетів, яка не відповідає потребам формування фінансово самостійного самоврядування (дотації вирівнювання у 2011 році з державного бюджету місцевим бюджетам перераховано у сумі 43629,9 млн. грн.; субвенції та додаткові дотації з державного бюджету місцевим бюджетам профінансовані у сумі 51639,3 млн. грн.) [7];

• відсутність ефективних стимулів до збільшення доходів державного і місцевого бюджетів, а також дієвих механізмів подолання регіональних диспропорцій соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць;

• недосконалий порядок надання міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам з державного бюджету України (бюджетна система України спрямована на підтримку не самодостатніх (тих, що володіють власною фінансовою базою), а дотаційних територіальних громад та регіонів).

• нерозвиненість демократичних принципів функціонування бюджетної системи та організація функціонування бюджетного процесу, серйозні порушення у сфері розподілу і використання бюджетних коштів, відсутність дієвої системи суспільного контролю за станом державних і місцевих фінансів [4. с. 47].

У сфері податкової політики спостерігається порівняно високий рівень податкового навантаження, низький рівень збору податків через ухилення від їх сплати та приховування платниками податків реальних доходів (за різними оцінками частка тіньової економіки в Україні становить 35-45%, що істотно скорочує податкові надходження). Разом з прийняттям Податкового кодексу спостерігається тенденція до покращення – за 2011 рік рівень податкового навантаження значно знизився і становив близько 20% від ВВП порівняно з 2009 роком, коли податкове навантаження становило 37,3% від ВВП [7].

Фінансова політика, яка також залежить від монетарної сфери, потребує розв’язання наступних проблем: відсутність єдиної системи регулювання кредитних, фондових, валютних, бюджетних та податкових потоків фінансового ринку країни; інтенсивне витіснення із внутрішнього ринку акціонерних банків з національним капіталом іноземними банками; висока процентна ставка за кредит, коли через низький рівень рентабельності більшості виробничих підприємств виникають серйозні перепони для повернення комерційного кредиту, а отже, для його отримання та ін.

На ефективність фінансової політики істотно впливає відсутність затвердженої Верховною Радою довготермінової програми розвитку економіки України з визначенням 2-5 чітких пріоритетів розвитку країни, реалізацію яких забезпечував би кожен наступний уряд, незалежно від його політичної платформи. Натомість прийнято невиправно велику кількість державних програм, наслідком чого стало розпорошення й без того обмежених фінансових ресурсів і зриви термінів їх виконання [2; с. 55].

На нашу думку, пріоритетними завданнями розвитку країни є: впровадження та вдосконалення програмно-цільового методу формування бюджетів, удосконалення системи між бюджетних трансфертів з метою забезпечення самостійності і стимулювання розвитку місцевих бюджетів, співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями для поліпшення інвестиційного клімату України та залучення інвестицій тощо.

Нинішній склад українського парламенту особливий – переважна його частина представляє великий бізнес, який практично і визначає бюджетну політику держави. Доцільно передбачити в Законі про Держбюджет України на наступний бюджетний період підвищення ставки податку на прибуток тих підприємств, де частка приватної власності цих депутатів перевищує 50% [5; с. 23].

Основними завданнями при реформуванні бюджетного менеджменту є:

• застосування стратегічного планування і покращення середньострокового макроекономічного і бюджетного прогнозування;

• удосконалення програмно-цільового бюджетування та застосування його на рівні місцевих бюджетів з метою ефективного використання обмежених бюджетних ресурсів;

• удосконалення казначейського обслуговування бюджетів для оперативного управління бюджетними коштами, забезпечення дотримання бюджетного законодавства, спрощення казначейського обслуговування місцевих бюджетів;

• реформування системи управління державним боргом з метою збалансування бюджетів усіх рівнів і залучення необхідних ресурсів для розвитку економіки;

• реформування місцевих бюджетів в напрямку забезпечення фінансової самостійності і розвитку територіальних громад;

• реформування системи державного внутрішнього фінансового контролю;

• удосконалення та стабілізація податкової та митної політики для підвищення фіскальної ефективності податків, підтримки вітчизняних виробників і забезпечення інтеграції країни у світове співтовариство;

• формування цілісної та ефективної системи управління державними фінансами [5; с. 25].

Для досягнення цих цілей потрібно, перш за все, підготувати необхідну законодавчу базу; проводити заплановані заходи у різних сферах управління державними і місцевими фінансами одночасно і в достатньо стислі строки, забезпечуючи при цьому їх взаємоузгодженість та взаємообумовленість. Для покращення функціонування державного сектора необхідно оптимізувати його обсяги видатків і доходів, виходячи з міркувань економічної доцільності, створити цілісну систему управління державною власністю, сформувати дієвий механізм контролю за діяльністю об’єктів з державною участю, запровадити конкурсний відбір управлінських кадрів, встановити їх персональну відповідальність за результати роботи державних підприємств [4; с. 47].

Бюджетна програма повинна бути тісно пов’язана з державними програмами та загальнодержавною стратегією розвитку, орієнтуватись не на витрачання коштів у запланованому економічному напрямі, а на результати виконання завдань [3; с.79].

Головною проблемою політики бюджетних витрат є хронічний дефіцит фінансових ресурсів політика державних витрат повинна бути синхронізована з очікуваним рівнем доходів і мати середньо терміновий характер. Первинною ланкою в бюджетному прогнозуванні і плануванні мають бути доходи бюджету, а не його витрати [2; с. 55].

В Україні потрібно оптимізувати мережу виконавців бюджетних програм для того, щоб на одне завдання припадала мінімальна їх кількість, так як наслідком неоднорідного підпорядкування стає неповноцінне фінансування установ, що належать до однієї галузі.

Серед пріоритетних державних (цільових) програм України особлива увага приділяється реформуванню системи соціального захисту, посиленню цільової спрямованості соціальних програм, підвищенню мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, допомога окремим верствам населення [3; с. 79].

Отже, основними напрямками вдосконалення бюджетного менеджменту є:

• забезпечення ефективного функціонування податкової системи, мобілізації бюджетних доходів у обсягах, визначених відповідно до вимог податкового законодавства;

• формування бюджетних видатків, орієнтованих на стимулювання економічного зростання, з огляду на необхідність забезпечити реалізацію пріоритетів економічної і соціальної політики; створення умов для інвестиційної та інноваційної діяльності; орієнтація бюджетних видатків на досягнення кінцевих соціально-економічних результатів;

• створення ефективної системи управління та регулювання бюджетними ресурсами, застосування механізму обліку всіх зобов’язань, здійснюваних центральними та місцевими органами влади при виконанні покладених на них функцій, виробленні критеріїв фінансування зобов’язань, прийнятих у попередні роки;

• здійснення структурних реформ у соціальній сфері, слід досягти підвищення ефективності використання бюджетних коштів шляхом скорочення та ліквідації малоефективних та неефективних витрат, підвищення рівня оптимізації видатків у бюджетній сфері;

• реформування між бюджетних відносин з метою досягнення взаємного розуміння і згоди в питаннях розподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи та адміністративно-територіальними утвореннями, створення належних умов для ефективного використання центральними та місцевими органами виконавчої влади покладених на них функцій [5; с. 20].

Отже, цілому фінансова політика може бути ефективною, якщо її розглядати й реалізувати як сукупність цілеспрямованих державних дій та заходів у частині формування й ефективного використання фінансового потенціалу країни, окремих регіонів та секторів економіки в напрямі прискорення соціально-економічного зростання, підвищення стійкості корпоративних фінансів і фінансів домогосподарств, удосконалення інституційної сфери, яка забезпечує реалізацію цієї політики.

Література:

1. Буковинський С. Формування бюджетної політики у ринковому середовищі / Буковинський С. // Вісник НБУ. – 2006. – С. 14-21.

2. Даниленко А.І. Проблеми фінансової політики України й розвитку фінансово-монетарних важелів / Даниленко А.І. // Фінанси України. – 2007. – №9. – С. 51-58.

3. Жибер Т.В. Удосконалення процесу бюджетування в Україні / Жибер Т.В. // Фінанси України. – 2009. – №8. – С. 76-81.

4. Кириленко О. Актуальні проблеми модернізації державних фінансів України / Кириленко О. // Вісник економічної науки. – 2008. – №1. – С. 46-50.

5. Кудряшов В. Стан державних фінансів та напрями їх оздоровлення / В. Кудряшов // Економіка України, 2011. – № 3. – С. 14-26.

6. Радіонов Ю. Актуальні проблеми розвитку міжбюджетних відносин / Ю. Радіонов // Економіка України, 2011. – № 5. – С. 54-64.

7. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс] – Режим доступу http://www.minfin.gov.ua/

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент. Юрій Е.О.